Додаток № 2 до повідомлення про внесення змін, ev. No: 2016/05995-Z1A
Короткий опис характеристик продукту
1. Назва лікарського засобу
2. Якісний та кількісний склад
Кожна таблетка містить 500 мг ацетилсаліцилової кислоти.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. Фармацевтична форма
Аспірин 500 мг - це білі круглі таблетки.
4. Клінічні дані
4.1 Терапевтичні показання
Препарат застосовується при слабкому та помірному болю, напр. головний, зубний, м’язовий, суглобовий або менструальний біль, лихоманка та запалення.
4.2 Дозування та спосіб введення
Ацетилсаліцилову кислоту не слід застосовувати більше 3-5 днів без консультації з лікарем.
Разова доза становить 1-2 таблетки (500-1000 мг ліки).
Максимальна добова доза 8 таблеток (4 г ліків) не повинна бути перевищена. При необхідності разову дозу можна повторювати 3 - 4 рази на день з інтервалом у 4 - 8 годин.
Діти від 7 до 12 років
Діти віком від 7 до 12 років можуть приймати одну ½ таблетку, максимальна добова доза - до 3 таблеток (1,5 г препарату).
При необхідності разову дозу можна повторювати 3 рази на день з інтервалом від 4 до 8 годин.
Дітям краще приймати таблетки, що містять 100 мг ацетилсаліцилової кислоти.
Загалом, дітям рекомендована добова доза близько 60 мг/кг ацетилсаліцилової кислоти, яка вводиться у 4-6 розділених дозах, тобто. j. приблизно 15 мг/кг кожні 6 годин або 10 мг/кг кожні 4 години. У разі ненавмисного введення або застосування дітям див. Розділи 4.9 та 4.4.
Для перорального застосування.
Таблетки бажано приймати після їжі з великою кількістю рідини.
4.3 Протипоказання
Ацетилсаліцилову кислоту не можна застосовувати у наступних випадках:
- гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших саліцилатів або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.,
- астма в анамнезі, спричинена введенням саліцилатів або речовин з подібним ефектом, особливо після прийому нестероїдних протизапальних препаратів,
- активні пептичні виразки,
- важка ниркова недостатність,
- важка печінкова недостатність,
- важка серцева недостатність,
- комбінація з метотрексатом у дозах 15 мг/тиждень або вище (див. розділ 4.5),
- останній триместр вагітності.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Ацетилсаліцилову кислоту слід застосовувати з особливою обережністю у наступних випадках:
- Підвищена чутливість до інших анальгетиків, протизапальних препаратів або протиревматичних препаратів або до інших алергій.
- Виразки шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічну або рецидивуючу виразкову хворобу в анамнезі або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі.
- Супутня антикоагулянтна терапія (див. Розділ 4.5).
- У пацієнтів з нирковою недостатністю або у пацієнтів із порушеннями центрального кровообігу (наприклад, захворювання судин нирок, застійна серцева недостатність, виснаження об’єму, серйозні оперативні втручання, сепсис або масивні кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота може ще більше збільшити ризик ниркової недостатності та гострої ниркової недостатності.
- Порушення функції печінки.
Ацетилсаліцилова кислота може спричинити бронхоспазм та викликати напади астми або інші реакції гіперчутливості. Фактори ризику включають наявність астми, сінної лихоманки, поліпів у носі або хронічних респіраторних захворювань. Це також стосується пацієнтів, які мали алергічні реакції (наприклад, шкірні реакції, свербіж та кропив'янку) на інші ліки.
Через інгібуючий ефект на агрегацію тромбоцитів, який може зберігатися протягом декількох днів після введення, ацетилсаліцилова кислота може призвести до посилення кровотечі під час та після операції (включаючи незначні операції, наприклад, видалення зуба).
При низьких дозах ацетилсаліцилова кислота зменшує виведення сечової кислоти. Це може спровокувати напад подагри у пацієнтів зі схильністю.
