ВІТАМІНИ
Вітаміни - це харчові добавки. Тіло людини, як правило, не в змозі їх створити. Вітаміни в незначній кількості втручаються в різні хімічні реакції - вони підтримують перетворення речовин та енергії, але вони не є будівельними блоками клітин і тканин. Хімічно це дуже різноманітна група речовин.
Нестача вітамінів у раціоні або прийом одноманітної їжі, бідної певним вітаміном, викликає гіповітаміноз або навіть повну нестачу вітамінів - авітаміноз. При надлишку вітамінів вони зберігаються в тканинах або виводяться з сечею. Також організм має певний запас вітамінів у печінці. Надлишок деяких вітамінів - гіпервітаміноз - може спричинити порушення функції органів (вітамін D).
2.1 РОЗПОДІЛ ВІТАМІНІВ
Відомо більше 20 вітамінів. Близько 13 вітамінів значною мірою використовується в організмі людини, які за своєю розчинністю поділяються на водорозчинні вітаміни та жиророзчинні вітаміни.
2.1.1 Водорозчинні вітаміни
Вітамінний комплекс групи В зазвичай зустрічається в їжі. З цієї групи вітамінів для людини важливі вітаміни В1, В2, В6, В12, РР та Н. Майже всі ці вітаміни пов’язані з метаболізмом у м’язах, нервовій тканині та кровотворенням.
Вітамін В1 (тіамін) міститься у всіх рослинних та тваринних продуктах. Багаті джерела цього вітаміну - злаки, печінка, серце, нирки та нежирна свинина. Він перешкоджає метаболізму цукрів у центральній нервовій системі. Гіповітаміноз викликає підвищену стомлюваність та запалення нервів та м’язів.
Вітамін В2 (рибофлавін) міститься в молоці, овочах, печінці, серці та нирках. Це заважає клітинному диханню. Досить типовими є прояви його дефіциту: червонуватий (малиновий) язик, болі в ротових куточках та розлади слизової оболонки порожнини рота.
Вітамін В6 (піридоксин) міститься також у молоці, дріжджах та м’ясі. Він підтримує метаболізм білків і функції вітамінів В1 і В2. Нестача цього вітаміну спричиняє повільне загоєння запалення, особливо загоєння слизових.
Вітамін РР (нікотинова кислота) найчастіше зустрічається у дріжджах, нежирному м’ясі, печінці, молоці та листових овочах. Він входить до складу ферментів, що беруть участь у перенесенні електронів у хімічних реакціях, тобто j. на клітинні окислення. Недостатнє надходження кислоти. Нікотин викликає запалення нервів, психічні розлади, запалення слизових оболонок і сильну діарею.
Вітамін В12 (кобаламін) міститься переважно у кормах для тварин, особливо в печінці, нирках та молоці. Його повна відсутність дієти є винятковою - вона практично трапляється лише у суворих вегетаріанців. Необхідно підтримувати нормальний кровотворення. Для його вживання в організмі достатньо не тільки достатнього запасу їжі, а й достатньої його резорбції в клубовій кишці та наявності т.зв. внутрішній фактор - білок, який утворюється на слизовій оболонці шлунка. Тільки шляхом поєднання внутрішнього фактора та вітаміну В12 з їжею утворюється ефективний комплекс. Частина вітаміну В12 також може утворюватися в слизовій оболонці кишечника. Нестача цього вітаміну викликає серйозне захворювання - анемію.
Вітамін Н (біотин) названий фактором проти шкоди організму сирим яєчним білком. Біотин зв’язується з білком, що міститься в яєчному білку, і запобігає його всмоктуванню з кишечника. Біотин входить до звичайного раціону і його дефіцит виникає лише у пацієнтів із суворою дієтою. Дефіцит біотину уповільнює ріст у дітей, викликає запалення слизових оболонок і шкіри, стомлюваність і біль у м’язах.
Вітамін С (аскорбінова кислота) перешкоджає більшості обмінних процесів в організмі. Однак механізм його дії до кінця не відомий, він діє на формування основної міжклітинної маси сполучної тканини (зв’язок, хрящів, кісток), підвищує стійкість до інфекцій та прискорює загоєння ран. Джерелом вітаміну С є переважно овочі та фрукти. Шипшина та смородина - найбільше джерело наших культур. Вітамін С легко руйнується при варінні та оксигенації. Нестача ефективного вітаміну проявляється зниженням стійкості до інфекцій, кровотечами, втратою зубів і, в крайньому випадку (лише в Європі у дітей), розвитком летального захворювання - цинги.
