Додаток No 2 до повідомлення про зміну, ev. №: 2019/03691-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ФУРОСЕМІД ВВР 10 мг/мл
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Ліки: фуросемід 20 мг у 2 мл.
Вміст натрію: 3,688 мг/мл, що відповідає 0,160 ммоль/мл.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий безбарвний або злегка коричнево-жовтий розчин, без механічних сторонніх частинок.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Гострі та хронічні набряки, набряки при серцевій недостатності, нефротоксичному синдромі або цирозі печінки, гостра лівошлуночкова недостатність (набряк легенів), набряк головного мозку, хронічна ниркова недостатність, гіперкальціємія та гіперкаліємія. Препарат призначений для лікування як дорослих, так і дітей.
4.2 Дозування та спосіб введення
Дітям вводять внутрішньовенну дозу 1-2 мг/кг на день, повторюючи за необхідності. Максимальна добова доза становить 6 мг/кг маси тіла.
Дозування індивідуальне і залежить від функціонального стану нирок, попереднього лікування діуретиками та бажаного діуретичного ефекту. При хорошій функції нирок діуретичний ефект досягається при дозі 20-40 мг фуросеміду, що вводиться внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно. У разі недостатньої діуретичної реакції таку саму або збільшену дозу можна повторювати з інтервалом від 6 до 8 годин. При гострому набряку легенів початкова доза становить 40 мг фуросеміду. У разі недостатнього ефекту вводять однакову або подвійну кількість з інтервалом у 2-3 години. Швидкість введення не повинна перевищувати 4 мг фуросеміду на хвилину.
FUROSEMID BBP вводять внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до фуросеміду та сульфонамідів (можливість перехресної гіперчутливості) або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
Гострий гломерулонефрит, ниркова недостатність при супутній печінковій комі з анурією. Гіпонатріємія та гіпокаліємія, метаболічний алкалоз.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Внутрішньовенне введення вибирають, коли пероральне введення неможливе (непритомність, блювота), якщо порушено всмоктування з шлунково-кишкового тракту або якщо потрібен швидкий початок дії (форсований діурез при отруєнні).
У пацієнтів з цирозом печінки та асцитом фуросемід може спричинити сильний електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія, азотемія) та кому. Лікування можна розпочати лише з одночасним лабораторним контролем та корекцією порушень внутрішнього середовища.
При діабеті глікемію слід коригувати пероральними гіпоглікемічними препаратами або інсуліном. При гіперурикемії алопуринол слід застосовувати одночасно. Слід бути обережними у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди.
Симптоматична гіпотонія, що призводить до запаморочення, непритомності або втрати свідомості, може виникати у пацієнтів, які отримують фуросемід, особливо у людей похилого віку, у пацієнтів, які приймають інші ліки, що можуть спричинити гіпотонію, та у пацієнтів з іншими захворюваннями, що мають ризик гіпотонії.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Індукована фуросемідом гіпокаліємія може посилити аритмогенну дію кардіоглікозидів. Фуросемід посилює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Отоксичний ефект фуросеміду може бути посилений одночасним прийомом антибіотиків аміноглікозидного типу з ототоксичним ефектом (наприклад, гентаміцину).
Нефротоксичний ефект деяких цефалоспоринових антибіотиків (цефалоридин, цефалотин) може посилюватися фуросемідом. Діуретики різних типів можуть підвищувати рівень літію в плазмі, що може досягати токсичних значень. Якщо лікування необхідне пацієнтам, які довго лікуються літієм, дозу слід зменшити та регулярно вимірювати його концентрацію в плазмі. Багаторазове введення фуросеміду може підвищити рівень барбітуратів у плазмі крові у пацієнтів з епілепсією. Тривале лікування протиепілептиками зменшує діуретичний ефект. Фуросемід може знижувати рівень теофіліну в плазмі.
Пробенецид та індометацин можуть зменшити діуретичний та гіпотензивний ефекти фуросеміду. Фуросемід зменшує судинозвужувальну дію норадреналіну. Одночасне застосування сукральфату та фуросеміду може зменшити діуретичний та гіпотензивний ефекти фуросеміду. Обидві речовини слід вводити з інтервалом у дві години. У пацієнтів, які отримували хлоралгідрат за попередні 24 години, ін’єкція фуросеміду може спричинити тахікардію, підвищення артеріального тиску, припливи та пітливість. Фуросемід може підвищувати токсичність високих доз ацетилсаліцилової кислоти, конкуруючи в загальному екскреторному механізмі з нирками.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Фуросемід проникає через плацентарний бар’єр і може спричинити посилене утворення сечі у плода.
Його можна застосовувати під час вагітності, лише якщо користь від лікування перевищує можливий несприятливий вплив на плід (наприклад, набряк легенів або серцева недостатність).
Фуросемід переходить у грудне молоко у низьких концентраціях. Немає даних про несприятливий вплив фуросеміду з грудним молоком на немовляту.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
FUROSEMID BBP не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Як і всі ліки, це ліки може спричинити побічні ефекти, хоча їх отримують не всі.
1) Важка гіпокаліємія пов’язана із серцевими аритміями шлуночкового типу (шлуночкові екстрасистолії, шлуночкова тахікардія). Фуросемід може спричинити гостру гіпонатріємію через надмірні втрати при неадекватно високих дозах. Хронічне виснаження натрію відбувається при тривалому прийомі високоефективних діуретиків. Обидва розлади характеризуються слабкістю, млявістю, сонливістю, м’язовими судомами, постуральною гіпотензією, гіпонатріємією, гіпокаліємією, підвищеним вмістом сечовини в крові та підвищенням гематокриту. Серйозним ускладненням є розріджена гіпонатріємія, яка загрожує життю.
Групу ризику становлять пацієнти з низьким споживанням дієтичного калію, відповідно. пацієнти, у яких втрата калію не компенсується пероральною або парентеральною формою або застосуванням калійзберігаючих діуретиків. Зниження рівня калію проявляється різними симптомами, найчастіше стомленням, млявістю та м’язовою слабкістю. Фуросемід може спричинити втрату магнію (гіпомагніємія) у пацієнтів. Зниження рівня магнію в сироватці та тканинах може, як і у випадку збільшення втрат калію, призвести до серцевих аритмій. Фуросемід збільшує виведення кальцію з сечею. У пацієнтів із прихованим або явним гіпопаратиреозом можуть розвинутися симптоми тетанії. Під час тривалого лікування може розвинутися остеопороз. Поточна хвороба нирок із зниженою продукцією 1,25 OH-холекальциферолу з подальшим зниженням резорбції кальцію в кишечнику може сприяти його розвитку.
2) Близько 7% пацієнтів відчувають анорексію, нудоту, блювоту, біль в епігастрії. Запор або діарея виникають приблизно у 4% пацієнтів. При високих дозах фуросеміду повідомлялося про підвищений рівень амілази, випадки гострого панкреатиту та холестатичної жовтяниці.
3) Фуросемід, як і тіазидні діуретики, може спричиняти порушення вуглеводного обміну, гіперглікемію та глікозурію. Діабет може погіршитися. Порушення виникають переважно у пацієнтів із прихованим діабетом, гіпокаліємією та тривалим прийомом фуросеміду. Курс, як правило, оборотний.
Гіперосмолярна кома рідко повідомлялася при високих дозах. У цьому випадку виникають значна гіперглікемія, гіпокаліємія та дегідратація.
4) Фуросемід підвищує рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може спричинити напади у пацієнтів, які не лікуються ревматизмом. Як і інші діуретики, фуросемід може змінювати ліпідний спектр. Підвищуються рівні тригліцеридів і холестерину в сироватці крові. Збільшується концентрація ліпопротеїдів низької щільності, холестерину ЛПНЩ, а концентрація холестерину ЛПВЩ знижується.
5) Швидкість введення не повинна перевищувати 4 мг/хв. Нечасто при високих дозах, затуманення зору або ксантопая (жовте зір).
6) У пацієнтів із порушеннями сечовипускання, напр. через гіпертрофію передміхурової залози може статися гостра затримка сечі. Посилене сечовипускання протягом ночі може турбувати пацієнтів. Повідомлялося про випадки інтерстиціального нефриту. Зміни водного та електролітного балансу, особливо гіпокаліємія та гіпомагніємія, можуть призвести до аритмій. Гіпотензивний ефект разом із підвищеним гематокритом може сприяти розвитку церебральної або периферичної ішемії у осіб із розвиненим атеросклерозом. Припинення серця спостерігалося після швидкого внутрішньовенного введення.
7) Фуросемід у високих дозах викликає шум у вухах та глухоту у пацієнтів. Особливо постраждали середні та вищі акустичні частоти, а сприйняття більш глибоких тонів було лише трохи погіршено. Зазвичай вона носить тимчасовий характер. Однак може трапитися постійна втрата слуху. Ризик постійного пошкодження слуху збільшується при одночасному застосуванні інших ототоксичних препаратів та у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримують високі дози фуросеміду. Слід дотримуватися дозування та швидкості введення, щоб запобігти цьому побічному ефекту.
8) Побічні шкірні реакції найчастіше характеризуються висипаннями різного типу, сверблячкою, кропив'янкою та фотоалергічними реакціями. Зазвичай вони відносяться до легкого типу, хоча мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит та пурпура також можуть траплятися дуже рідко.
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітування, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Передозування фуросеміду може спричинити гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпокальціємію та гіпомагнезіємію у пацієнтів (див. Розділ 4.8). Фуросемід у високих дозах викликає шум у вухах та глухоту у пацієнтів (див. Розділ 4.8).
Лікування передозування полягає в корекції порушень внутрішнього середовища. Фуросемід не можна діалізувати.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: Сульфонамідний діуретик, код ATC: C03CA01
Фуросемід - це високо діючий діуретик. Він також ефективний при значно зниженій функції нирок. Його діуретичний ефект полягає у пригніченні реабсорбції хлоридів та натрію в медулярній частині висхідного плеча петлі Генле. Іншим місцем дії є дистальні та проксимальні канальці. Це спричинює підвищену екскрецію натрію, хлоридів та води, а також калію, кальцію та магнію. Фуросемід викликає збільшення ниркового потоку та перерозподіл в корі нирок. Це знижує тиск наповнення лівого шлуночка, досягаючи цього ефекту, а не діуретичного ефекту. Надає гіпотензивний ефект.
5.2 Фармакокінетичні властивості
У плазмі фуросемід значною мірою зв’язується з білками плазми, в середньому 97%. Лише 2-4% представляють незв'язану речовину.
Об'єм розподілу становить приблизно 170 - 270 мл/кг. Захворювання, що призводять до зниження рівня альбуміну в плазмі крові (наприклад, нефротичний синдром або цироз печінки), збільшують кількість незв’язаної речовини та збільшують об’єм розподілу. Кліренс плазми становить приблизно 200 мл/хв. Біологічний період напіввиведення у здорових людей становить 45-60 хв. Більша частина введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею.
Приблизно 7-15% введеної речовини піддається біотрансформації в глюкуронід.
Частина фуросеміду виводиться з калом у незміненому вигляді (приблизно 10%). На кліренс речовини впливають різні фактори. Вік новонароджених та літніх людей зменшує кліренс, ймовірно, через зменшення клубочкової фільтрації.
Захворювання нирок або серця зменшує кліренс. Період напіввиведення подовжується із зниженням функції нирок, серця або печінки. Це може досягати до 20 - 24 годин. Фармакологічний ефект фуросеміду краще корелює з концентрацією в сечі, ніж з концентрацією в плазмі. Ефект залежить від кількості незв’язаної речовини, яка досягає місця дії в ниркових канальцях. Після внутрішньовенного введення фармакологічний ефект досягається приблизно через 30 хвилин і триває приблизно 2 години. Фуросемід проходить через плаценту та грудне молоко. На кліренс фуросеміду гемодіаліз не впливає.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Експерименти на вагітних самках кількох видів тварин у дозах, що перевищують терапевтичні дози, зафіксували збільшення частоти смертності та абортів плода. У мишей та кроликів спостерігали підвищену частоту розтягнення ниркової миски та матки.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
вода для ін’єкцій
Вміст натрію в лікарському засобі: 3,688 мг/мл, що відповідає 0,160 ммоль/мл.
6.2 Несумісність
При приготуванні інфузії фуросемід не можна змішувати з речовинами, що знижують рН розчину (наприклад, вітаміни групи В, вітамін С, адреналін, норадреналін, місцеві анестетики, антигістамінні засоби тощо). РН розчину не повинен падати нижче 7, оскільки активна речовина може випадати в осад.
6.3 Термін зберігання
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Не зберігати при температурі вище 25 ° C.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.
6.5 Вид та вміст контейнера
Коричнева ампула з етикеткою, ПВХ ліплення, паперова коробка, письмова інформація для користувача.
Розмір упаковки: 5 ампул по 2 мл
6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними
Ніяких особливих вимог щодо утилізації.
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
142 00 Прага 4 - Лхотка
8. РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР
9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ
Дата першої реєстрації: 18 грудня 1992 року
Дата останнього поновлення: 4 вересня 2003 р