КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Діакоміт 250 мг порошок для пероральної суспензії в пакетику
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожне саше містить 250 мг стирипентолу.
Допоміжні речовини з відомим ефектом 0,11 мг натрію на пакетик.
Кожне саше містить 2,5 мг аспартаму, 500 мг диспергованої сушеної рідкої глюкози та 2,4 мг сорбіту.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок для пероральної суспензії
Ніжно-рожевий, кристалічний порошок.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Діакоміт показаний у комбінації з клобазамом та вальпроатом як допоміжна терапія при рефрактерних, генералізованих тоніко-клонічних нападах у пацієнтів з важкою міоклонічною епілепсією у немовлят (SMEI, синдром Драве), якщо судоми недостатньо контролюються клобазамом та вальпроатом.
4.2 Дозування та спосіб введення
Діакоміт слід вводити лише під контролем педіатра/дитячого невролога, який має досвід діагностики та лікування епілепсії у немовлят та дітей.
Доза стирипентолу розраховується на основі мг/кг маси тіла.
Щоденну дозу можна вводити в 2 або 3 розділених дози.
Початок допоміжної терапії стирипентолом слід поступово збільшувати дозу до досягнення рекомендованої дози 50 мг/кг/добу, що вводиться у комбінації з клобазамом та вальпроатом.
Підвищення дози стирипентолу повинно бути поступовим, починаючи з 20 мг/кг/день протягом 1 тижня, потім 30 мг/кг/день протягом 1 тижня. Подальше збільшення дози залежить від віку:
- дітям до 6 років слід давати додаткову дозу 20 мг/кг/добу на 3 тижні, досягаючи рекомендованої дози 50 мг/кг/добу через три тижні;
- дітям у віці від 6 до 12 років слід давати додаткову дозу 10 мг/кг/день щотижня, щоб досягти рекомендованої дози 50 мг/кг/день за чотири тижні;
- Діти та підлітки старше 12 років повинні отримувати додаткову дозу 5 мг/кг/день щотижня до досягнення оптимальної дози на основі клінічного судження.
Рекомендована доза 50 мг/кг/добу отримана з результатів наявних клінічних досліджень, це була єдина доза Діакоміту, оцінена в основних дослідженнях (див. Розділ 5.1).
Стирипентол завжди слід приймати під час їжі, оскільки він дуже швидко розкладається в кислому середовищі (наприклад, при впливі шлункової кислоти натще).
Стирипентол не слід давати одночасно з молоком або молочними продуктами (йогурти, свіжий сир тощо), газованими напоями, фруктовими соками або з їжею та напоями, що містять кофеїн або теофілін.
Діти до 3 років
Ключове клінічне випробування стирипентолу було проведено у дітей з ІМЗ віком від 3 років. Клінічне рішення щодо застосування стирипентолу дітям з ІМЗ віком до 3 років повинно прийматися на підставі індивідуальної оцінки бази пацієнта з урахуванням потенційних клінічних переваг та ризиків. У цій групі маленьких дітей допоміжну терапію стирипентолом слід розпочинати лише в тому випадку, якщо клінічно підтверджений діагноз МСЕІ. (Див. Розділ 5.1). Дані щодо застосування стирипентолу дітям до 12 місяців обмежені. Цим дітям слід застосовувати мастірипентол під пильним наглядом лікаря.
Пацієнти ≥ 18 років
Для підтвердження ефективності у категорії дорослих зібрано недостатньо довгострокових даних. Лікування слід продовжувати до тих пір, поки спостерігається ефективність.
Корекція дози інших протиепілептичних препаратів, що застосовуються у поєднанні зі стирипентолом
Незважаючи на відсутність великих фармакологічних даних щодо можливих лікарських взаємодій, наступна рекомендація щодо коригування дози та режимів дозування для інших протиепілептичних лікарських засобів, що застосовуються одночасно зі стирипентолом, базується на клінічному досвіді.
