Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ід. 2019/03887-ZIA
Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ід. 2019/04438-ZIA
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Есциталопрам Тева 10 мг
таблетка, вкрита плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг есциталопраму (у вигляді оксалату).
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Біла, кругла, двоопукла таблетка, вкрита плівковою оболонкою, із забитковою лінією на одному боці та позначкою «9» зліва та «3» з правої сторони рядкової лінії. На іншій стороні планшета позначено “7462”.
Таблетку можна розділити на рівні половинки.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування основних депресивних епізодів.
Лікування панічного розладу з агорафобією або без неї.
Лікування соціального тривожного розладу (соціальна фобія).
Лікування генералізованого тривожного розладу.
Лікування обсесивно-компульсивного розладу.
4.2 Дозування та спосіб введення
Безпека добових доз вище 20 мг не встановлена.
Епізод Великої депресії
Звичайна доза становить 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до максимум 20 мг на добу.
Зазвичай для досягнення антидепресивного ефекту потрібно від 2 до 4 тижнів. Після усунення симптомів лікування слід продовжувати щонайменше 6 місяців для стабілізації реакції на лікування.
Панічний розлад з агорафобією або без неї
У перший тиждень лікування рекомендується початкова доза 5 мг, а потім дозу збільшують до 10 мг на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна додатково збільшувати до максимум 20 мг на день.
Максимальний ефект досягається приблизно через 3 місяці лікування. Лікування триває кілька місяців.
Соціальний тривожний розлад
Звичайна доза становить 10 мг один раз на день. Зазвичай для зняття симптомів потрібно від 2 до 4 тижнів. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна потім зменшити до 5 мг або збільшити до максимум 20 мг на день.
Соціальний тривожний розлад - це захворювання з хронічним перебігом, і для стабілізації реакції на лікування рекомендується 12-тижневе лікування. Тривале лікування пацієнтів, які реагують на лікування, контролювали протягом 6 місяців, і в окремих випадках можна розглянути можливість його використання для профілактики рецидивів; переваги лікування слід регулярно переоцінювати.
Соціальний тривожний розлад - це чітко визначений діагностичний термін для конкретного розладу, який не слід плутати з надмірною сором’язливістю. Фармакотерапія показана лише в тому випадку, якщо розлад значно обмежує роботу та соціальне функціонування пацієнта.
Важливість фармакотерапії порівняно з когнітивно-поведінковою терапією не оцінювалась. Фармакотерапія є частиною загального терапевтичного підходу.
Генералізований тривожний розлад
Початкова доза становить 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до максимум 20 мг на день.
Тривале лікування респондентів спостерігалося щонайменше 6 місяців, коли пацієнти приймали 20 мг на день. Переваги лікування та дози слід регулярно переоцінювати (див. Розділ 5.1).
Початкова доза становить 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до максимум 20 мг на добу.
OKP є хронічним захворюванням, і тому пацієнтів слід лікувати протягом достатнього періоду часу, щоб переконатися, що у них більше немає симптомів.
Переваги лікування та дози слід регулярно переоцінювати (див. Розділ 5.1).
Літні (> 65 років)
Початкова доза становить 5 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу (див. Розділ 5.2).
Ефективність Есциталопраму Тева при соціальній тривожності не вивчалась у пацієнтів літнього віку.
1 Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та поведінки під час або незабаром після лікування есциталопрамом (див. Розділ 4.4).
2 Про ці події повідомляли в групі лікування СІЗЗС.
Подовження інтервалу QT
Протягом періоду постмаркетингового періоду повідомлялося про подовження інтервалу QT та шлуночкові аритмії, включаючи Torsades de Pointes, переважно у пацієнтів жіночої статі, пацієнтів з гіпокаліємією або у пацієнтів із уже існуючим подовженням інтервалу QT або іншими захворюваннями серця (див. Розділи 4.3, 4.4, 4,5, 4,9 та 5,1).
Епідеміологічні дослідження, проведені переважно у пацієнтів віком від 50 років, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та ТСА. Механізм цього ризику невідомий.
Симптоми припинення, що спостерігаються після припинення лікування
Припинення терапії SSRI/SNRI (особливо якщо це різко) часто спричиняє симптоми припинення. Найчастіше повідомляються реакції - запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезію та ураження електричним струмом), порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні сни), збудження або занепокоєння, нудота та/або блювота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль, діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість та порушення зору. Ці побічні явища, як правило, легкі до помірні та короткочасні, але у деяких пацієнтів можуть бути важкими та/або тривалими. Тому рекомендується поступове зменшення дози, коли лікування есциталопрамом більше не потрібно (див. Розділ 4.2 та розділ 4.4).
