На сімнадцятих вихідних 2013 року ми, богослови першого курсу, вирушили разом у другу річну подорож. Цього разу ми вибрали для призначення гарне село в декількох кілометрах від польського кордону - Малий Ліпник.
Село розташоване в мальовничому Пеніні, недалеко від річки Попрад. Вихідні для нас розпочалися одразу після п’ятничного обіду, коли ми завантажили заздалегідь підготовлені речі в машини і вирушили в дорогу. Як тільки ми приїхали і зупинились у місцевому котеджі, ми вирушили на першу оглядову екскурсію по цьому району. День поволі підходив до кінця, тож ми приготували вечерю та набралися сил для запланованого суботнього туру.
У суботу вранці, одразу після сніданку, ми сіли в машини і поїхали під замок Любовня, де розділились на дві групи і вирушили в дорогу. Ті, хто менш туристично захоплювався красою замку та сусіднього музею просто неба, тоді як друга група більш здібних туристів вирушила до Ярабінського прориву. Змучені, але сповнені нових вражень, ми всі разом зустрілися рано ввечері на дачі, де вже дзвенів симпатичний гуляш. Здавалося, ми закінчимо приємну суботу, просто сидячи біля багаття, граючи в настільні ігри та відпочиваючи, до того моменту, коли ми згадали, що взяли з собою футбольний м’яч із Кошице. Деякі з нас зрозуміли, що вони все ще набираються сил, тому ми вирішили поїхати на місцеве футбольне поле. Як і годиться, після футболу потрібно було повернути втрачені калорії, саме тому вечірній тостер нам дуже добре служив.
Ми навіть не вставали і не прокидались до ранку неділі - останнього дня наших вихідних. Ми домовились зупинитися по дорозі додому в сусідньому Літмані - місці паломництва (не тільки) наших братів греко-католиків. Місцевий священик дуже добре послужив нам своїм словом і розповів всю історію Литманської гори Звір.
Цілі вихідні були в щасливому дусі. Частково нам вдалося забути про обов'язки, які чекають нас на семінарі, особливо про майбутній іспитовий період. Свій вільний час ми присвячували головним чином побудові спільноти між нами. І не тільки під час різноманітних ігор, розмов, співів та спорту, але ми створили найкрасивішу спільноту на Святій Месі. Кожен з нас був радий, якщо міг прикласти руку до роботи з якоюсь послугою. Завдяки цьому ніколи не траплялося, щоб її вчасно не зварювали, фарбували, мили посуд тощо. Сповнені радості та спокою за вихідні, проведені разом на природі, ми зупинились по дорозі в Прешов, щоб підкріпитися морозивом. Ми всі з нетерпінням чекаємо чергової спільної поїздки, але як трохи досвідченіші - другокурсники.