ОРИГІНАЛЬНА СТАТТЯ

Фізичні вправи зменшують втрату сухої маси у пацієнтів із ожирінням, які перенесли баріатричну операцію

Фізичні вправи зменшують втрату м’язової маси у пацієнтів із ожирінням, які перенесли баріатричну операцію

Родріго Муньос, Хуліан Ернандес, Ана Паласіо, Крістобаль Майз, Густаво Перес *

Кафедра травної хірургії, Кафедра хірургії, Медичний факультет, Університет Понтифіції Католіки Чилі, Сантьяго, Чилі

Мета: Охарактеризувати вплив програми фізичних вправ на втрату м’язової маси у хворих із ожирінням пацієнтів протягом першого року після баріатричної операції.

Пацієнти та методи: Неодночасне когортне дослідження хворих із ожирінням пацієнтів, які перенесли шлунковий шунтування Ру-ен-Y (BPGYR) або гастректомію рукавів (ГМ), що включало вимірювання складу їх тіла до та через 3, 6 та 12 місяців після операції. Пацієнтів класифікували як фізичні вправи (+) або фізичні вправи (-) залежно від того, виконували вони програму фізичних вправ під контролем протягом першого року після операції.

Результати: Ідентифіковано 35 хворих із ожирінням пацієнтів, які перенесли BPGYR або ГМ. Двадцять (57%) пацієнтів були фізичними вправами (+) та 15 (43%) фізичними вправами (-). Передопераційний вік та середній показник ІМТ у фізичних вправах (+) та фізичних вправах (-) становили 33,5 ± 8,9 та 43,3 ± 12,4 року (р 2 (с

Висновки: Ці результати свідчать про те, що стимуляція м’язів за допомогою регулярних фізичних вправ зменшує втрату м’язової маси, що спостерігається після баріатричної операції, покращуючи тим самим склад тіла пацієнтів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА Склад тіла; Втрата ваги; Баріатрична хірургія; Пісна маса; Фізичні вправи.

Завдання: Ми прагнули охарактеризувати вплив програми фізичних вправ на втрату маси жиру у хворих із ожирінням пацієнтів через рік після баріатричної операції.

Пацієнти та методи: Ретроспективне когортне дослідження групи пацієнтів, яким проводили шлунковий шунтування (Roux-en-Y) шлунковий шунтування (RYGB) або рукавну гастректомію (SG) та аналіз складу тіла до та через 3, 6 та 12 місяців після операції. Виявлені пацієнти були далі класифіковані як фізичні вправи (+) або фізичні вправи (-) залежно від того, чи дотримувались вони програми фізичних вправ протягом першого року після операції.

Результати: Ми виявили 35 хворих із ожирінням пацієнтів, які перенесли RYGB або SG. 20 (57%) пацієнтів займалися фізичними вправами (+), а 15 (43%) пацієнтами займалися фізичними вправами (-). Середній вік та передопераційний ІМТ у пацієнтів із фізичними вправами (+) та фізичними вправами (-) становив 33,5 ± 8,9 та 43,3 ± 12,4 року (P 2 (P P

Висновки: Результати цього дослідження свідчать про те, що стимуляція м’язів за допомогою фізичних вправ може зменшити втрату м’язової маси тіла, спричинену хірургічним втручанням, таким чином покращуючи результати композиції тіла після операції.

КЛЮЧОВІ СЛОВА Склад тіла; Втрата ваги; Баріатрична хірургія; Маса без жиру; Фізичні вправи.

Ожиріння - це стан надмірного відкладення жирової маси (МГ), що пов’язано з низкою метаболічних, запальних, дегенеративних та новоутворень, які погіршують якість і одночасно знижують тривалість життя 1,2. Баріатрична хірургія є найбільш ефективним методом лікування ожиріння. Поряд із втратою ваги, яку пацієнти відчувають після операції, деякі супутні захворювання, пов’язані з ожирінням, покращуються або навіть зменшуються, такі як цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія та дисліпідемія 3 .

Однак втрата ваги, яка виникає після таких операцій, як шлунковий шунтування Ру-ен-Y (BPGYR), виникає не тільки внаслідок втрати MG, але і внаслідок втрати худої маси (MM) 4-6. Насправді втрата ММ протягом першого року після LYGB може становити до 28% від загальної втрати ваги 5. Втрата ММ відбувається головним чином протягом першого семестру після операції, зосереджуючись на тулубі, тоді як втрата МГ однорідно розподіляється протягом першого року, а також у тулубі та кінцівках. Ці дані демонструють глибокі зміни, що відбуваються у складі тіла пацієнтів із ожирінням після операції, що характеризується значною втратою ММ.