У основних дослідженнях, починаючи із стирипентолу, добова доза клобазаму становила 0,5 мг/кг/добу, зазвичай, розділеною дозою, двічі на день. У разі клінічних проявів побічних реакцій або передозування клобазамом (тобто сонливості, гіпотонії та дратівливості у маленьких дітей) добову дозу зменшували на 25% щотижня. Повідомлялося про приблизно в 2-3 рази збільшення концентрації клобазаму в плазмі та в 5 разів збільшення норблобазаму при одночасному застосуванні стирипентолу дітям із синдромом Драве.
Потенціал взаємодії між стирипентолом та вальпроатом на метаболічному рівні вважається незначним, і тому коригування дози вальпроату після додавання стирипентолу не вимагається, за винятком випадків клінічної безпеки. У ключових дослідженнях побічних реакцій шлунково-кишкового тракту, таких як втрата апетиту, втрата ваги, добову дозу вальпроату зменшували приблизно на 30% щотижня.
Лабораторні результати нестандартні
У разі виявлення відхилень у тестах крові або функції печінки клінічне рішення щодо продовження лікування або коригування дози стирипентолу разом із коригуванням дози клобазаму та вальпроату повинно прийматися на розсуд кожного пацієнта з урахуванням потенційних клінічних переваг. та ризики (див. розділ 4.4).
Вплив лікарської форми
Дозована форма в пакетику має дещо вищі значення Cmax, ніж капсули, і тому ці горміоеквіваленти не є. Якщо потрібна зміна лікарської форми, рекомендується проводити зміну під клінічним наглядом у разі проблем з переносимістю (див. Розділ 5.2).
Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок
Стирипентол не рекомендується застосовувати пацієнтам з печінковою та/або нирковою недостатністю (див. Розділ 4.4).
Порошок змішується у склянці води і випивається відразу після змішування. Інформацію про взаємодію стирипентолу з їжею див. У розділі 4.5.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1. Недавнє виникнення психозу як епізодів марення.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Карбамазепін, фенітоїн та фенобарбітал
Ці ліки не можна застосовувати зі стирипентолом для лікування синдрому Драве. Добову дозу клобазаму та/або вальпроату слід зменшити під час лікування Діакомітом відповідно до настання побічних реакцій (див. Розділ 4.2).
Темпи зростання дітей
Через частоту шлунково-кишкових побічних реакцій на лікування стирипентолом та вальпроатом (анорексія, втрата апетиту, нудота, блювота), слід ретельно контролювати швидкість росту дітей, які отримують цю комбінацію.
Нейтропенія може бути пов’язана зі стирипентолом, клобазамом та вальпроатом. Перед початком лікування стирипентолом слід оцінити показники крові. Якщо немає клінічних показань, підбір крові слід проводити кожні 6 місяців.
Функцію печінки слід оцінити перед початком лікування стирипентолом. Якщо немає клінічних показань, функцію печінки слід контролювати кожні 6 місяців.
Печінкова або ниркова недостатність
Через велику кількість конкретних клінічних даних у пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю, стирипентол не рекомендується застосовувати пацієнтам з печінковою та/або нирковою недостатністю (див. Розділ 4.2).
Препарати, що впливають на ферменти CYP
Стирипентол є інгібітором ферментів CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 і може суттєво підвищувати концентрацію ліків, що метаболізуються цими ферментами, та підвищувати ризик побічних реакцій. (Див. Розділ 4.5). Дослідження in vitro показали, що метаболізм стрипентолу фази 1 каталізується CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4 та, можливо, іншими ферментами. Рекомендується з обережністю поєднувати стрипентол з іншими препаратами, які можуть інгібувати або індукувати один або декілька з цих ферментів.
Основні клінічні дослідження не включали дітей віком до 3 років. Тому рекомендується під час лікування стирипентолом ретельно контролювати дітей віком від 6 місяців до 3 років.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Потенційні взаємодії з препаратами, що діють на стирипентол
Вплив інших протиепілептичних препаратів на фармакокінетику стирипентолу до кінця не встановлений.
Вплив макролідів та азольних протигрибкових препаратів (відомих як інгібітори CYP3A4 та субстратів того самого ферменту) на метаболізм стирипентолу невідомий. Подібним чином вплив стирипентолу на їх метаболізм невідомий.
