Флагіл 125 мг/5 мл пероральної суспензії

флагіл

5 мілілітрів пероральної суспензії містять: 125 мг метронідазолу (що еквівалентно 200 мг метронідазолу бензоату).

Допоміжні речовини з відомим ефектом: 39,58 мг 96 відсотків етанолу, 3000 мг сахарози, 4 мг метилпарагідроксибензоату (Е-218) та 1 мг пропілпарагідроксибензоату (Е-216).

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

4.1. Терапевтичні показання

Метронідазол призначається дорослим та дітям за таких показань:

- Кишковий та печінковий амебіаз.

- Лікування анаеробних інфекцій, спричинених Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens та іншими анаеробними бактеріями.

- Трихомонадні інфекції (уретрит, вагініт).

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо правильного використання антибактеріальних засобів.

4.2. Дозування та спосіб прийому

Маленька чайна ложка дорівнює 5 мл. Кожні 5 мл містять 125 мг метронідазолу.

Лямбліоз (лямбліоз):

Більше 10 років: 2000 мг один раз на день протягом 3 днів, або 400 мг тричі на день протягом 5 днів, або 500 мг двічі на день протягом 7-10 днів.

Діти від 7 до 10 років: 1000 мг один раз на день протягом 3 днів.

Діти від 3 до 7 років: від 600 до 800 мг один раз на день протягом 3 днів.

Діти від 1 до 3 років: 500 мг один раз на день протягом 3 днів.

Або, виражене в мг на кілограм маси тіла:

15-40 мг/кг/день, розділений на 2-3 прийоми.

Амебіаз:

Старіші за 10 років: від 400 до 800 мг 3 рази на день протягом 5-10 днів.

Діти від 7 до 10 років: від 200 до 400 мг 3 рази на день протягом 5-10 днів.

Діти від 3 до 7 років: від 100 до 200 мг 4 рази на день протягом 5-10 днів.

Діти від 1 до 3 років: від 100 до 200 мг 3 рази на день протягом 5-10 днів.

Або дози можуть бути виражені масою тіла:

Від 35 до 50 мг/кг на добу, розділених на 3 прийоми протягом 5 - 10 днів, не перевищуючи дози 2400 мг/добу.

Анаеробні інфекції:

Дорослі: 500 мг кожні 8 годин.

Діти старше 8 тижнів до 12 років: Звичайна добова доза становить 20-30 мг/кг/добу як разова доза або розділена на 7,5 мг/кг кожні 8 годин. Щоденну дозу можна збільшити до 40 мг/кг залежно від тяжкості інфекції. Тривалість лікування, як правило, становить 7 днів.

Діти до 8 тижнів: 15 мг/кг у вигляді одноразової добової дози або розділені на 7,5 мг/кг кожні 12 годин. У новонароджених з терміном гестації менше 40 тижнів накопичення метронідазолу може відбуватися протягом першого тижня життя, тому бажано контролювати концентрацію метронідазолу у плазмі крові через кілька днів лікування.

Інфекції Трихомонади:

Дорослі та підлітки: 2000 мг у вигляді одноразової дози або 200 мг 3 рази на день протягом 7 днів або 400 мг двічі на день протягом 5-7 днів.

Діти до 10 років: 40 мг/кг перорально у вигляді одноразової дози або 15-30 мг/кг/день, розділених на 2-3 прийоми протягом 7 днів; доза не повинна перевищувати 2000 мг.

Підлітки: 400 мг двічі на день протягом 5-7 днів або 2000 мг у вигляді одноразової дози.

Незалежно від того, чи є у партнера клінічні ознаки інфекції трихомонади вагінальної, необхідне одночасне лікування, навіть за відсутності позитивної відповіді з боку лабораторії.

4.3. Протипоказання

- Підвищена чутливість до імідазолів або будь-яких допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.

4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання

  • Слід уважно розглянути можливість застосування Флагілу при тривалому лікуванні (див. Розділ 5.3).

