Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. №: 2015/02365-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
1 таблетка містить 40 мг дротаверину гідрохлориду.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: лактози моногідрат.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Опуклі жовті таблетки з позначкою «спа» з одного боку.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- Спазми гладких м’язів, пов’язані із захворюваннями жовчного міхура та жовчовивідних шляхів: жовчнокам’яна хвороба, холангіолітаза, холецистит, холангіт, перихолецистит, папіліт (запалення сосочка Ватера).
- Спазми гладкої мускулатури нирок та сечовивідних шляхів: нефролітіаз, уретеролітіаз, пієліт, цистит, тенез сечового міхура.
Ад'ювантне лікування:
- спастичні стани шлунково-кишкового тракту: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, серцеві та пілоричні спазми, ентерит, коліт, спастичний коліт із запорами та метеоризмом при синдромі подразненого кишечника,
- головний біль напруги,
- гінекологічні розлади - дисменорея.
4.2 Дозування та спосіб введення
Звичайна добова доза становить 120 ─ 240 мг у 2 ─ 3 прийоми.
Застосування дротаверину дітям у клінічних дослідженнях не оцінювалось. Цей препарат протипоказаний дітям віком до 1 року (див. Розділ 4.3).
4.3 Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
- Важка ниркова або печінкова недостатність.
- Важка серцева недостатність (синдром низького пульсу).
- Діти до 1 року.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Слід бути обережними при введенні препарату від гіпотонії.
Цей препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Застосування дротаверину дітям у клінічних дослідженнях не оцінювалось. Цей препарат протипоказаний дітям віком до 1 року (див. Розділ 4.3).
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Інгібітори фосфодіестерази, напр. папаверин, зменшують антипаркінсонічну дію леводопи. Дротаверин може зменшити антипаркінсонічний ефект леводопи, тим самим погіршуючи тремор і ригідність.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Доступні лише обмежені дані про вагітність, що перебуває під впливом. Дослідження на тваринах не вказують на прямі або непрямі шкідливі наслідки щодо вагітності або розвитку ембріона/плоду (див. Розділ 5.3). Тим не менше, слід дотримуватися обережності при призначенні вагітним жінкам.
Виведення дротаверину з молоком у тварин не вивчалось. Тому використання дротаверину під час годування груддю не рекомендується.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Не виявлено, що пероральне введення рекомендованих терапевтичних доз впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. У випадку досвіду з будь-якими побічними реакціями вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами слід розглядати індивідуально.
4.8 Небажані ефекти
Наступні побічні ефекти класифікуються відповідно до класу систем органів та базуються на частоті:
дуже часто (≥ 1/10),
загальний (≥ 1/100 до 2+ - кальмодулін і неактивна форма MLCK підтримує розслабленість м’язів. цАМФ також впливає на рівень цитоплазматичного Са 2+, стимулюючи транспорт іонів кальцію до позаклітинного простору та до саркоплазматичного ретикулума. Це зменшення цитоплазматичного Іони кальцію через цАМФ пояснюють його антагоністичні ефекти кальцію.
In vitro він інгібує дротаверин PDE IV, але не ізоферменти PDE III та PDE V. PDE IV, як видається, є ферментом, що відповідає за зменшення скоротливості гладких м’язів, що припускає, що селективні інгібітори PDE IV можуть бути ефективними при лікуванні гіпермоторики та багатьох захворювань зі спастичними станами. шлунково-кишковий тракт.
Ферментом, що відповідає за гідроліз цАМФ у серцево-судинних м’язах, є в першу чергу ФДЕ III, що пояснює, чому дротаверин є ефективним спазмолітичним засобом без терапевтичного впливу на серцево-судинну систему та серйозних серцево-судинних побічних ефектів.