Препарати ацетилсаліцилової кислоти не слід застосовувати дітям та підліткам з гарячковими або не фебрильними вірусними захворюваннями без консультації лікаря. При деяких вірусних захворюваннях, особливо грипі А, грипі В та вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рейє, дуже рідкісного, але небезпечного для життя захворювання, що вимагає негайної медичної допомоги. Ризик може бути збільшений при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Однак причинно-наслідкового зв'язку не встановлено. Якщо при цих станах виникає стійке блювота, це може бути ознакою синдрому Рей.
У пацієнтів з важкою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази ацетилсаліцилова кислота може викликати гемоліз або гемолітичну анемію. Факторами, які можуть збільшити ризик гемолізу, є, наприклад, високі дози, лихоманка або гострі інфекції.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Метотрексат, що застосовується у дозі 15 мг/тиждень або вище:
Підвищена гематологічна токсичність метотрексату (загальний знижений нирковий кліренс метотрексату за допомогою антифлогістичних засобів та витіснення метотрексату з його зв’язування з білками плазми саліцилатами (див. Розділ 4.3)).
Комбінації, що вимагають обережного використання:
Метотрексат, що застосовується у дозі нижче 15 мг/тиждень:
Підвищена гематологічна токсичність метотрексату (загальний знижений нирковий кліренс метотрексату за рахунок антифлогістики та витіснення метотрексату з його зв’язування з білками плазми саліцилатами).
Антикоагулянти, тромболітики/інші інгібітори агрегації тромбоцитів:
Підвищений ризик кровотечі.
Інші нестероїдні протизапальні препарати з високими дозами саліцилатів:
Завдяки синергетичному ефекту, підвищується ризик розвитку виразок та шлунково-кишкових кровотеч.
Інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС):
Через ймовірний синергетичний ефект існує підвищений ризик кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.
Концентрація дигоксину в плазмі збільшена через зменшення ниркової екскреції.
Антидіабетики, напр. інсулін, сульфонілсечовина:
Підвищений гіпоглікемічний ефект, викликаний високою дозою гіпоглікемічної активності ацетилсаліцилової кислоти, опосередкований витісненням сульфонілсечовини із зв’язування з білками плазми крові.
Діуретики в поєднанні з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти:
Зниження клубочкової фільтрації за рахунок зменшення синтезу ниркових простагландинів.
Системні глюкокортикоїди, крім гідрокортизону, що застосовується як замісна терапія при хворобі Аддісона:
Під час лікування кортикостероїдами рівень саліцилатів у крові знижується, а ризик передозування саліцилатом уникається після припинення цього лікування через збільшення елімінації саліцилатів кортикостероїдами.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) у поєднанні з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти:
Знижена клубочкова фільтрація за рахунок інгібування судинорозширювальних простагландинів. Крім того, знижується гіпотензивний ефект.
Підвищена токсичність вальпроєвої кислоти внаслідок витіснення її з місць зв’язування білка.
Збільшення пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та тривалий час кровотечі через адитивні ефекти ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.
Урикозурики, такі як бензбромарон, пробенецид:
Знижений урикозуричний ефект (конкуренція з елімінацією ниркової канальцевої сечової кислоти).
Експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен може пригнічувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні. Однак обмеження цих даних та невизначеність екстраполяції даних ex vivo на клінічну ситуацію означають, що не можна робити чітких висновків щодо регулярного застосування ібупрофену, а також не вважається можливим клінічно значущий ефект при випадковому застосуванні ібупрофену (див. Розділ 5.1).
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріофеталу. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викидня та вад розвитку після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Очікується, що ризик зростатиме із збільшенням дози та тривалості лікування. Наявні дані не підтверджують жодної зв'язку між вживанням ацетилсаліцилової кислоти та підвищеним ризиком викидня. Наявні епідеміологічні дані щодо ацетилсаліцилової кислоти щодо вад розвитку суперечливі, проте не можна виключати підвищений ризик гастрошизису. Проспективне дослідження 14 800 пар немовлят-матерів, які зазнали дії ацетилсаліцилової кислоти на ранніх термінах вагітності (від перших до четвертих місяців), не підтвердило жодної зв’язки зі збільшенням частоти вад розвитку. Дослідження на тваринах підтвердили репродуктивну токсичність (див. Розділ 5.3).