В останні роки було доведено, що скелетні м'язи виконують важливу ендокринну функцію, яка характеризується секрецією міозинів (пептидів, отриманих з м'язів) у відповідь на скорочення м'язів. Описано, що міозини мають важливу протизапальну та регуляторну активність для енергетичного та глюкозного гомеостазу. Зважаючи на важливі механічні та метаболічні функції, що виконуються скелетними м’язами, ми вважаємо важливим встановити ефективні стратегії, спрямовані на зменшення втрат ММ у пацієнтів після баріатричної операції, і таким чином оптимізувати їхній склад тіла. Метою цього дослідження є характеристика впливу програми фізичних вправ (ПЕ) на втрату ММ у пацієнтів із ожирінням протягом першого року після перенесеної баріатричної операції.

Пацієнти та методи

Вивчати дизайн

Програма ПЕ складалася зі структурованого аеробного опору та тренувань щодо сили м’язів, які починалися за 2 тижні до операції, виконувались у 3 сеанси на тиждень. Під час аеробної витривалості пацієнтам доводилося досягати 70% від теоретичного максимального частоти серцевих скорочень протягом 30 хв, що контролювали за допомогою частотоміра годинникового типу (полярний, модель Ft-4, Boston Scientific Co.). Були використані велотренажери (Life Fitness Bike Backed Classic), бігові доріжки (Life Fitness New Model Trotador 95Te) та еліптичні тренажери (Crosstrainer Life Fitness Classic).

Була реалізована програма нарощування та зміцнення м’язів. Інтенсивність вправи задавалася кількістю повторень, швидкістю та навантаженням. Пацієнти працювали на 70% своїх максимальних повторень, у 3 підходи по 15 повторень кожен, залучаючи групи м’язів верхніх кінцівок і нижньої частини тулуба. Тренування проводилися в ланцюзі, мінімальний простір - 2 хв для відпочинку між кожною серією. Щомісяця проводились переоцінки для регулювання м’язових робочих навантажень та інтенсивності аеробних вправ. Під час цих заходів завжди був принаймні один тренер, який наглядав за пацієнтами. Аварій та поранень не було. Не було зафіксовано, чи виконували пацієнти з EF (+) та EF (-−) фізичні навантаження у вільний час. Усі пацієнти отримували стандартні рекомендації щодо помірних фізичних навантажень 150 хв на тиждень.

Аналіз складу тіла

Склад тіла визначали за допомогою тетраполярного біоелектричного імпедансу (Quadscan Bodystat ® 4000 multi, BODYSTAT, США). Ця процедура тривала близько 20 хв. В ході аналізу пацієнти знаходились у положенні лежачи на спині та були підключені до електродів на спині, кисті та правій нозі згідно з рекомендаціями Європейського товариства клінічного харчування (ESCN). Визначення складу тіла проводили у стандартизованих умовах: мінімум 4 години голодування та відсутність інтенсивних фізичних навантажень протягом останніх 12 годин. Загальну вагу вимірювали у босих та легко одягнених пацієнтів за допомогою електронної ваги (Seca 780/783, Гамбург, Німеччина). Висоту вимірювали електронним стадіометром (електронна колонкова шкала Seca 799, Гамбург, Німеччина).

З даних, отриманих за допомогою вимірювача імпедансу, для аналізу використовувались такі змінні складу тіла: загальна вага тіла (РСТ, у кілограмах), MG (у кілограмах) та MM (у кілограмах). Пропорцію та абсолютні зміни у кожному з відділів тіла, описаних вище, оцінювали шляхом обчислення різниці між часом вимірювання та його передопераційним рівнем.

Лапароскопічний RYGB проводили шляхом створення невеликого шлункового мішечка приблизно 30-50 мл. Гастроеюнальний анастомоз виконували вручну в 2 площинах, і приблизно зробили 150-сантиметрову харчову петлю та 50-сантиметрову біліопанкреатичну петлю. ГМ проводили шляхом проведення канальцевої резекції шлунка за допомогою степлера, каліброваного на основі силіконового зонда 34-50 Fr, залежно від уподобань хірурга. Після резекції шлунка лінія брекетів була посилена безперервним синтетичним швом, що розсмоктується.

