tbl flm 30x50 мг (fľ.HDPE)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Топімарк 100 мг
Топімарк 200 мг
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКОВИСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг топірамату.
Допоміжна речовина: лактози моногідрат 28,5 мг/таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг топірамату.
Допоміжна речовина: лактози моногідрат 57,0 мг/таблетка, вкрита плівковою оболонкою, і оранжево-жовтий 0,05 мг/таблетка, вкрита плівкою.
Топімарк 100 мг
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 100 мг топірамату.
Допоміжна речовина: лактози моногідрат 114,0 мг/таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Топімарк 200 мг
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 200 мг топірамату.
Допоміжна речовина: лактози моногідрат 228,0 мг/таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Топімарк 25 мг - це круглі білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з вигравіруваним пісменом G ’з одного боку та цифрою‘ 25 ’з іншого.
Топімарк 50 мг - це круглі жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з вигравіруваним написом G ’з одного боку та цифрою‘ 50 ’з іншого.
Топімарк 100 мг - це круглі, жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з вигравіруваним написом G ’з одного боку та цифрою‘ 100 ’з іншого.
Таблетки Топімарк 200 мг - це круглі, рожеві таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з вигравіруваним пісменем G ’з одного боку та цифрою‘ 200 ’з іншого.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Монотерапія у дорослих, підлітків та дітей віком від 6 років з частковими нападами з вторинними генералізованими нападами або без них або первинно генералізованими тоніко-клонічними нападами.
Підтримуюче лікування у дітей віком від 2 років, підлітків та дорослих з частковими нападами з вторинною генералізацією або без них або первинно генералізованими тоніко-клонічними нападами та для лікування судом, пов'язаних із синдромом Леннокса-Гасто.
Топірамат показаний дорослим для профілактики головних болів при мігрені після ретельної оцінки можливих альтернативних варіантів лікування. Топірамат не призначений для гострого лікування.
4.2 Дозування та спосіб введення
Для оптимального контролю нападів та уникнення дозозалежних побічних реакцій у дорослих та дітей рекомендується розпочинати терапію низькими дозами, яка титрується згодом до досягнення ефективної дози.
Якщо одночасні протиепілептичні препарати припиняють і монотерапію топіраматом припиняють, слід ретельно розглянути вплив цього кроку на контроль нападів. Якщо супутні протиепілептичні препарати не потрібно різко припиняти через проблеми з безпекою пацієнта, рекомендується припиняти лікування цими протиепілептичними препаратами поступово.
Якщо препарати, що індукують ферменти, припиняють, рівень топірамату збільшується. За клінічних показань, можливо, доведеться зменшити дозу топірамату.
Таблетки не слід розбивати, їх слід ковтати цілими, запиваючи великою кількістю води. Топімарк можна приймати з їжею або без їжі.
Необов’язково контролювати концентрацію топірамату в плазмі, щоб оптимізувати лікування Топімарком.
Рекомендації щодо дозування застосовуються до дітей, підлітків та всіх дорослих, включаючи людей похилого віку, без супутніх захворювань нирок (див. Розділ 4.4).
Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю
У пацієнтів з помірним (кліренс креатиніну 30-69 мл/хв) та важким (кліренс креатиніну 2 г/день) ризик розвитку нефролітіазу може бути підвищений. Тому слід уникати одночасного прийому цих препаратів під час прийому топірамату, оскільки вони можуть створити фізіологічне середовище, яке збільшує ризик утворення каменів у нирках. Взаємодія з бензодіазепінами не вивчалась.
Додаткові дослідження фармакокінетичної взаємодії лікарських засобів: Клінічні дослідження були проведені для оцінки потенційних фармакокінетичних лікарських взаємодій між топіраматом та іншими препаратами. Зміни Cmax або AUC в результаті цих взаємодій наведені в таблиці. Друга колонка (концентрація супутніх ліків) показує, що відбувається з концентрацією супутніх ліків, перерахованих у першій колонці, коли додається топірамат. Третя колонка (концентрація топірамату) показує, як одночасне вживання препаратів, показаних у першій колонці, змінює концентрацію топірамату.
Резюме результатів додаткових фармакокінетичних клінічних досліджень взаємодії лікарських засобів
і% значення - це зміни середньої Cmax або AUC лікування порівняно з монотерапією
Дослідження взаємодії показують, що топірамат суттєво не змінює рівні амітриптиліну, пропранололу або дигідроерготаміну мезилату в сироватці крові. Поєднання топірамату з будь-яким із цих препаратів переносилось дуже добре, і коригування дози не потрібно.
Лабораторні дослідження:
Дані клінічних випробувань вказують на те, що топірамат асоціюється із середнім зниженням рівня бікарбонату сироватки на 4 ммоль/л (див. Розділ 4.4).