2.1.2 Жиророзчинні вітаміни
Вітамін А (аксерофтол) міститься у всіх різнокольорових (особливо жовтих та зелених) овочах та фруктах. Рослинна їжа містить його у тій формі, з якої лише виникає ефективний вітамін А. У функціональному стані він міститься в продуктах тваринного походження, особливо в жирах, печінці, молоці, яйцях та олії.
Вітамін А необхідний для утворення барвників в сітківці ока, які необхідні як для кольорового, так і для чорно-білого зору. Він бере участь у виробництві білків зв’язок. Дефіцит вітаміну А спричиняє порушення зору в сутінках, надмірне ороговіння шкіри та порушення зв’язочних структур (опір, наприклад, міжхребцевим дискам зменшується).
Вітамін D (антирахітичний) - лише одна з групи речовин, класифікованих як вітаміни D. З природних джерел єдиним поширеним джерелом цього вітаміну є нутрощі та печінка риб, або нутрощі тварин, що харчуються рибою. Вітамін D міститься в яйцях і молоці. У наших умовах основним джерелом вітаміну D є власне виробництво в шкірі, де він активується ультрафіолетовим випромінюванням (сонячними променями).
Вітамін D стає активною речовиною лише після метаболічного перетворення в нирках. Звідти він переходить в печінку, де зберігається і викидається в організм. Основна роль вітаміну D полягає у збільшенні резорбції кальцію та фосфору в слизовій оболонці кишечника. Кальцій і фосфор зберігаються в кістках (мінералізація кісток). Якщо вітаміну D не вистачає в дитячому віці (як правило, через брак ультрафіолетового випромінювання), виникає розлад мінералізації кісток - рахіт (рахіт). У зрілому віці кістки та зуби декальциновуються при нестачі вітаміну D, а кістки більш схильні до переломів, а зуби - до руйнування зубів. Вітамін D також небезпечний через надмірне надходження при введенні будь-якої з його лікарських форм. Потім кальцій надмірно засвоюється і зберігається в стінках судин та органів (особливо в стінках серця та мозку).
Вітамін Е (токоферол) багатий на рослинні олії, тваринні жири та зернові злаки. Середня дієта забезпечує задовільну кількість вітаміну Е. Фізіологія вітаміну Е має багато неясностей. Здається, це запобігає накопиченню деяких продуктів метаболічного розпаду, тим самим запобігаючи пошкодженню тканин печінки. Дефіцит вітаміну Е проявляється головним чином пошкодженням клітин печінки та низькою стійкістю еритроцитів, які легко руйнуються.
Вітамін К (протигеморагічний) міститься в овочах, цвітній капусті, горосі та крупах. Невелика кількість також містить молоко. Дефіциту вітаміну К через неправильний склад їжі практично не існує. Достатня кількість вітаміну утворюється внаслідок діяльності бактерій у товстому кишечнику. Отже, дефіцит вітаміну К виникає лише при порушеннях функції кишечника, наприклад після знищення кишкових бактерій антибіотиками або за відсутності жовчі та порушень розщеплення та всмоктування жирів, у яких вітамін К розчинний.
Вітамін К контролює вироблення речовин, необхідних для згортання крові. Його дефіцит спричиняє збільшення часу, необхідного для зупинки кровотечі або навіть великої кровотечі з мінімальними травмами.
Підвищене споживання всіх вітамінів відбувається під час важких фізичних навантажень (занять спортом), під час вагітності, після операцій, травм і під час більш серйозних захворювань.
3. АНТИБІОТИКА І ХІМІОТЕРАПЕВТИКА
Антибіотики - це продукти метаболізму мікроорганізмів, які в дуже малих концентраціях зупиняють ріст і розмноження мікробів або вбивають їх. Сьогодні термін антибіотики також включає речовини з антимікробною дією, які виробляються напівсинтетично або синтетично - хіміопрепарати.
Загальні властивості протимікробних препаратів
Бактерициди вбивають мікробну клітину, діють незворотно і швидше.
Бактеріостатичні речовини лише оборотно зупиняють ріст і розмноження мікробів.
Спектр дії протимікробних речовин
1. вузький спектр дії (протитуберкульозні засоби)
2-й середній спектр дії (пеніцилін, ампіцилін)
3. широкий спектр дії (тетрацикліни, левоміцетин)
3.1 КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ АНТИБІОТИКИ
1. Бета-лактамні антибіотики
ПЕНІЦІЛІНИ - це високоефективні АТВ з надзвичайно низькою токсичністю. Їх отримують із культури Penicillium chrysogenum, яка виробляє 6-амінопеніциламінову кислоту.