Препарати ацетилсаліцилової кислоти не слід застосовувати протягом першого та другого триместру вагітності, якщо це не є абсолютно необхідним. Якщо препарати ацетилсаліцилової кислоти застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або в першому та другому триместрах вагітності, тоді слід застосовувати найменшу дозу, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою.
У третьому триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть піддавати плід:
· Серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
· Дисфункція нирок, яка може розвиватися до ниркової недостатності з розвитком олігогідрамніо.
Наприкінці вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть піддавати матері та дитині:
· Можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після дуже низьких доз;
· Пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або тривалості пологів.
З цих причин ацетилсаліцилова кислота протипоказана у третьому триместрі вагітності.
Саліцилати та їх метаболіти переходять у грудне молоко в невеликих кількостях.
Оскільки ніяких побічних ефектів у немовлят після періодичного застосування не спостерігалося, припинення грудного вигодовування зазвичай не є необхідним. Однак годування груддю слід припинити достроково, якщо воно застосовується регулярно або у великих дозах.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Аспірин 500 мг не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Наступні побічні реакції ґрунтуються на спонтанних повідомленнях про постмаркетинговий продаж усіх пероральних форм аспірину, включаючи короткочасну та довгострокову пероральну терапію.
Частота побічних ефектів:
Дуже часто (≥ 1/10)
Поширені (≥ 1/100 до 100 мг/кг/день протягом 2 днів можуть спричинити токсичність) можуть виникати внаслідок хронічної, терапевтично придбаної передозування та потенційно небезпечної для життя гострої інтоксикації (передозування), що включає випадки випадкового прийому всередину дітям до випадкових передозування.
Хронічне отруєння саліцилатами може бути небезпечним, особливо якщо ознаки та симптоми отруєння неспецифічні. Легка хронічна саліцилатна інтоксикація або саліцилізм зазвичай виникає лише після багаторазового прийому великих доз. Симптоми включають запаморочення, запаморочення, шум у вухах, глухоту, пітливість, нудоту та блювоту, головний біль та сплутаність свідомості та можуть бути полегшені зменшенням дози. Шум у вухах може виникати при концентрації в плазмі від 150 до 300 мкг/мл. Більш серйозні побічні явища виникають при концентраціях вище 300 мкг/мл.
Основний симптом гостра інтоксикація являє собою сильний кислотно-лужний дисбаланс, який може змінюватися залежно від віку та тяжкості інтоксикації. Метаболічний ацидоз найчастіше зустрічається у дітей. Тяжкість отруєння неможливо оцінити лише на основі плазмової концентрації. Всмоктування ацетилсаліцилової кислоти можна затримати, уповільнюючи спорожнення шлунка, утворення згустків у шлунку або приймаючи ліки для покриття кишечника. Лікування інтоксикації ацетилсаліциловою кислотою визначається тяжкістю, ступенем та клінічними ознаками та відповідає стандартним процедурам лікування отруєнь. Основними заходами повинні бути прискорене виведення препарату, а також регулювання електролітів та кислотно-лужного балансу.
Через складність патофізіологічних наслідків отруєння саліцилатами, ознаки та симптоми/висновки можуть включати:
Ознаки та симптоми
Знахідки знайдено
Лікувальні заходи
Інтоксикація легкої та середньої тяжкості
Промивання шлунка, багаторазове введення активованого вугілля, форсований лужний діурез
Тахіпное, гіпервентиляція, алкалоз дихання
Введення рідин та електролітів
Інтоксикація середньої та важкої стані
Промивання шлунка, повторне введення активованого вугілля, примусовий лужний діурез, у важких випадках гемодіаліз
Дихальний алкалоз з компенсаторним метаболічним ацидозом
Введення рідин та електролітів
Введення рідин та електролітів
Дихальні шляхи: від гіпервентиляції, некардіогенного набряку легенів до зупинки дихання, асфіксії
Серцево-судинні: від порушення ритму, гіпотонії до зупинки серця
напр. зміни артеріального тиску, зміни ЕКГ
Втрата рідини та електролітів:
зневоднення, олігурія до ниркової недостатності
напр. гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, зміна функції нирок
Введення рідин та електролітів
Порушення обміну глюкози, кетоз
Гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей)
Підвищений рівень кетонів
Шлунково-кишковий тракт: шлунково-кишкові кровотечі
Гематологічні: від гальмування тромбоцитів до коагулопатії
напр. подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія
Неврологічні: токсична енцефалопатія та депресія ЦНС з проявами від млявості, сплутаності свідомості до коми та судом.
