esprital

Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. No .: 2015/01016-Z1B

Короткий опис характеристик продукту

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

ESPRITAL 30

ESPRITAL 45

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 30 або 45 мг міртазапіну.

Кожна таблетка Esprital 30, вкрита плівковою оболонкою, містить 88,8 мг лактози (у вигляді моногідрату).

Кожна таблетка Esprital 45, вкрита плівковою оболонкою, містить 133,2 мг лактози (у вигляді моногідрату).

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.

Esprital 30: червонувато-коричневі овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із рискою на одному боці. Таблетку можна розділити на рівні дози.

Esprital 45: білі овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

Еспритал призначений для лікування основних депресивних епізодів у дорослих.

4.2 Дозування та спосіб введення

Ефективна добова доза зазвичай становить від 15 до 45 мг; початкова доза становить 15 або 30 мг.

Ефект міртазапіну зазвичай проявляється через 1-2 тижні лікування. Лікування адекватною дозою має викликати позитивну відповідь протягом 2-4 тижнів. У разі недостатнього ефекту дозу можна збільшити до максимальної. Якщо протягом 2-4 тижнів відповіді не буде, лікування слід припинити.

Пацієнти з депресією повинні лікуватися протягом достатнього періоду часу, принаймні 6 місяців, щоб у них не було симптомів.

Рекомендується поступово припиняти лікування міртазапіном, щоб уникнути симптомів відміни (див. Розділ 4.4).

Рекомендована доза така ж, як для дорослих. Для досягнення задовільної та безпечної відповіді дозу необхідно збільшувати під пильним наглядом у літніх людей.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Кліренс міртазапіну може бути зменшений у пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 1/10)

Часто

(> 1/100 до 1/1000 до 1/10000 до 1

▪ Підвищений апетит 1

Психічні розлади

▪ Психомоторне неспокій (включаючи акатизію, гіперкінезію)

▪ Суїцидальні думки 6

▪ Сицидична поведінка 6

Порушення нервової системи

Судинні розлади

Шлунково-кишкові розлади

Гепатобіліарні розлади

▪ Збільшення рівня сироваткових трансаміназ

Порушення шкіри та підшкірної клітковини

▪ Токсичний епідермальний некроліз

Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

▪ Біль у спині 1

Порушення роботи нирок та сечовиділення

Загальні розлади та стан на місці введення

▪ Квіткові набряки 1

Лабораторні та функціональні обстеження

Підвищений рівень креатинінкінази

1 У клінічних випробуваннях ці події мали місце статистично значно частіше під час лікування міртазапіном, ніж при застосуванні плацебо.

2 У клінічних випробуваннях ці події траплялись частіше при застосуванні плацебо, ніж при застосуванні міртазапіну, але статистично достовірно частіше.

3 У клінічних випробуваннях ці події мали місце статистично значно частіше при застосуванні плацебо, ніж при застосуванні міртазапіну.

4 Примітка: Зниження дози, як правило, не призводить до меншого сонливості/седації, але може порушити ефективність антидепресантів.

5 Тривога та безсоння (які можуть бути симптомами депресії) можуть, як правило, розвинутися або погіршитися після лікування антидепресантами. Повідомлялося про розвиток або погіршення тривожності та безсоння при лікуванні міртазапіном.

6 Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та поведінки під час або незабаром після лікування міртазапіном (див. Розділ 4.4).

Перехідне підвищення рівня трансаміназ та гамма-глутамілтрансфераз спостерігалося в лабораторних випробуваннях клінічних випробувань (однак пов'язані побічні явища статистично достовірно не повідомлялись частіше при застосуванні міртазапіну, ніж після прийому плацебо).

У клінічних випробуваннях у дітей часто спостерігаються такі побічні ефекти: збільшення ваги, кропив'янка та гіпертригліцеридемія (див. Також розділ 5.1).

Повідомлення про підозру на побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції за допомогою національної системи звітності, встановленої в Додатку V.

4.9 Передозування

Сучасний досвід передозування міртазапіну лише свідчить про те, що симптоми, як правило, слабкі. Повідомлялося про депресію центральної нервової системи з дезорієнтацією та тривалою депресією, а також тахікардію та легку гіпертензію або гіпотонію. Однак існує ймовірність набагато більш серйозних наслідків (включаючи смерть) при дозах набагато вищих, ніж терапевтичні, особливо при змішаних передозуваннях. У цих випадках також повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та Torsades de Pointes.

