плівковою

ВОНИ ЄHР.N ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІКОВОГО ПРОДУКТА

Цей препарат підлягає подальшому моніторингу. Це дозволить швидко отримати нову інформацію про безпеку. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції. Інформацію про те, як повідомляти про побічні реакції, див. У розділі 4.8.

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

Форксига 10 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка містить дапагліфлозин пропандіолу моногідрат, еквівалентний 10 мг дапагліфлозину (дапагліфлозин).

Допоміжні речовини з відомим ефектом:

Кожна таблетка містить 50 мг безводної лактози. Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Таблетка, вкрита плівковою оболонкою (таблетка).

Жовті, двоопуклі, приблизно діагональні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, розміром 1,1 х 0,8 см, у формі ромба з гравіруванням «10» на одній стороні та «1428» на іншій стороні.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

Форксига показана дорослим пацієнтам віком від 18 років із цукровим діабетом 2 типу для поліпшення глікемічного контролю, таких як:

Коли лише дієта та фізична активність не забезпечують належного контролю глікемії у пацієнтів, у яких метформін вважається недоцільним через непереносимість.

Додаткова комбінована терапія

У поєднанні з іншими препаратами, що знижують рівень глюкози, включаючи інсулін, коли вони разом з дієтою та фізичною активністю не забезпечують належного глікемічного контролю (див. Розділи 4.4, 4.5 та 5.1 для наявних даних про різні комбінації).

4.2 Дозування та спосіб введення

Монотерапія та допоміжна комбінована терапія

Рекомендована доза становить 10 мг дапагліфлозину один раз на день у вигляді монотерапії та у поєднанні з іншими ліками, що знижують рівень глюкози, включаючи інсулін. При застосуванні дапагліфлозину в комбінації з інсуліном або протидіабетичним засобом, таким як сульфонілсечовина, може бути розглянута нижча доза інсуліну або протидіабетичного засобу для зменшення ризику гіпоглікемії (див. Розділи 4.5 та 4.8).

Спеціальні групи пацієнтів

Порушення функції нирок

Ефективність дапагліфлозину залежить від функції нирок і знижується у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю і, ймовірно, буде недостатньою у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю. Форксига не рекомендується застосовувати пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (повідомлялося про пацієнтів із кліренсом креатиніну [CrCl] у 1,3% пацієнтів, які отримували 10 мг дапагліфлозину, проти 0,4% у пацієнтів, які отримували плацебо.

h Середній відсоток змін у порівнянні з вихідним рівнем для 10 мг дапагліфлозину від плацебо становив відповідно: загальний холестерин 2,5% проти 0,0%; Холестерин ЛПВЩ 6,0% проти 2,7%; Холестерин ЛПНЩ 2,9% проти -1,0%; тригліцериди -2,7% проти -0,7%.

* Повідомлялося про ≥ 2% пацієнтів та ≥ 1% частіше, принаймні у інших 3 пацієнтів, які отримували 10 мг дапагліфлозину, порівняно з плацебо.

** Повідомляється дослідником як про можливе пов’язане, можливо пов’язане з або пов’язане з досліджуваним лікуванням, і повідомляється у ≥0,2% пацієнтів та ≥ 0,1% частіше та, принаймні, у більш ніж 3 пацієнтів, які отримували 10 мг дапагліфлозину порівняно з плацебо.

Опис вибраних побічних реакцій

Частота гіпоглікемії залежала від типу первинного лікування, що застосовувалось у кожному дослідженні.

У дослідженнях монотерапії дапагліфлозином після додавання метформіну або після додавання ситагліптину (з метформіном або без нього) частота незначних епізодів гіпоглікемії була однаковою в групах лікування, включаючи плацебо (1400 разів більш селективний для SGTL2, ніж для SGTL1, транспортер у кишечник, відповідальний за всмоктування глюкози.

Повідомлялося про підвищення рівня глюкози в сечі у здорових пацієнтів та пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу після прийому дапагліфлозину. У дозі дапагліфлозину 10 мг щодня протягом 12 тижнів у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу приблизно 70 г глюкози виводилось із сечею (що відповідає 280 ккал/добу). Стійке виведення глюкози вивчали у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які отримували дапагліфлозин 10 мг/добу протягом 2 років.

При застосуванні дапагліфлозину виведення глюкози з сечею також призвело до осмотичного діурезу та збільшення об’єму сечі у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Збільшення об’єму сечі у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які отримували 10 мг дапагліфлозину, зберігалося через 12 тижнів і становило приблизно 375 мл/добу. Збільшення об’єму сечі було пов’язане з невеликим і тимчасовим збільшенням екскреції натрію з сечею, що не було пов’язано зі зміною концентрації натрію в сироватці крові.

Виведення сечі з сечею також тимчасово збільшувалось (від 3 до 7 днів) і супроводжувалося стійким зниженням рівня сечової кислоти в сироватці крові. Через 24 тижні зниження рівня сечової кислоти в сироватці становило від -48,3 до -18,3 мкмоль/л (-0,87 до -0,33 мг/дл).

Клінічна ефективність та безпека

Для оцінки ефективності та безпеки Forxiga було проведено тринадцять подвійних сліпих, рандомізованих, контрольованих клінічних випробувань у 6 362 пацієнтів із діабетом 2 типу; 4273 особи у цих випробуваннях отримували дапагліфлозин. Тривалість лікування становила 24 тижні у дванадцяти випробуваннях, коливалась від 24 до 80 тижнів у 8 довготривалих випробуваннях (до загальної тривалості випробування 104 тижні), а в одному дослідженні 52 тижні з довготривалим продовженням 52 та 104 тижні (загальна тривалість випробування 208 тижнів). Середня тривалість лікування діабету становила від 1,4 до 16,9 року. У 52% (52%) було порушення функції нирок легкого ступеня, а у 11% - порушення функції нирок. 51% (51%) осіб були чоловіками, 84% білими, 9% азіатами, 3% чорношкірими та 4% представниками інших рас. Вісімдесят відсотків (80%) випробовуваних мали індекс маси тіла (ІМТ) ≥ 27. Крім того, було проведено два 12-тижневих плацебо-контрольованих дослідження у пацієнтів із погано контрольованим діабетом 2 типу та гіпертонічною хворобою.

Для оцінки безпеки та ефективності монотерапії форксигою пацієнти з погано контрольованим цукровим діабетом 2 типу пройшли подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 24 тижні (з додаванням періоду продовження). Лікування дапагліфлозином один раз на день було статистично значущим порівняно з плацебо (р 6,5% та ≤ 10%). Результати порівняно з гліпізидом показали подібне середнє зниження рівня HbA1c від вихідного рівня до 52 тижня, демонструючи, що лікування є еквівалентним (Таблиця 3). На 104 тижні середня зміна HbA1c від вихідного рівня становила -0,32% для дапагліфлозину та -0,14% для гліпізиду. На 208-му тижні середня зміна HbA1c від вихідного рівня становила -0,10% для дапагліфлозину та 0,20% для гліпізиду. На 52, 104 та 208 тижнях щонайменше один епізод гіпоглікемії був значно меншим у групі дапагліфлозину (3,5%, 4,3% та 5,0% відповідно) порівняно з групою гліпізиду (40,8%, 47% та 50,0% відповідно). На 104 та 208 тижнях частка суб'єктів, що залишились у дослідженні, становила 56,2% та 39,7% для групи дапагліфлозину та 50,0% та 34,6% для групи гліпізидів.

Таблиця 3. Результати 52-го тижня (LOCFα) активного контрольованого дослідження порівняння дапагліфлозину та гліпізиду при додатковій терапії метформіном

Вказівник Дапагліфлозин + метформін Гліпізид + метформін
Nb 400 401
HbA1c (%)
Базова лінія (середня) 7,69 7,74
Зміна від базового рівня -0,52 -0,52
Різниця порівняно з гліпізидом + метформіном 0,00д
(95% IS) (-0,11; 0,11)
Вага тіла (кг)
Базова лінія (середня) 88,44 87,6
Перехід із стану за замовчуванням -3.22 1.44
Різниця від гліпізиду + ​​метформіну -4,65 *
(95% IS) (-5,14; -4,17)

aLOCF: Аналіз, який використовує останню оцінку в дослідженні

bРандомізовані та лікувані суб'єкти, виміряні на початковому рівні та принаймні один раз після оцінки ефективності базового рівня

cСереднє значення найнижчих квадратів з урахуванням базового рівня

dЕквівалентно комбінації гліпізид + метформін * р-значення 70 років.

Діти та підлітки

Фармакокінетика не вивчалась у дітей та підлітків.

Середня AUCss у жінок, за оцінками, була на 22% вища, ніж у чоловіків.

Клінічно значущих відмінностей у системному впливі між кавказцями, чорношкірими та азіатами немає.

Встановлено, що вплив дапагліфлозину зменшується із збільшенням ваги. Отже, пацієнти з низькою вагою можуть мати дещо вищу експозицію, а пацієнти з більшою вагою - дещо меншу. Різниця в експозиції не вважається клінічно значущою.

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Доклінічні дані не виявляють особливої ​​небезпеки для людей на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та фертильності. Дапагліфлозин не індукував пухлини ні у мишей, ні у щурів ні в одній із доз, оцінених у дворічних дослідженнях канцерогенності.

Репродуктивна токсичність та токсичність для розвитку

Безпосереднє введення дапагліфлозину годуючим щенятам щурів та непряме опромінення у стадії вагітності (у період, який відповідає другому та третьому триместрам вагітності через дозрівання нирок у людей) та лактація пов’язані із збільшенням частоти та/або тяжкості дилатації ниркової миски. і розширення канальців у нащадків.

У дослідженні токсичності для неповнолітніх, в якому дапагліфлозин вводився безпосередньо молодим щурам з 21 по 90 день після пологів, дилатація ниркової миски та канальців спостерігалася на всіх рівнях дози, а експозиція щенят при найнижчій дослідженій дозі становила ≥ 15 разів від максимальної рекомендована доза для людей. Ці висновки були пов’язані із дозозалежним збільшенням маси нирок та з макроскопічним збільшенням нирок, що спостерігалося при всіх дозах. Розширення ниркової миски та канальців, яке спостерігалося у цуценят протягом приблизно 1 місяця одужання, повністю не змінилось.

У подальших дослідженнях розвитку ембріо-плода у щурів та кроликів дапагліфлозин вводили протягом періодів, що представляють основні періоди органогенезу для кожного виду. При жодній дослідженій дозі не було жодних доказів токсичності для вагітних самок або токсичності, що впливає на розвиток кроликів; найвища досліджена доза пов'язана із системним впливом, приблизно в 1191 разі перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини. У щурів дапагліфлозин не виявляв ембріолетальних або тератогенних ефектів при експозиції, яка до 1441 разів перевищувала максимальну рекомендовану дозу для людини.