Завдяки абсорбуючим властивостям волокон, він зв’язує жовчні кислоти та токсичні речовини. Той факт, що деякі клітковини не розчиняються у воді, прискорює проходження їжі через травну систему, завдяки чому прискорене виведення шкідливих речовин, що виходить з організму раніше. Короткий час перебування шкідливих речовин також зменшує утворення ракових клітин, оскільки вони стикаються зі слизовою оболонкою кишечника лише на короткий час. Крім того, споживання клітковини зменшує засвоєння вуглеводів, що позитивно впливає на рівень інсуліну в організмі. Надмірне споживання вуглеводів, на думку дієтологів, може не тільки спричинити ожиріння та резистентність до інсуліну, але також може стати осередком багатьох інших захворювань. Деякі фахівці навіть пишуть про розвиток раку на шкоду надмірному споживанню вуглеводів. Хоча свіжі фрукти містять вуглеводи, клітковина, яку вони містять в інгредієнтах варення, джемів та інших фруктових концентратів, схилена на позитивну сторону. (Хант та ін., 1993)
Сприйняття харчових волокон також змінювалося протягом десятиліть. Кілька десятиліть тому їх споживання було описано як шкідливе, але сьогодні вважається, що споживання клітковини є не лише необхідною, але важливою складовою здорового харчування. Частинки клітковини, що утворюються під час травлення, також допомагають корисним бактеріям працювати. (Суддя, 2008).
Але що таке волокна?
Клітковини є неперетравлюваними вуглеводами, не мають харчової цінності, але мають ряд позитивних ефектів на організм споживача.
Важко однозначно визначити, оскільки різні волокна складаються з хімічно абсолютно різних сполук. Вони складаються з лігніну, целюлози, пектину тощо в їжі. Загалом, можна сказати, що волокна стійкі до травних ферментів людського організму. Варення роблять із фруктів, тому волокна в них дуже присутні. Існує два способи групування волокон. За їх групуванням ми розрізняємо водорозчинні та нерозчинні у воді волокна. Згідно з іншою групою, ми розрізняємо сирі та харчові волокна. Сира клітковина, як правило, міститься в продуктах харчування та кормах і не розчиняється та не розкладається з розведеною лугом або кислотою. Навпаки, харчові волокна містять розчинні частини крім нерозчинних частин рослин, але ми не можемо розщеплювати їх за допомогою ферментів у нашому організмі (наприклад, полісахаридів). (Сальго, 2001).
Скільки споживати?
За словами Імре Родлера, організм потребує 30-40 г клітковини на день. На відміну від цього, в Угорщині це значення становить лише 10-15 г. Чоловіки споживають більше клітковини, ніж жінки. Але навіть діти початкової та старшої школи вже не вживають достатню кількість волокнистої їжі. До овочів з високим вмістом клітковини належать зелений горошок, цвітна капуста, квасоля та такі фрукти, як яблука, айва, агрус та смородина. Тож ми рекомендуємо їсти якомога більше свіжих яблук та смородини, будь то свіжі, заморожені або в інших фруктових концентратах, для цього існує безліч варіантів, таких як яблучне варення без цукру або яблучне варення. Але цільнозернові злаки та висівки також мають високий вміст клітковини. Згідно з опитуваннями, проведеними між 1985 і 1988 роками, це також не відповідає рекомендованій кількості з точки зору споживання клітковини. Щоденне споживання харчових волокон становило 27 г для чоловіків та 24,7 г для жінок (Zajkás, 2004). Майже через двадцять років (2003-2004) споживання волокна продовжує зменшуватися серед угорського населення. Щоденне споживання клітковини зменшується до 24,2 г у чоловіків та 21,7 г у жінок (Martos et al., 2006).
У таблиці узагальнено вміст водорозчинних і нерозчинних у воді клітковини в деяких фруктах. (Souci та ін., 2008)