Безперервні змінні виражаються як середнє та стандартне відхилення. Категоричні змінні виражаються в абсолютних числах і відсотках. Т-критерії Стьюдента використовувались для порівняння середніх показників різних рівнів категорій. Для порівняння пропорцій використовували точний тест Фішера. Значення р менше 0,05 вважали статистично значущим. Статистичні розрахунки проводили за допомогою програми SPSS, v. 19 (Чикаго, США). Тест ANOVA був використаний для порівняння результатів ваги та складу тіла всередині та між групами.

Характеристика пацієнтів

Ідентифіковано 35 пацієнтів із середнім віком 37,7 ± 11,5 років та середнім передопераційним ІМТ 38,4 ± 6,6 кг/м 2, переважно жінок (n = 29, 82,9%). Із загальної кількості пацієнтів 20 (57%) були ФВ (+) та 15 (43%) ФВ (−-). Пацієнти з EF (+) були старшими та мали більш високий ІМТ порівняно з EF (−-). Однак відмінностей у складі тіла між пацієнтами в обох групах не було. У таблиці 1 узагальнено демографічні дані та базовий склад тіла пацієнтів.

Таблиця 1 Базові демографічні та антропометричні характеристики.

зменшують

Безперервні змінні, виражені як середнє значення ± стандартне відхилення. Категоричні змінні, виражені в абсолютній кількості випадків (відсоток від загальної кількості).% ММ: відсоток нежирної маси; % ГМ: відсоток жирової маси; RYGB: шлунковий шунтування Roux-en-Y; EF: фізичні вправи; ГМ: рукавна гастректомія; ІМТ: індекс маси тіла.

Фізичні вправи зменшують втрату сухої маси після баріатричної операції

Прогресування втрати ваги протягом першого року після операції було подібним у пацієнтів із EF (+) та EF (-), як показано на малюнку 1. Через 3 місяці після операції у пацієнтів із EF (+) спостерігалося зменшення на 5,9 ± 0,9% у ММ по відношенню до їх вихідного рівня, тоді як у пацієнтів з ЕФ (-) він становив 10 ± 0,8%. Така більша втрата ММ у хворих на ЕФ (-) зберігалася через 6 та 12 місяців (табл. 2). Через 12 місяців втрата ММ у хворих на EF (+) та EF (-) становила 17,9 ± 4,1% та 30,1 ± 4,5% (p

Фігура 1 Прогресування% PEP після баріатричної хірургії у пацієнтів
EF (+) (відкриті кола) та EF (-−) (чорні кола) через 3, 6 та 12 місяців.
Значення відповідають середньому значенню ± стандартне відхилення.
EF: фізичні вправи; % PEP: відсоток надмірної втрати ваги.

Таблиця 2 Зміни складу тіла після операції у пацієнтів з фізичними вправами та без них

Значення, виражені як середнє значення ± стандартне відхилення.
% PEP: відсоток надмірної втрати ваги; EF: фізичні вправи; ІМТ: індекс маси тіла.
* стор

Малюнок 2 Прогресування відсотка втрати ММ після операції
баріатрична у пацієнтів EF (+) (відкриті кола) та EF (−-) (чорні кола)
3, 6 і 12 місяців. Значення відповідають середньому значенню ± стандартна похибка.
EF: фізичні вправи; ММ: нежирна маса.
* стор

Фізичні вправи збільшують втрату жиру після баріатричної операції

На відміну від ефекту EF на MM, пацієнти з EF (+) демонстрували тенденцію втрати MG більшу, ніж у пацієнтів з EF (-−) (рис. 3). Наприкінці цього дослідження абсолютна втрата MG у пацієнтів із EF (+) та EF (-−) становила 31,4 ± 3 кг та 19 ± 2 кг (p

Малюнок 3 Прогресування відсотка втрати МГ після операції
баріатричний у пацієнтів EF (+) (відкриті кола) та EF (−-) (чорні кола)
через 3, 6 і 12 місяців. Значення відповідають середньому значенню ± стандартна помилка.
EF: фізичні вправи; MG: жирова маса. * стор

