Інтенсив медицини - це журнал Іспанського товариства інтенсивної, критичної медицини та коронарних одиниць, який став довідковим виданням на іспанській мові. З 2006 року він включений до бази даних Medline. Кожне видання розповсюджується серед професіоналів, що стосуються інтенсивної терапії, і поширюється на всіх членів SEMICYUC.
Інтенсив медицини публікує в основному оригінальні статті, огляди, клінічні записки, зображення в галузі інтенсивної медицини та відповідну інформацію про спеціальність. У ньому є престижна редакційна колегія та важливі фахівці зі світовим ім’ям. Всі статті проходять суворий процес відбору, який забезпечує високу якість змісту та робить журнал найкращим виданням для спеціаліста з інтенсивної, критичної медицини та коронарних одиниць.

Індексується у:

Index Medicus/MEDLINE/EMBASE/Excerpta Medica/SCOPUS/MEDES/Science Citation Index розширено, Журнал цитованих звітів

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Пацієнти та методи
  • Внутрішньочеревний тиск (IAP)
  • Внутрішньогрудний тиск
  • Статистичний аналіз
  • Результати
  • Обговорення
  • Бібліографія

внутрішньочеревний

Проаналізувати кореляцію між внутрішньочеревним та внутрішньогрудним тиском у пацієнтів із підозрою на внутрішньочеревну гіпертензію (ГІА).

Проспективне спостережне дослідження когорти.

Багатоцільовий блок інтенсивної медицини університетської лікарні.

Було включено 27 медико-хірургічних пацієнтів, які залежать від контрольованої ШВЛ при гострій дихальній недостатності та мають фактори ризику внутрішньочеревної гіпертензії.

Ми вимірюємо внутрішньочеревний (IAP), стравохідний (вага) та тиск на дихальні шляхи в статичних (est) та динамічних (din) умовах. Ми обчислюємо відповідність дихальної системи (Csr), легенів (Cp) та грудної стінки (Cpt).

У 10 пацієнтів ІАП перевищував 12 мм рт.ст. (ІХА, ІАПест, 14 ± 2 [12-21] мм рт.ст.), а у решти він був нормальним (n = 17; ІАПест, 8 ± 2 [3-11] мм рт.ст.). Песоест становив 11 ± 5 (2-27) і Песодін, 7 ± 4 (2-24) смН 2 О. Враховуючи присутність або відсутність HIA, Песоест становив 9 ± 4 проти. 7 ± 3 смH2 O (р = 0,2) та Пезодін, 6 ± 2 проти. 4 ± 3 смH 2 O (p = 0,3) відповідно. Кореляція Pesoest та din з PIAest становила 0,5 (p = 0,003) та 0,4 (p = 0,03), відповідно. Компоненти відповідності дихальної системи були зменшені (Csr, 31 ± 8; Cp, 52 ± 22; Cpt, 105 ± 50 мл/смH 2 O), Cpt був значно нижчим у пацієнтів з ГІА (81 ± 31 проти. 118 ± 55 мл/смH 2 O; р = 0,02). Коефіцієнт кореляції між PIAest та Cpt становив –0,7 (p 0,001) та –0,5 (p = 0,002) з Csr.

Грудна стінка більш жорстка у пацієнтів з абдомінальною гіпертензією. За наявності факторів ризику для HIA тиск у цих відділеннях дуже мінливий.

Вивчити кореляцію між внутрішньочеревним та внутрішньогрудним тиском у пацієнтів із підозрою на внутрішньочеревну гіпертензію.

Проспективне спостережне когортне дослідження.

Полівалентне відділення інтенсивної терапії університетської лікарні.

Двадцять сім медико-хірургічних пацієнтів, які залежать від контрольованої ШВЛ через гостру дихальну недостатність та з декількома факторами ризику внутрішньочеревної гіпертензії (ІАГ).

Внутрішньочеревний (IAP), стравохідний (вага) та тиск у дихальних шляхах вимірювали в статичних (st) та динамічних (dyn) умовах. Розраховували дихальну систему (Crs), легені (Cl) та відповідність стінок грудної клітки (Ccw).

У 10 пацієнтів IAP> 12 мм рт.ст. (AHI, IAPst, 14 ± 2 [12-21] мм рт.ст.), тоді як у решти тиск виявився нормальним (n = 17; IAPst, 8 ± 2 [3-11] мм рт.ст.). Песо ст становило 11 ± 5 (2-27) і вага дин 7 ± 4 (2-24) смH 2 O. Залежно від наявності або відсутності ІАГ, песо ст було 9 ± 4 проти 7 ± 3 смH 2 O (р = 0,2) та вага dyn 6 ± 2 проти 4 ± 3 смH 2 O (р = 0,3) відповідно. Кореляція між пезо st і dyn з IAPst становила 0,5 (p = 0,003) та 0,4 (p = 0,03) відповідно. Компоненти відповідності зменшились (Crs, 31 ± 8; Cl, ​​52 ± 22 та Ccw, 105 ± 50 мл/смH 2 O); Ccw був значно нижчим у пацієнтів з ІАГ (81 ± 31 проти 118 ± 55 мл/смH 2 O; р = 0,02). Коефіцієнт кореляції між IAPst та Ccw становив –0,7 (p 0,001) та –0,5 (p = 0,002) щодо Crs.

У пацієнтів з ІАГ спостерігалася жорсткість грудної стінки. У пацієнтів з факторами ризику розвитку ІАГ тиск у цих відділеннях був дуже різним.

Велика реанімація рідини, абдомінальна хірургія, непрохідність кишки та ін. Призводить до внутрішньочеревної гіпертензії (ІГА) у 30–80% критично хворих. 1; захворюваність дуже мінлива, як і рівень внутрішньочеревного тиску (IAP), що має клінічні наслідки 2. З іншого боку, клінічного обстеження недостатньо для того, щоб визначити, чи є HIA 3 чи ні, і рекомендується вимірювати внутрішньоміхуровий тиск 4,5. Ці фактори ускладнюють ведення цих пацієнтів, але якщо збільшення ВГД не враховується, це впливає на інші відділи організму, сприяє полікомпартному синдрому та поліорганній недостатності 1,6 .

Передача черевного тиску в грудний відділ збільшує скутість грудної клітки 7, стискає легеню 8 і спричинює збільшення тиску в дихальних шляхах. Визначення у пацієнта з механічною вентиляцією, чи високий тиск на вентилятор обумовлений скутістю грудної клітки або легенів, не входить у сферу клінічного обстеження, особливо у випадках гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослого (ARDS) 9. Для цього необхідно виміряти абдомінальний та стравохідний тиск, що, таким чином, має діагностичні та терапевтичні наслідки. Це дозволяє диференціювати грудну і легеневу скутість, змінюючи параметри вентилятора, особливо позитивний рівень тиску в кінці видиху (PEEP), а також застосовуючи заходи для зниження черевного тиску. Тому представляється необхідним оцінити вплив внутрішньочеревного тиску на дихальну систему 2. Однак у звичайній практиці тиск у стравоході не вимірюється, 10 що пояснюється потребою в додатковому обладнанні або респіраторах із складними системами моніторингу, і ці виміри часто використовуються окремо в наукових дослідженнях.

Метою нашого дослідження є оцінка кореляції між абдомінальним та грудним тиском у пацієнтів із підозрою на абдомінальну гіпертензію, без використання додаткових пристроїв до тих, що застосовуються у важких хворих.

Пацієнти та методи

Ми вивчали 27 пацієнтів з гострою дихальною недостатністю на контрольованій механічній вентиляції легенів, з глибокою седацією (шість балів за шкалою Рамсея) і, іноді, розслабленням м’язів. Ми вимірюємо тиск у животі та стравоході через ризик абдомінальної гіпертензії та труднощів у ШВЛ. Дослідження було дозволено комісією з питань етики лікарні, і жодне втручання у рутинне ведення цих пацієнтів не проводилось.

Внутрішньочеревний тиск (IAP)

Вимірювання проводились відповідно до рекомендацій нещодавньої консенсусної конференції 11. Внутрішньочеревинний тиск оцінювали за тиском у сечовому міхурі, виміряним катетером Фолея, підключеним за допомогою T-ключа до шприца та датчиком тиску (D-85716, Edwards Lifesciences, Унтершлесхайм, Німеччина), до приліжкового монітора (Marquette Hellige Solar 8000, Medical System, Мілуокі, США). Вимірювання проводили в положенні лежачи на животі, з датчиком у середньопахвовій лінії та після введення 20 мл 0,9% фізіологічного розчину. Ми підтвердили, що датчик вимірює правильно з невеликим надлобковим тиском, що створює коливання на кривій тиску. За допомогою курсору на моніторі ми вимірюємо тиск в кінці видиху або статичний (PIAest) та дихальні коливання або динамічний тиск (PIAdin), оцінювач відповідності живота 12, як різницю між закінченням вдиху та видихом. Отримуємо середнє значення принаймні трьох вимірювань із мінливістю менше 10%.

Відповідність дихальної системи (Csr), грудної стінки (Cpt) та легені (Cp) вимірювали як співвідношення між дихальним об'ємом та дельтою тиску в дихальних шляхах (тиск на плато - загальний PEEP), дельтою тиску стравоходу (зміною тиску стравоходу між кінцем вдиху та закінчення) та дельта тиску в дихальних шляхах мінус дельта стравохідного тиску відповідно. З вентилятором в режимі регулювання обсягу з постійним потоком та вдихом паузи 0,1-0,2 с. Тиск у дихальних шляхах вимірювали на екрані вентилятора в смH 2 O, а вимірювання на моніторі в mmHg перетворювали в cmH 2 O (1 mmHg = 1,36 cmH 2 O).

Ми перевіряємо, що досліджувані кількісні змінні відповідають нормальному розподілу за допомогою критерію Колмогорова-Смірнова. Описові результати кількісних змінних виражаються як середнє значення ± стандартне відхилення, в цікавих змінних ми показуємо інтервал. Порівняння середніх показників між пацієнтами з абдомінальною гіпертензією та без неї проводили за допомогою критерію t Стьюдента. Кореляція між кількісними змінними (Пезоест, Пезодін, ПІАест, ПІАдін) з тестом Пірсона. Ми вважаємо статистично значущим значення р 0,05.