Ультразвукове вимірювання внутрішньочеревного вісцерального жиру у чоловіків із ожирінням. Асоціація із зміною рівня ліпідів у сироватці крові та інсулінемією

Едгар Наварро, Волга Міяк, Гермес Флорес та Олена Райдер

Промислова клініка Анако, Анако; Інститут клінічних досліджень Амеріко Негретт ?, медичний факультет Сулійського університету, Маракайбо, Венесуела та Університет Маямі, Маямі, США

Ключові слова: Вісцеральний жир, ліпіди в сироватці крові, інсулінемія, ультразвук.

Ультрасонографічне вимірювання внутрішньочеревного вісцерального жиру у чоловіків із ожирінням. Асоціація із змінами рівня ліпідів у сироватці крові та інсулінемією

Ключові слова: Вісцеральний жир, ліпіди в сироватці крові, інсулінемія, ультразвук.

Отримано: 04.05.2010 Прийнято: 15.06.2010

ВСТУП

Вісцеральний жир міститься у внутрішній частині порожнин тіла, залучаючи органи, особливо черевні, і складається з брижового жиру та сального жиру. Накопичення жирової тканини в черевній порожнині відіграє переважну роль у розвитку порушень обміну речовин та серцево-судинних захворювань (1). Абдомінальне ожиріння через внутрішньочеревне ожиріння призводить до прогресування кардіометаболічних факторів ризику незалежно від індексу маси тіла. Це відбувається через зміну секреції речовин, отриманих з адипоцитів, включаючи жирні кислоти, адипонектин, інтерлейкін 6, фактор некрозу пухлини альфа та інгібітор активатора плазміногену 1; так само, через загострення інсулінорезистентності та інших кардіометаболічних факторів ризику (2,3).

У дорослого населення центральне або абдомінальне ожиріння вважається найбільш патогенною формою ожиріння. Надлишок вісцерального жиру в животі був пов’язаний з наявністю клінічних проявів метаболічного синдрому, і з’явився консенсус щодо того, що ризик діабету, серцево-судинних захворювань, гіпертонії та деяких видів раку більший при центральному ожирінні. (4-6).

Синдром метаболічної або інсулінорезистентності вражає приблизно чверть населення старше 40 років, що проявляється головним чином зміною метаболізму ліпідів (особливо низькою концентрацією холестерину ЛПВЩ та високим рівнем тригліцеридів), артеріальною гіпертензією, непереносимістю вуглеводів/гіперглікемією натще та центральним або вісцеральне ожиріння. (7,8)

Кілька досліджень, проведених у Венесуелі (9-14), показали високу поширеність ожиріння, а звіт Florez та співавт. (12) у осіб старше 20 років із Маракайбо, Венесуела, щоб дізнатись про поширеність метаболічного синдрому, було виявлено, що абдомінальне ожиріння було одним із найпоширеніших компонентів, яке спостерігалося у 42,9% випадків.

На основі цих попередніх досліджень було проведено оцінку вісцерального жиру, виміряного за допомогою ультразвуку, щоб визначити, чи існує його асоціація із змінами рівня ліпідів у сироватці крові, глікемією та інсулінемією у чоловіків у віці 20-60 років, на основі консультації з профілактичної роботи.

НАСЕЛЕННЯ ТА МЕТОДИ

Вибірка включала 154 чоловіки віком від 20 до 60 років, які відвідували (послідовно) щорічний профілактичний огляд ультразвукової служби та консультацій з питань харчування Промислової клініки Anaco в штаті Анцоатегі-Венесуела у період з вересня по грудень 2007 р. Ті, у кого в анамнезі були ендокринопатії (наприклад, синдром Кушинга та гіпотиреоз), цукровий діабет, при сучасному застосуванні ліків, що модифікують ліпідний або вуглеводний обмін, із втратою> 3 кг за три місяці до дослідження або з індексом маси тіла дорівнює або перевищує 40 кг/м 2 .

Особи підписали інформовану згоду після детального пояснення тестів, які будуть проводитись.

Виконано антропометричні вимірювання ваги, зросту та окружності живота. Вага брався в нижній білизні та з медичною шкалою, відкаліброваною до 0,1 кг. Висоту вимірювали стоячи босоніж, із висотою стрижня, відкаліброваною до 0,1 см. Окружність живота вимірювали за допомогою нерозтяжної стрічки, стоячи і наприкінці видиху, в середній пахвовій лінії в середній точці між клубовим гребінем і останнім ребром. Вважалося, що ожиріння живота існує, коли це вимірювання перевищувало 102 см (15).

Індекс маси тіла розраховували за формулою ваги в кг/зріст в м2 і вважали надмірною вагою, коли вона становила від 25 до 29,9 кг/м 2, і ожирінням, коли вона становила 30 кг/м 2 і більше (7).

О 8 ранку. Після дванадцяти годин голодування було взято зразок венозної крові для аналізу сироваткової концентрації ліпідів, глікемії та інсуліну. Для визначення концентрацій глікемії та ліпідів (загального холестерину, холестерину високої щільності (HDL-c), холестерину низької щільності (LDL-c) та тригліцеридів) було використано автоматичне обладнання Architec c8000 System від комерційної компанії Abbott з колориметрією техніка. Гіперглікемія розглядалася, коли значення глюкози натще дорівнювали або перевищували 100 мг/дл, а дисліпідемія, коли загальний рівень холестерину дорівнював або перевищував 200 мг/дл, ЛПВЩ - менше 40 мг/дл, LDL-c перевищував 130 мг/дл або тригліцериди дорівнювали або перевищували 150 мг/дл. Для визначення сироваткового інсуліну використовували автоматичне обладнання Axyms System від комерційної компанії Abbott та техніку імуноаналізу.

Інсулінорезистентність розраховували за допомогою моделі гомеостазу HOMA за формулою: інсулін натще (мкО/мл) x глюкоза натще (ммоль/л)/22,5 (16). Значення HOMA> 2,7 було прийнято як граничну точку для врахування резистентності до інсуліну (17).

Ультразвукові вимірювання внутрішньодолотової жирової тканини проводили за допомогою ультразвукового апарату Phillips 800 з електронним секторним перетворювачем 3,5 МГц. У пацієнта в положенні лежачи на животі стінка живота безпосередньо над пупковим рубцем стискалася датчиком до досягнення візуалізації аорти; потім тиск був знижений до мінімально можливого, і при цьому зображенні, замороженому в поперечному напрямку, вимірювали відстань в см між передньою стінкою аорти та прямим прямим м'язом, що оцінює величину вісцеральних жирових відкладень (18).

СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Відмінності в біохімічних змінних та ожирінні вісцерального ожиріння між групами за значеннями ІМТ (нормальна вага, надмірна вага та ожиріння) вивчали за допомогою дисперсійного аналізу (ANOVA). За необхідності застосовували тест Крускалла Уолліса. Для вивчення зв'язку між ними використовували коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона та багаторазовий регресійний аналіз. Вважалося значущим, якщо р дорівнювало або менше 0,05. Криві ROC використовувались для встановлення граничних точок для розміру вісцерального жиру та окружності живота на основі їх чутливості та специфічності, використовуючи параметри глікемії, HOMA-IR, тригліцеридів та HDL-C. Їх відмінності оцінювали за Z-статистикою.

У таблиці 1 наведено значення антропометричних та біохімічних змінних у всій досліджуваній популяції. Що стосується біохімічних змін, то було виявлено 18,8% осіб, у яких глікемія була вище 100 мг/дл, у тому числі 5 випадків перевищували 126 мг/дл і 19,5% мали показник HOMA-IR більше 2,7.

жиру

Також спостерігалась висока частота дисліпідемій: 66,1% із загальним вмістом холестерину та 49,2% із підвищеним вмістом ЛПНЩ, 28,9% із низьким рівнем ЛПВЩ та 45,3% із гіпертригліцеридемією.

Гістограма розподілу значень вісцерального жиру в см у досліджуваній групі наведена на рисунку 1. Середній вісцеральний жир становив 4,9 см (25-й та 75% процентилів = 3,3-6,4), навіть знаходячи цифри до 14,9 см та 16,4 см у групі ожиріння.

Коли їх класифікували за індексом маси тіла, 32,46% мали нормальну вагу (ІМТ 2); 30,52% надмірної ваги (ІМТ> 25-30 кг/м 2). Крім того, у 33,1% окружність талії перевищувала 102 см.

Антропометричні та метаболічні параметри груп за ІМТ наведені в таблиці 2.

Як особи з надмірною вагою, так і ожирінням були більшими, ніж у людей із нормальною вагою, також із збільшенням ваги спостерігалося значне збільшення окружності талії та вісцерального жиру.

Щодо змінних, пов’язаних з вуглеводним обміном, рівень глюкози в крові суттєво не відрізнявся між групами. Інсулін та HOMA були значно підвищені (с

HDL-c був значно нижчим у осіб із надмірною вагою та ожирінням у порівнянні з особами із нормальною вагою, але ця різниця була більш помітною у людей із ожирінням.

Так само, щодо тригліцеридів, було помічено, що особи із надмірною вагою та ожирінням мали значення значно вищі, ніж показники нормальної ваги, але не серед них. Особи з дуже високими значеннями тригліцеридів були виявлені у всіх групах. Показники тригліцеридів, що перевищували 300 мг/дл, спостерігались у 4% групи із нормальною вагою, у 8,5% у групі із зайвою вагою та у 19,3% у групі із ожирінням.

Коли застосовано лінійний кореляційний аналіз Пірсона між змінною вісцерального жиру та антропометричними та біохімічними параметрами, у кожній групі ІМТ ми виявили, що вісцеральний жир був пов’язаний позитивно та суттєво у всіх групах з віком, окружністю живота та HOMA-IR; з ІМТ лише у контрольних груп та із надмірною вагою, а також з глікемією та тригліцеридами лише у пацієнтів із ожирінням. Його зв'язок з інсуліном був присутній лише в групі нормальної ваги (табл. 3).

Щоб оцінити взаємозв'язок двох центральних параметрів ожиріння, окружності живота та визначення вісцерального жиру, з біохімічними параметрами, людей згрупували для досягнення більшої статистичної потужності, а коефіцієнт кореляції Пірсона використовували для окремої оцінки. Взаємозв'язок вісцерального жиру (або окружність живота) з різними змінними вуглеводного або ліпідного обміну (табл. 4). Спостерігається, що обидва параметри центрального ожиріння корелювали з оціненими метаболічними змінними. Однак щодо глюкози в крові, холестерину та тригліцеридів вісцеральний жир асоціювався у більшій частці, ніж окружність живота, тоді як останній був пов'язаний більше з інсуліном та ЛПВЩ. Асоціація з HOMA була практично однаковою в обох.

Також був проведений багаторазовий регресійний аналіз, щоб визначити, які з змінних складу тіла (вісцеральний жир проти окружності живота) незалежно пов’язані з метаболічними параметрами після коригування за віком. Залежними змінними були кожен біохімічний параметр окремо (глюкоза крові, інсулін, HOMA-IR, HDL-c та тригліцериди) (Таблиця 5).

Глюкоза в крові, HOMA-IR та тригліцериди були незалежно пов'язані як з вісцеральним жиром, так і з окружністю живота, тоді як інсулін та HDL-c були пов'язані лише з окружністю живота. Після коригування за віком жодна змінна складу тіла не була незалежно пов'язана з холестерином або LDL-c. ІМТ не асоціювався з жодним із метаболічних параметрів.

Беручи до уваги змінні, які були позитивними при багаторазовому регресійному аналізі, були проаналізовані криві ROC (робоча характеристика приймача), щоб визначити, які метаболічні зміни можна передбачити за змінними складу тіла.

Беручи за точку відсічення для вісцерального жиру значення 6,0 см, для окружності живота 102,7 см та для ІМТ 25,3, результати представлені в таблиці 6.

Площа під кривою в аналізі ROC була більшою для вісцерального жиру порівняно з окружністю живота при гіперглікемії (0,727 проти 0,693, р 25 кг/м2. Ці показники зросли в іншому дослідженні, проведеному в тому ж місті Маракайбо в 2003 році, де у групі з 306 чоловіків частота ожиріння (> 25 кг/м2) становила 74,3% (11)

Ще одне дослідження, проведене у 3108 особах з різних муніципалітетів штату Сулія, чоловіків та жінок старше 20 років, з метою визначення поширеності метаболічного синдрому, показало, що абдомінальне ожиріння було одним з найпоширеніших компонентів, яке було присутнім у 42,9 % випадків (12). У цьому останньому дослідженні показники ІМТ чоловіків змішаної раси становили 27,3 ± 0,2 кг/м2 (без етнічних відмінностей), а обхват талії становив 97,2 ± 0,5 см, де так, різниця спостерігалася у чорношкірих та індіанців, у яких значення було значно нижчим (91,9 та 91,8 см відповідно)

У дослідженні штату Міранда у Венесуелі у 360 дорослих у 2005 р. Спостерігалося більш високе поширення ожиріння у віці від 20 до 40 років у випадку чоловіків із результатом ожиріння 23,33% (ІМТ> 30 кг/м 2) та 30 % надмірна вага (ІМТ від 25 до 29,9 кг/м 2) (13).

Епідеміологічні дослідження повідомляють про зв'язок між збільшенням співвідношення талії та стегна з гіперінсулінемією, непереносимістю глюкози, діабетом 2 типу, гіпертригліцеридемією та атеросклеротичними судинними захворюваннями. Деякі дослідники пояснюють цю асоціацію збільшення окружності талії з метаболічними ускладненнями через збільшення внутрішньочеревного або вісцерального жиру (1)

Дослідження NHANES повідомило, що поширеність метаболічного синдрому серед дорослих людей старше 20 років становила 24%, але показник зростав із віком. Поширеність серед 50-річних була 30%, а серед 60-річних - 40%. Крім того, вона була вищою серед латиноамериканців та нижчою серед неіспаномовних білих та афроамериканців. Порушення обміну глюкози, інсуліну та ліпопротеїнів були поширеними у пацієнтів з гіпертонічною хворобою. Механізм незрозумілий, але оскільки інсулін є безпосереднім судинорозширювальним засобом, інші патофізіологічні механізми відіграватимуть причинну роль у патогенезі гіпертонії (7).

В іншому дослідженні, проведеному в період 2002-2005 рр. З особами з дослідження серця Фреймінгема без клінічних серцево-судинних захворювань, вимірювали обсяг вісцерального та підшкірного жиру для визначення факторів метаболічного ризику. Вісцеральний жир сильніше корелював з більшою кількістю метаболічних факторів, ніж підшкірний жир. Крім того, вісцеральний жир суттєво сприяв зміні фактора ризику після коригування ІМТ та окружності талії (р кг/м 2

В іншій наступній роботі (24) Армелліні та ін., Встановив, що вимірювання вісцерального жиру за допомогою ультразвуку дозволяє точно виявити незначні коливання внутрішньочеревного жиру, спричиненого втратою ваги, тоді як співвідношення талія/стегна не змогло ідентифікувати ці зміни.

Stolk та співавт. (25) вивчали обґрунтованість та відтворюваність ультразвукового дослідження черевної порожнини для вимірювання жирової тканини черевної порожнини у 19 осіб із середнім ІМТ 32,9 кг/м 2, порівнюючи це з томографією та магнітно-резонансною томографією, виявивши дуже сильний зв'язок між обидва вимірювання (r = 0,83 та 0,81 відповідно; p 2 і виявили, що обхват талії та вісцеральний жир, визначені ультразвуком, показали найкращі коефіцієнти кореляції з вісцеральним жиром, визначені за допомогою комп’ютерної томографії (r = 55 та 0,71; p