У випадках передозування слід надати відповідне симптоматичне або допоміжне лікування життєво важливих показників. Потрібно контролювати ЕКГ. Також слід враховувати активоване вугілля або промивання шлунку.

У разі передозування у дітей та підлітків слід вжити відповідних заходів, як описано у дорослих.

5. Фармакологічні властивості

5.1 Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: інші антидепресанти, код АТС: N06AX11

Спосіб дії/Фармакодинамічні ефекти

Міртазапін є α2-антагоністом центральної дії, який збільшує центральну норадренергічну та серотонінергічну нейромедіацію. Збільшення серотонінергічної нейромедіації точно опосередковується через рецептори 5HT1, оскільки рецептори 5HT2 та 5HT3 блокуються міртазапіном. Вважається, що обидва енантіомери міртазапіну сприяють антидепресантній активності, S (+) енантіомер блокує рецептори α2 та 5HT2, а R (-) енантіомер блокує рецептори 5HT3.

Клінічна ефективність та безпека

Гістамін H1-антагоністична активність міртазапіну пов'язана з його седативними властивостями. Він майже не має антихолінергічної активності і при терапевтичних дозах має лише обмежений вплив (наприклад, ортостатична гіпотензія) на серцево-судинну систему.

Два рандомізованих, подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних випробувань у дітей у віці від 7 до 18 років, з депресивним епізодом та повторним депресивним розладом (n = 259), які отримували гнучку дозу (15-45 мг міртазапіну) протягом перших 4 тижнів після фіксована доза протягом 4 тижнів (15, 30 або 45 мг міртазапіну) не показала значущих відмінностей між міртазапіном та плацебо у первинному та всіх вторинних результатах.

Значний приріст ваги (≥ 7%) спостерігався у 48,8% пацієнтів, які отримували міртазапін, порівняно з 5,7% у групі плацебо. Також часто спостерігались кропив'янка (11,8 проти 6,8%) та гіпертригліцеридемія (2,9 проти 0%).

5.2 Фармакокінетичні властивості

Після перорального прийому міртазапіну міртазапін швидко та добре всмоктується (біодоступність ≈ 50%) і досягає максимальних концентрацій у плазмі крові приблизно через дві години. Прийом їжі не впливає на фармакокінетику міртазапіну.

Зв’язування міртазапіну з білками плазми крові становить приблизно 85%.

Основними шляхами біотрансформації є деметилювання та окислення з подальшим кон'югацією. Дані in vitro з мікросом печінки людини вказують на те, що ферменти цитохрому P450 CYP2D6 та CYP1A2 беруть участь у формуванні 8-гідрокси-метаболіту міртазапіну, тоді як вважається, що CYP3A4 відповідає за утворення метаболітів N-деметилу та N-оксиду. Деметильований метаболіт є фармакологічно активним і, схоже, має той самий фармакокінетичний профіль, що і вихідна сполука.

Міртазапін широко метаболізується та виводиться із сечею та фекаліями протягом декількох днів. Середній період напіввиведення становить 20-40 годин; більш рідкий період напіввиведення до 65 годин спостерігався лише рідко, а коротший період напіввиведення спостерігався у молодих чоловіків. Період напіввиведення достатній, щоб виправдати дозування один раз на день. Стабільний стан досягається через 3-4 дні, після чого подальше накопичення не відбувається.

При рекомендованому діапазоні доз фармакокінетика міртазапіну є лінійною.

Кліренс міртазапіну може бути зменшений через ниркову або печінкову недостатність.

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Доклінічні дані не виявляють особливої ​​небезпеки для людини на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу, токсичності для репродукції та розвитку.

У дослідженнях репродуктивної токсичності у щурів та кроликів тератогенних ефектів не спостерігалося. При подвоєному системному впливі вдвічі порівняно з максимальним терапевтичним впливом на людину у щурів спостерігали збільшення втрат після імплантації, зменшення маси тіла при народженні та зменшення виживання щенят протягом перших трьох днів лактації.

Міртазапін не був генотоксичним у серії тестів на мутації генів та пошкодження хромосом та ДНК. Пухлини щитовидної залози, виявлені у щурів у дослідженні канцерогенності, та гепатоцелюлярні новоутворення, виявлені у мишей під час дослідження канцерогенності, вважаються видоспецифічними, негенотоксичними реакціями, пов'язаними з тривалим лікуванням високими дозами індукторів печінкових ферментів.