золь інжир 5x1 мл/6,5 мг (амперсклянка)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Додаток No 1 до заяви про поновлення реєстрації, ev. No: 0684/2001, 0685/2001, 0686/2001
Додаток No 1 до заяви про зміну реєстрації, ev. No: 1161/2001, 1162/2001, 1163/2001
Додаток No 2 до повідомлення про зміну реєстрації, ev. No: 2106/5620, 2106/5625
Додаток No 2 про повідомлення про зміну реєстрації, ідентифікаційний номер: 2108/01345, 2108/01346, 2108/01347
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ТОРЕКАН таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 6,5 мг
ТОРЕКАН розчин для ін’єкцій 6,5 мг/1 мл
Супозиторії ТОРЕКАН 6,5 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 6,5 мг тіелперазину у вигляді гідролату малатиеліперазинію.
Кожен супозиторій містить 6,5 мг тіелперазину у вигляді гідролату мала.
1 мл розчину для ін’єкцій (1 ампула) містить 6,5 мг тіелперазину у вигляді гідролату малатілу тіпераперазинію.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетки, вкриті оболонкою: круглі, опуклі, білі таблетки без запаху без плівки зі слабким характерним запахом.
Супозиторії: супозиторії від білого до злегка жовтуватого кольору, торпедоподібної форми.
Розчин для ін’єкцій: Прозорий, безбарвний до жовтуватий розчин, без механічних домішок.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Тіетилперазин використовується для лікування та профілактики нудоти, блювоти та запаморочення. Він ефективний у придушенні та профілактиці нудоти та блювоти, що виникають після операції, цитотоксичної хіміотерапії, променевої терапії або після лікування певними рвотними препаратами (опіати, алкалоїди ріжків, теофілін), після черепно-мозкових травм; при внутрішньочерепній гіпертензії, мігрені та морській хворобі, при уремії та при шлунково-кишкових та гепатобіліарних розладах. Торекан застосовується для лікування запаморочення при синдромі Меньєра та інших вестибулярних розладах, після струсу головного мозку, після синдрому струсу мозку та при атеросклерозі судин головного мозку.
Профілактика та лікування нудоти та блювоти тиетилперазином після хіміотерапії ефективна при застосуванні препаратів із слабким та помірним блювотним ефектом (фторурацил), тоді як відносно неефективна при застосуванні препаратів із сильним блювотним ефектом (цисплатин).
4.2 Дозування та спосіб введення
Рекомендована добова доза для пероральної, ректальної та парентеральної форми становить 6,5 мг тіетілперазину 1-3 рази на день. Парентеральну форму вводять внутрішньом’язово. Його винятково вводять внутрішньовенно, і його слід вводити повільно через ризик гіпотонії. Його вводять внутрішньовенно, особливо при гострих станах, коли вводять 1 ампулу.
Профілактика післяопераційного блювоти: 1 ампула внутрішньом’язово за півгодини до передбачуваного закінчення операції.
Ці дози призначені для дорослих.
Дози тієтилперазину для дітей не встановлені, і їх не слід давати дітям віком до 15 років. Схема дозування для пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю точно не визначена, проте рекомендується коригування дози.
Тривалість лікування залежить від захворювання. Зазвичай торекан дають протягом 1 дня, але можна також протягом декількох днів або тижнів. Рекомендована тривалість лікування у пацієнтів літнього віку (75 років і старше) становить максимум 2 місяці через ризик розвитку пізньої дискінезії.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини, будь-якої з допоміжних речовин та інших фенотіазинів.
Як правило, торекан протипоказаний при важкій депресії ЦНС та/або порушенні свідомості та клінічно значущій гіпотензії. Він також протипоказаний дітям віком до 15 років через ризик екстрапірамідних побічних ефектів, а також дітям та підліткам із симптомами чи ознаками синдрому Рейє через подібність до побічних ефектів Торекану та пов'язану з цим можливість не помітити діагноз.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Як і інші протиблювотні засоби, тієлперазин може маскувати симптоми деяких захворювань шлунково-кишкового тракту та ЦНС, а також токсичну дію інших препаратів.
Тіетилперазин впливає на психомоторні здібності пацієнта і може сповільнити швидкість реакції. Ін’єкції мають більш виражений ефект, тому пацієнти, які отримують ін’єкції, не повинні керувати автомобілем або працювати на машинах. Пацієнтів, які приймають таблетки або супозиторії, слід попереджати про крайню обережність.
Через адитивний гіпотензивний ефект тіетілперазину його слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі спінальною анестезією або пацієнтам, які одночасно приймають бета-адреноблокатори. Гіпотензивний ефект торекану також небезпечний для вагітних з прееклампсією через можливість значного падіння артеріального тиску. Тіетилперазин ніколи не можна вводити внутрішньоартеріально!
Рекомендується, щоб при парентеральному (а також внутрішньом’язовому) введенні пацієнт знаходився в положенні лежачи на спині і під наглядом повинен перебувати протягом принаймні однієї години після введення.
Торекан з обережністю застосовують пацієнтам з дискінезією в анамнезі та середньою та важкою дисфункцією печінки.