  • Флагіл слід призначати з обережністю пацієнтам з печінковою енцефалопатією.

  • Якщо необхідно вводити препарат більше днів, ніж було встановлено спочатку, рекомендується регулярно проводити гематологічні дослідження, особливо кількість лейкоцитів. Крім того, за цими пацієнтами буде здійснюватися пильний нагляд через ризик розвитку побічних реакцій, таких як центральні або периферичні невропатії (парестезії, атаксія, запаморочення, судоми).

  • Уникайте алкогольних напоїв та наркотиків, що містять алкоголь, через ефект Антабуса.

  • Слід зазначити, що метронідазол може затемнювати колір сечі (через наявність метаболіту метронідазолу).

  • Його слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями, гострими або важкими хронічними, центральної або периферичної нервової системи через можливий ризик неврологічного погіршення стану.

  • Повідомлялося про випадки важкої гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, включаючи деякі з дуже швидким летальним наслідком після початку лікування, у пацієнтів із синдромом Кокейна з лікарськими препаратами, що містять метронідазол для системного застосування. Отже, метронідазол слід застосовувати у цій групі після ретельної оцінки користі та ризику та лише за умови відсутності альтернативного лікування. Тести функції печінки слід проводити безпосередньо перед початком лікування, під час лікування та після закінчення лікування, доки функція печінки не входить у норму або до досягнення базових значень. Якщо під час лікування тести функції печінки покажуть помітне підвищення, прийом препарату буде припинено.

Пацієнтам із синдромом Кокейна слід порадити негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми можливого ураження печінки та припинити прийом метронідазолу.

- Повідомлялося про випадки важких бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN) або гострий генералізований екзантематозний пустульоз (PEGA) з метронідазолом (див. Розділ 4.8). На випадок, якщо вони з’являться симптоми або ознаки PEGA, SJS або NET, застосування Flagyl слід негайно припинити.

Див. Розділ 4.2. Дозування у дітей.

Літнє населення:

У цих пацієнтів коригування дози не вважається необхідним, за винятком ознак ниркової недостатності.

Пацієнти з нирковою недостатністю:

Зниження дози метронідазолу може бути рекомендовано пацієнтам з нирковою недостатністю, коли вони не перебувають на діалізі та контролюють рівень метаболітів у сироватці крові (див. «Фармакокінетичні властивості»).

- Слід уважно розглянути питання про використання метронідазолу, який триває довше, ніж зазвичай, оскільки він виявився канцерогенним у мишей та щурів. Однак епідеміологічні дослідження на людині не показали жодних доказів підвищеного ризику раку у людини.

Попередження про допоміжні речовини:

  • Цей препарат містить сахарозу. Пацієнтам із спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози або галактози або недостатністю сахарози-ізомальтази не слід приймати цей препарат.

  • Цей лікарський засіб містить 3 г сахарози у 5 мл, що слід враховувати при лікуванні хворих на цукровий діабет.

  • Цей препарат містить 9,77% етанолу в 5 мл ліки, що відповідає кількості 158,33 мг етанолу на дозу (500 мг метронідазолу). Вміст алкоголю слід враховувати вагітним або годуючим жінкам, дітям та групам ризику, таким як пацієнти із захворюваннями печінки або епілепсією.

  • Можуть виникнути алергічні реакції (можливо, уповільнені), оскільки він містить пропілпарагідроксибензоат (Е-216) та метилпарагідроксибензоат (Е-218).

4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

- Дисульфірам: Повідомлялося про психотичні побічні реакції у пацієнтів, які застосовували метронідазол та дисульфірам.

- Алкоголь: Напої та ліки, що містять алкоголь, не слід вживати під час лікування метронідазолом принаймні одну добу після нього через можливість дисульфірамічної реакції (ефект Антабуса). Ця реакція характеризується почервонінням, блювотою, тахікардією.

