Навчальна офтальмологічна лікарня "Рамон Пандо Феррер"
Топографічні характеристики кератоконуса в нашому середовищі
Резюме
DeCS: КЕРАТУН; ТОПОГРАФІЯ РОГОВИНИ.
Кератоконус - це прогресуюче захворювання, при якому рогівка набуває неправильної конічної форми. 1 Основними ознаками кератоконуса є витончення центральної або парацентральної строми, верхівкове випинання та нерегулярний астигматизм.
Захворювання є двостороннім, але асиметричним і проявляється погіршенням зору в одному оці, спричиненим прогресуючою короткозорістю та астигматизмом, тоді як друге око зазвичай підтримує нормальний зір, хоча і з мінімальним ступенем астигматизму. 2. 3
Перебіг варіабельний, але в міру прогресування захворювання ступінь астигматизму також зростає і стає нерегулярною внаслідок прогресуючого центрального або парацентрального витончення рогівки.
Етіологія невизначена, а успадкування - аутосомно-домінантна передача з неповною пенетрантністю. 4,5 Існують такі сприятливі фактори, як використання контактних лінз та тертя очей. 6, 7
Перші дослідження характеристик рельєфу рогівки у цих пацієнтів базувались на результатах, отриманих на плацидозному диску. Сьогодні топографія рогівки є потужним і чутливим засобом оцінки поверхні рогівки. 8, 9 Насправді кілька авторів продемонстрували можливість виявлення початкових форм захворювання або навіть особливостей його у родичів постраждалих. 5
З найдавніших досліджень Клайс до тієї, яку зробив Ванга та Рабіновіца, Постульовано 5 різних покажчиків, які можуть допомогти розпізнати цю ідентичність, які проаналізовано в цій роботі.
Дефіцит топографічних досліджень цієї ектазії посередині; і доцільність проведення цього дослідження через те, що в ньому є геодезист, а також тому, що це довідковий центр охорони здоров’я на національному рівні, призвело до вивчення особливостей, які є.
Методи
Було проведено описове ретроспективне дослідження пацієнтів, які відвідували консультацію, оскільки вони мали очевидні клінічні ознаки кератоконуса, незалежно від їх гостроти зору; Всесвіт дослідження складався зі 100 очей пацієнтів з діагнозом цього захворювання, цим пацієнтам проводили топографічне дослідження рогівки та збирали такі змінні: потужність діоптрій у верхівці конуса (Ka) та її вісь, центральна діоптрія потужність ока та адельфового ока (Kc, Kcc), середня потужність діоптрії рогівки у верхній та нижній половині, беручи вимірювання на відстані 3 мм від центру в точках на 30º, астигматизм, отриманий через різницю між значеннями сильної і слабкі меридіани, розраховані геодезистом.
Кератоконус був розділений на 3 категорії: центральний симетричний, центральний асиметричний та периферійний кератоконус. У цьому дослідженні розглядається симетричний центральний кератоконус, як показано на малюнку 1, коли вершина конуса знаходиться в межах кола з радіусом 3-4 мм від геометричного центру рогівки, 8,10 асиметричний центральний кератоконус з'являється в кнопка форми або 8 (фіг.2), і хоча периферія представлена вершиною, зміщеною до периферії рогівки (фіг.3).
Фігура 1. Симетричний центральний кератоконус.
Малюнок 2. Асиметричний центральний кератоконус.
Малюнок 3. Периферійний кератоконус.
Пацієнти, які відмовились від процедури, погана співпраця (носії психічних захворювань), з анамнезом попереднього ураження рогівки, очної травми, виразки рогівки, носіїв дистрофій або дегенерацій рогівки, носіїв очних вад розвитку, пов'язаних з кератоконусом, попередні операції на очах, були виключені такі як кератопластика, афакіки, хірургія кератоконуса, птеригій, тощо, пацієнти з глаукомою, нерегулярний кератоконус, гострий кератоконус в анамнезі за попередні шість місяців та пацієнти, які відвідували іспит без зняття контактних лінз за місяць до іспиту.
Для аналізу топографічних показників для них розраховували середні значення, різницю середніх значень та довірчі інтервали. Щоб визначити, чи є відмінності у частоті проявів кератоконуса в різних вікових групах та на його осі, використовували X2. Результати були зведені та представлені у вигляді таблиць та графіків, отриманих за допомогою процесора обробки даних. Excel для Windows.
Результати
Результати дослідження 100 очей з ектазією рогівки показують, що 78% оцінюваних випадків діагностуються у молодому віці від 20 до 39 років.
Кератоконус був розділений на 3 категорії: центральний, асиметричний центральний та периферійний кератоконуси, де асиметричний центральний малюнок виявлявся з частотою 55%, тоді як центральний малюнок був представлений у 14%, а периферичний - у 31%.
Оцінювали топографічні показники кератоконуса щодо діоптрічної потужності верхівки (Ka), центральний кератоконус представляв діоптрічну потужність 58,53 D (55,8-61,26 D), периферійний малюнок - кератометрію 53, 73D (52,21 - 55,26 D), тоді як кератометрія асиметричного центрального малюнка становила 51,57D (50,86-52,27D) і показана в таблиці 1.
Таблиця 1 Середня вершинна кератометрія за топографічним малюнком
Подібним чином центральна кератометрія (Kc) у центральній схемі становила 56,6D (53,57 -58,74D), асиметрична центральна картина була 46,88D (46,35-47,41D), а периферійна - 48,49. D (47,2-49,8 D) відповідно до таблиці 2.
Таблиця 2. Середня центральна кератометрія за топографічним малюнком
Різниця в центральній кератометрії обох очей (Kc-Kcc) між Q, центральною, центральною асиметричною та периферичною структурами становила 5,17D (254-7,8D), 2,16D (1,26-3, 06D) 2,97 D (1,62-4,32 D) відповідно і представлена в таблиці 3.
Таблиця 3. Різниця між центральною кератометрією обох очей за топографічним малюнком
Щодо різниці між вершиною та центром (Ka-Kc) було встановлено, що за центральною схемою вона становила 2,38D (1,83-0,93D), у асиметричному центральному 4,41 D (3,16-5,6D) та 5,24D (3,33- 7.15D) в периферії, як це видно з таблиці 4.
Таблиця 4. Різниця між середньою кератометрією верхівки та центру за топографічним малюнком
Іншим розрахованим індексом була різниця між вищою та нижчою діоптрічною силою (IS) кератоконуса, беручи вимірювання на відстані 3 мм від геометричного центру рогівки, де було встановлено, що периферійний малюнок представляє різницю 9,79D (7,79-11, 79D) тоді як центральна та центральна асиметричні моделі мали різницю в 2,13 D (1,65-2,61D) та 2,19 D (1,05-3,33 D), як це спостерігається в таблиці 5.
Таблиця 5. Різниця між потужністю верхньої та нижньої діоптрій відповідно до топографічної картини
Нарешті, стосовно значення кератоконусного астигматизму, розрахованого симка отримані топографом були підвищені за всіма моделями, коливаючись від 5,2 D у периферійному кератоконусі до 5,53 в асиметричному центральному та 6,2D у центральному кератоконусі (табл. 6). З переважанням осі в нижньому скроневому квадранті в 78% випадків.
Таблиця 6. Середній астигматизм за топографічним малюнком
Обговорення
Діагноз кератоконуса покращився із появою нових топографів рогівки та їх комп'ютеризованим аналізом, що дозволило більш точно оцінити субклінічні характеристики цієї аномалії рогівки. 4
Топографічні відхилення були виявлені також у нібито нормальних родичів. 5
У цьому дослідженні було виявлено 3 типи топографічних моделей кератоконуса: центральний симетричний, периферійний та центральний асиметричний, 7,8, останній є тим, що переважає у цій роботі, на відміну від інших досліджень, де переважав периферійний малюнок. 7 Можливо, різниця між периферичним та центральним є непотрібною, маючи на увазі в обох випадках конуси приблизно кругового або овального перерізу, більш-менш зміщені від центру рогівки. 6
Знайдені різні закономірності були результатом визначення та різних характеристик між ними, таких як індекси Ka-Kc та IS, які мають високий рівень у периферійному кератоконусі та мінімальний у симетричному кератоконусі, тоді як топографічні значення Ka, Kc та різниця Kc- Kcc між обома очима були вищими в центральному та периферичному кератоконусі, а також значення астигматизму, які були високими у всіх моделях, що дозволяє проводити диференціальний діагноз з непатологічним астигматизмом, де K нижче. 7-11 При високих ступенях астигматизму необхідно підкреслити, що це значення отримується шляхом вимірювання потужності діоптрій у деяких заздалегідь встановлених точках. Це може призвести до помилки в розрахунку астигматизму у випадках великої нерівності рогівки. Існує думка, що різниця між потужністю діоптрій в центрі рогівки та верхівкою конуса може допомогти в діагностиці астигматизму в цих випадках.
Важливо виділити висновки про нерегулярний кератоконус з неможливістю його комп'ютеризованого аналізу, які були відкинуті в цьому дослідженні. У цьому сенсі важливість хорошого центрального топографічного зображення рогівки, шириною 12 та без темних ділянок, може бути підтверджена під час виготовлення топографії рогівки.
Це дослідження демонструє можливість діагностики кератоконуса та його диференціації від інших ектазій рогівки завдяки даним, отриманим від топографа. Ми стикаємося з переглядом таких понять, як існуючі типи, їх взаємозв'язок як можливі прояви тієї самої ектазії, їх вік пред'явлення, успадкування чи асоціація сім'ї, еволюція з часом, вплив гостроти зору та ефекту та вказівка на різні варіанти терапевтичного.
Для визначення цих характеристик вже необхідні великі та серійні сімейні дослідження.
Резюме
Тематичні заголовки: КЕРАТОКОНО; РОГОВИНА ТОПОГРАФІЯ.
Бібліографічні посилання
1. Діас-Урібе Р, Гранадос-Агустін Ф. Оцінка форми рогівки за допомогою лазерної кератопографії. Optom Vis Sci 1999 січня; 76 (1): 40-9.
2. Санто Р.М., Бечара С.Я., Кара-Хосе Н. Топографія рогівки у безсимптомних членів сім'ї пацієнта з пелюцидною крайовою дегенерацією. Am J Ophthalmol 1999 лютого; 127 (2): 205-7.
3. Doyle SJ, Bullock J, Gray C, Spencer A, Cunningham C. Емметропізація, осьова довжина та топографія рогівки у підлітків із синдромом Дауна Br J Ophthalmol 1998 Jul; 82 (7): 793-6.
4. Barr JT, Schechtman KB, Fink BA, Pierce GE, Pensyl CD, Zadnik K, Gordon MO. Рубцювання на рогівці в дослідженні спільної поздовжньої оцінки кератоконуса (CLEK): поширеність на вихідному рівні та повторюваність виявлення. Корнея 1999 січня; 18 (1): 34-46
5. Wang Y, Rabinowitz YS, Rotter JI, Yang H. Генетичне епідеміологічне дослідження кератоконуса: докази основного визначення генів. Am J Med Genet 2000, 28 серпня; 93 (5): 403-9.
6. Повторюваність заломлення та виправлена гострота зору при кератоконусі. Вихідні результати дослідження CLEK у дослідженні спільної поздовжньої оцінки кератоконуса (CLEK) Invest Ophthalmol Vis Sci 1998 грудня; 39 (13): 2537-46.
7. Weed KH, McGhee CN. Схеми направлення, управління лікуванням та візуальний результат при кератоконусі. Око 1998; 12 (Pt 4): 663-8.
8. Уоттерс Г.А., Оуенс Х. Оцінка легкого, помірного та розвиненого кератоконуса за допомогою ультразвукової пахометрії та відеокератоскопа EyeSys. Optom Vis Sci 1998, вересень; 75 (9): 640-6.
9. Актекін М., Саргон М.Ф., Какар Р, Челік Х.Х., Фірат Е. Ультраструктура епітелію рогівки у кератоконуса Okajimas Folia Anat Jpn 1998, травень; 75 (1): 45-53.
10. Демірбас Н.Х., Пфлугфельдер СК. Топографічний малюнок та вершина розташування кератоконуса на топографічних картах висот. Cornea 1998, вересень; 17 (5): 476-84.
11. Рабіновіц Ю.С. Відеокератографічні показники для допомоги у скринінгу на кератоконус. J Refractive Surg 1995; 11: 371-79.
12. Хаббе Р.Е., Фоулкс Г.Н. Вплив поганої фіксації на комп’ютерному топографічному аналізі рогівки: Псевдокератоконус. Офтальмологія 1994; 101: 1745-48.
Отримано: 12 березня 2002 р. Затверджено: 2 листопада 2003 р.
доктор. Адель Самара Самара. Навчальна офтальмологічна лікарня "Рамон Пандо Феррер". Calle 76 no. 3104 кут проспекту 31, Маріанао, місто Гавана. Куба.
Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, підпадає під ліцензію Creative Commons