Додаток № 1 до повідомлення про внесення змін, ev. №: 2018/03457-Z1B 2016/01541-Z
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Апаурин 5 мг/мл розчин для ін’єкцій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна ампула (2 мл розчину) містить 10 мг діазепаму.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: етанол, пропіленгліколь, бензиловий спирт, бензоат натрію, бензойна кислота.
Це ліки містить 170,75 мг етанолу в кожній ампулі, що еквівалентно 85,38 мг в одному мл.
Цей препарат містить 31,40 мг бензилового спирту в ампулі, що відповідає 15,7 мг на мл.
Цей препарат містить 4,40 мг бензойної кислоти в кожній ампулі, що відповідає 2,20 мг на мл.
Цей лікарський засіб містить 97,60 мг бензоату натрію на флакон, що відповідає 48,80 мг на мл.
Цей препарат містить 828 мг пропіленгліколю в кожній ампулі, що відповідає 414 мг на мл.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий блідо-жовтий або зеленувато-жовтий розчин для ін’єкцій.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Апаурин призначений для:
Гостра тривога та збудження, синдром гострого пропуску алкоголю (делірій тременс), епілепсія, правець, гострий спазм центральної та периферичної м’язів.
Анестезія: премедикація, введення анестезії, кардіоверсія, незначні оперативні втручання, ендоскопія.
Акушерство: полегшення пологового болю, передлежання плаценти, еклампсії та преекламозу.
4.2 Дозування та спосіб введення
Дозу слід регулювати індивідуально. У гострих станах дозу можна повторити через 1 годину, але звичайний інтервал між прийомами становить 4 години. Пацієнтам похилого та ослабленого віку рекомендується менша доза (від 2 мг до 5 мг), яку можна повільно збільшувати при застосуванні інших седативних препаратів.
Гостра тривога або збудження
Дозу 10 - 20 мг діазепаму вводять внутрішньом’язово, у важких випадках дуже повільно внутрішньовенно. У деяких випадках, залежно від тяжкості симптомів, внутрішньом’язову або внутрішньовенну дозу можна збільшити до 30 мг. Лікування можна продовжувати дозою 10 мг, яку дають 3-4 рази на день.
Його вводять внутрішньом’язово по 10 мг 3-4 рази на день. При необхідності дозу можна вводити дуже повільно внутрішньовенно.
Початкова доза становить 10-30 мг для дорослих та 2-10 мг для дітей, що вводиться повільно внутрішньовенно. При необхідності дозу повторюють через 30-60 хвилин, а потім через 4 години. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80-100 мг. Якщо судоми припиняються або вони менш важкі, ін’єкції можна робити внутрішньом’язово з інтервалом 4-6 годин протягом декількох днів. Після нападу 10 мг діазепаму можна вводити внутрішньом’язово дорослим і 5 мг діазепаму для запобігання подальшим судом.
Гострий м’язовий спазм, правець
10 мг вводять внутрішньом’язово або спочатку внутрішньовенно 3-4 рази на день. Лікування правця може зажадати вищих доз залежно від тяжкості.
Спочатку від 10 до 20 мг вводять повільно внутрішньовенно, потім 5 мг - 10 мг перорально 3 рази на день.
Спочатку 10 мг вводять повільно внутрішньовенно, а потім інфузію до 100 мг протягом 24 годин.
Від 10 до 20 мг вводять повільно внутрішньом’язово або внутрішньовенно. При необхідності дозу можна повторити.
Від 10 до 20 мг вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово, коли шийка матки розширена на два-три пальці.
Анестезія, діагностика, премедикація
Його вводять від 10 до 20 мг внутрішньом’язово (дітям від 2 до 10 мг) за годину до запланованої процедури.
Від 0,2 мг до 0,5 мг/кг маси тіла вводять повільно внутрішньовенно.
Кардіоверсія, ендоскопія, рентгенологічне обстеження та незначні хірургічні втручання
10-30 мг, що вводяться повільно внутрішньовенно (дітям від 0,1 мг до 0,2 мг/кг маси тіла).
За всіма показаннями у дітей дози слід коригувати з урахуванням маси тіла, віку, загального стану та індивідуальної реакції.
Діти від 6 до 12 місяців: 1,5 - 2,5 мг (0,3 - 0,5 мл)
Діти від 1 до 6 років: 2,5 - 5 мг (0,5 - 1 мл)
Діти від 7 до 13 років: 5 - 10 мг (1 - 2 мл)
Внутрішньом’язово: ін’єкція робиться глибоко в м’яз.
