Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Revista Chilena de Cirugía є розповсюджувальним органом Товариства хірургів Чилі і публікує оригінальні та неопубліковані статті на медичні теми, зокрема статті про основи та клінічні дослідження, оглядові статті, документи та інші, надаючи перевагу тим, що стосуються хірургії та її похідних спеціальності. Крім того, публікуються редакційні статті, клінічні випадки, листи до редактора, зображення та хірургічні втручання.

Індексується у:

Web of Science через індекс цитування SciELO; Скопус; Google (www.scholar.google.com); Наукова електронна бібліотека в режимі он-лайн (www.SciELO.cl); EBSCO Publishing; Імбіомед (www.imbiomed.com); Бузок; SISIB (www.al-dia.cl); Редалик

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Пацієнти та методи
  • Вивчати дизайн
  • Фізичні вправи
  • Аналіз складу тіла
  • Хірургічні процедури
  • Статистичний аналіз
  • Результати
  • Характеристика пацієнтів
  • Фізичні вправи зменшують втрату сухої маси після баріатричної операції
  • Фізичні вправи збільшують втрату жиру після баріатричної операції
  • Обговорення
  • Етичні обов'язки
  • Захист людей і тварин
  • Конфіденційність даних
  • Право на приватність та інформовану згоду
  • Конфлікт інтересів
  • Бібліографія

психо

Охарактеризувати вплив програми фізичних вправ на втрату м’язової маси у хворих із ожирінням пацієнтів протягом першого року після баріатричної операції.

Пацієнти та методи

Неодночасне когортне дослідження хворих на ожиріння пацієнтів, які перенесли шлунковий шунтування Ру-ен-Y (BPGYR) або шлункову гастректомію (ГМ), що включало вимірювання складу їх тіла до і через 3, 6 та 12 місяців після операції. Пацієнтів класифікували як фізичні вправи (+) або фізичні вправи (-) залежно від того, виконували вони програму фізичних вправ під контролем протягом першого року після операції.

Ідентифіковано 35 хворих із ожирінням пацієнтів, які перенесли BPGYR або ГМ. Двадцять (57%) пацієнтів були фізичними вправами (+) та 15 (43%) фізичними вправами (-). Середні показники віку та передопераційного ІМТ у фізичних вправах (+) та фізичних вправах (-) становили 33,5 ± 8,9 та 43,3 ± 12,4 року (р 0,05) та 40,4 ± 7, 1 та 35,8 ± 5 кг/м 2 (р 0,05 ), відповідно. Не було відмінностей у складі тіла між цими двома групами. Через рік після операції втрата м’язової маси у пацієнтів на фізичних вправах (+) та фізичних вправах (-) становила 17,9 ± 4,1% та 30,1 ± 4,5% від загальної втрати ваги відповідно (р 0,05).

Ці результати свідчать про те, що стимуляція м’язів за допомогою регулярних фізичних вправ зменшує втрату м’язової маси, що спостерігається після баріатричної операції, покращуючи тим самим склад тіла пацієнтів.

Ми прагнули охарактеризувати вплив програми фізичних вправ на втрату маси жиру у хворих із ожирінням через рік після баріатричної операції.

Пацієнти та методи

Ретроспективне когортне дослідження групи пацієнтів, яким проводили шлунковий шунтування Roux-en-Y (RYGB) або рукавну гастректомію (SG) та аналіз складу тіла до та через 3, 6 та 12 місяців після операції. Виявлені пацієнти були далі класифіковані як фізичні вправи (+) або фізичні вправи (-) залежно від того, чи дотримувались вони програми фізичних вправ протягом першого року після операції.

Ми виявили 35 хворих із ожирінням пацієнтів, які перенесли RYGB або SG. 20 (57%) пацієнтів займалися фізичними вправами (+), а 15 (43%) пацієнтами займалися фізичними вправами (-). Середній вік та передопераційний ІМТ у пацієнтів із фізичними вправами (+) та фізичними вправами (-) становив 33,5 ± 8,9 та 43,3 ± 12,4 року (Р .05), і 40,4 ± 7,1 та 35,8 ± 5 кг/м 2 (Р .05) відповідно. Відмінностей у складі тіла між обома групами не було. Через рік після операції втрата маси жиру у фізичних вправах (+) та фізичних вправах (-) становила 17,9 ± 4,1% та 30,1 ± 4,5% від загальної втрати ваги відповідно (Р .05).

Результати цього дослідження свідчать про те, що стимуляція м’язів за допомогою фізичних вправ може зменшити втрату м’язової маси тіла, спричинену хірургічним втручанням, таким чином покращуючи результати композиції тіла після операції.

Ожиріння - це стан надмірного відкладення жирової маси (МГ), що пов’язано з низкою метаболічних, запальних, дегенеративних та новоутворень, які погіршують якість і одночасно знижують тривалість життя 1,2. Баріатрична хірургія є найбільш ефективним методом лікування ожиріння. Поряд із втратою ваги, яку пацієнти відчувають після операції, деякі супутні захворювання, пов’язані з ожирінням, покращуються або навіть зменшуються, такі як цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія та дисліпідемія 3 .

Однак втрата ваги, яка виникає після таких операцій, як шлунковий шунтування Ру-ен-Y (BPGYR), не тільки спричиняється втратою MG, але і втратою нежирної маси (MM) 4-6. Насправді втрата ММ протягом першого року після LYGB може становити до 28% від загальної втрати ваги 5. Втрата ММ відбувається головним чином протягом першого семестру після операції, зосереджуючись на тулубі, тоді як втрата МГ розподіляється однорідно протягом першого року і так само по тулубу та кінцівках. Ці дані демонструють глибокі зміни, що відбуваються у складі тіла пацієнтів із ожирінням після операції, що характеризується значною втратою ММ.

