Розлади поведінки у дітей

спеціальний
Розлади поведінки та причини поведінкових розладів не ясні, і немає згоди щодо того, який факт викликає конкретні розлади поведінки. Деякі експерти повідомляють про різні впливи, які мають або можуть бути пов’язані з порушеннями поведінки. Наприклад, генетичні впливи, уповільнене неврологічне дозрівання, пренатальні та постнатальні пошкодження, вплив радіоактивності, певних лікарських засобів, наслідків захворювань чи травм тощо. Це можуть бути будь-які обставини, які певним чином впливають на мозок (тобто центральну нервову систему) дитини і, звичайно, на вплив зовнішнього середовища.

Однак причини поведінкових розладів загалом можна розділити на внутрішні та зовнішні фактори, що сприяють розвитку цих розладів. Між внутрішні фактори ми можемо включити особливості нервової системи, вроджені особливості, специфіку процесу дозрівання нервової системи, хвороби та травми, наслідком яких є порушення в області емоційного розвитку, моторно-перцептивної сфери та розвитку когнітивних функцій . Крім того, це може бути органічне пошкодження мозку, диспропорції у розвитку інтелекту та емоційна лабільність. Між зовнішні фактори Сюди входять неадекватні соціальні впливи з боку сімейного середовища, школи, однолітків, неправильне та недостатнє виховання, втрата одного з батьків, розлучення, переїзд, неготовність батьків до виховання дітей, алкоголізм, сімейний злочин, група друзів, соціальні стосунки в класі тощо. Вони проявляються проблемами в адаптації, заснованими на недостатньо або неправильно сформованих звичках і здібностях (так звана делікатність) та асоціальних до асоціальних установок та вчинків особистості.

Причиною поведінкових проблем, спричинених внутрішніми факторами, є деяке послаблення або пошкодження нервової системи, що може спричинити нерівномірний розвиток окремих психічних функцій. Розлади поведінки можуть проявлятися неспокоєм, відсутністю концентрації уваги, перепадами настрою, імпульсивністю, різкістю реакцій тощо. В іншому випадку, у дитини є прояви, які ускладнюють їй навчання, і вона має проблеми з навчанням правильному письму, читання, тому розлад поведінки пов’язаний з порушеннями навчання. Або це поєднання попередніх випадків, коли у дитини не тільки ослаблена нервова система, але і розлад психічних функцій. Такі поведінкові розлади в основному ускладнюють навчальний процес, але враховуючи індивідуальність цих дітей, їх вихованням можна керувати. Поведінка дитини дещо відрізняється від класичної нормальної поведінки дитини.

ЩО ТАКЕ ДИТИНА З ПОРУШЕНИМ ПОВЕДІНКОМ

Дитина починає поводитися так, що починає викликати у батьків хвилювання та проблеми. У кожної дитини бувають періоди бурчання, коли батькам важче поводитися з дитиною, і спілкування з ним може бути порушено або дуже проблематичним. Однак необхідно з’ясувати, чи це тимчасове явище, яке зникає з віком та розумовим розвитком дитини, чи це постійна проблема, яку потрібно вирішити. Тому, якщо батько не може виховувати догляд за дитиною або починає побоюватися, що він не зможе з цим впоратися, йому слід звернутися за професійною допомогою та відвідати педагогічно-психологічний консультативний центр.

Професійна допомога може допомогти не тільки дитині, а й батькам. Наприклад, щоб зменшити стрес, який накопичується у батьків з часом. Психіатрично-психологічна експертиза допоможе визначити ступінь тяжкості розладу, допоможе визначити спосіб лікування та порядок роботи з дитиною. Існує кілька видів поведінкових розладів, які можуть виникати в поєднанні з іншими розладами, наприклад, емоційний розлад, гіперактивність тощо.

