Відень, 13 лютого (TASR) - У деяких випадках словниковий запас все ще включає зворотний переклад "Нехай моє визнання скаже тобі квітку замість мене", наприклад, навіть якщо ми даруємо квіти на День закоханих.

може

13 лютого 2001 р. О 15:26 TASR

Раніше закохані мали набагато складнішу ситуацію, ніж сьогодні, коли хотіли домовитись про зустріч. Тому ті, в серці яких спалахнув любовний вогонь, висловлювали свої почуття різними квітами та рослинами. Квіти слугували кодами, які могли б виразити не тільки почуття чоловіка чи жінки одне до одного, а й тісніші обставини - наприклад, час - зустрічі.

У Європі було давнім звичаєм дарувати квіти, але справжні букети увійшли в моду лише в середині 18 століття. Все почалося з того, що якась англійська леді, леді Мері Уортлі Монтагу, на початку 18 століття досягла Далекого Сходу і мала можливість ознайомитись із звичаями спілкування за допомогою квітів. Її книга "Листи зі Сходу", видана в 1763 р., Також допомогла поширити звичай дарування квітів у Європі. З перенесення букетів поступово склалася ціла система кодексів, яка була майже такою ж складною, як одна іноземна мова. Зміст повідомлення змінювався, коли відправник складав букет. Поети, композитори та художники також тягнулися до квітів як символів. Тому багато натюрмортів з 17 століття буде краще зрозуміти, коли ми познайомимось із «мовою» квітів.

Час зустрічі двох коханих також можна було виразити квітами: в’януча троянда означала зустріч за годину, квітка ванілі - за зустріч за дві години тощо. Дуже витончені відтінки також можуть бути виражені з квітами: квітка, що згинається, означала просто бажання рухатись у зворотному напрямку. Якщо дама поклала подаровану квітку в волосся, це означало відмову, якщо вона поклала квітку на груди, вона показала, що поверне почуття свого залицяльника.