Село в районі Стара Любовня було створено в 1960 році шляхом злиття Малого Суліна, Великого Суліна та поселення Заводи.

імператриця
ФОТО: Греко-католицька церква (70-ті). Фото: Архів муніципального управління у Суліні

Цього року село, розташоване на кордоні з Польщею, вшановує 400 років від дня офіційної згадки, яка пов’язана з частиною Великого Суліна.

Великий Сулін у минулому був частиною Спішу, Малий Сулін належав Шарішу. Межу між ними утворює Сулінський потік. Сьогодні частина села також є частиною Раси. У минулому він належав найменшій частині села під Мнішеком над Попрадом.

Село славиться місцевою мінеральною водою Сулінка. Мер села Штефан Романак сказав, що мінерал відомий не лише у Словаччині, а й за кордоном, навіть у Канаді та Америці. Джерельна мінеральна вода і сьогодні є загальнодоступною, вона знаходиться до початку села.

Перша згадка про мінеральну воду в Суліні датується 1836 р. У 1843 р. Громадськість була проінформована про властивості цієї води, яка вже тоді використовувалася як дієтичний напій і як засіб з дуже хорошими результатами. Виробництво пляшок здійснювалось у Малому Ліпніку, де у 1869 році був побудований склозавод.

ФОТО: Оригінальні історичні будівлі. Фото: Архів муніципального управління у Суліні

"Раніше в частині Великого Суліна існували склозаводи для виробництва пляшок, в які заливали воду з нашого джерела. Її експортували до Канади та Америки, а також до Далмації, Трансільванії та Австро-Угорщини", мер. П’ять груп робітників працювали над наповненням пляшок мінеральною водою. Одна група робітників промивала пляшки в річці Попрад, інша несла їх до джерела, де двоє робітників наповнювали їх мінеральною водою, третя група закривала пляшки, четверта закупорювала смолою, а остання група наклеювала ярлики.

За словами мера, пляшки, наповнені мінеральною водою та закупорені, зберігалися в дерев'яних ящиках, в яких їх перевозили. Щотижня у понеділок та п’ятницю фурмани приїжджали з мінеральною водою до Прешова, де їх зберігали на залізничному вокзалі.

ФОТО: Мінеральне джерело Йоганус. Фото: TASR, автор О.Ондраш, 9 грудня 2016 р

Джерело є частиною проекту "Мінеральний шлях джерел", який включає 12 джерел у 11 муніципалітетах регіону Пеніни та північного Спішу. "Мета поїздки - представити громадськості скарб, який ховає природа північного Спішу та П'єнін, тобто мінеральні джерела з їх цілющими ефектами. Це створило туристичний маршрут із довжиною майже 118 кілометрів", - сказала Еріка Шалатова.

"Імператриця Єлизавета Баварська, також відома як Сісі, також подала мінеральну воду" Сулінка "до імператорського столу. У XIX столітті було наповнено та вивезено близько 800 000 пляшок", - сказала Шалатова.

Цілющі властивості мінеральної води сулін в основному полягають у достатньому вмісті вуглекислого газу, який у поєднанні з хімічним складом води має сприятливий ефект, особливо при захворюваннях травної системи. Мінеральна вода використовується при анемії, шлунково-кишковому катарі, при лікуванні діабету та подагри.

ФОТО: Місток для пішоходів та велосипедистів через річку Попрад. Фото: TASR, автор О.Ондраш, 9 грудня 2016 р

Однією з місцевих визначних пам'яток є пішохідний місток через річку Попрад, який веде до польського села Зегестов. Як заявив мер Суліна Штефан Романак, поляки побудували його у співпраці зі словаками, головним чином завдяки коштам Європейського Союзу. Він був відкритий у вересні 2015 року, і мер міста вважає, що завдяки йому до Суліна буде додано більше туристів.

"Поляки часто запитують, де можна їсти, де можна погуляти. Однак у селі такі послуги відсутні. Нам немає чого їм запропонувати", - сказав він. У той же час, однак, він зазначив, що міст корисний для муніципалітету. "Рух туристів зріс, особливо протягом літніх місяців. І це переважно поляки", - сказав мер.

ФОТО: Вид на частину села Сулін. Фото: TASR, автор О.Ондраш, 9 грудня 2016 р

За словами мера, туризм у селі міг би відновити печера, яку також називають Zbojnícka diera, яка знаходиться на одному з місцевих пагорбів. Про печеру існує кілька легенд. В даний час покрита майже вся печера. Кажуть також, що грабіжники здійснювали набіги на лордів у цій місцевості і зберігали там своє багатство.

За словами Романяка, Сулін почав вимирати в 1970-х. "Молоді люди почали залишати село, оскільки знайшли найближчу роботу в Старій Любові, що за 27 кілометрів", - сказав він. Раніше тут люди живили сільським господарством та працювали в лісі.

За словами мера, життя у прикордонному селі завжди було складним і така ситуація зберігається донині. За його словами, багато жителів села також працюють на гастролях за кордоном.

"Початкова школа з дитячим садочком припинила своє існування в 2012 році. Вісім дітей від нас їдуть до Малого Ліпника в першому класі, а 14 дітей ходять до Плавниць у другому класі", - сказав Романак. "Наша школа позіхає порожнечею, але її закриття було спричинено нестачею школярів", - підсумував він.

"За розмірами ми велике село, але за чисельністю населення ми є маленьким селом. В даний час тут мешкає близько 320 жителів", - зауважив Романак. Незабаром після злиття трьох частин у Сулін у 1961 році тут проживало 787 жителів.