КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Німвастид 4,5 мг, що диспергуються в роті, таблетки
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, що диспергується на роті, містить ривастигміну тартрат водню, що еквівалентно 4,5 мг ривастигміну.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Кожна таблетка, що диспергується в роті, містить 15,75 мг сорбіту Е420.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, що диспергується Таблетки білі і круглі.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Симптоматичне лікування деменції Альцгеймера легкої та середньої тяжкості.
Симптоматичне лікування деменції легкої та середньої тяжкості у пацієнтів з ідіопатичною хворобою Паркінсона.
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування має розпочинати і контролювати лікар, який має досвід діагностики та лікування деменції Альцгеймера або деменції, пов’язаної з хворобою Паркінсона. Діагноз слід ставити відповідно до чинних рекомендацій. Лікування ривастигміном слід розпочинати лише у тому випадку, якщо присутній доглядач, який регулярно контролюватиме використання препарату пацієнтом.
Ривастигмін слід давати двічі на день, під час їжі вранці та ввечері.
Таблетку, що диспергується на основі німвастиду, слід класти на язик, де вона швидко розчиняється в слині, щоб її можна було легко проковтнути. Важко вийняти цілу таблетку, що диспергується на роті, з рота. Оскільки таблетка, що диспергується в роті, є крихкою, її слід приймати відразу після відкриття блістера.
Ерозійні таблетки та капсули, що містять ривастигмін, є біоеквівалентними, з однаковою швидкістю та ступенем абсорбції. Ерозійні таблетки мають таку ж дозування та частоту прийому, як і капсули. Таблетки, що диспергуються на роті Рівастигмін, можна використовувати як альтернативу капсулам Ривастигміну.
1,5 мг двічі на день.
Початкова доза становить 1,5 мг двічі на день. Якщо ця доза добре переноситься принаймні через два тижні лікування, дозу можна збільшити до 3 мг двічі на день. Подальше збільшення до 4,5 мг, а потім до 6 мг двічі на день також повинно базуватися на хорошій переносимості поточної дози, і це може бути розглянуто принаймні через два тижні лікування такою дозою.
Якщо під час лікування у пацієнтів з деменцією, пов’язаною з хворобою Паркінсона, спостерігаються побічні реакції (наприклад, нудота, блювота, біль у животі або втрата апетиту), втрата ваги або погіршення екстрапірамідних симптомів (наприклад, тремор), їх можна полегшити, пропустивши одну або кілька багаторазові дози. Якщо побічні реакції зберігаються, добову дозу слід тимчасово зменшити до попередньої добре переносимої дози або лікування можна припинити.
Ефективна доза становить від 3 до 6 мг двічі на день; для досягнення максимальної терапевтичної користі пацієнтам слід підтримувати найвищу дозу, яку вони добре переносять. Рекомендована максимальна добова доза становить 6 мг двічі на день.
Підтримуюче лікування можна продовжувати до тих пір, поки це терапевтично корисно для пацієнта. Отже, клінічну користь ривастигміну слід регулярно переоцінювати, особливо якщо пацієнта лікують дозами нижче 3 мг двічі на день. Якщо після 3 місяців лікування підтримуючою дозою швидкість погіршення симптомів деменції не впливає сприятливо, лікування слід припинити. Слід також розглянути можливість припинення лікування, якщо більше немає доказів терапевтичного ефекту.
Неможливо передбачити індивідуальну реакцію на ривастигмін. Більш значний ефект лікування спостерігався у пацієнтів із хворобою Паркінсона з помірною деменцією. Подібним чином більший ефект спостерігався у пацієнтів із хворобою Паркінсона з зоровими галюцинаціями (див. Розділ 5.1).
Ефекту лікування не спостерігалось у плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях, що тривали більше 6 місяців.
Повторне початок лікування
Якщо лікування переривається більше ніж на три дні, його слід розпочати з 1,5 мг двічі на день. Потім слід проводити титрування дози, як описано вище.
Ниркові та печінкові порушення
Не потрібно коригування дози у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю легкої та середньої тяжкості. Однак через збільшення експозиції у цих популяціях слід неухильно дотримуватися рекомендацій щодо титрування дози відповідно до індивідуальної переносимості, оскільки пацієнти з клінічно значущим порушенням функції нирок або печінки можуть відчувати більше залежних від дози побічних реакцій. Пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчали, але таблетки Німвастид можуть застосовуватися у цій групі пацієнтів під пильним наглядом (див. Розділи 4.4 та 5.2).
Застосування Німвастиду не впливає на педіатричне населення при лікуванні деменції Альцгеймера.
4.3 Протипоказання
Застосування цього лікарського засобу протипоказане пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ривастигміну, інших похідних карбаматів або будь-якої допоміжної речовини, перерахованої у розділі 6.1.
Реакції на ділянку пластиру ривастигміну з алергічним контактним дерматитом в анамнезі (див. Розділ 4.4).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Частота та тяжкість побічних реакцій, як правило, зростають із збільшенням доз. Якщо лікування переривається більше ніж на три дні, дозу слід починати з 1,5 мг двічі на день, щоб зменшити можливість побічних ефектів (наприклад, блювота).
Шкірні реакції, зазвичай легкої та помірної інтенсивності, можуть виникати в місці нанесення пластиру ривастигміну. Ці реакції самі по собі не вказують на сенсибілізацію. Однак використання пластиру ривастигміну може призвести до алергічного контактного дерматиту.
Слід запідозрити алергічний контактний дрематит, якщо реакції на місці застосування поширюються за межі ділянки пластиру, якщо спостерігається більш інтенсивна місцева реакція (наприклад, наростаюча еритема, набряк, папули, везикули) і якщо симптоми не зникають суттєво протягом 48 годин після видалення. У таких випадках лікування слід припинити (див. Розділ 4.3).
Пацієнти, у яких розвиваються реакції на місці застосування, що свідчать про алергічний контактний дрематит через пластир із ривастигміном і які продовжують вимагати лікування ривастигміном, повинні переходити на пероральний ривастигмін лише після негативного тестування на алергію та під пильним наглядом лікаря. Деякі пацієнти, сенсибілізовані до ривастигміну за допомогою пластиру ривастигміну, можуть не мати можливості застосовувати ривастигмін у будь-якому.
Рідкісні повідомлення про постмаркетинговий продаж пацієнтів з алергічним дерматитом (дисемінованим), які отримували ривастигмін, незалежно від шляху введення (перорально, трансдермально). У таких випадках лікування слід припинити (див. Розділ 4.3).
Слід належним чином проінструктувати пацієнтів та доглядачів.
Титрування дози: Побічні реакції (наприклад, гіпертонія та галюцинації у пацієнтів з деменцією Альцгеймера та погіршення екстрапірамідних симптомів, особливо тремору, у пацієнтів з деменцією, пов’язаною з хворобою Паркінсона) спостерігались незабаром після підвищення дози. На них може вплинути зменшення дози. В інших випадках застосування ривастигміну припинено (див. Розділ 4.8).
Шлунково-кишкові розлади, напр. нудота, блювота та діарея залежать від дози і можуть виникати переважно на початку лікування та/або при збільшенні дози (див. розділ 4.8). Ці побічні ефекти частіше спостерігаються у жінок. Стан пацієнтів з ознаками та симптомами дегідратації, спричиненими тривалою блювотою або діареєю, можна виправити за допомогою внутрішньовенних рідин та зменшення дози або припинення прийому, якщо це негайно визнати та лікувати. Дегідратація може мати серйозні наслідки.
Втрата ваги може спостерігатися у пацієнтів з хворобою Альцгеймера. Інгібітори холінестерази, включаючи ривастигмін, пов’язані із втратою ваги у цих пацієнтів. Під час лікування слід контролювати вагу пацієнта.
У разі сильної блювоти, пов’язаної з лікуванням ривастигміном, дозу слід коригувати, як рекомендовано у розділі 4.2. Кілька випадків сильної блювоти були пов'язані з розривом стравоходу (див. Розділ 4.8). Такі події трапляються головним чином після збільшення дози або високих доз ривастигміну.
Ривастигмін може індукувати брадикардію, яка є фактором ризику розвитку torsade de pointes, особливо у пацієнтів з факторами ризику. З обережністю рекомендується пацієнтам із підвищеним ризиком виникнення torsade de pointes; напр. у пацієнтів з некомпенсованою серцевою недостатністю, недавнім інфарктом міокарда, брадиаритміями, схильністю до гіпокаліємії або гіпомагнезіємії або одночасним вживанням лікарських засобів, що викликають подовження інтервалу QT та/або torsade de pointes (див. розділи 4.5 та 4.8).
Слід бути обережними при застосуванні ривастигміну у пацієнтів з дисфункцією синоатріального вузла або дефектами провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада) (див. Розділ 4.8).
Ривастигмін може спричинити збільшення секреції шлункової кислоти. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з активною виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки або пацієнтів із схильністю до цих захворювань.
Слід бути обережними при призначенні інгібіторів холінестерази пацієнтам з астмою в анамнезі або обструктивною хворобою легень.
Холіноміметики можуть індукувати або посилювати затримку сечі та судоми. Рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів зі схильністю до цих захворювань.
Застосування ривастигміну у пацієнтів з важкою деменцією при хворобі Альцгеймера або деменції, пов’язаної з хворобою Паркінсона, іншими типами деменції або іншими типами порушень пам’яті (наприклад, вікових когнітивних порушень), не вивчалось, і тому не рекомендується у цих груп пацієнтів .
Як і інші холіноміметики, ривастигмін може посилювати або викликати екстрапірамідні симптоми. Погіршення стану (включаючи брадикінезію, дискінезію та патологічну ходу) та збільшення частоти або інтенсивності тремору спостерігали у пацієнтів з деменцією, пов’язаною з хворобою Паркінсона (див. Розділ 4.8). Ці події в деяких випадках призвели до припинення прийому ривастигміну (наприклад, лікування було припинено з-за тремору у 1,7% пацієнтів із ривастигміном проти 0% плацебо). Рекомендується клінічний моніторинг цих побічних реакцій.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів з клінічно значущою нирковою або печінковою недостатністю можуть спостерігатися множинні побічні реакції (див. Розділи 4.2 та 5.2). Слід неухильно дотримуватися рекомендацій щодо титрування дози відповідно до індивідуальної переносимості. Пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки не спостерігали. Однак Nimvastid може застосовуватися у цій групі пацієнтів і вимагає ретельного моніторингу.
Пацієнти з вагою менше 50 кг можуть відчувати більше побічних реакцій і, швидше за все, припинити лікування через побічні реакції.
Німвастид містить сорбіт Е420. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Ривастигмін, як інгібітор холінестерази, може посилити дію міорелаксантів типу сукцинілхоліну під час анестезії. З обережністю рекомендується підбирати анестетики. За необхідності може бути розглянута можливість коригування дози або тимчасове переривання лікування.
Через його фармакодинамічну дію та можливі адитивні ефекти, ривастигмін не слід застосовувати одночасно з іншими холіноміметиками. Ривастигмін може впливати на ефективність антихолінергічних препаратів (наприклад, оксибутинін, толтеродин).
Повідомлялося про адитивні ефекти, що призводять до брадикардії (що може призвести до синкопе) при сумісному застосуванні різних бета-блокаторів (включаючи атенолол) та ривастигміну. Вважається, що серцево-судинні бета-адреноблокатори пов’язані з найбільшим ризиком, але також були повідомлення про пацієнтів, які застосовували інші бета-блокатори. Тому слід дотримуватися обережності, коли ривастигмін поєднується з бета-блокаторами, а також іншими препаратами, що викликають брадикардію (наприклад, антиаритмічні засоби класу III, блокатори кальцієвих каналів, серцеві глікозиди, пілокарпін).
Оскільки брадикардія є фактором ризику для torsades de pointes, поєднання ривастигміну з препаратами, які можуть спричинити torsades de pointes, такими як антипсихотичні засоби, напр. певні фенотіазини (хлорпромазин, левомепромазин), бензаміди (сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, вераліприд), пімозид, галоперидол, дроперидол, цизаприд, циталопрам, дифеманіл, еритроміцин, в/в, мет.
У дослідженнях на здорових добровольцях не спостерігалось фармакокінетичної взаємодії між ривастигміном та дигоксином, варфарином, діазепамом чи флуоксетином. Ривастигмін не впливає на індуковане варфарином подовження протромбінового часу. Після одночасного прийому дигоксину та ривастигміну не спостерігалося ніяких негативних наслідків для проведення серцевої провідності.
Через метаболізм ривастигміну метаболічні взаємодії лікарських засобів є малоймовірними, хоча ривастигмін може інгібувати опосередкований бутирилхолінестеразою метаболізм інших речовин.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
У вагітних тварин ривастигмін та/або його метаболіти проникали через плаценту. Невідомо, чи трапляється це у людей. Немає клінічних даних щодо вагітності, що перебуває під впливом ривастигміну. Тривалий термін вагітності спостерігався в пери- та постнатальних дослідженнях на щурах. Ривастигмін слід застосовувати під час вагітності лише за необхідності.
У тварин ривастигмін виводиться з молоком. Невідомо, чи виділяється ривастигмін у грудне молоко. Тому жінкам, які отримують рівастигмін, не слід годувати грудьми.
Жодних шкідливих наслідків впливу ривастигміну на фертильність або репродуктивну здатність у щурів не спостерігалося.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Хвороба Альцгеймера може спричинити поступове порушення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Крім того, ривастигмін може спричиняти запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування або при збільшенні дози. Як результат, ривастигмін має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Отже, здатність хворих на деменцію, які отримують ривастигмін, продовжувати керувати автотранспортом або керувати складними механізмами слід регулярно оцінювати.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
Найчастіше повідомлялося про шлунково-кишкові побічні реакції (НРЗ), включаючи нудоту (38%) та блювоту (23%), особливо під час титрування дози. В ході клінічних випробувань було виявлено, що пацієнти більш схильні до побічних реакцій шлунково-кишкового тракту та втрати ваги, ніж пацієнти.
Табличний перелік побічних реакцій
Побічні реакції в таблиці 1 та таблиці 2 класифіковані відповідно до класу органів та категорії частоти MedDRA. Категорії частоти визначаються, використовуючи наступні домовленості: дуже поширені (≥1/10); загальні (≥1/100 до 1