Внутрішньовенне введення: препарат вводять строго внутрішньовенно, дуже повільно, у великі вени, максимум 5 мг (1 мл) на хвилину.
Інфузія: Приготуйте інфузійний розчин (5-10% розчин глюкози або 0,9% розчин NaCl) безпосередньо перед введенням. Додайте вміст ампул (не більше 2 ампул одночасно) до інфузійного розчину (не менше 250 мл), ретельно перемішайте і негайно вводьте.
Ін’єкції апаурину не можна розводити або змішувати з іншими розчинами лікарських засобів в одному шприці або інфузійній пляшці.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1, або до інших бензодіазепінів, гостра глаукома з гострим кутом, гостра дихальна недостатність, міастенія, гостра алкогольна інтоксикація, снодійні, анальгетики та інші психотропні речовини, кома, перший триместр вагітності і.
З обережністю застосовувати у випадку апное, спричиненого сном, серцево-дихальної недостатності.
Перший і другий триместр вагітності.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Лікування апаурином слід починати з обережністю і поступово у пацієнтів літнього віку, дітей та пацієнтів з органічними змінами центральної нервової системи, оскільки існують великі відмінності в індивідуальній переносимості.
Слід бути обережними при хронічних захворюваннях легенів, оскільки ці захворювання можуть загострюватися.
Суворий моніторинг рекомендується проводити пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок або печінки, серйозною серцевою недостатністю, психозом, алкоголем, психотропною або незаконною психоактивною речовиною.
Це ліки можна призначати дітям до 6 місяців лише у невідкладних випадках.
Внутрішньом’язове введення діазепаму (але не перорально та внутрішньовенно), як і внутрішньом’язове введення ряду інших препаратів, може спричинити збільшення рівня креатинінфосфокінази в сироватці крові, максимум від 12 до 24 годин після введення. Це слід мати на увазі при диференційному діагностуванні інфаркту міокарда.
Слід уникати внутрішньоартеріального введення через ризик некрозу.
Після внутрішньовенного введення можуть спостерігатися тривала седація та антероградна амнезія. Тому амбулаторні пацієнти, які отримували апаурин парентерально (особливо внутрішньовенно), повинні залишатися під наглядом принаймні одну годину та виходити з клініки у супроводі відповідальної особи.
Залежність може розвинутися під час лікування бензодіазепінами. Ризик більший у пацієнтів, які отримують тривалі та/або високі дози, і особливо у пацієнтів зі схильністю до алкогольної та наркотичної залежності в анамнезі. Якщо розвинеться фізична залежність від бензодіазепінів, припинення лікування буде пов’язано із симптомами відміни. Це можуть бути головні болі, болі в м’язах, сильна тривога, напруга, неспокій, розгубленість і дратівливість. У важких станах можуть спостерігатися такі симптоми: дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, оніміння і поколювання кінцівок, підвищена чутливість до світла, звуків та фізичного контакту, галюцинації або судоми. Після тривалого застосування різке припинення лікування може бути пов’язане із симптомами відміни, тому рекомендується поступове зменшення дози.
Ризик, пов’язаний із вживанням опіоїдів:
Одночасне застосування апаурину та опіоїдів може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та смерті. Через ці ризики супутнє призначення седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або супутніх препаратів, таких як апаурин, з опіоїдами повинно застосовуватися лише для пацієнтів без альтернативних варіантів лікування. Якщо приймається рішення про призначення апаурину одночасно з опіоїдами, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою (див. Також загальну рекомендацію щодо дози в розділі 4.2).
Слід ретельно спостерігати за пацієнтами щодо наявності ознак та симптомів пригнічення дихання та седації. У цьому контексті настійно рекомендується інформувати пацієнтів та їх опікунів (де це доречно) про ці симптоми (див. Розділ 4.5).
Апаурин містить етанол
Це ліки містить 10,6% етанолу (алкоголю), що означає, що кожна ампула містить 170,75 мг алкоголю і, отже, може завдати шкоди хворим на алкоголізм. Це слід враховувати вагітним і жінкам, що годують груддю, дітям та групам високого ризику, таким як пацієнти із захворюваннями печінки або епілепсією.
Апаурин містить бензиловий спирт
Цей препарат містить 31,40 мг бензилового спирту в ампулі, що відповідає 15,7 мг на мл.
Бензиловий спирт може викликати алергічні реакції.
Внутрішньовенне введення бензилового спирту було пов’язане із серйозними побічними явищами та смертю у новонароджених («синдром дихального дистресу»).
Це також може викликати токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей до 3 років (підвищений ризик через накопичення у маленьких дітей).