- Пероральна антикоагулянтна терапія (тип варфарину): Може спостерігатися посилення антикоагулянтного ефекту та підвищений ризик кровотеч, спричинених зменшенням печінкового обміну. Якщо одночасно з цією терапією вводять метронідазол, слід часто контролювати протромбіновий час та коригувати дозу антикоагулянта.

- Літій: Метронідазол може підвищувати рівень літію в плазмі. Слід контролювати рівень літію, креатиніну та електролітів, якщо пацієнт, який отримує метронідазол, перебуває на супутній терапії літієм.

- Циклоспорин: Існує ризик підвищення рівня циклоспорину в плазмі крові. Якщо необхідно введення обох препаратів, слід ретельно контролювати рівень циклоспорину та креатиніну у плазмі крові.

- Фенітоїн або фенобарбітал: Елімінація метронідазолу збільшується, що знижує рівень плазми.

- 5-фторурацил: Відбувається збільшення токсичності 5-фторурацилу в результаті зменшення його кліренсу.

- Бусульфан: Метронідазол може підвищувати рівень бусульфану в плазмі, що може призвести до серйозної токсичності бусульфану.

4.6. Плодючість, вагітність та лактація

Вагітність

Оскільки метронідазол перетинає плацентарний бар’єр, а даних для встановлення безпеки його застосування під час вагітності недостатньо, слід ретельно оцінити можливі ризики/переваги його застосування.

Лактація

Метронідазол виводиться з грудним молоком, тому слід уникати прийому цього препарату під час лактації.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Пацієнтам слід попередити, що якщо з’являється будь-який із наступних симптомів, їм слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами: сплутаність свідомості, запаморочення, галюцинації, судоми або розлади очей (див. Розділ 4.8).

4.8. Побічні реакції

Побічні реакції перераховані в порядку зменшення ступеня тяжкості в кожному діапазоні частот та на основі бази даних органів класу MedDRA:

Дуже часто:? 1/10

Часті: 1/100 до

Нечасто: 1/1000 до

Рідкісні:? 1/10 000 до

Дуже рідко ≤1/10000

Невідомо: не можна оцінити з наявних даних.

Частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей така ж, як і у дорослих.

- Порушення крові та лімфатичної системи:

  • Дуже рідко: агранулоцитоз, нейтропенія та тромбоцитопенія.

- Порушення імунної системи:

  • Набряк Квінке та анафілактичний шок.

- Психічні розлади:

  • Психотичні розлади, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації.
  • Депресивна поведінка.

- Порушення нервової системи:

  • Периферична сенсорна нейропатія, головні болі, судоми, запаморочення.
  • Дуже рідко: енцефалопатія (напр. Сплутаність свідомості) та підгострий мозочковий синдром (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм та тремор), які можуть припинитися при припиненні лікування.
  • Асептичний менінгіт.

- Очні розлади:

  • Минущі розлади зору, такі як диплопія, короткозорість, розмитість зору, зниження гостроти зору, зміни кольорового зору.
  • Оптична нейропатія/неврит.

- Порушення вуха та лабіринту:

  • Невідомо: порушення слуху/втрата слуху (включаючи сенсоневральний).
  • Невідомо: шум у вухах.

- Шлунково-кишкові розлади :

  • Біль у епігастрії, нудота, блювота, діарея, мукозит у ротовій порожнині, порушення смаку, анорексія.
  • Дуже рідко і оборотно повідомляється про деякі випадки панкреатиту, зміна кольору язика/волохатого язика (наприклад, через ріст грибків).

- Гепатобіліарні розлади:

  • Невідомо: Підвищений рівень печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та ураження печінки, іноді із жовтяницею.
  • Невідомо: Випадки печінкової недостатності у пацієнтів, які отримували метронідазол у поєднанні з іншими антибіотиками.

- Порушення шкіри та підшкірної клітковини :

  • Висип, свербіж, припливи та кропив’янка.
  • Дуже рідко: гнійничкові висипання, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
  • Виправлено виверження наркотиків.
  • Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

  • Загальні порушення та умови на місці введення:

Повідомлення про підозру на побічні реакції

Важливо повідомляти про підозру на побічні реакції на ліки після дозволу. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам пропонується повідомляти про підозрювані побічні реакції через Іспанську систему фармаконагляду для лікарських засобів для людей: https: // www.notificaram.es.

4.9. Передозування

Повідомлялося про спроби самогубства та випадкове передозування після введення до 12 г пероральних доз метронідазолу. Симптомами були блювота, атаксія та незначна дезорієнтація.

Специфічного антидоту при передозуванні метронідазолом не існує. У разі підозри на масовий прийом всередину буде призначено симптоматичне лікування.

5.1. Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: похідні імідазолу. Код ATC: J01XD01: Похідні імідазолу.

Метронідазол є протиінфекційним засобом із сімейства 5 нітроімідазолів.

Його антибактеріальний спектр такий:

  • Зазвичай чутливі види (більш ніж 90% штамів чутливі): пептострептококи, Clostridium perfringens, Clostridium difficile, Clostridium spp.; Bacteroides fragilis, Bacteroides spp., Prevotella, Fusobacterium, Veillonella.
  • Стійкі види (принаймні 50% штамів стійкі): Propinebacterium, Actinomyces, Mobiluncus.
  • Непостійно чутливі види (відсоток стійкості мінливий, чутливість непередбачувана, якщо антибіограми не робити): Bifidobacterium, Eubacterium.

Протипаразитарна активність: Entamoeba histolytica, Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis.

5.2. Фармакокінетичні властивості

Після перорального прийому метронідазол швидко всмоктується, щонайменше 80% за 1 годину. Піки сироватки, отримані після перорального прийому, подібні до піків, отриманих після внутрішньовенного введення еквівалентних доз.

Пероральна біодоступність становить 100%, і це не сильно впливає на одночасний прийом їжі.

Період напіввиведення з плазми становить від 8 до 10 годин. Зв’язування з білками плазми менше 20%.

Метронідазол метаболізується в печінці, основним метаболітом якого є гідрокси-метронідазол (ГМ), активність якого становить від 30 до 65% від активності метронідазолу.

Нирка - основний шлях елімінації метронідазолу та його метаболітів. Виведення із сечею передбачає практичне усунення введеної дози.

Ниркова недостатність не впливає на сироваткову концентрацію метронідазолу суттєво, натомість збільшується концентрація метаболітів у плазмі крові, деякі з яких практично не виявляються у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Взаємозв'язок між накопиченням метаболітів та можливістю появи побічних реакцій невідома, тому може бути рекомендовано зменшити дозу метронідазолу пацієнтам із нирковою недостатністю, коли вони не проходять діаліз, та контролювати рівень метаболітів у сироватці крові.

5.3. Доклінічні дані безпеки

Показано, що метронідазол є канцерогенним у мишей та щурів. Однак подібні дослідження, проведені у хом'яків, мали негативні результати, а епідеміологічні дослідження на людині не показали жодних доказів збільшення канцерогенного ризику у людини.

Доведено, що метронідазол є мутагенним у бактеріальних дослідженнях in vitro. Коли проводились дослідження у клітинах ссавців in vitro та у гризунів чи людей in vivo, не було достатньо доказів мутагенного ефекту метронідазолу, оскільки в деяких дослідженнях повідомлялося про мутагенні ефекти, тоді як про інші дослідження не повідомлялося.

З усіх цих причин використання Флагілу у тривалих процедурах лікування повинно бути ретельно оцінено.

6.1. Список допоміжних речовин

96 відсотків етанолу; концентрована лимонна есенція; Депепенатна апельсинова есенція; мононатрію фосфат; метилпарагідроксибензоат (Е-218) (ніпагін); пропілпарагідроксибензоат (Е-216) (ніпасол); сахарин натрію; сахароза; силікоалюмінат магнію; демінералізована вода.