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Ризики, пов'язані з епілепсією та протиепілептичними засобами загалом:
Жінки, які можуть бути вагітними або репродуктивного віку, повинні отримати консультацію фахівця.
коли жінка планує завагітніти, необхідно переглянути необхідність протиепілептичного лікування.
ризик вроджених вад розвитку у новонароджених та жінок, які отримують протиепілептичні засоби, збільшується у 2-3 рази. Найчастіше повідомлялося про розщеплення губ, серцево-судинні вади розвитку та дефекти нервової трубки.
Багаторазова протиепілептична терапія пов’язана з більш високим ризиком вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, тому важливо, щоб монотерапія практикувалась по можливості.
протиепілептичну терапію не можна різко припиняти, оскільки це може призвести до повторного нападу, який може мати серйозні наслідки для матері та дитини.
Ризики, пов'язані з топіраматом:
Топірамат був тератогенним у мишей, щурів та кроликів. У щурів топірамат проникає через плацентарний бар’єр.
Клінічних досліджень з топіраматом у вагітних немає.
Для означення мігенової профілактики топірамат протипоказаний під час вагітності та жінкам дітородного віку, якщо вони не застосовують ефективні засоби контрацепції протягом періоду лікування топіраматом.
Якщо топірамат призначений для лікування епілепсії, його не слід застосовувати під час вагітності. Топірамат слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо, на думку лікаря, потенційна користь від лікування перевищує потенційний ризик застосування топірамату для плода. Ризик контакту плоду з топіраматом та ризик різкого відміни топірамату матері слід розглядати в індивідуальному порядку. Жінкам дітородного віку рекомендується застосовувати адекватну контрацепцію.
Перш ніж починати приймати топірамат, жінки дітородного віку повинні бути повністю та ретельно проінформовані про можливий вплив топірамату на плід, і ці ризики слід обговорити з пацієнтом щодо можливих позитивних наслідків лікування топіраматом.
Незважаючи на те, що дані в постмаркетинговому періоді показали частоту розвитку гіпоспадії у новонароджених чоловічої статі, які зазнали дії топірамату під час внутрішньоутробного розвитку плода, з/або без одночасного застосування інших протисудомних препаратів, чіткий причинний зв’язок між лікуванням топіраматом та його несприятливим впливом на ембріональний розвиток плода не встановлено.
Топірамат виводиться з грудним молоком у щурів.
Клінічні дані щодо виведення топірамату в грудне молоко людини відсутні. Однак обмежені спостереження пацієнтів дозволяють припустити значну екскрецію топірамату в грудне молоко. Топірамат не слід застосовувати під час годування груддю.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Топірамат може мати великий вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Топірамат може спричинити побічні ефекти центральної нервової системи та може мати більш виражений седативний ефект порівняно з іншими протиепілептичними препаратами. Сонливість також вірогідна. Крім того, повідомлялося про випадки розладів зору та затуманення зору при застосуванні топірамату. Хоча ці помірні та помірні, а не важкі, ці побічні ефекти можуть бути потенційно небезпечними для пацієнтів, які керують автомобілем або працюють на машинах, особливо доти, поки пацієнт не ознайомиться з тим, як ліки впливає на них.
4.8 Небажані ефекти
Профіль побічних реакцій топірамату базується на даних 1800 пацієнтів у клінічних випробуваннях.
Дуже часто ≥ 1/10
Поширені ≥ 1/100 до 2-кратного) у дітей як дорослих у подвійному сліпому контрольованому дослідженні включали:
падіння апетиту
підвищений апетит
порушення циркадного ритму сну
Побічні реакції, про які повідомляли лише у дітей у подвійному сліпому контрольованому дослідженні, включали:
У подвійному сліпому дослідженні використання мігрені частота цих дозозалежних побічних реакцій, як правило, була нижчою, ніж у дослідженнях з використанням епілепсії, через загальну нижчу дозу.
4.9 Передозування
Ознаки та симптоми
Повідомлялося про випадки передозування топірамату. Ознаки та симптоми включали судоми, сонливість, порушення мови, затуманення зору, диплопію, порушення концентрації уваги, млявість, порушення координації, ступор, гіпотонію, біль у животі, збудження, запаморочення, головний біль та депресію. Клінічні наслідки в більшості випадків не були серйозними, але повідомлялося про смерть після передозування низкою ліків, включаючи топірамат.
Передозування топіраматом може призвести до важкого метаболічного ацидозу.