В останні роки було показано, що скелетні м'язи мають важливу ендокринну функцію, що характеризується секрецією міозинів (пептидів, отриманих з м'язів) у відповідь на скорочення м'язів. Описано, що міозини мають важливу протизапальну та регулюючу активність для енергетичного та глюкозного гомеостазу 7. Зважаючи на важливі механічні та метаболічні функції, що виконуються скелетними м’язами, ми вважаємо важливим встановити ефективні стратегії, спрямовані на зменшення втрат ММ у пацієнтів після баріатричної операції, і таким чином оптимізувати їхній склад тіла. Метою цього дослідження є характеристика впливу, який надає програма фізичних вправ (ПЕ) на втрату ММ у пацієнтів із ожирінням протягом першого року після перенесеної баріатричної операції.

Пацієнти та методи дослідження

Програма ПЕ складалася зі структурованого аеробного опору та тренувань щодо сили м’язів, які починалися за 2 тижні до операції, виконувались у 3 сеанси на тиждень. Під час аеробної витривалості пацієнтам доводилося досягати 70% від теоретичного максимального частоти серцевих скорочень протягом 30 хв, що контролювали за допомогою частотоміра годинникового типу (полярний, модель Ft-4, Boston Scientific Co.). Були використані велотренажери (Life Fitness Bike Backed Classic), бігові доріжки (Life Fitness New Model Trotador 95Te) та еліптичні тренажери (Crosstrainer Life Fitness Classic).

Була реалізована програма нарощування та зміцнення м’язів. Інтенсивність вправи задавалася кількістю повторень, швидкістю та навантаженням. Пацієнти працювали на 70% своїх максимальних повторень, у 3 підходи по 15 повторень кожен, залучаючи групи м’язів верхніх кінцівок і нижньої частини тулуба. Тренування проводилися в ланцюзі, мінімальний простір - 2 хв для відпочинку між кожною серією. Щомісяця проводились переоцінки для корекції м’язових навантажень та інтенсивності аеробних вправ. Під час цих заходів завжди був принаймні один тренер, який наглядав за пацієнтами. Аварій та поранень не було. Не було зафіксовано, чи виконували пацієнти з ЕФ (+) та ЕФ (-) фізичні навантаження у вільний час. Усі пацієнти отримували стандартні рекомендації щодо помірних фізичних навантажень 150 хв на тиждень.

Аналіз складу тіла

Склад тіла визначали за допомогою тетраполярного біоелектричного імпедансу (Quadscan Bodystat ® 4000 multi, BODYSTAT, США). Ця процедура тривала близько 20 хв. В ході аналізу пацієнти знаходились у положенні лежачи на спині та були підключені до електродів на спині, кисті та правій нозі згідно з рекомендаціями Європейського товариства клінічного харчування (ESCN). Визначення складу тіла проводили у стандартизованих умовах: мінімум 4 години голодування та відсутність інтенсивних фізичних навантажень протягом останніх 12 годин. Загальну вагу вимірювали у босих та легко одягнених пацієнтів за допомогою електронної ваги (Seca 780/783, Гамбург, Німеччина). Висоту вимірювали електронним стадіометром (електронна колонкова шкала Seca 799, Гамбург, Німеччина).

З даних, отриманих за допомогою вимірювача імпедансу, для аналізу використовувались такі змінні складу тіла: загальна вага тіла (РСТ, у кілограмах), MG (у кілограмах) та MM (у кілограмах). Пропорцію та абсолютні зміни у кожному з описаних раніше відділів тіла оцінювали шляхом обчислення різниці між часом вимірювання та його передопераційним рівнем.

Лапароскопічний RYGB проводили шляхом створення невеликого шлункового мішечка приблизно 30-50 мл. Гастроеюнальний анастомоз виконували вручну в 2 площинах, і приблизно зробили 150-сантиметрову харчову петлю та 50-сантиметрову біліопанкреатичну петлю. ГМ проводили шляхом проведення канальцевої резекції шлунка за допомогою степлера, каліброваного на основі силіконового зонда 34-50 Fr, залежно від уподобань хірурга. Після резекції шлунка лінія брекетів була посилена безперервним синтетичним швом, що розсмоктується.

Безперервні змінні виражаються як середнє та стандартне відхилення. Категоричні змінні виражаються в абсолютних числах і відсотках. Т-критерії Стьюдента використовувались для порівняння середніх показників різних рівнів категорій. Для порівняння пропорцій використовували точний тест Фішера. Значення р менше 0,05 вважали статистично значущим. Статистичні розрахунки проводили за допомогою програми SPSS, v. 19 (Чикаго, США). Тест ANOVA був використаний для порівняння результатів ваги та складу тіла всередині та між групами.

Результати Характеристика пацієнта

Ідентифіковано 35 пацієнтів із середнім віком 37,7 ± 11,5 років та середнім передопераційним ІМТ 38,4 ± 6,6 кг/м 2, переважно жінок (n = 29, 82,9%). Із загальної кількості пацієнтів 20 (57%) були ЕФ (+) та 15 (43%) ЕФ (-). Пацієнти з EF (+) були старшими та мали більш високий ІМТ порівняно з EF (-). Однак відмінностей у складі тіла між пацієнтами в обох групах не було. У таблиці 1 узагальнено демографічні дані та базовий склад тіла пацієнтів.