Мінімальна кількість бензилового спирту, при якій може виникнути токсичність, невідома.
Високі рівні слід застосовувати з обережністю і лише за необхідності, особливо людям з порушеннями функції печінки або нирок через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз).
Апаурин містить бензойну кислоту та бензоат натрію
Цей препарат містить 4,40 мг бензойної кислоти в кожній ампулі, що відповідає 2,20 мг в 1 мл.
Цей препарат містить 97,60 мг бензоату натрію в кожній ампулі, що відповідає 48,80 мг в 1 мл.
Підвищена білірубінемія після витіснення (білірубіну) з альбуміну може спричинити погіршення стану новонароджених
жовтяниця, яка може призвести до ядерної жовтяниці (відкладення некон’югованого білірубіну в мозковій тканині). Бензойна кислота/бензоат натрію може погіршити жовтяницю новонароджених (до 4-тижневого віку).
Апаурин містить пропіленгліколь
Цей препарат містить 828 мг пропіленгліколю в кожній ампулі, що відповідає 414 мг в 1 мл.
Одночасне застосування з будь-яким алкогольно-дегідрогеназним субстратом, таким як етанол,
може спричинити серйозні побічні ефекти у новонароджених та дітей віком до 5 років.
Хоча не було доведено, що пропіленгліколь спричиняє репродуктивну токсичність та токсичність для розвитку у тварин чи людей, він може піддаватися впливу плоду та бути присутнім у молоці. Тому введення пропіленгліколю вагітним або пацієнтам, які годують груддю, слід розглядати в індивідуальному порядку.
Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю потребують медичного спостереження, оскільки повідомлялося про різні побічні явища, пов’язані з пропіленгліколем, такі як порушення функції нирок (гострий канальцевий некроз), гостра ниркова недостатність та порушення функції печінки.
Повідомлялося про різні побічні явища, такі як гіперосмоляльність, молочнокислий ацидоз при високих дозах або при тривалому застосуванні пропіленгліколю; ниркова дисфункція (гострий канальцевий некроз), гостра ниркова недостатність; кардіотоксичність (аритмія, гіпотонія); розлади центральної нервової системи (депресія, кома, судоми); пригнічення дихання, задишка; порушення функції печінки; гемолітична реакція (внутрішньосудинний гемоліз) та гемоглобінурія; або мультисистемна дисфункція органів.
Отже, дози, що перевищують 500 мг/кг/добу, можна давати дітям віком від 5 років, але їх слід розглядати індивідуально.
Побічні ефекти зазвичай зникають після припинення прийому пропіленгліколю та, у більш важких випадках, після гемодіалізу.
Потрібен медичний моніторинг.
Апаурин містить натрій
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу одиниці, тобто по суті незначна кількість натрію.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Пацієнти не повинні вживати алкоголь під час лікування діазепамом, оскільки їх ефект взаємно підсилюється.
При одночасному застосуванні апаурину із заспокійливими, антидепресантами, антипсихотиками, барбітуратами, опіоїдами, анестетиками, інгібіторами МАО, антиеплептиками та антигістамінними препаратами посилюється його інгібуюча дія на центральну нервову систему.
Одночасне застосування седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або супутніх препаратів, таких як апаурин, з опіоїдами збільшує ризик депресії, пригнічення дихання, коми та смерті через адитивний ефект депресанта ЦНС. Дозу та тривалість одночасного прийому слід обмежити (див. Розділ 4.4).
Ефект діазепаму також посилюється при одночасному застосуванні з еритроміцином або рифампіцином.
Діазепам зменшує дію леводопи.
Циметидин зменшує кліренс діазепаму і, таким чином, посилює його дію.
Омепразол уповільнює метаболізм діазепаму та подовжує його дію та виведення.
Одночасне застосування протигрибкових препаратів (ітраконазолу, флуконазолу та кетоконазолу) може збільшити рівень діазепаму в крові та спричинити побічні ефекти.
Пероральні контрацептиви можуть уповільнити метаболізм діазепаму.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Діазепам не рекомендується застосовувати вагітним жінкам. Це призначається лише в невідкладних випадках, коли очікувана користь від лікування перевищує ризик.
Діазепам виводиться з грудним молоком, тому його не слід давати годуючим матерям, якщо це не є абсолютно необхідним. Під час лікування грудне вигодовування слід припинити.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Апаурин має великий вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами, тому заборонено керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування.
4.8 Небажані ефекти
Побічні реакції, які можуть виникнути під час лікування діазепамом, класифікуються за частотою на наступні групи: