Затверджений текст рішення про зміни, ев. No .: 2019/02311-ZME
Додаток № 1 до повідомлення про зміну №: 2019/05933-ZIB
Додаток № 1 до повідомлення про зміну №: 2019/06358-ZIB
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Нордітропін SimpleXx 5 мг/1,5 мл розчин для ін’єкцій у повторному наповненні
Нордітропін SimpleXx 10 мг/1,5 мл розчин для ін’єкцій у повторному наповненні
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА
Нордитропін SimpleXx 5 мг/1,5 мл
Один мл розчину містить 3,3 мг соматропіну
Нордитропін Сімплекс 10 мг/1,5 мл
Один мл розчину містить 6,7 мг соматропіну
Соматропін (виробляється за технологією рекомбінантної ДНК в E-coli)
1 мг соматропіну відповідає 3 МО (міжнародна одиниця) соматропіну
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Розчин для ін’єкцій у заправці
Прозорий, безбарвний розчин
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Порушення росту через дефіцит гормону росту (GHD)
Недостатність росту у дівчат через дисгенезію статевих залоз (синдром Тернера)
Затримка росту у дітей до пубертатного періоду, спричинених хронічними захворюваннями нирок
Порушення росту (нинішній СД 14 років (дівчата) або> 16 років (хлопці), що відповідає закриттю щілин росту епіфіза.
Рекомендована доза становить 0,066 мг/кг/добу, але в деяких випадках може бути достатньо дози 0,033 мг/кг/добу (див. Розділ 5.1).
Лікування слід припинити, коли епіфіз закритий (див. Розділ 4.4).
Замісне лікування дорослих
Дозування повинна бути скоригована відповідно до потреб конкретного пацієнта.
У пацієнтів із СДГ у дитячому віці рекомендована доза для відновлення лікування становить 0,2 - 0,5 мг/добу з подальшим коригуванням дози на основі рівнів IGF-1.
Пацієнтам із ВГД у дорослих рекомендується починати лікування з низьких доз: 0,1 - 0,3 мг/добу. Рекомендується поступово збільшувати цю дозу через щомісячні інтервали в залежності від клінічної відповіді та частоти побічних реакцій у пацієнта. Значення IGF-1 у сироватці крові може бути використано для титрування правильної дози. Жінкам можуть знадобитися більш високі дози, ніж чоловікам, при цьому чоловіки демонструють підвищену чутливість до IGF-1 під час лікування. Існує ризик недотримання дози у пацієнтів, особливо тих, хто приймає пероральну замісну естрогенну терапію, тоді як у чоловіків може статися передозування. Вимоги до дози зменшуються з віком. Підтримуюча доза значно варіюється від пацієнта до пацієнта, але рідко перевищує 1,0 мг/добу.
Зазвичай рекомендується щоденне підшкірне введення ввечері. Місця ін’єкцій слід обертати, щоб уникнути ліпоатрофії.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
Соматропін не можна застосовувати, якщо є якісь ознаки активності пухлини. Внутрішньочерепні пухлини повинні бути неактивними, а протипухлинна терапія повинна бути припинена перед початком терапії гормоном росту (ГР). Лікування слід припинити, якщо продемонстровано ріст пухлини.
Не слід застосовувати соматропін для підтримки поздовжнього росту дітей із закритими епіфізами.
Пацієнти з гострим важким захворюванням з ускладненнями після операцій на відкритому серці, черевної хірургії, політравми, гострої дихальної недостатності або подібних станів не повинні лікуватися соматропіном (див. Розділ 4.4).
Дітям із хронічними захворюваннями нирок застосування Нордітропіну ПромелексХ слід припинити при трансплантації нирки.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Для поліпшення (простежуваності) біологічного препарату слід чітко реєструвати назву та номер партії лікарського засобу, що вводиться.
Дітей, які отримують лікування соматропіном, повинен регулярно обстежувати фахівець з дитячого росту. Лікування соматропіном завжди слід починати лише за рекомендацією лікаря-спеціаліста, який знає, як лікувати дефіцит гормону росту. Це також стосується лікування синдрому Тернера, хронічної хвороби нирок, СГА та синдрому Нунана. Остаточні дані про зріст дорослих у дорослих обмежені для дітей із синдромом Нунана і недоступні для дітей з хронічними захворюваннями нирок.
Не слід перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу (див. Розділ 4.2).
Стимуляція поздовжнього росту у дітей можна очікувати лише до закриття епіфіза.
Лікування дефіциту гормону росту у пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі
Повідомлялося про раптову смерть після початку терапії соматропіном у пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі, які мали один або декілька з наступних факторів ризику: важке ожиріння, обструкція верхніх дихальних шляхів в анамнезі або апное сну, або невідома респіраторна інфекція.
Невеликий зріст через термін вагітності
У маленьких дітей, народжених із СГА, перед початком лікування слід виключити інші діагнози або методи лікування, які можуть пояснити недостатність росту.
Досвід початку лікування у пацієнтів із СГА безпосередньо перед статевим дозріванням обмежений. Тому не рекомендується починати лікування безпосередньо перед статевим дозріванням.
Досвід у пацієнтів із синдромом Сільвера-Рассела обмежений.
У пацієнтів із синдромом Тернера, які отримують соматропін, рекомендується контролювати ріст рук і ніг, а якщо спостерігається посилений ріст, слід розглянути можливість зменшення дози до нижчого діапазону доз.
Як правило, у дівчат із синдромом Тернера підвищений ризик розвитку середнього отиту, тому рекомендується проводити отологічне обстеження принаймні раз на рік.
Хронічна хвороба нирок
Дозування у дітей із хронічним захворюванням нирок є індивідуальним і повинно бути скориговане відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування (див. Розділ 4.2). Порушення росту слід чітко визначити перед лікуванням соматропіном, контролюючи зростання протягом щонайменше одного року, на додаток до оптимального лікування ниркової хвороби. Під час лікування соматропіном слід продовжувати консервативне лікування уремії стандартними препаратами та, при необхідності, діаліз.
У пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок, як правило, спостерігається зниження функції нирок як прояв природного перебігу захворювання. Як запобіжний захід, під час лікування соматропіном слід контролювати функцію нирок на предмет надмірного зниження або збільшення швидкості клубочкової фільтрації (що пов’язано з гіперфільтрацією).
Відомо, що сколіоз частіше зустрічається у деяких груп пацієнтів, які отримують лікування соматропіном, таких як синдром Тернера та синдром Нунан. Крім того, швидке зростання у будь-якої дитини може спричинити розвиток сколіозу. Не було показано, що соматропін збільшує частоту або тяжкість сколіозу. Під час лікування слід стежити за сколіозом.
Глюкоза в крові та інсулін
При синдромі Тернера та дітям із СГА рекомендується вимірювати інсулін натще і глюкозу в крові натще перед початком лікування та раз на рік. Пацієнтам із підвищеним ризиком діабету (наприклад, сімейний анамнез діабету, ожиріння, важка резистентність до інсуліну, груба гіперпігментація шкіри) слід проводити пероральний тест на толерантність до глюкози (OGTT). При виявленні діабету не слід застосовувати соматропін.
Оскільки соматропін впливає на метаболізм цукру, пацієнтів слід контролювати на наявність ознак непереносимості глюкози.
При синдромі Тернера та у дітей із СГА рекомендується вимірювати рівні IGF-1 перед початком лікування, а потім двічі на рік. Якщо повторні вимірювання рівнів IGF-1 перевищують +2 SD порівняно з референтними значеннями для віку та статевого дозрівання, дозу слід зменшити, щоб дозволити рівням IGF-1 досягти нормальних значень.
Загальний зріст, отриманий при лікуванні немовлят, народжених SGA-соматропіном, може бути меншим, якщо лікування припинити до досягнення остаточного зросту.
Дефіцит гормону росту у дорослих
Дефіцит гормону росту у дорослих є хворобою протягом усього життя, і його слід лікувати, хоча досвід у пацієнтів старше 60 років та у пацієнтів з дефіцитом гормону росту у дорослих, які отримують лікування понад п’ять років, все ще обмежений.
Немає доказів підвищеного ризику нових первинних ракових захворювань у дітей або дорослих, які отримують лікування соматропіном.
У пацієнтів з повною ремісією пухлин або злоякісними захворюваннями лікування соматропіном не асоціювалось із збільшенням числа рецидивів.
В цілому, незначне збільшення другого новоутворення спостерігалось у пацієнтів, які перебороли дитячий рак та отримували лікування гормоном росту, причому найпоширенішими були внутрішньочерепні пухлини. Попереднє опромінення, здається, є домінуючим фактором ризику для другого новоутворення.
Пацієнти, які досягли повної ремісії злоякісної пухлини, повинні ретельно контролюватися на предмет можливих рецидивів після початку терапії соматропіном.
Повідомлялося про лейкоз у невеликої кількості пацієнтів із дефіцитом гормону росту, деякі з яких отримували соматропін. Не було доведено, що лейкоз частіше зустрічається у пацієнтів, які отримують гормон росту без схильних факторів.
Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія
У разі сильного або періодичного головного болю, розладів зору, нудоти та/або блювоти рекомендується офтальмоскопічне обстеження на можливий набряк сосочків. Якщо папілярний набряк підтверджується, слід розглянути питання про доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію, а при необхідності лікування соматропіном слід припинити.
В даний час немає чіткої позиції щодо клінічної позиції продовження лікування у пацієнтів після лікування внутрішньочерепної гіпертензії. Якщо лікування соматропіном відновлено, слід уважно стежити за симптомами внутрішньочерепної гіпертензії.
Пацієнтів з вторинною недостатністю гормону росту при внутрішньочерепних ураженнях слід регулярно обстежувати на предмет прогресування або рецидиву основного процесу захворювання.
Функція щитовидної залози
Соматропін збільшує перетворення щитовидної залози Т4 в Т3 і як такий може виявити початковий гіпотиреоз. Моніторинг функції щитовидної залози слід проводити у всіх пацієнтів. У пацієнтів з гіпопітуїтаризмом слід ретельно контролювати стандартну замісну терапію при призначенні соматропіну.
У пацієнтів з прогресуючим захворюванням гіпофіза може розвинутися гіпотиреоз.
У пацієнтів із синдромом Тернера підвищений ризик розвитку первинного гіпотиреозу, пов'язаного з виробленням антитіл до гормону щитовидної залози. Оскільки гіпотиреоз може збігатися з реакцією на лікування соматропіном, пацієнти повинні регулярно контролюватися на предмет функції щитовидної залози та лікуватися тироксином, якщо це показано.
Чутливість до інсуліну
Оскільки соматропін може знижувати чутливість до інсуліну, пацієнтів слід контролювати на наявність ознак непереносимості глюкози (див. Розділ 4.5). У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися коригування дози інсуліну після початку лікування ліками, що містять соматропін. Під час лікування соматропіном слід ретельно спостерігати за пацієнтами з діабетом або непереносимістю глюкози.
Як і у всіх ліків, що містять соматропін, у невеликого відсотка пацієнтів можуть утворюватися антитіла до соматропіну. Зв'язуюча здатність цих антитіл низька і не впливає на швидкість росту. Тестування на анти-соматропінові антитіла слід проводити у пацієнтів з неадекватною реакцією на лікування.
Гостра недостатність надниркових залоз
Початок терапії соматропіном може призвести до пригнічення 11βHSD-1 та зниження концентрації козизолу в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують лікування соматропіном, може бути виявлений раніше не діагностований центральний (вторинний) гіпоадреналізм і може знадобитися заміщення глюкокортикоїдів. У пацієнтів, які отримували замісну терапію глюкокортикоїдами через попередній діагноз гіпоадреналізму, після початку терапії соматропіном може знадобитися збільшення дози підтримуючої терапії або дози стресу (див. Розділ 4.5).
Використовувати з пероральною терапією естрогеном
Якщо жінка, яка приймає соматропін, розпочинає пероральну терапію естрогенами, можливо, доведеться збільшити дозу соматропіну, щоб підтримувати рівень IGF-1 у сироватці крові у межах вікового діапазону. І навпаки, якщо жінка, яка приймає соматропін, припиняє пероральну терапію естрогеном, дозу соматропіну можна зменшити, щоб запобігти надлишку гормону росту та/або побічним ефектам (див. Розділ 4.5).
Ковзання епіфіза головки стегнової кістки
Ковзання шишкоподібних залоз у пацієнтів з ендокринними розладами, включаючи дефіцит гормону росту, може відбуватися частіше, ніж у загальної популяції. Пацієнт, який отримує лікування соматропіном, у якого розвивається викривлення або скаржиться на біль у стегнах або колінах, повинен бути обстежений лікарем.
Досвід клінічних випробувань
Два плацебо-контрольовані клінічні випробування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії показали підвищену смертність у пацієнтів з гострим важким захворюванням через ускладнення після операції політравми на відкритому серці або черевній порожнині або гострої дихальної недостатності, які отримували високі дози соматропіну (5,3-8 мг/день ).). Безпека подальшого лікування соматропіном у пацієнтів, які отримують замісні дози за затвердженими показаннями і які спільно розвинули ці стани, не встановлена. Тому потенційну користь від продовження лікування соматропіном необхідно враховувати у пацієнтів з гострим важким захворюванням порівняно з потенційним ризиком.
Одне відкрите рандомізоване клінічне дослідження (діапазон доз 0,045 - 0,090 мг/кг/добу) у пацієнтів із синдромом Тернера показало дозозалежну тенденцію до слухового проходу та середнього отиту. Збільшення вушних інфекцій не призвело до більшої кількості хірургічних втручань/ендоскопічних обстежень порівняно з групою нижчих доз у цьому клінічному дослідженні.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Одночасне лікування глюкокортикоїдами пригнічує дію Нордитропіну, що сприяє росту. Пацієнтам з дефіцитом АКТГ слід ретельно відкоригувати замісну терапію глюкокортикоїдами, щоб уникнути будь-якого ефекту, що гальмує ріст.
Гормон росту зменшує перетворення кортизону в кортизол і може виявити раніше не виявлений центральний гіпоадреналізм або зменшити ефективність низькодозованих препаратів, що замінюють глюкокортикоїди (див. Розділ 4.4).
У жінок під час пероральної замісної естрогенної терапії для досягнення мети лікування може знадобитися більша доза гормону росту (див. Розділ 4.4).
Дані дослідження взаємодії, проведеного у дорослих із дефіцитом гормону росту, підтвердили, що введення соматропіну може збільшити кліренс сполук, про які відомо, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450. Кліренс сполук, що метаболізуються цитохромом P450 3A4 (наприклад, статеві стероїди, кортикостероїди, антиконвульсанти та циклоспорин), може бути значно підвищений, що призведе до зниження рівня цих сполук у плазмі крові. Клінічне значення невідоме.
На вплив соматропіну на кінцевий зріст може також впливати лікування іншими гормонами, наприклад гонадотропін, анаболічні стероїди, естроген та гормони щитовидної залози.
У пацієнтів, які отримують інсулін після початку лікування соматропіном, може знадобитися коригування дози інсуліну (див. Розділ 4.4).
Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Досліджень на тваринах недостатньо щодо впливу на вагітність, розвиток ембріона, пологів або постнатальний розвиток. Немає даних про застосування препарату під час вагітності.
Тому не рекомендується використовувати препарати, що містять соматропін, під час вагітності та потенційно фертильним жінкам, які не застосовують засоби контрацепції.
Жодних клінічних досліджень із застосуванням ліків, що містять соматропін, у жінок, які годують груддю. Невідомо, чи виводиться соматропін у грудне молоко. Тому слід дотримуватися обережності при призначенні ліків, що містять соматропін, жінкам, які годують груддю.
Жодних досліджень фертильності з Нордитропіном не проводилось.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Norditropin SimpleXx не впливає або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Пацієнти з дефіцитом гормону росту характеризуються втратою позаклітинного об’єму. Ця втрата коригується після початку лікування соматропіном. Затримка рідини може проявлятися периферичними набряками, особливо у дорослих. Зап’ястково-тунельний синдром є рідкістю, але може спостерігатися у дорослих. Ці симптоми зазвичай носять тимчасовий характер, залежать від дози і можуть вимагати тимчасового зменшення дози. Можуть виникати слабкі болі в суглобах, м’язові болі та парестезії, які зазвичай є тимчасовими.
Побічні ефекти у дітей зустрічаються рідше або рідко.