Фенотіазини можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром, який клінічно проявляється як гіперпірексія, скутість м’язів, зміна психічного стану та ознаки вегетативної нервової нестабільності. У таких випадках лікування слід негайно припинити.
Літнім людям рекомендується обмежена тривалість лікування (див. Розділ 4.2).
Спеціальні попередження для допоміжних речовин
Тарекани, вкриті плівковою оболонкою, містять сахарозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізомальтази не повинні приймати цей препарат.
Тарекани, вкриті плівковою оболонкою, містять лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Ін’єкції торекана містять дисульфіт натрію, який може спричинити алергічні реакції, включаючи анафілактоїдні симптоми та бронхоспазм, у сприйнятливих людей, особливо хворих на астму та алергію.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Тіетилперзин може посилити дію седативних засобів ЦНС, включаючи транквілізатори, опіати, анестетики, снодійні та алкоголь. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати або зменшувати ефект та токсичність тиетилперазину.
Тіетилперазин може мати протилежну дію адреналіну, тому адреналін не слід застосовувати для лікування гіпотонії через торекан.
Одночасне застосування тієлперзину та бромокриптину зменшує інгібуючий ефект бромокриптину на секрецію пролактину, тому торекан не рекомендується застосовувати пацієнтам із пролактиномою, які отримують бромокриптин.
Одночасне застосування інгібіторів МАО та фенотіазинів може посилити побічні ефекти інгібіторів МАО (гіпотонія, депресія ЦНС та дихання). Одночасне застосування фенотіазинів та прокарбазину може мати подібний ефект.
4.6 Вагітність та лактація
Не можна виключати ризик для плода. Відповідно до класифікації FDA, препарат належить до групи С. Не проведено адекватних досліджень, щоб продемонструвати або виключити тератогенність або фетотоксичність у людей. Слід уникати використання цього препарату під час вагітності, якщо потенційна користь для матері не перевищує ризик для плода. Невідомо, чи препарат виводиться з грудним молоком, тому годувати груддю не рекомендується під час лікування.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Тіетилперазин має вплив та здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. Це впливає на психомоторні здібності пацієнта і може зменшити швидкість реакції пацієнта. Ефект є більш вираженим після ін’єкції, тому пацієнти, які роблять ін’єкцію, не повинні керувати автомобілем або працювати на машинах. Пацієнтів, які приймають таблетки або супозиторії, слід попереджати про крайню обережність.
4.8 Небажані ефекти
Центральна нервова система: Торекан може спричиняти сонливість, запаморочення, головний біль, неспокій, а також серйозні побічні ефекти, такі як судоми та екстрапірамідні ефекти, які можуть включати тортиколіс, опистотонус, очний криз, ригідність та гримаси обличчя. Вони трапляються переважно у дітей та підлітків. У пацієнтів літнього віку після тривалого прийому можуть спостерігатися пізні дискінезії (мимовільні рухи тіла).
Сухість та анорексія виникають рідше, ніж при алліфатичних фенотіазинах. Серцево-судинні побічні ефекти можуть включати периферичний набряк кінцівок та обличчя, гіпотонію (особливо при парентеральному введенні) та, рідше, тахікардію.
Помутніння кришталика, погіршення зору та гінекомастія можуть виникнути після тривалого лікування. Повідомлялося про окремі випадки холестатичної жовтяниці та невралгії трійчастого нерва. Хоча деякі побічні ефекти, характерні для фенотіазинів, не виникали після прийому тієлперазину, лікарі, які призначають Торекан, повинні про них знати. Сюди входять різні дискразії крові, паралітична кишка, міози, еритема, ексфоліативний дерматит, порушення зубця Т на ЕКГ та ендокринні розлади (порушення менструального циклу, зміна лібідо, гінекомастія та збільшення ваги).
4.9 Передозування
Ознаки та симптоми такі ж, як і при інших передозуваннях фенотіазиду: сухість у роті, запаморочення, сплутаність свідомості, постуральна гіпотензія, колапс. При важкій інтоксикації можуть виникнути кома, арефлексія, тахікардія та пригнічення дихання. Також можуть виникати симптоми гострої дистонії, судом і збудження.
Специфічного антидоту не існує. Якщо пацієнт приймав ліки всередину, проводять промивання шлунка та вводять активоване вугілля. У будь-якому випадку слід стежити за життєвими показниками. Лікування симптоматичне. Дистонічні реакції лікують антипаркінсонічними препаратами, бензодіазепіновими судомами, колапсом кровообігу шляхом плазмозаміщення та вазопресорами (адреналін заборонено вводити; може бути призначений норадреналін).
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: протиблювотні засоби, антивергіноз, код АТС: R06AD03.
Препарат належить до групи фенотіазинів, які є блокаторами дофамінергічних рецепторів. Ці рецептори виникають у структурах центральної нервової системи, що регулюють фізіологічний процес, пов’язаний з блювотою та запамороченням. Протиблювотний ефект Торекана обумовлений його впливом на центр блювоти в бічній сітчастій формації довгастого мозку та на хеморецептор зони тригора в четвертому шлуночку. Блокада цих структур спричиняє переривання еферентних сигналів, що стимулюють ефектори - центри блювотного процесу. Тіетилперазин також, ймовірно, інгібує аферентні імпульси вегетативної нервової системи через блукаючу клітину. Протиблювотний ефект починається через 30 хвилин після прийому всередину і триває приблизно 4 години. Противірусний ефект заснований на впливі тіеталперазину на координаційні центри в ретикулярній формації. Ці центри беруть участь у координації рівноваги, координуючи аферентні імпульси з лабіринту та з боку рухової системи. Торекан ефективний при всіх типах нудоти та блювоти, а також при запамороченні центрального або вестибулярного походження.
Проте ступінь ефективності залежить від патогенного типу розладу та інтенсивності імпульсів. Оскільки Торекан належить до групи фенотіазинів, він також має психотропну дію. При низьких дозах цей ефект є мінімальним порівняно з протиблювотним ефектом, але може бути причиною деяких побічних ефектів торекану. Крім того, екстрапірамідні побічні ефекти є прямим наслідком блокади рецепторів дофаміну та дисбалансом між дофаміновими та холінергічними рецепторами.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Тіетилперазин - це похідне піперазину фенотіазинів, які відомі своєю високою ліпофільністю та високим зв’язуванням з мембранами або білками плазми (понад 85%). Вони накопичуються в органах зі збільшеним кровотоком і легко перетинають плацентарний бар’єр. Їх неможливо усунути діалізом. Вони є відносно безпечними препаратами завдяки високому терапевтичному індексу. Крива "доза-реакція" дещо збільшується, а тому діапазон доз широкий.
Торекан добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація досягається через 2 - 4 години після прийому всередину. Метаболізується переважно в печінці, лише 3% виводиться у незміненому вигляді нирками. Об'єм розподілу становить 2,7 л/кг, період напіввиведення становить приблизно 12 годин.
Більш точний фармакокінетичний моніторинг тиетилперазину у людей не проводився.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Значення LD50 у щурів становило 1260 мг/кг (пероральне введення) та 90 мг/кг (внутрішньовенне введення). У мишей значення LD50 становили 680 мг/кг (пероральне введення), 94 мг/кг (внутрішньовенне введення) та 263 мг/кг (внутрішньочеревне введення). У кроликів значення LD50 становили 1050 мг/кг (пероральне введення) та 27 мг/кг (в/в введення). Захворюваність на розщеплення піднебіння суттєво збільшилася між потомством мишей та щурів, які отримували під час вагітності тітилперазин у дозі, що перевищувала дозу від 83 до 670. Актуальність цього висновку для клінічної практики щодо застосування тієтилперазину при вагітності людини невідома. Тіетилперазин не збільшує частоту вроджених вад розвитку у кроликів. У літературі не знайдено даних щодо мутагенності та канцерогенності тіетлперазину.
Визначення тератогенності лікарських засобів у людей не можна очікувати від досліджень на тваринах і базується на зареєстрованих випадках та епідеміологічних дослідженнях.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Таблетки, вкриті оболонкою: лактоза моногідрат, сахароза, акація, желатин, тальк, стеарин, кукурудзяний крохмаль, восковий лак, діоксид титану.
Супозиторії: лактоза моногідрат, твердий жир.
Розчин для ін’єкцій: аскорбінова кислота, сорбіт, дисульфіт натрію, вода для ін’єкцій.
6.2 Несумісність
Таблетки та супозиторії, вкриті оболонкою: Невідомо.
Розчин для ін’єкцій: Через фізичну несумісність розчину Torecan з іншими розчинами для ін’єкцій змішувати цей розчин з іншими не рекомендується.
6.3 Термін зберігання
Таблетки, супозиторії та розчин для ін’єкцій, вкриті оболонкою. 5 років.
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Таблетки та супозиторії, вкриті оболонкою: Не зберігати при температурі вище 25 ° C.
Розчин для ін’єкцій: Не зберігати при температурі вище 25 ° C, захищеній від світла.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
6.5 Вид та вміст контейнера
Таблетки, вкриті оболонкою: 50 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у скляній тарі з пластиковою кришкою, паперовій коробці, письмова інформація для користувачів.
Супозиторії: 6 супозиторіїв у смужці (фольга Al), паперова коробка, письмова інформація для користувачів.
Розчин для ін’єкцій: 5 або 50 скляних ампул, що містять 1 мл розчину для ін’єкцій, коробка, листівка.
6.6 Особливі запобіжні заходи щодо утилізації
Ніяких особливих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
KRKA d.d., Ново місце, Словенія
У співпраці з Novartis Pharma Ltd., Швейцарія
8. РЕЄСТРАЦІЯ
Таблетки, вкриті оболонкою: 20/0786/96-S
Розчин для ін’єкцій: 20/0787/96-S
9. ДАТА ПЕРШОГО РАЗРЕШЕННЯ
Таблетки, супозиторії та розчин для ін’єкцій, вкриті оболонкою: 24.9.1996