5. Фармакологічні властивості
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: Знеболюючий, жарознижуючий засіб, код АТС: N02BA01
Ацетилсаліцилова кислота належить до групи кислих нестероїдних протизапальних препаратів, що мають знеболюючі, жарознижуючі та протизапальні властивості. Його механізм дії заснований на незворотному пригніченні ферменту циклооксигенази, який бере участь у синтезі простагландинів.
Пероральні дози від 0,3 до 1,0 г ацетилсаліцилової кислоти застосовуються для полегшення болю та легких лихоманок, таких як застуда чи грип, для зниження температури та для полегшення болю в суглобах та м’язах.
Він також використовується для лікування гострих та хронічних запальних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, остеоартроз, анкілозуючий спондиліт.
Ацетилсаліцилова кислота також пригнічує агрегацію тромбоцитів, блокуючи синтез тромбоксану А2 у тромбоцитах. Тому його застосовують при різних серцево-судинних показаннях у дозах, як правило, від 75 до 300 мг на добу.
Експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен може пригнічувати ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні.
В одному дослідженні, коли одну дозу ібупрофену у дозі 400 мг вводили або за 8 годин до або протягом 30 хвилин з негайним вивільненням ацетилсаліцилової кислоти (81 мг), спостерігався зменшений ефект ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів.
Однак обмеження цих даних та невизначеність екстраполяції даних ex vivo на клінічну ситуацію означають, що не можна робити чітких висновків щодо регулярного використання ібупрофену, а також не вважається можливим клінічно значущий ефект при випадковому застосуванні ібупрофену.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Після перорального прийому ацетилсаліцилова кислота швидко та повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Ацетилсаліцилова кислота перетворюється на основний активний метаболіт, саліцилову кислоту під час і після абсорбції. Максимальні рівні ацетилсаліцилової кислоти у плазмі крові досягаються через 10-20 хвилин, а саліцилової кислоти - через 0,3-2 години.
Як ацетилсаліцилова кислота, так і саліцилова кислота сильно зв’язуються з білками плазми і швидко розподіляються по всіх частинах тіла. Саліцилова кислота проникає в грудне молоко і проникає через плаценту.
Саліцилова кислота значною мірою виводиться за допомогою печінкового метаболізму. Його метаболіти включають саліцилурову кислоту, саліцилфенол глюкуронід, саліцилацетилглюкуронід, гентизінову кислоту та гестисуринову кислоту.
Кінетика елімінації саліцилової кислоти залежить від дози, оскільки її метаболізм обмежений здатністю печінкових ферментів. Період напіввиведення коливається від 2 до 3 годин після низьких доз і приблизно до 15 годин після високих доз. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться переважно нирками.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Доклінічні дані щодо безпеки ацетилсаліцилової кислоти добре задокументовані.
У дослідженнях на тваринах саліцилати спричиняли пошкодження нирок у великих дозах, але без утворення інших органічних уражень. Ацетилсаліцилова кислота була достатньо випробувана in vitro та in vivo на мутагенність. Істотних ознак мутагенного потенціалу не спостерігалося. Те саме стосується досліджень канцерогенності.
Саліцилати показали тератогенний ефект у дослідженнях на тваринах та у ряді різних видів тварин. Повідомлялося про дефекти імплантації, ембріотоксичні та фетотоксичні ефекти після пренатального впливу, і нащадки погіршувались.