Дослідження in vitro показали, що метаболізм стрипентолу фази 1 каталізується CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4 та, можливо, іншими ферментами. Рекомендується з обережністю поєднувати стрипентол з іншими препаратами, які можуть інгібувати або індукувати один або декілька з цих ферментів.
Вплив стирипентолу на ферменти цитохрому Р450
Багато з цих взаємодій частково підтверджені дослідженнями in vitro та клінічними випробуваннями. Збільшення рівноважних концентрацій при одночасному застосуванні стирипентолу, вальпроату та клобазаму є подібним у дорослих та дітей, хоча між особами існує значна варіабельність.
Стирипентол у терапевтичних концентраціях суттєво пригнічує кілька ізоферментів CYP450: напр. CYP 2C19, CYP2D6 та CYP 3A4. Як наслідок, можна очікувати фармакокінетичних взаємодій з іншими препаратами на рівні метаболізму. Ці взаємодії можуть спричинити підвищення системних концентрацій цих препаратів, що може призвести до посилення фармакологічних ефектів та загострення та побічних реакцій.
Слід бути обережними, якщо клінічні обставини вимагають поєднання стирипентолу з препаратами, що метаболізуються CYP2C19 (наприклад, циталопрамом, омепразолом) або CYP3A4 (наприклад, інгібіторами протеази ВІЛ, антигістамінними препаратами, такими як астемізол, хлорфенірамін, блокатори кальцієвих каналів, статини, ризик оральної контрацепції). реакції (див. розділ про протиепілептичні препарати нижче). Рекомендується моніторинг плазмових концентрацій або побічних реакцій. Може знадобитися зменшення дози.
Слід уникати одночасного лікування субстратами CYP3A4 із вузьким терапевтичним індексом через суттєво підвищений ризик серйозних побічних реакцій.
Дані про потенційне інгібування CYP1A2 обмежені, і тому взаємодії з теофіліном та кофеїном не можна виключати через підвищені концентрації теофіліну та кофеїну в плазмі крові, які можуть виникнути через пригнічення печінкового метаболізму та потенційно призвести до токсичності. Не рекомендується застосовувати у комбінації зі стирипентолом. Це попередження не обмежується лікарськими препаратами, а також великою кількістю продуктів харчування та харчових добавок для дітей: Пацієнт не повинен вживати напої кола, що містять велику кількість кофеїну або шоколаду, що містить слідові кількості теофіліну (див. Розділ 4.2).
Оскільки стирипентол інгібував in vitro CYP 2D6 при плазмових концентраціях, досягнутих при клінічному застосуванні, лікування, яке метаболізується цим ізоферментом, таке як: бета-блокатори (пропанолол, карведилол, тимолол), антидепресанти (флуоксетин, пароксетин, сертралін, іміпрамін), кломіп, антипсихотики (галоперидол), анальгетики (кодеїн, декстрометорфан, трамадол) можуть взаємодіяти зі стирипентолом на рівні метаболізму. Для лікарських засобів, що метаболізуються CYP2D6, та тих, чия доза титрується індивідуально, може знадобитися коригування дози.
Можливість взаємодії стирипентолу з іншими препаратами
Через відсутність клінічних даних необхідні такі клінічно значущі взаємодії зі стирипентолом:
Невідповідні комбінації (слід уникати, якщо це абсолютно не потрібно)
- Алкалоїди ріжків (ерготамін, дигідроерготамін)
Ерготизм з можливим некрозом кінцівок (гальмування печінкової екскреції алкалоїдів житнього ріжків ріжків).
- Цизаприд, галофантрин, пімозид, хінідин, бепридил
Підвищений ризик серцевих аритмій і, зокрема, типовізації де пуантів/"хвильовий сплеск".
- Імунодепресанти (такролімус, циклоспорин, сиролімус)
Підвищена концентрація імунодепресантів у крові (зниження рівня метаболізму в печінці).
- Статини (аторвастатин, симвастатин тощо)
Підвищений ризик дозозалежних побічних реакцій, таких як рабдоміоліз (зниження печінкового метаболізму препаратів, що знижують рівень холестерину).