АЦИДОЛАБІЛЬНІ ПЕНІЦІЛІНИ вводять лише парентерально через їх нестабільність при низькому рівні шлункового рН. Сюди входить класичний бензилпеніцилін (пеніцилін G). Його спектр включає G + коки та палички, G-коки, G-спіральні мікроби.
КИСЛОСЛІДНІ ПЕНІЦІЛІНИ включають феноксиметилпеніцилін (пеніцилін V). Він протистоїть дії шлункового соку і тому вводиться всередину. Його спектр ідентичний пеніциліну G. Препарати пеніциліну V: Оспен, Пенбене
ПЕНІЦІЛІНИ СТАБІЛЬНІ ПРОТИ БЕТАЛАКТАМАЗ (золотистий стафілокок - золотистий стафілокок). Ці пеніциліни протистоять дії стафілококових бета-лактамаз.
АМІНОПЕНІЦІЛІНИ діють на G + коки, особливо на G-стержні.
Приготування: Амоксицилін (Amoclen). У поєднанні з інгібітором бета-лактамази, клавулановою кислотою, ми отримуємо дуже ефективний т. Зв ω-амоксицилін (Augmentim). Ампіцилін є препаратом вибору при респіраторних інфекціях, інфекціях сечовивідних шляхів та інших захворюваннях.
2. Цефалоспорини
Основа - 7-аміноцефалоспоранова кислота. З І. по IV ст. покоління, спектр активності на G-бактерії підвищується. З І. по III ст. але спектр активності на G-коки, особливо стафілококи, значно зменшується.
ЦЕФАЛОСПОРИНИ I. Препарати ГЕНЕРАЦІЇ: Цефалексин, Цефалотин
ЦЕФАЛОСПОРИНИ II. ПОКОЛІННЯ є більш стійкими до дії бета-лактамаз. Препарати: Цефуроксин Аксеті (Зіннат) часто дають перорально
ЦЕФАЛОСПОРИНИ III. ПОКОЛІННЯ є високоефективними щодо G-бактерій. Цефіксин (Супракс) призначають всередину.
ЦЕФАЛОСПОРИНИ IV. ПОКОЛІННЯ даються лише парентерально. Вони діють як на G-бактерії, так і на G +, особливо на стафілококи. Препарати: Цефпіром (Cefrom).
3. Тетрацикліни
Вони мають дуже широкий діапазон ефективності. Окрім бактерій, вони діють і на деякі найпростіші. Препарати: Тетрациклін, Доксициклін
4. Аміноглікозиди
Спектр їх включає в основному аеробні G-бактерії та стафілококи. Препарати: Гемтаміцин, Амікацин, Нетилміцин. До цієї групи відноситься стрептоміцин, який використовується для лікування туберкульозу.
5. Макроліди
Препарати: Еритроміцин в основному впливає на G-бактерії, G-коки та спірохети. З G-бактерій напр. гемофіли, борделі - спіраміцин можна застосовувати при лікуванні токсоплазмозу.
6. Левоміцетин
Він характеризується широким діапазоном ефективності. Він діє на аеробні та анаеробні G + і G- бактерії.
7. Поліпептид АТВ
Найголовніше, що поліміксини виробляються їх Bacillous polymixa. Впливає лише на G-бактерії.
3.2 РОЗПОДІЛ І ХАРАКТЕРИСТИКИ ХІМОТЕРАПЕВТИКИ
1. Спектр сульфаніламідів включає стрептококи, стафілококи, клостридії та інші. Препарат відомий: котрімоксазол (Бісептол) - має широкий спектр дії.
2. Препарат нітромідазолу: метронідазол застосовується при лікуванні анаеробних інфекцій. Інший препарат - нітрофурантоїн, який використовується для лікування інфекцій сечовивідних шляхів.
3. Хінолони класичні хінолони включають налідиксову кислоту та оксолінову кислоту, що використовуються для лікування інфекцій сечовивідних шляхів.
4. Протитуберкульозні засоби застосовуються для лікування туберкульозу. Наприклад Гідразид ізо-нікотинової кислоти - INH, пара-аміносаліцилова кислота - PAS, етамбутол.
5. Протигрибкові препарати - Протигрибкові засоби - це препарати, що діють на дріжджі та грибки. Препарати: Міконазол, Амфотерицин В діє на кандиди та аспергіли.