Вступ

абдомінального

В останні роки серед населення Сполучених Штатів спостерігається збільшення абдомінального ожиріння, що супроводжується збільшенням загального ожиріння. Абдомінальне ожиріння має шкідливі наслідки для здоров'я, такі як резистентність до інсуліну, дисліпідемія та запалення, що сприяє патогенезу серцево-судинних захворювань (ССЗ), метаболічного синдрому та раку.

Окружність талії (WC) та співвідношення талії та стегон (ICC) є непрямими показниками ожиріння живота або центральної області. Порогові значення - 102 см (чоловіки) та 88 см (жінки) для CC та 0,95 (чоловіки) та 0,88 (жінки) для ICC.

Крім того, було встановлено, що показник зросту талії може бути використаний як альтернатива ІСН, оскільки він забезпечує корекцію розміру тіла на основі зросту.

Ці виміри пов'язані з ризиками хронічних захворювань, тоді як їх зв'язок із смертністю є суперечливим.

Методи

До когортного дослідження, проведеного в 1976 р. У США, було залучено 121 700 медсестер у віці від 30 до 55 років, які заповнили анкету про свою історію хвороби та спосіб життя. Цей опитувальник оновлювався кожні два роки.

Для цього конкретного аналізу було включено 44636 жінок, які повідомили про свій КК в опитувальнику 1986 р. І які не мали історії ССЗ або раку.

Оцінка загального ожиріння та ожиріння

Індекс маси тіла (ІМТ) розглядався як показник загального ожиріння. ІМТ розраховували як вагу в кілограмах, поділену на квадрат висоти в метрах (кг/м 2).

У підгрупі з 184 учасників зареєстровані ваги були перевірені та порівняні з поточними вагами (r = 0,96; [середня різниця: повідомлена вага - виміряна вага] = -1,5 кг [SD, 2,88 кг]). Для перевірки окружності талії та стегон вимірювання цих параметрів, про які повідомляли 140 суб'єктів, було порівняно з 2 стандартизованими вимірами, зробленими за 6 місяців техніками. Співвідношення між зареєстрованими колами та вимірюваннями становило 0,84 для стегна та 0,89 для талії.

Визначення коваріатів

Дані пацієнтів, такі як куріння, менопаузальний статус, замісна гормональна терапія (ЗГТ) у постменопаузі та діагноз гіпертонії або дисліпідемії, оновлювались кожні 2 роки. Вживання алкоголю оцінювали за допомогою опитування щодо харчових звичок. Також учасників опитували щодо їх фізичної активності.

Критерії оцінки

У випадках смерті вимагали свідоцтва про смерть або запитували дозвіл у найближчих родичів учасників для ознайомлення з медичною картою. Причини смерті класифікували як такі, що були наслідком ССЗ, раку та інших.

На початку дослідження вчені згрупували учасників за квінтильними категоріями на основі WC, ICC, співвідношення талії та зросту або окружності стегон.

Відносний ризик (RR) розраховували за допомогою індексу для певної категорії вимірювань порівняно з найнижчими категоріями. Для корекції аналізу за віком застосовували метод Мантеля-Хензеля. Спочатку пропорційну регресію Кокса застосовували для корекції аналізу за віком та іншими незрозумілими факторами. Оцінювали вплив загального ожиріння на зв'язок між абдомінальним ожирінням та смертністю, для чого аналіз був скоригований на ІМТ (35 кг/м 2). Для аналізу чутливості також враховували ІМТ. Дослідники провели стратифікований аналіз, щоб оцінити, чи можуть такі характеристики, як вік, куріння, менопауза та загальне ожиріння змінити зв'язок між ожирінням живота та смертністю. У кожній категорії були проведені аналізи тенденцій, для яких середнє значення вимірювань ожиріння живота використовувалось як безперервна змінна в багатофакторних моделях. Всі значення ймовірності були двосторонніми.

Результати

За 16 років спостереження було зареєстровано 3507 смертей, з яких 751 - від ССЗ та 1748 - від раку. З самого початку більш високі показники туалету, ХСН та індексу висоти талії супроводжувались низькою фізичною активністю та меншою можливістю застосування ЗГТ у постменопаузі, хоча з більшою ймовірністю гіпертонії та клінічної гіперхолестеринемії. Значний зв’язок спостерігався між антропометричними показниками ожиріння живота та ІМТ. Після корекції віку, куріння та інших змінних спостерігалася важлива взаємозв'язок між збільшенням WC та CHF та збільшенням смертності.