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітування, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Клінічні дані щодо передозування есциталопраму обмежені, і в багатьох випадках при передозуванні іншими препаратами. У більшості випадків не повідомлялося про відсутність або лише про помірні симптоми. Рідко повідомлялося про летальні випадки передозування лише есциталопрамом; в більшості випадків це було супутнє передозування іншими препаратами. Серйозних симптомів після прийому есциталопраму в дозі від 400 до 800 мг не було.
Симптоми, про які повідомляється у випадках передозування есциталопраму, включають, зокрема, симптоми центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та збудження до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково-кишкової системи (нудота/блювота) та серцево-судинної системи, інтервал QT гіпотонії. та аритмія) та порушений електролітний та рідинний баланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія).
Конкретний антидот невідомий. Необхідно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, забезпечити адекватну оксигенацію та вентиляцію. Слід розглянути питання про промивання шлунка та введення активованого вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога швидше після прийому всередину. Слід контролювати серцеві та життєві показники та вводити загальні симптоматичні підтримуючі заходи.
ЕКГ-тестування рекомендується у разі передозування пацієнтам із застійною серцевою недостатністю/брадиаритміями, пацієнтам, які одночасно приймають препарати, що подовжують інтервал QT, або пацієнтам зі зміненим метаболізмом, наприклад через пошкодження печінки.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
Код ATC: N 06 AB 10
Есциталопрам - це селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) з високою спорідненістю до первинного місця зв'язування. Він також зв'язується з алостеричним місцем на транспортері серотоніну, з 1000-кратною нижчою спорідненістю.
Есциталопрам має нульову або низьку спорідненість до декількох рецепторів, включаючи рецептори 5-HT1A, 5-HT2, DA D1 і D2, α1-, α2-, β-адренорецептори, H1 гістамін, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіоїдні рецептори.
Інгібування зворотного захоплення 5-HT є, мабуть, єдиним механізмом дії, який пояснює фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.
У подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні ЕКГ, зміна QTc (коригування Fridericia) від вихідного рівня на 4,3 мс (90% ДІ: 2,2 - 6,4) спостерігалося у здорових пацієнтів при 10 мг/день та 10 мг/день., 7 мс (90% ДІ: 8,6 - 12,8) у дозі 30 мг/добу (див. Розділи 4.3, 4.4, 4.5, 4.8 та 4.9).
Епізоди Великої депресії
Ефективність есциталопраму при гострому лікуванні основних депресивних епізодів була продемонстрована в трьох із чотирьох подвійних сліпих, плацебо-контрольованих, короткочасних (8-тижневих) досліджень. У довгостроковому дослідженні профілактики рецидивів 274 пацієнти, які відповіли на есциталопрам 10 або 20 мг/день на початковій 8-тижневій відкритій фазі лікування, були рандомізовані або продовжувати лікування з тією ж дозою есциталопраму, або приймати плацебо протягом 36 років. тижнів ... У цьому дослідженні у пацієнтів, які продовжували прийом есциталопраму протягом наступних 36 тижнів, спостерігався рецидив через значно більший час, ніж у тих, хто приймав плацебо.
Соціальний тривожний розлад
Есциталопрам був ефективним при соціальній тривожності у трьох короткотермінових (12-тижневих) дослідженнях, а також у 6-місячному дослідженні щодо профілактики рецидивів у тих, хто реагував. Ефективність 5, 10 та 20 мг есциталопраму була продемонстрована у дослідженні оптимальних доз протягом 24 тижнів.
Генералізований тривожний розлад.
Есциталопрам у дозах 10 та 20 мг/добу був ефективним у чотирьох із чотирьох плацебо-контрольованих досліджень.
Згідно з об’єднаними даними трьох досліджень подібної конструкції, в яких 421 пацієнт отримував есциталопрам, а 419 отримували плацебо, 47,5% пацієнтів відповіли на есциталопрам проти 28,9% пацієнтів, які отримували плацебо. 37,1% пацієнтів з есциталопрамом перебували в стадії ремісії порівняно з 20,8% пацієнтів, які отримували плацебо. Постійний ефект спостерігається з першого тижня.
Стійкість есциталопраму у дозі 20 мг/добу була продемонстрована в рандомізованому дослідженні ефективності від 24 до 76 тижнів у 373 пацієнтах, які відповіли на лікування у відкритій початковій 12-тижневій фазі.
У рандомізованому подвійному сліпому клінічному дослідженні загальний бал Y-BOCS на користь есциталопраму 20 мг/день порівняно з плацебо був досягнутий через 12 тижнів. Через 24 тижні обидві дози есциталопраму 10 мг/день та 20 мг/день були більш ефективними, ніж плацебо.
