Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. No: 2015/05941-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ДЕКАПЕПТИЛ 0,1 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Один попередньо заповнений шприц з 1 мл розчину для ін’єкцій містить 100 мікрограмів триптореліну ацетату, що еквівалентно 95,6 мікрограма триптореліну.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на ін’єкцію, тобто. j. по суті незначна кількість натрію.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий безбарвний розчин.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- Лікування запущеного раку простати, що вимагає придушення вироблення тестостерону.
- Придушення генезу гормону гіпофіза до та під час контрольованої гіперстимуляції яєчників при допоміжній репродукції (АРТ).
4.2 Дозування та спосіб введення
ДЕКАПЕПТИЛ повинен призначати лікар, який повністю знайомий з гормональним лікуванням вищезазначених показань або відповідно до вказівок.
ДЕКАПЕПТИЛ призначений для підшкірної ін’єкції один раз на день у нижню частину живота. Після першого прийому рекомендується перебувати під наглядом пацієнта протягом 30 хвилин у разі алергічних/псевдоалергічних реакцій на ін’єкцію. У разі таких реакцій обладнання, необхідне для боротьби з ними, має бути негайно доступним. Подальші ін’єкції може робити сам пацієнт, якщо йому відомі ознаки та симптоми, які можуть свідчити про реакцію гіперчутливості, наслідки такої реакції та необхідність оперативного медичного втручання. Місце ін’єкції слід обертати, щоб уникнути ліпоатрофії.
Протягом перших семи днів лікування підшкірно вводять 0,5 мг триптореліну щодня. З 8-го дня добову дозу зменшують до 0,1 мг один раз на день. Лікування, як правило, тривале. Модифікація введення з інших форм аналогів GnRH можлива в будь-який час і без будь-яких проблем.
- Контрольована гіперстимуляція яєчників при допоміжній репродукції
Лікування ДЕКАПЕПТИЛОМ повинен контролювати лікар, який має досвід лікування безпліддя. 0,1 мг триптореліну вводять щодня. Лікування слід починати з ранньої фолікулярної фази (2-3 дні менструального циклу) або з середньої лютеїнової фази (21-23 дні менструального циклу або за 5-7 днів до передбачуваного початку менструації). Через 2-4 тижні лікування ДЕКАПЕПТИЛОМ, коли концентрація ЛГ достатньо знижена, можна розпочати стимуляцію яєчників гонадотропінами. На основі клінічного моніторингу реакції яєчників (включаючи ультразвукове дослідження окремо або разом із вимірюванням рівня естрадіолу), дозу гонадотропінів слід згодом коригувати. Коли відповідна кількість фолікулів досягне бажаного розміру, лікування ДЕКАПЕПТИЛОМ та гонадотропінами слід припинити та зробити одну ін’єкцію ХГЧ, щоб викликати остаточне дозрівання фолікулів. Якщо зниження реактивності не підтверджується через 4 тижні лікування (за рівнем естрадіолу або ультразвуком), слід розглянути питання про припинення прийому ДЕКАПЕПТИЛУ. Загальна тривалість лікування зазвичай становить 4-7 тижнів. Під час використання DECAPEPTYL потрібна підтримка лютеїнової фази. Підтримка лютеїнової фази здійснюється за протоколом, чинним на даному робочому місці.
Спеціальні групи пацієнтів
Спеціальної корекції дози не потрібне пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки. Клінічне дослідження вказує на низький ризик накопичення триптореліну у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки та нирок (див. Розділ 5.2).
Вставте весь вміст попередньо заповненого одноразового шприца під шкіру.
Тільки для одноразового використання.
4.3 Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
- Підвищена чутливість до гонадотропін-рилізинг-гормону (GnRH) або до будь-якого іншого аналога GnRH.
- Гормононезалежний рак передміхурової залози.
- Як монотерапія у хворих на рак передміхурової залози із компресією спинного мозку або свідченнями метастазів у хребті (див. Також розділ 4.4).
- Після орхіектомії (після хірургічної кастрації трипторелін не викликає подальшого зниження рівня тестостерону в сироватці крові).
- Вагітність та лактація.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Застосування агоністів GnRH може спричинити зменшення мінеральної щільності кісток.
Попередні дані у чоловіків свідчать про те, що комбінація бісфосфонатів з агоністами GnRH може зменшити втрату мінеральних речовин у кістках.
Особливу увагу слід приділити пацієнтам з іншими факторами ризику розвитку остеопорозу (наприклад, хронічним алкоголізмом, курінням, тривалим лікуванням препаратами, що зменшують мінеральну щільність кісток, наприклад, протисудомними препаратами або кортикоїдами, сімейним анамнезом остеопорозу, недоїданням).
Рідко лікування агоністами GnRH може виявити раніше невідому аденому гіпофіза. У цих пацієнтів може бути присутня апоплексія гіпофіза, яка характеризується раптовим головним болем, блювотою, порушеннями зору та офтальмоплегією.
У пацієнтів, які отримують агоністи GnRH, такі як трипторелін, підвищений ризик розвитку депресії (яка може бути важкою). Пацієнтів слід інформувати та лікувати належним чином, якщо виникають симптоми депресії.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні триптореліну з лікарськими засобами, що впливають на секрецію гіпофізарних гонадотропінів. Рекомендується контролювати гормональний статус пацієнта.
У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю трипторелін має термінальний період напіввиведення 7-8 годин порівняно з 3-5 годинами у здорових добровольців. При допоміжній репродукції, незважаючи на це тривале опромінення, наявність триптореліну в крові під час перенесення ембріонів не передбачається.
Трипторелін, як і інші агоністи GnRH, спричиняє підвищення рівня тестостерону в сироватці на початку лікування. Як результат, можуть бути поодинокі випадки тимчасового погіршення ознак та симптомів раку простати протягом перших тижнів лікування (див. Розділ 4.8). Тому на початковому етапі лікування слід вводити відповідний антиандроген, щоб запобігти початковому підвищенню рівня тестостерону в сироватці крові та погіршенню клінічних симптомів.
У невеликої кількості пацієнтів може спостерігатися тимчасове погіршення ознак та симптомів раку передміхурової залози (спалах пухлини) та тимчасове посилення ракового болю (метастатичний біль), яке можна лікувати симптоматично.
Як і у інших агоністів GnRH, спостерігались поодинокі випадки здавлення спинного мозку або обструкції сечовивідних шляхів. У разі компресії спинного мозку або ниркової недостатності слід застосовувати стандартне лікування, а в крайніх випадках слід розглянути негайну орхіектомію (хірургічну кастрацію). Необхідно ретельне спостереження протягом перших тижнів лікування, особливо у пацієнтів, у яких є метастази в хребті, що мають ризик компресії спинного мозку, та у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів.
Під час лікування слід регулярно контролювати терапевтичний ефект шляхом визначення рівня тестостерону в плазмі крові та рівня специфічного антигену простати (PSA). Рівень тестостерону не повинен перевищувати 1 нг/мл.
Терліпресин не викликає подальшого зниження рівня тестостерону в сироватці після хірургічної кастрації.
Тривала андрогенна депривація, спричинена або двосторонньою орхіектомією, або введенням аналогів ГнРГ, створює підвищений ризик втрати кісткової тканини і може призвести до остеопорозу та підвищеного ризику переломів.
Терапія андрогенної депривації може продовжити інтервал QT.
У пацієнтів з анамнезом подовження інтервалу QT або факторами ризику подовження інтервалу QT, а також у пацієнтів, які одночасно приймають/застосовують лікарські засоби, які можуть продовжити інтервал QT (див. Розділ 4.5), лікар повинен врахувати співвідношення користь-ризик лікування DECAPEPTYL., Включаючи можливість виклику torsades de pointes.
Епідеміологічні дані також показали, що під час терапії андрогенної депривації у пацієнтів можуть спостерігатися метаболічні зміни (наприклад, непереносимість глюкози) або підвищений ризик серцево-судинних захворювань. Однак попередні дані не підтвердили зв'язок між лікуванням аналогами ГнРГ та збільшенням серцево-судинної смертності. У пацієнтів з високим ризиком метаболічних або серцево-судинних захворювань лікування слід ретельно продумати перед початком терапії. Якщо вводиться андроген-деприваційна терапія, пацієнтів слід належним чином контролювати протягом усього лікування.
Введення триптореліну в терапевтичних дозах спричиняє пригнічення гонадотропінів гіпофіза. Зазвичай нормальне лікування відновлюється після припинення лікування. Отже, результати діагностичних досліджень функції гіпофіз-гонади можуть виконуватися під час лікування та після припинення прийому аналогів ГнРГ.
- Контрольована гіперстимуляція яєчників при допоміжній репродукції
Перед призначенням триптореліну слід виключити вагітність.
Втрата мінеральної щільності
Застосування агоністів GnRH, ймовірно, зменшує мінеральну щільність кісткової тканини в середньому на 1% на місяць під час лікування протягом 6 місяців. З кожним зменшенням мінеральної щільності кісток на 10% ризик переломів зростає у два-три рази.
Наявні в даний час дані свідчать про те, що у більшості жінок цей стан розвивається після припинення лікування.
Немає даних щодо пацієнтів, які на момент лікування вже мали остеопороз або мали фактори ризику захворювання (наприклад, хронічний алкоголізм, куріння, тривале лікування препаратами, що зменшують мінеральну щільність кісток, наприклад, протисудомними або кортикоїдами, сімейний анамнез остеопорозу недоїдання, наприклад, нервова анорексія). Оскільки зниження мінеральної щільності кісткової тканини, ймовірно, буде більш ризикованим у цих пацієнтів, лікування триптореліном слід розглядати в залежності від конкретного пацієнта і починати його лише в тому випадку, якщо користь перевищує потенційний ризик. Курс лікування слід ретельно продумувати. Слід звернути увагу на подальші обстеження, щоб запобігти втраті мінеральної щільності кісткової тканини.
Відновлена фолікулярна функція завдяки застосуванню аналогів GnRH та гонадотропінів може бути значно підвищена у невеликої кількості схильних пацієнтів, особливо у випадку синдрому полікістозних яєчників.
АРТ збільшує ризик багатоплідної вагітності, викидня, позаматкової вагітності та вроджених вад розвитку. Цей ризик існує також при застосуванні триптореліну як допоміжної терапії при контрольованій стимуляції яєчників. Повідомлялося про випадки синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ) при застосуванні триптореліну в поєднанні з гонадотропінами, як і при застосуванні інших аналогів ГнРГ та кіст яєчників.
Синдром гіперстимуляції яєчників (OHSS)
OHSS - це захворювання, яке відрізняється від неускладненого збільшення яєчників. OHSS - це синдром, який може стати дуже важким. Це проявляється помітним збільшенням яєчників, високим рівнем стероїдів у сироватці крові та підвищеною проникністю судин, що може призвести до накопичення рідини в порожнині очеревини, плеври та, рідко, перикарда.
У важких випадках СГЯ можуть спостерігатися такі симптоми: біль у животі, розтягнення живота, сильне збільшення яєчників, збільшення ваги, задишка, олігурія та шлунково-кишкові симптоми, включаючи нудоту, блювоту та діарею. Клінічне обстеження може виявити гіповолемію, гемоконцентрацію, електролітний дисбаланс, асцит, гемоперитонеум, плевральний випіт, гідроторакс, гострий біль у легенях та тромбоемболічні події.
Надмірна реакція яєчників на терапію гонадотропінами рідко спричиняє СГС, якщо ХГЧ не призначений для індукції овуляції. Отже, у випадках гіперстимуляції яєчників не слід вводити ХГЧ, а пацієнтці слід рекомендувати не вступати в статевий акт або застосовувати бар’єрні методи контрацепції принаймні протягом 4 днів. OHSS може швидко прогресувати (від 24 годин до кількох днів) і стати медично серйозним, тому пацієнти повинні спостерігатися протягом принаймні двох тижнів після введення ХГЧ.
СГСС може бути більш важким і тривалим під час вагітності. У більшості випадків СГЯ виникає після припинення гормонального лікування і досягає максимум 7-10 днів після лікування. Зазвичай СГСС спонтанно зникає з настанням менструації.
У важких випадках СГЯ, лікування гонадотропіном слід припинити, якщо продовжити, пацієнта слід госпіталізувати та розпочати специфічне лікування СГЯ, наприклад внутрішньовенна інфузія розчинів електроліту або колоїду та гепарину.
Синдром виникає з більшою частотою захворювання у пацієнтів із синдромом полікістозу яєчників.
Ризик СГЯ може бути вищим при застосуванні агоністів GnRH у комбінації з гонадотропінами, ніж при використанні окремих гонадотропінів.
Кісти на яєчниках
Кісти на яєчниках можуть з’явитися на початковій фазі лікування агоністами GnRH. Вони, як правило, безсимптомні та дисфункціональні.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Слід бути обережними при одночасному застосуванні триптореліну з лікарськими засобами, що впливають на секрецію гонадотропінів у гіпофізі. Рекомендується контролювати гормональний статус пацієнта.
Терапія андрогенної депривації може продовжити інтервал QT, тому одночасне застосування DECAPEPTYL з лікарськими препаратами, які продовжують інтервал QT або здатними викликати torsades de pointes, такими як антиаритмічні засоби класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класи III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики та ін. (див. розділ 4.4).
Жодних досліджень взаємодії не проводилось. Не можна виключати взаємодії із загальновживаними лікарськими засобами, включаючи препарати, що вивільняють гістамін.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Трипторелін не слід застосовувати під час вагітності, оскільки одночасне застосування агоністів GnRH теоретично може збільшити ризик викидня або аномалій плода. У потенційно фертильних жінок слід виключити вагітність шляхом ретельного обстеження перед початком лікування. Під час лікування слід використовувати негормональні контрацептиви до відновлення менструації.
Поточні клінічні результати застосування триптореліну для допоміжної репродукції не показали причинно-наслідкового зв'язку між введенням препарату та подальшими порушеннями розвитку ооцитів, вагітністю або пологами.
Обмежені дані про використання триптореліну під час вагітності не свідчать про підвищений ризик вроджених вад розвитку. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. Розділ 5.3). Через фармакологічну дію триптореліну не можна виключати його несприятливий вплив на вагітність та немовля.
Трипторелін не слід застосовувати під час годування груддю.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу триптореліну на здатність керувати транспортними засобами та не працювати. Однак через фармакологічні властивості триптореліну навряд чи це вплине або лише незначний вплив на здатність пацієнта керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Через зниження рівня тестостерону у більшості пацієнтів очікуються побічні ефекти, такі як припливи (30%) та підвищене потовиділення, які, як правило, не вимагають переривання лікування. Імпотенція та зниження лібідо спостерігаються у 30-40% пацієнтів.
Оскільки рівень тестостерону зазвичай підвищується протягом першого тижня лікування, існуючі симптоми та симптоми (наприклад, обструкція сечовивідних шляхів, біль у кістках через метастази, здавлення спинного мозку, м’язова втома та лімфатичний набряк нижніх кінцівок) можуть погіршуватися. У деяких випадках непрохідність сечовивідних шляхів зменшує роботу нирок. Компресія нерва спостерігалася при астенії, парестезії та слабкості нижніх кінцівок. Ці симптоми є тимчасовими і зазвичай зникають протягом 1-2 тижнів лікування.
Тромбофлебіт та порушення сну можуть спостерігатися при застосуванні ДЕКАПЕПТИЛУ.
Може статися незначна втрата трабекулярної кістки. Цей побічний ефект є оборотним протягом 6-9 місяців після припинення лікування (див. Розділ 4.4).
У деяких пацієнтів спостерігалися запаморочення та тремор.
Клас органів системи MedDRA