5.2 Фармакокінетичні властивості
У людей пікові концентрації дротаверину в плазмі досягаються приблизно через 45-60 хвилин, що свідчить про швидке всмоктування дротаверину. Дозу 37 мг дротаверину вводили перорально у 20 мл водного розчину. На основі вимірювань радіоактивності було виявлено майже повне поглинання. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 45 ─ 90 хв після прийому, період напіввиведення всмоктування становить 12 хв. Після перорального прийому 80 мг дротаверину гідрохлориду пікові концентрації у плазмі крові (136 - 320 нг/мл) досягаються через 2 години.
Дротаверин та/або його метаболіти майже не перетинають плацентарний бар’єр.
У пробірці дротаверин сильно зв’язується (95-98%) з білками плазми, в першу чергу з альбуміном, γ- та β-глобулінами та α- (ЛПВЩ) -ліпопротеїнами.
Дротаверин майже повністю метаболізується шляхом О-деетилювання до монофенольних сполук. Ці метаболіти швидко кон'югуються з глюкуроновою кислотою. Основним метаболітом є 4'-деетилдротаверин. Також були виявлені 6'-деетилдротаверин та 4'-деетилдротаверин.
Дротаверин зазнає печінкового метаболізму першого проходження у людини, і лише 65% дози потрапляє в системний кровообіг у незмінному вигляді.
Для визначення фармакокінетичних параметрів у людини використовували модель із 2 відділеннями.
Кінцевий період напіввиведення дротаверину становить 16 - 22 години.
Протягом 168 годин після i. в. При введенні приблизно 41-45% виводиться із сечею, 31-36% з калом. Інше дослідження показало, що 54-73% дротаверину виводиться з сечею і лише 10-32% з калом.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, генотоксичності та токсичності для репродукції:
- На підставі досліджень in vitro та in vivo, дротаверин не викликав затримки реполяризації шлуночків.
- Дротаверин був позбавлений генотоксичного потенціалу в ряді досліджень мутагенності in vitro та in vivo, тобто j. у тесті Еймса, у тесті на лімфому миші та у мікроядерному тесті на щурах.
- Дротаверин не впливає на фертильність щурів та ембріональний/внутрішньоутробний розвиток щурів та кроликів.
Результати, отримані в експериментах на мишах-альбіносах, зведені в наступній таблиці:
| З'єднання | LD50 (мг/кг) | ||
| i. в. | з. c. | стор. про. | |
| папаверин | 31,0 | 290,0 | > 2000,0 |
| перпарин | 27,0 | > 1000,0 | > 3000,0 |
| дротаверин (ізодигідроперпарин) | 19,0 | 95,0 | 1000,0 |
З таблиці видно, що найбільша різниця між гострою токсичністю спостережуваних похідних ізохіноліну є у випадку підшкірного введення, це, мабуть, пов’язано з легшим всмоктуванням гідратованих похідних.
Хронічна токсичність та тератогенність
Дротаверин вводили перорально у дозах 8-16 мг/кг протягом чотирьох місяців собакам та щурам, тварин поділяли на дві групи. Жодна з тварин не мала жодних відхилень під час дослідження. Гістологічна оцінка в кінці дослідження не показала жодних доказів токсичності. Коли дротаверин вводили вагітним самкам щурів, вони народжували звичайних цуценят у звичайний час.
В іншому дослідженні дротаверин вводили перорально при 6 повторних дозах 10 мг/кг/день між 7 і 12 днями у вагітних самок, що породили щури R-Амстердама покоління F1, без несприятливого впливу на плід; випадків смерті або вад розвитку не виявлено.
Ці дані свідчать про те, що дротаверин не має тератогенної та ембріотоксичної дії.
Дротаверин також вивчався на ембріотоксичність та тератогенність у щурів-альбіносів Wistar та морських свинок. Відмінностей не виявлено порівняно з контрольною групою тварин, яким не давали дротаверин. Кількість пологів залишалася нормальною і вад розвитку не виявлено; ці дані також справедливі для другого покоління цих експериментальних тварин, і тому дротаверин можна вважати безпечним з точки зору ембріотоксичності та тератогенності у тварин.
Інші результати, отримані на щурах, також узгоджуються з наведеними даними.