Пацієнт, який проковтнув дозу, розраховану від 96 до 110 г топірамату, потрапив до лікарні з комою, яка тривала 20-24 години, з наступним повним одужанням через 3-4 дні.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: інші протиепілептичні засоби; препарати проти мігрені
Код ATC: N03AX11
Топірамат класифікується як сульфаматзаміщений моносахарид. Виявлено три фармакологічні властивості топірамату, які можуть сприяти протисудомній активності топірамату.
Топірамат зменшує частоту, з якою потенціали дії генеруються стійкою деполяризацією нейронів, що вказує на блокаду напружених каналів натрію залежно від їх стану.
Топірамат значно посилює активність ГАМК на деяких типах ГАМК-рецепторів, але не має видимого впливу на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) на підтипи рецепторів NMDA.
Топірамат слабко антагонізує збудливу активність підтипу каїнат/АМРА рецептора глутамату.
Крім того, топірамат пригнічує деякі ізоферменти карбоангідрази.
Цей фармакологічний ефект набагато слабший, ніж ефект ацетазоламіду, відомого інгібітора карбоангідрази, і не вважається головним компонентом протиепілептичної активності топірамату.
Ефективність топірамату в профілактиці мігрені встановлена в результаті багатоцентрових досліджень. Накопичені результати випробувань, що оцінювали дози топірамату 50, 100 та 200 мг/добу, показали середній відсоток зменшення первинної кінцевої точки ефективності, яка була середньомісячною частотою нападів мігрені, становила 35% при 50 мг/добу, 51% при 100 мг/добу та 49% при 200 мг/добу проти 21% у групі плацебо.
Інше багатоцентрове та додаткове дослідження показало, що щомісячна частота нападів мігрені (первинна кінцева точка) порівняно з початковими нападами мігрені у групі плацебо не була статистично значущою.
Результати двох досліджень відсутності (CAPSS-326 та TOPMAT-ABS-001) показали, що лікування топіраматом не зменшує частоту нападів.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Топірамат швидко всмоктується. Після перорального прийому 400 мг C max досягається приблизно через 2 години. Топірамат має лінійну фармакокінетику із збільшенням пропорційних дозі концентрацій у плазмі крові у досліджуваному діапазоні доз 200-800 мг/добу.
Дані щодо внутрішньовенного введення відсутні. Через вимірювання радіоактивності сечі середній ступінь всмоктування при 100 мг 14 С топірамату становив щонайменше 81%. Виходячи з даних сечі, біодоступність можна оцінити приблизно в 50%. Їжа не має клінічно значущого впливу на топірамат. Варіабельність кінетики становить 25-35%. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) у здорових добровольців після повторних доз 100 мг двічі на день становить приблизно 7 мікрограм/мл.
Середній видимий об'єм розподілу вимірювали 0,55-0,8 л/кг. Існує очевидний вплив статі на обсяг розподілу, причому обсяг розподілу у жінок відповідає приблизно 50% обсягу розподілу у чоловіків. Топірамат зв'язується з еритроцитами, але зв'язування, ймовірно, буде насиченим при 3-10/г/мл. Ступінь зв'язування з білками плазми становить 13-17%. Не відомо відомостей щодо розподілу в лікворі, спинномозковій рідині.
Топірамат помірно метаболізується (приблизно 20%) у здорових добровольців. Після одночасного прийому анітепілептиків з відомим фермент-індукуючим ефектом метаболізм може бути підвищений до 50%. У людини виділено, описано та ідентифіковано шість метаболітів із плазми, сечі та фекалій.
Нирковий кліренс становить приблизно 18 мл/хв. Це набагато менше, ніж можна було очікувати, що передбачає канальцеву реабсорбцію топірамату. Загалом плазмовий кліренс становить приблизно 20-30 мл/хв після перорального прийому. Виведення з нирок - основний шлях елімінації топірамату та його метаболітів.
Після повторних доз 50 мг та 100 мг двічі на день середній період напіввиведення становив приблизно 21 годину. У пацієнтів з нормальною функцією нирок стійкий стан досягається приблизно через 4-8 днів, тоді як у пацієнтів з помірною та важкою нирковою недостатністю для досягнення стійкого стану потрібно 10-15 днів лікування. Плазмовий та нирковий кліренс топірамату зменшується у пацієнтів із порушеннями функції нирок.
Спеціальні групи пацієнтів
Вагозалежне виведення топірамату у дітей вище, ніж у дорослих. Період напіввиведення становить приблизно 7 годин у дітей у віці 2 років та приблизно 15 годин у дітей у віці 4-17 років. Концентрація в сироватці крові приблизно на 33% нижча, ніж у дорослих (очікуване дозування залежно від ваги).
Порівняно з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну> 70 мг/хв) кліренс топірамату був на 42% нижчим у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-69 мл/хв) і на 54% нижчим у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю. кліренс креатиніну Стаття дня