Профілактика рецидивів була продемонстрована при застосуванні есциталопраму 10 та 20 мг/добу у пацієнтів, які відповіли на есциталопрам на 16-тижневій відкритій фазі лікування і були включені у 24-тижневу рандомізовану подвійну сліпу плацебо-контрольовану фазу. лікування.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Абсорбція майже повна і не залежить від прийому їжі. [Середній час до максимальної концентрації (середній Tmax) становить 4 години після повторного прийому]. Як і у випадку рацемічного циталопраму, очікується, що есциталопрам матиме приблизно 80% абсолютної біодоступності.
Очевидний об'єм розподілу (Vd, β/F) після перорального прийому становить приблизно від 12 до 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми становить менше 80%.
Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованих та дидеметильованих метаболітів. Обидва типи метаболітів є фармакологічно активними. Альтернативно, азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Вихідна сполука, а також її метаболіти частково виводяться у формі глюкуронідів. Після повторного прийому середні концентрації деметильованого метаболіту зазвичай становлять 28-31%, а дидеметильованого метаболіту - 65 років)
Есциталопрам, як видається, виводиться повільніше у пацієнтів літнього віку, ніж у пацієнтів молодшого віку. Системна експозиція (AUC) приблизно на 50% вища у пацієнтів літнього віку, ніж у молодих здорових добровольців (див. Розділ 4.2).
Порушення функції печінки
У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня (класи А та В за Чайлдом-П'ю) період напіввиведення есциталопраму був приблизно у 2 рази довший, а експозиція приблизно на 60% вища, ніж у осіб із нормальною печінковою функцією (див. Розділ 4.2). ).
Порушення функції нирок
У пацієнтів з нирковою недостатністю (CLcr 10 - 53 мл/хв) при рацемічному циталопрамі спостерігався триваліший період напіввиведення та дещо підвищений вплив. Концентрація метаболітів у плазмі крові не контролювалась, але може бути підвищена (див. Розділ 4.2).
Показано, що слабкі метаболіки CYP2C19 мають подвійну концентрацію есциталопраму в плазмі, ніж екстенсивні метаболісти. Суттєвих змін експозиції у слабких метаболізаторів CYP2D6 не спостерігалось (див. Розділ 4.2).
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Звичайна повна серія доклінічних досліджень есциталопраму не проводилась, оскільки сполучні токсикокінетичні та токсикологічні дослідження есциталопраму та циталопраму у щурів показали подібний профіль для обох речовин. Отже, всі дані щодо циталопраму можуть також застосовуватися до есциталопраму.
У порівняльних токсикологічних дослідженнях на щурах есциталопрам та циталопрам викликали кардіотоксичність, включаючи застійну серцеву недостатність, після декількох тижнів лікування дозами, що призводять до загальної токсичності. Здавалося, кардіотоксичність пов’язана з піковими концентраціями в плазмі крові, а не із системною експозицією (AUC). Пікова концентрація без ефекту на рівні ефекту перевищувала (у 8 разів) максимальну концентрацію в плазмі, досягнуту при клінічному застосуванні, тоді як AUC есциталопраму була лише у 3–4 рази вищою, ніж експозиція, досягнута при клінічному застосуванні. AUC S - енантіомеру циталопраму була в 6-7 разів вищою, ніж експозиція, досягнута при клінічному застосуванні. Ці висновки, ймовірно, пов'язані з посиленим впливом на біогенні аміни, тобто. з вторинним наслідком основних фармакологічних ефектів, що призводить до гемодинамічних ефектів (зменшення коронарного потоку) та ішемії. Однак точний механізм кардіотоксичності у щурів невідомий. Клінічний досвід застосування циталопраму та досвід есциталопраму з клінічних досліджень не вказують на клінічну значимість цих результатів.
У щурів після тривалого лікування есциталопрамом та циталопрамом у деяких тканинах спостерігали підвищений рівень фосфоліпідів, напр. в легенях, придатках яєчка та печінці. Епітеліальні та печінкові знахідки спостерігались при експозиції, подібній до тієї, що досягалась у людей. Це явище є оборотним після припинення лікування. Накопичення фосфоліпідів (фосфоліпідоз) у тварин спостерігали з багатьма амфіфільними катіонсодержащими препаратами. Невідомо, чи має це явище серйозне значення для людини.
Дані на тваринах свідчать, що циталопрам викликає зниження індексу народжуваності та індексу вагітності, зменшення кількості імплантатів та аномальних сперматозоїдів при впливі, який перевищує вплив людини.
Для есциталопраму відсутні дані щодо тварин, пов’язані з цим аспектом.
У дослідженні токсичності для розвитку на щурах ембріотоксичні ефекти (зниження маси тіла плода та оборотна затримка окостеніння) спостерігалися при експозиціях (на основі значень AUC), що перевищували ті, що були досягнуті при клінічному застосуванні. Вона не помітила підвищеної частоти вад розвитку. Дослідження пренатального та постнатального розвитку показали зниження виживання під час лактації при експозиціях (на основі значень AUC), що перевищують показники, досягнуті в клінічному застосуванні.