WC, ICC та співвідношення талії та висоти були лінійно пов'язані зі смертністю. Довірчий інтервал становив 95% у всіх квінтилях (с

Порогові значення для ІМТ (> 25-й > 30 кг/м 2), CC (> 35 дюймів [88 см]) та ICC (> 0,88) для оцінки ефекту як абдомінального, так і загального ожиріння. Дослідники обмежили аналіз учасниками, які не мали паління в анамнезі, і виключили жінок з ІМТ 2 .

Ризик смертності був вищим у осіб із абдомінальним та генералізованим ожирінням. Абдомінальне ожиріння асоціювалося з підвищеним ризиком смертності від ССЗ.

Обговорення

Це дослідження показало значну залежність між абдомінальним ожирінням та ризиком смерті. Його високий коефіцієнт подальшого спостереження та перспективна конструкція мінімізували похибки, спричинені втратою подальших дій. Масштаби цього дослідження дозволили нам точно оцінити RR. Автори визнають, що самозвіти про антропометричні показники ожиріння являли собою одне з потенційних обмежень дослідження. Однак ці самозвіти мали суттєве значення для цієї сукупності (медичні працівники). Учасників із наявними ССЗ та раком на початку дослідження виключили з метою оптимізації аналізу взаємозв'язку між ожирінням та смертністю.

У цьому дослідженні було продемонстровано важливість розподілу жиру в організмі та ожиріння в животі для прогнозу смертності у жінок. У попередніх дослідженнях було виявлено, що ХСН та ХСН пов'язані з вищою смертністю, особливо від ішемічної хвороби серця. В результаті аналізу двох когорт, проведеного в Європі, було отримано значну зв'язок між ожирінням живота та загальною смертністю. Ще одне нещодавнє дослідження, проведене у Великобританії, показало, що ХСН позитивно пов’язаний із смертністю жінок, які не палять. Не спостерігалося зв'язку між показниками ожиріння живота та смертністю від раку.

Жирність живота пов’язана з несприятливими метаболічними профілями, такими як дисліпідемія, резистентність до інсуліну та системне запалення, що сприяє патогенезу цукрового діабету, ССЗ та деяких видів раку.

Вибір найбільш підходящої міри ожиріння живота є предметом обговорення. CC легко приймати і представляє як підшкірний, так і черевний жир. ICC часто використовують як міру розміру тіла, хоча його важче інтерпретувати. З цього дослідження було продемонстровано важливий зв'язок між цими двома показниками та смертністю.

Автори вважають, що варто згадати зворотну залежність між обхватом стегна та смертністю після коригування на WC. Це свідчить про те, що при певному рівні туалету більша окружність стегон може супроводжуватися меншою смертністю від ССЗ. Нові дослідження показали, що сіднично-стегнова область здатна отримувати вільні жирні кислоти з кровообігу, хоча у неї мало шансів на їх негайне виділення, отже, вона виконує захисну функцію, запобігаючи ектопічному відкладення жиру в тканинах або органах. У ході досліджень, які використовували двоенергетичну рентгенівську абсорбціометрію або комп’ютерну томографію для оцінки вмісту жиру та м’язів ніг, було виявлено, що наявність підшкірного жиру пов’язано з більш сприятливим профілем серцево-судинних ризиків.

Це дослідження включало зареєстрованих медсестер. Відносна однорідність щодо рівня освіти та професії зменшила суперечливі фактори, пов'язані з соціально-економічним статусом. Більшість учасників були білими, тому автори визнають необхідність підтвердження цих висновків в інших етнічних групах.

Висновки

Отримані результати вказують на існування значного зв’язку між ожирінням живота та загальною смертністю або через певні причини. Високі значення WC та CHF були пов'язані з більш високим ризиком смертності від ССЗ, навіть у жінок із нормальною вагою. На закінчення автори відзначають, що для запобігання розвитку хронічних захворювань та передчасної смерті важливо підтримувати здорову вагу та окружність талії та уникати ожиріння живота.