Різні зовнішні та внутрішні фактори беруть участь у розвитку поведінкового розладу. Внутрішні фактори можуть включати негативні освітні впливи, закономірності та середовище. До внутрішніх факторів належать генетичне обладнання дитини, розлад центральної нервової системи, певні схильності до неврозів. Якщо хтось із батьків дитини страждає розладом особистості, емоціями, увагою чи шизофренією, у дитини частіше виникають певні схильності до розвитку поведінкового розладу. Передбачається, що розлад може бути спадковим і спричиненим умовами, в яких дитина живе і росте. Дитина також може спостерігати певну форму поведінки і згодом поводитись таким чином. Тяжкість розладу та його симптоми залежать, звичайно, від взаємної взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів. Однак порушення поведінки також можуть бути наслідком важких стресових ситуацій або наслідком психічних розладів.

Дитина з розладом поведінки може мати певні асоціальні прояви. Це означає, що він може бути агресивним щодо інших людей, але також і до тварин. Дитина навмисно знищує чуже майно, яке може варіюватися від незначних заворушень, розбиття скла на будинках та автомобілях, до малювання та малювання графіті, до навмисного розпалювання пожеж та безпосередньої загрози життю інших людей. Така дитина легко піддається наміру щось вкрасти, не має обмежень, щоб обдурити та обдурити, щоб досягти того, чого вона хоче. Він навмисно порушує та нехтує будь-якими правилами. У дитини з розладом поведінки також можуть бути проблеми з емоційними переживаннями. Така дитина гіперчутлива, занадто тривожна і любить привертати увагу до себе.

Розлади поведінки можуть проявлятися навіть у п’ятирічної дитини. Рідко перші симптоми з’являються після 16 років. Прояви розладу також змінюються з віком та фізичним розвитком дитини. У меншої дитини розлад проявляється більше в незначних крадіжках та дитячих боях, гірші прояви вже у підлітків, де можуть статися викрадення, крадіжки або зґвалтування. Дитина з розладом поведінки набагато більше схильна до нездорового способу життя, такого як куріння, вживання алкоголю та наркоманія. Багато разів така дитина з раннього віку підвищує інтерес до статевого життя і є більш схильною до нещасних випадків, які часто спричиняють або беруть участь у заходах, де існує ризик травмування. Це може в деяких випадках призвести до самогубства.

Чим швидше у дитини виникає розлад, тим більший ризик розвитку соціального розладу особистості у дитини. У нього частіші розлади настрою, тривожність або піддавання наркотикам.

Хоча цей розлад може здаватися суверенною хлопчачою справою, це не так. Це також вражає хлопчиків і дівчаток, але відрізняється симптомами. У той час як хлопчики більш агресивні, мають проблеми з дисципліною і їх розлад стає помітнішим, оскільки вони частіше беруть участь в різних сутичках, битвах і сварках, дівчата, як правило, брешуть, тікають з дому, виходять із школи, вживають наркотики і навіть займаються проституцією.

БАТЬКИ ДИТИНИ З ПРОВОДНИМ ПОРУШЕННЯМ

Розлад або розлад у дитини зазвичай помічають перші батьки. Важливо, щоб вони усвідомили проблему своїй дитині. Часто трапляється так, що деякі батьки не хочуть визнавати інвалідність своєї дитини, роблять вигляд у оточенні, що з їхньою дитиною все в порядку, а помилка в іншому місці або звинувачують себе в певній невдачі. Дуже важливо якомога швидше почати працювати з такою дитиною. Якщо розлад виявляється пізно, коли дитина старша, ситуація може значно ускладнитися розчаруванням самих батьків, оскільки дитина не відповідає їхнім очікуванням.

Батьки дитини з розладом поведінки можуть у деяких випадках мати законну стурбованість своєю дитиною та її/її майбутнім. Вони прекрасно усвідомлюють, що їхня дитина має серйозні проблеми і що його, часто антигромадська поведінка, матиме серйозні наслідки. Деякі прояви поведінкових розладів трапляються і в інших дітей, але це не означає, що непокірна або недисциплінована дитина автоматично є порушенням поведінки. У деяких випадках поведінка дитини коригується, і симптоми розладу можуть зникнути.

Батьки повинні якомога більше дізнаватися про розлад поведінки. Їм слід не лише розраховувати на педагогічно-психологічне консультування, а й закуповувати доступну літературу, консультуватися з іншими батьками. Вони можуть виявити, що їх дитина, яка страждає на специфічний розлад поведінки, потребує насамперед величезної підтримки з боку батьків, а також вчителів. Що це розлад, який не був викликаний батьками неправильним вихованням своєї дитини, а що він спричинений розладом в області емоційних, рухово-перцептивних та відсутністю когнітивних функцій. Отже, провина не на батьків, ані на стороні дитини. Терплячим та толерантним підходом вони можуть навчити свою дитину вирішувати проблеми головою, а не силою.

