Затверджений текст рішення про продовження, реєстраційний номер: 2016/00850-PRE
Додаток No 2 до повідомлення про зміну, реєстраційний номер: 2016/06253-Z1B
Затверджений текст рішення про передачу, реєстраційний номер: 2016/06254-TR
Додаток No 1 для повідомлення про зміну, реєстраційний номер: 2017/00108-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна шлунковостійка таблетка містить 114 мг (= 37 мг заліза) безводного сульфату заліза та 0,8 мг фолієвої кислоти.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: моногідрат лактози та сахароза.
Кожна гастрорезистентна таблетка містить 2,834 мг моногідрату лактози та 2,139 мг сахарози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Червоно-коричневі круглі двоопуклі шлунково-стійкі таблетки.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- Лікування анемії при супутньому дефіциті заліза та фолієвої кислоти.
- Профілактика анемії при супутньому дефіциті заліза та фолієвої кислоти під час вагітності.
4.2 Дозування та спосіб введення
Дорослі, включаючи людей похилого віку
Лікування анемії при супутньому дефіциті заліза та фолієвої кислоти:
3 рази по 1-2 шлунково-стійкі таблетки на день.
Профілактика анемії при супутньому дефіциті заліза та фолієвої кислоти:
1 гастрорезистентна таблетка на день.
Лікування анемії при супутньому дефіциті заліза та фолієвої кислоти:
3 рази по 1 шлунково-стійкій таблетці на день.
Діти та підлітки (до 18 років)
Лікування анемії при супутньому дефіциті заліза та фолієвої кислоти у дітей віком до 12 років не рекомендується. Дітям старше 12 років та підліткам: 3 рази по 1-2 гастрорезистентних таблетки на день.
Таблетки не можна смоктати, розжовувати або тримати в роті, але їх слід ковтати цілими, запиваючи водою. Таблетки слід приймати до або під час їжі, залежно від переносимості шлунково-кишкового тракту.
Тривалість лікування повинна визначатися індивідуально відповідно до контрольних обстежень метаболізму заліза. Прийом препарату не слід припиняти, коли досягнуто фізіологічної концентрації гемоглобіну, але слід продовжувати до поповнення запасів заліза (приблизно 3 місяці).
Лікування анемії з дефіцитом фолієвої кислоти має тривати приблизно 4 місяці.
4.3 Протипоказання
Препарат протипоказаний:
- у разі підвищеної чутливості до лікарських засобів або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.
- у рідкісних випадках при підвищеній чутливості до фолієвої кислоти.
- для лікування анемії, не викликаної дефіцитом заліза.
- самостійно або без введення достатньої кількості вітаміну В12 для лікування мегалобластної анемії невідомого походження (див. розділ 4.4).
- окремо у разі перніціозної анемії та у випадку мегалобластної анемії через дефіцит вітаміну В12 з іншої причини (див. розділ 4.4).
- у пацієнтів після повторних переливань крові.
- якщо парентеральне лікування залізом також проводиться одночасно.
- під час лікування димеркапролом (димеркаптопропанолом) (див. розділ 4.5).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Перед початком лікування слід визначити тип анемії. Лікування анемії слід починати у разі доведеної нестачі заліза та фолієвої кислоти. Причини дефіциту слід досліджувати та лікувати.
У разі мегалобластної анемії важливо з’ясувати, чи є причиною дефіцит заліза та фолієвої кислоти, оскільки гематологічні відхилення та клінічні ознаки, характерні для дефіциту фолієвої кислоти, відповідають симптомам дефіциту вітаміну В12.
У разі виникнення мегалобластної анемії, спричиненої перніціозною анемією та іншим дефіцитом вітаміну В12, введення лише фолієвої кислоти може призвести до тимчасового коригування гематологічних показників, але погіршення неврологічних симптомів не можна запобігти. Маскування справжнього дефіциту може призвести до неврологічних розладів. Тому при лікуванні мегалобластної анемії невідомого походження препарат не слід вводити самостійно або без достатньої кількості вітаміну В12. Крім того, препарат не слід застосовувати самостійно у разі перніціозної анемії та у випадку мегалобластної анемії через дефіцит вітаміну В12 з іншої причини, оскільки це не усуває неврологічні симптоми від цих станів дефіциту.
Якщо пероральна терапія залізом не є ефективною через 3 тижні лікування, це може свідчити про неправильне лікування, стійку крововтрату, пов’язану з недостатнім надходженням заліза, мальабсорбцією, неправильним діагностуванням або іншими ускладнюючими факторами, і в цьому випадку лікування слід переглянути.
Слід бути обережними при введенні залізовмісних препаратів пацієнтам із порушеннями зберігання заліза або порушеннями всмоктування заліза, такими як гемосидероз, гемохроматоз, гемоглобінопатія.
Його слід з обережністю застосовувати при вже існуючих шлунково-кишкових розладах, таких як запальні захворювання кишечника, дивертикульоз кишечника або інші кишкові стриктури (ризик ерозії).
Через ризик утворення виразок у роті та зміни кольору зубів, таблетки не слід смоктати, розжовувати або тримати в роті, а слід ковтати цілими, запиваючи водою.
Смертельне гостре отруєння залізом у дорослих трапляється рідко, але може виникнути у дітей, якщо вони проковтнуть велику кількість ліків. Тому продукт слід зберігати в недоступному для дітей місці (див. Також розділ 4.9).
Препарати, що містять залізо, спричиняють зміну кольору стільця в темряві, що може негативно вплинути на результати прихованих кровотеч зі стільця. Бензидиновий тест може показати хибнопозитивні результати. Хоча залізо (сульфат заліза) спричинило хибнопозитивні результати в обстеженнях in vitro щодо окультних стільців за принципом гваяку, цього явища не спостерігалося in vivo, в даному випадку у осіб, які перебувають на пероральній терапії залізом.
Препарат містить моногідрат лактози та сахарозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа, дефіцитом сахарози, дефіцитом сахарази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
- Всмоктування пероральних солей заліза не є добрим, одночасне вживання з їжею може ще більше погіршити їх всмоктування.
- Препарати кальцію та магнію - включаючи антациди та препарати кальцію та магнію (наприклад, карбонат або фосфат кальцію), бікарбонат, карбонат, оксалат або фосфат, що містять продукти або ліки, також можуть зменшити поглинання заліза шляхом утворення нерозчинних комплексів.
- Одночасне пероральне вживання залізовмісних препаратів з чаєм, кавою, яйцями або молочними продуктами, випічкою, приготовленою із цільнозернового борошна, злаків, харчових волокон, може зменшити поглинання заліза шляхом утворення важкорозчинних або нерозчинних комплексів. Отже, інтервал часу між прийомом препаратів заліза та вищезазначеними препаратами та прийомами їжі повинен становити 2-3 години.
- Одночасне застосування залізовмісних препаратів та димеркапрол може призвести до утворення токсичних комплексів. Тому залізо не слід застосовувати під час лікування димеркапролом (антидот, що застосовується при гострих та хронічних отруєннях неорганічними та органічними сполуками миш’яку, золота, ртуті та арильних сполук) (див. Розділ 4.3).
- Перорально введене залізо пригнічує всмоктування перорально введеного заліза тетрацикліни з шлунково-кишкового тракту і навпаки тетрацикліни пригнічують всмоктування заліза. Якщо потрібно вводити обидва препарати, інтервал часу між введенням обох препаратів повинен становити 2-3 години.
- Солі цинку, холестирамін може зменшити поглинання заліза.
- Деякі сполуки, напр. аскорбінова або лимонна кислота може збільшити поглинання заліза.
- У пацієнтів, які проходять лікування триєнтин (при хворобі Вільсона), якщо також потрібно лікування залізом, інтервал часу між введенням обох препаратів повинен становити 2-3 години, оскільки одночасне введення заліза може зменшити терапевтичний ефект триентину.
- Солі заліза можуть зменшити всмоктування інших препаратів і, отже, клінічний ефект цих препаратів, таких як бісфосфонати, ентакапон, фторхінолони, леводопа, метилдопа, мікофенолат мофетил a пеніциламін. Солі заліза також можуть зменшити ефект левотироксин за рахунок зменшення його поглинання.
- Фолієва кислота:
Фолієва кислота може знизити рівень сироватки крові фенітоїн a протиепілептичні препарати барбітуратів.
Дефіцит фолієвої кислоти може бути викликаний багатьма іншими препаратами та речовинами, такими як протиепілептичні засоби, оральні контрацептиви, протитуберкулотики, алкоголь або антагоністи фолієвої кислоти (метотрексат, піриметамін, тріамтерен, триметоприм та сульфаніламіди).
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Вагітність: Під час вагітності Ferrola рекомендується для профілактики та лікування анемії через дефіцит фолієвої кислоти та заліза, дотримуючись інструкцій щодо дозування (див. Розділ 4.2).
Грудне вигодовування: Фолієва кислота переходить у грудне молоко, тому ліки можна давати після оцінки користі та ризику.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Ferrola не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Частоти визначаються наступним чином:
дуже часто (≥1/10),
часті (≥1/100 до 90 мкмоль/л) слід негайно вжити допоміжних заходів та ввести внутрішньовенну інфузію дефероксаміну. Максимально 15 мг/кг маси тіла дефероксаміну слід вводити внутрішньовенно через одну годину, припиняючи через 4-6 годин. Максимальна доза становить 80 мг/кг/24 години. Попередження: якщо інфузія дається дуже швидко, існує ризик гіпотонії.
Пацієнти з уже наявним сховищем заліза та хворобою всмоктування заліза схильні до хронічного передозування залізом.
- Гостра та хронічна передозування фолієвої кислоти:
Гостре та хронічне передозування не мають якихось специфічних клінічних ознак. Діагноз ставлять на підставі анамнезу та виявлення інших обставин. У літературі не відомі випадки передозування.
У разі серйозного передозування фолієву кислоту можна вивести за допомогою гемодіалізу.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: антианеміки, залізо у поєднанні з фолієвою кислотою
Код ATC: B03AD03
- Значення заліза в організмі:
Залізо, яке міститься в протопорфіриновій протетичній групі гемоглобіну, відіграє важливу роль у транспорті кисню та вуглекислого газу. Залізо в групі протопорфіринів ферментів цитохрому відіграє важливу роль у процесі переносу електронів. Під час цих процесів зв'язування та вивільнення електронів забезпечується взаємним перетворенням Fe II + -Fe III +. Залізо також міститься у великій кількості в міоглобіні м’язової тканини.
- Значення фолієвої кислоти в організмі:
Фолієва кислота належить до групи вітамінів групи В, яка відіграє головну роль у основному біохімічному процесі синтезу ДНК, у формуванні пуринових та піримідинових основ. Він бере участь у перетворенні гомоцистеїну в метіонін, а також у метаболізмі амінокислот. Людський організм використовує фолієву кислоту, отриману із зовнішнього середовища, яка спочатку перетворюється на дигідрофолієву кислоту, а пізніше ферментом дигідрофолат-редуктазою на тетрагідрофолієву кислоту. Порушення перетворення дезоксиуридинмонофосфату (dUMP) в дезокситимідинмонофосфат (dTMP), ймовірно, відповідальне за розвиток мегалобластної анемії при дефіциті фолієвої кислоти. Під час вагітності потреба у фолієвій кислоті збільшується.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Всмоктування заліза залежить від надходження заліза в організм та способу його надходження. Залізо всмоктується в проксимальній частині тонкої кишки, основним місцем всмоктування є дванадцятипала кишка і тонка кишка. Зазвичай з раціону засвоюється 5-15% заліза. Після всмоктування більша кількість зв’язується з трансферином і потрапляє в кістковий мозок, де вбудовується в гемоглобін. Додаткове залізо зустрічається в різних формах. Він може зберігатися у формі феритину або гемосидерину, може міститися в міоглобіні, у невеликих кількостях у гемосодержащих ферментах або зв’язуватися з трансферином у плазмі крові. Залізо найчастіше міститься в організмі у вигляді гемоглобіну. Він зберігається у вигляді феритину в печінці, селезінці та кістковому мозку. Концентрація заліза в плазмі та їх загальна здатність до зв’язування сильно варіюються залежно від фізіологічного та захворювання. Тільки невелика кількість втрачається з організму (під час менструації, стільця, сечі, шкіри, потовиділення). Після розпаду молекули гемоглобіну переробляється більше заліза. Зберігання заліза в організмі та відсутність механізмів його виведення спричиняють передозування заліза у разі лікування високими дозами заліза або після повторних переливань.
- Фолієва кислота:
Фолієва кислота швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, особливо з дванадцятипалої кишки та ієни. Біодоступність фолієвої кислоти при нормальному харчуванні становить лише близько 50% від доступності кристалічної фолієвої кислоти. Природні фоглат-поліглутамати декон'югуються, зокрема в кишечнику, ферментом птероїл-гамма-глутаміл-карбоксипептидаза і відновлюються до тетрагідрофолатів за допомогою ферменту дигідрофолат-редуктази. Тетрагідрофолати з’являються в портальному кровотоці і потрапляють у печінку. Терапевтично введена фолієва кислота потрапляє в портальний кровотік у незміненому вигляді. Активний метаболіт, 5-метилтетрагідрофолат, сильно зв’язується з білками, утворюється в плазмі крові та печінці. Основним місцем зберігання фолієвої кислоти є печінка, а також вона зосереджена в ЦНС. Фолати беруть участь у ентерогепатичній циркуляції. Метаболіти фолатів виводяться нирками, надлишки фолатів виводяться у незміненому вигляді із сечею. Фолати виводяться з грудним молоком. Фолієву кислоту можна вивести за допомогою гемодіалізу.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Спеціальних доклінічних досліджень не проводилось.
- Залізо:
Генотоксичність: сульфат заліза не виявляв генотоксичних ефектів у проведених тестах.
Канцерогенний потенціал: цироз печінки через передозування заліза, підвищений ризик гепатоцелюлярної карциноми у щурів. Високий вміст заліза в раціоні діє стимулююче на рак легенів у мишей, яким давали 4-нітрохінолін-1-оксид та гліцерин.
- Фолієва кислота:
Токсичність при повторних дозах: дані досліджень на тваринах на щурах вказують на те, що дієта з фолієвою кислотою знижувала поріг судом, викликаних пентилентетразолом. Немає чітких доказів нейротоксичної дії фолієвої кислоти на людину.
Генотоксичність: За наявними даними, фолієва кислота не має генотоксичної дії.
У дослідженнях на тваринах високі дози кислоти сприяли канцерогенезу, але не через ефект фолієвої кислоти, що стимулює пухлину, а через ефект утримання дефіциту фолієвої кислоти в швидко зростаючих клітинах пухлини. За даними людини, зв'язок між фолієвою кислотою та частотою різних видів раку є суперечливою.
Репродуктивна токсичність: у дослідженнях на тваринах пероральне введення лише фолієвої кислоти зазвичай не виявляло репродуктивних та ембріотоксичних ефектів. За деякими даними, лікування фолієвою кислотою сприяло ембріотоксичній дії деяких ліків (піриметаміну, вальпроату) та дефіциту цинку. Фолієва кислота проникає через плаценту і виводиться з грудним молоком.