Комбінації, що вимагають дії
- Мідазолам, триазолам, альпразолам
Підвищена концентрація бензодіазепінів у плазмі крові може виникати через зменшення печінкового обміну, що призводить до надмірної седації.
Стирипентол посилює депресивний ефект хлорпромазину на ЦНС.
- Вплив на інші протиепілептичні препарати (AED)
Інгібування CYP450 ізоферментами CYP2C19 та CYP 3A4 може спричинити фармакокінетичні взаємодії (пригнічення печінкового метаболізму) з фенобарбіталом, примідономою, фенітоїном, карбамазепіном, клобазамом (див. Розділ 4.2), вальпроатом (див. Розділ 4.2), діазомепамом. Це призводить до підвищення концентрації цих протисудомних препаратів у плазмі крові з можливим ризиком передозування. При поєднанні інших протисудомних препаратів зі стирипентолом рекомендується клінічний моніторинг концентрації інших протисудомних препаратів у плазмі крові з можливим регулюванням дози.
У французькій програмі використання стирипентолу топірамат додавали до стирипентолу, клобазаму та вальпроату у 41% із 230 випадків. На підставі клінічних спостережень у цієї групи пацієнтів немає жодних підстав пропонувати зміну дози топірамату та режимів дозування при одночасному застосуванні зі стирипентолом.
Очікується, що топірамат не буде конкурентно інгібувати CYP2C19, оскільки це, ймовірно, потребуватиме концентрацій у плазмі крові в 5-15 разів вищих, ніж досягнуті при стандартних рекомендованих дозах та режимах дозування топірамату.
Леветирацетам метаболізується лише в печінці. Як наслідок, не очікується фармакокінетичної лікарської взаємодії між стирипентолом та леветирацетамом на рівні метаболізму.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Загальний ризик, пов'язаний з епілепсією та протиепілептичними препаратами
Було показано, що серед нащадків жінок, хворих на епілепсію, поширеність вад розвитку в два-три рази перевищує рівень близько 3% у загальній популяції. Незважаючи на інші фактори, напр. можливі наслідки епілепсії, наявні дані свідчать про те, що це збільшення значною мірою зумовлене лікуванням. Збільшення вад розвитку у пролікованій популяції було виявлено у зв'язку з політерапією.
Однак ефективне лікування епілепсії не слід переривати під час вагітності, оскільки погіршення захворювання може завдати шкоди як матері, так і плоду.
Ризик, пов’язаний зі стирипентолом
Немає даних про вагітність під впливом. Дослідження на тваринах не вказують на прямі або непрямі шкідливі ефекти щодо вагітності, розвитку плода, пологів або післяпологового розвитку у токсичних для матері дозах (див. Розділ 5.3). Зважаючи на показання, не передбачається застосування стирипентолу під час вагітності та у жінок дітородного віку. Клінічне рішення щодо застосування стирипентолу під час вагітності повинно прийматися на розсуд окремого пацієнта, беручи до уваги потенційні клінічні переваги та ризики. Слід бути обережними при призначенні вагітним жінкам і рекомендується використовувати ефективні методи контрацепції.
Оскільки досліджень виведення з грудним молоком людини не проводили, і оскільки стирипентол вільно переходить із плазми в молоко у кіз, годувати груддю не рекомендується під час лікування. Якщо лікування стирипентолом продовжується під час годування груддю, немовля, що годується груддю, слід ретельно контролювати щодо можливих побічних реакцій.
В ході досліджень на тваринах не спостерігалося впливу на фертильність (див. Розділ 5.3). Клінічні дані відсутні, потенційний ризик для людини не відомий.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось. Однак у деяких пацієнтів можуть виникати запаморочення та атаксія, що може вплинути на їх здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами, і пацієнти не повинні керувати автотранспортом або працювати з механізмами під час лікування стирипентолом.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
Найпоширенішими побічними ефектами стирипентолу є анорексія, втрата ваги, безсоння, сонливість, атаксія, гіпотонія та дистонія.
Табличний перелік побічних реакцій
Наступні частоти найчастіше використовуються для опису виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥ 1/10), загально (≥ 1/100 для зв’язку Умови використання Довідка Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie