Джек Холланд

[2011. Квітня]

вірш

Розділ 5
Приємний новий світ. Початки літератури, мізогінії та сучасності

„. невеликі кеглі зі слонової кістки,
А він сидить посередині
Полуничне або вишневе зерно. (...)
Якщо я бачу вас, це звичайне явище,
Що в моїй долоні поколює,
Щоб схопити вас, намацати ». 24

Але згодом він написав протилежне:

“Сиськи, що в’януть у прозору шкіру
В'ялий прапор, висячий, зів'ялий.
Пишний чорний дзьоб,
Заточка у лійку (.)
Вони раді в пеклі бачити вас,
Ти можеш нагодувати сволоч Люцифера ». 25

“Скажи мені, ти не дивишся ні на що менше, ніж на людину?
Якщо ти це зробиш, я думаю, ти бачив себе таким,
Це була жінка, чоловік і тварина »27

У сварливій леді Вільям Шекспір ​​(1564–1616), який на той час став відомим драматургом, має справу зі страхом перед жінками, що бунтуються вдома. Шматок вічнозелений, завжди популярна комедія, сира та еротична. Він вивчає питання сексу та влади, його висновок, хоч і здається явною перемогою чоловіка, насправді неоднозначний.
Ніхто не хоче одружуватися з Каталін Падовай, героїнею, бо вона бунтує проти ідеї підкоритися своєму майбутньому чоловікові. Зрештою Петруккіо стане його партнером, якому необхідно терміново одружитися з фінансових причин. Монолог Катерини, виступ перед жінками в Акті 2 Акту V, в якому вона просить їх відмовитися від боротьби за владу проти чоловіків:

“Розгладь, пфудж, сварливі брови,
І не кидайте в очі гнівної іскри,
Щоб нашкодити їм, ваш лорд і ваш командир.
Твоя чарівність в’яне, як поле морозу,
Слава сльози, як бутони штормують (...)
Ваш господар, ваш господар і ваше життя - це ваш чоловік,
Ваш правитель, ваша голова, ваш опікун,
Хто збереже ваше тіло, щоб підтримати вас
Для важкої роботи на сухій воді (...)
Сидячи вдома в приємному теплі »28

Для чоловічої аудиторії може бути заспокійливим побачити жінку, яка так слухняно розмахує білим прапором. Сварлива дама, очевидно, святкує відновлення існуючого стану, в якому жінка є підлеглою, а чоловік - джентльменом.
Однак у виставі змішані реальність і зовнішність. Вони часто забувають, що це насправді театр у театрі. Сварливий леді - це насправді вистава, поставлена ​​двома знатними юнаками, щоб забрати пантофля, п’яного дворянина на ім’я Равасді, з яким тоді вважають насправді багатим лордом. В кінці гри їх залишають там на вулиці у нетверезому сні. Равасді прокидається від своєї панської мрії, що йому доводиться стикатися зі своєю дружиною, яка злиться на те, що він провів цілу ніч у пабі. Равасді заявляє: «Тепер я знаю, як приборкати гарпію», 29 а потім поспіхом додає: «Я мріяв про це всю ніч». Приручення гарпії - це мрія нетверезого чоловіка, лише поява, яка стає туманом, як тільки він прокидається. Шекспір ​​залишає свою аудиторію в неприємній невизначеності. Будь-то непокірна жінка ламає і приборкує уяву чи реальність?

«О, він не тане, не розріджується, і він тьмяніє
Роси на цьому дуже-дуже чистому м’ясі! »33

Хтивість його матері опоганила тіло, і в міру продовження монологу стає зрозумілим, що саме тому світ.

„. бур'ян сад, який розмножується,
Щоб насіння упало, ріг і рев
Товста садиба. О, це того варте!
Два місяці мертвих! - Ні, цього недостатньо,
І король, якому це зараз:
Він сатира поруч із Гіперіоном, який це робить
Жива мертва теща, яка пощадила навіть
Також від вітру, що дме. Рай і пекло!
Чи треба пам’ятати? З пристрастю
Моя пригнічена мати також була заміжня, ніби бажання
Це могло б збільшити його харчування: і ось одне
Пізніше сніг - але про це краще забути. "

Перший монолог Гамлета показує, що він розгнівався на свою матір ще до того, як поспіхом одружився. Сексуальні стосунки Гертруді з чоловіком, тобто батьком Гамлета, наповнюють Гамлета огидою, хоча, враховуючи те, що він раніше говорив про свого батька як втілення королівської гідності, він не повинен дивуватися тому, що Гертрудіса його приваблює. Після того, як вона втрачає чоловіка, її ненаситний статевий апетит переслідує королеву на руках чоловіка, який її син нагадує сатиру, напівлюдини, напівкозла в грецькій міфології, втілення похоті тварин, зображеного переважно величезним пенісом . Гнів Гамлета на його маму перероджується в загальний напад на всю жіночу стать. За огидою криється думка, що сексуальні бажання жінок не піддаються контролю 34.
Під час вистави Гамлет повертається до теми сексуального апетиту матері, а саме, коли вона дарує їй портрет свого батька для порівняння зі своїм нинішнім чоловіком (акт III, сцена 4):

“Не звинувачуй свою любов, бо ти віриш у свій вік
Його шкіра голови ніжна до крові, вередує,
І він слухає повідомлення, але який це сенс,
Чому чому? "

Спалахи люті Гамлета продовжуються, ледь не нудячись згадуючи образ закоханих Гертруді і Клавдія:

“Ха-ха! жирне ліжко
Важко жити в його запашному поту,
Смердючий мед у смороді
Відфільтрована підстилка - ”

“Погляньте лише на це
У будь-якому разі усміхнена леді: обличчя майже
Він віщує сніг біля основи стегон,
Він виявляє чесноту і хоч одвертається
Він чує ім’я пожадливості. S тхір
І кобила не поспішає до нього
Більш жадібний, ніж він. Кентаурок нижче,
Хоча жінки інакше. Тільки до пояса
Боги можуть судити, що знаходиться під ним,
Це все пекло: там пекло,
Там темрява, там сірчана яма,
Хто кипить і горить, є сморід і цвіль.
Хей, хуй! Піха!
Дайте мені важкий мускус, добрий фармацевт, дозвольте підсолодити
моя уява ».37

«Я сказав їй, що мій погляд на шлюб, мабуть, відрізняється від сприйняття громадськістю; на мою думку, жінка є настільки ж вільним чоловіком, як і чоловік, вона народжується вільною, і якщо вона правильно керує своїми справами, вона може скористатися своєю свободою так само доцільно, як і чоловік; нинішні закони шлюбу різні, і людство сьогодні сповідує зовсім інші принципи; жінка повинна здатися, якщо виходить заміж і досягає найкращого слуги свого господаря в кращому випадку ".

“Є чоловік, який гарний, є хтось, хто працює,
Але в глибині свого серця кожна жінка є шлюхою »48

“Невинність більше горить,
Як флірт? .
Анджело, ти бажаєш йому потворного саме за це,
Що робить вас чистими? »50

ПЕРЕКЛАД ЛІПЕНЯ ВАЛЛАСЕКА

ПРИМІТКИ

Оригінальна назва та видання твору: Джек Холланд: Мізогінія: найдавніші упередження у світі. Running Press, Філадельфія, Лондон, 2006.