ПРОЯВИ НЕДОСТАТКІВ ПОВЕДІНКИ:

  • агресія по відношенню до людей і тварин,
  • знищення майна (вандалізм),
  • крадіжка (причини: відсутність матеріальних предметів, відсутність любові з боку батьків та вчителів, помста, агресія),
  • обман, брехня (причини: страх, досягнення успіху та дружби, враження когось, отримання певного статусу, привернення уваги),
  • прогул (причини: страх перед іспитом, труднощі з навчанням, страх перед викладачем, опір школі та навчанню),
  • втечі (важлива причина втечі: конфлікт з батьками, страх, бажання хвилювання та пригод, намагання уникнути покарання, впливу друзів тощо),
  • непокірність,
  • неповага та порушення правил,
  • переслідування (залякування),
  • провокуючи битви,
  • проблеми з дисципліною,
  • підвищена відволікання,
  • жорстокість до тварин (жорстокість),
  • гіперактивність,
  • правопорушення (конфлікт із законом - крадіжки, насильство, сексуальні правопорушення, бродяжництво, існування тощо). При правопорушеннях дитина може бути розміщена в спеціальних навчальних закладах.

ПОВІДОМЛЕННЯ ЯВИЩ У ПІДХОДІ ВИМОК:

  • гіперкінетичний розлад уваги,
  • розлад концентрації,
  • інвалідність у навчанні,
  • розлад діяльності,
  • розлад спілкування,
  • розлади настрою, тривожність, невпевненість,
  • тонкий і грубий руховий розлад,
  • відсутність впевненості в собі,
  • вживання наркотиків.

РОЗПОДІЛ ПРОДУКТИВНИХ ПОРУШЕНЬ ЗА ВІКОМ:

  • дитинство - порушення поведінки та уваги, гіперкінетичний розлад, який зазвичай виникає в перші п’ять років життя. Неможливість тривалий час залишатися в одній діяльності, перехід від однієї діяльності до іншої, втрата уваги. Проблеми у навчальному процесі.
  • зрілість - розлад особистості, з глибоко вкоріненими моделями поведінки. Вони подаються як стереотипна реакція на різні ситуації, але не відповідають звичній поведінці, що використовується в суспільстві. Проблема потрапляння у повсякденне життя.

ДИТИНА З ПОРУШЕННЯМ ПОВЕДІНКИ

У дитини з розладом поведінки можуть бути прояви, несумісні із шкільними правилами, і її поведінка може вплинути на успішність учня, на його результати навчання та на весь курс навчання. Це означає, що він встає під час занять, ходить по класі і його важко вести. Така дитина може здатися надзвичайно завзятою, але її впевненість у собі, як правило, дуже низька. Він може мати певний ворожий і негативістичний погляд на світ. Це може створювати враження незацікавленості в оточенні. Його кохані можуть відчувати, що у дитини немає докори сумління, що його легко пригнічує, все легко йому набридає, що він занадто безтурботний. Крім того, що він не може вчитися на власних помилках, що він не може висловити ні найменшого докори сумління за свої вчинки. Така дитина не популярна в групі однолітків завдяки своїй поведінці. Він агресивний по відношенню до свого оточення, що може якимось чином знущатись над ним.

Оцінка дитини з конкретними порушеннями поведінки повинна, звичайно, враховувати ступінь інвалідності дитини та здатність, яку вона може дати. При постійному оцінюванні набутих знань доречно використовувати різні форми оцінювання, крім словесних, напр. оцінка за балами, відсотками, оцінка за кількістю помилок тощо. При словесному тестуванні краще пробувати студента коротше і частіше. Це стосується і письмових іспитів, які слід розділити на більш короткі частини, не обмежуючись у часі. Оцінюючи поведінку, доцільніше виділити та оцінити хорошу поведінку, ніж карати за небажані прояви в поведінці дитини.