Вживання білка - ще один важливий фактор, що бере участь у підтримці ММ після операції12. Рекомендації щодо харчування рекомендують щоденне споживання 60-120 г білка у всіх пацієнтів, які перенесли баріатричну операцію, 8 споживання, якого більшість пацієнтів зазвичай не може досягти після таких процедур, як RYGB. Вони пов’язані з цим низьким споживанням білка, непереносимістю продуктів з високим вмістом білка 13, недостатньою добовою калорійністю, яка іноді не досягає 1000 ккал на день 14, та зміненим перетравленням білка 15. Разом усі ці фактори сприяють втраті ММ після операції. Ми не можемо виключити можливість того, що споживання білка в обох групах могло вплинути на спостережувані результати, оскільки через ретроспективний характер нашої роботи неможливо було оцінити споживання білка у наших пацієнтів. Через роль споживання білка у регуляції ММ, ми вважаємо, що нові перспективні дослідження повинні включати його оцінку для досягнення кращої інтерпретації результатів.

На закінчення результати цієї роботи показують, що баріатричні процедури, такі як BPGYR та GM, значно зменшують ММ тіла, ефект, якому можна ефективно протидіяти, включаючи рутинні фізичні навантаження як невід'ємну частину післяопераційних рекомендацій для наших пацієнтів. Ця робота дозволила зрозуміти вплив хірургічного втручання на склад тіла пацієнтів і те, що воно не відображається змінами ІМТ. У той же час ці результати представляють виклик для клініцистів, які повинні допомагати пацієнтам включати ефективні заходи, що дозволяють досягти більш здорової втрати ваги.

1. Хасан М.К., Джоші А.В., Мадхаван С.С., Амонкар М.М. Ожиріння та якість життя, пов’язані зі здоров’ям: поперечний аналіз населення США. Int J Obes Relat Metab Disord. 2003; 27: 1227-32. [Посилання]

2. Flegal KM, Kit BK, Orpana H, Graubard BI. Асоціація смертності від усіх причин із зайвою вагою та ожирінням за допомогою стандартних категорій індексу маси тіла: систематичний огляд та мета-аналіз. ДЖАМА. 2013; 309: 71-82. [Посилання]

3. Бухвальд Х., Есток Р., Фарбах К., Банель Д., Йенсен М.Д., Порісі В.Й. та ін. Вага та діабет 2 типу після баріатричної хірургії: систематичний огляд та мета-аналіз. Am J Med.2009; 122: 248-56. [Посилання]

4. De Aquino LA, Pereira SE, de Souza Silva J, Sobrinho CJ, Ramalho A. Баріатрична хірургія: Вплив на склад тіла після шунтування шлунка Roux-en-Y. Обес Сург. 2012; 22: 195-200. [Посилання]

5. Tamboli RA, Hossain HA, Marks PA, Eckhauser AW, Rathmacher JA, Phillips SE та ін. Склад тіла та енергетичний метаболізм після шунтування шлунка Ру-ен-Y. Ожиріння (Срібна весна). 2010; 18: 1718-24. [Посилання]

6. Ciangura C, Bouillot JL, Lloret-Linares C, Poitou C, Veyrie N, Basdevant A, et al. Динаміка зміни загального та регіонального складу тіла після шлункового шунтування у пацієнтів із ожирінням. Ожиріння (Срібна весна). 2010; 18: 760-5. [Посилання]

7. Педерсен Б.К., Февбрайо М.А. М'язи, фізичні вправи та ожиріння: Скелетні м'язи як секреторний орган. Nat Rev Ендокринол. 2012; 8: 457-65. [Посилання]

8. Механік СІ, Юдім А, Джонс Д.Б., Тімоті У., Херлі Д.Л., Моллі М та ін. Керівні принципи клінічної практики щодо періопераційної дієтичної, метаболічної та нехірургічної підтримки пацієнта з баріатричною хірургією - оновлення 2013 року: за підтримки Американської асоціації клінічних ендокринологів, Товариства ожиріння та Американського товариства метаболічної та баріатричної хірургії. Surg Obes Relat Dis. 2013; 9: 159-91.

9. Faria SL, Faria OP, Buffington C, de Almeida Cardeal M, Ito MK. Споживання дієтичного білка та пацієнти з баріатричною хірургією: огляд. Обес Сург. 2011; 21: 1798-805. [Посилання]

10. Raftopoulos I, Bernstein B, O'Hara K, Ruby JA, Chhatrala R, Carty J. Відповідність споживання білка хворим із ожирінням пацієнтам, які перенесли баріатричну операцію, та його вплив на втрату ваги та біохімічні показники. Surg Obes Relat Dis. 2011; 7: 733-42.

11. Меткалф Б, Рабкін Р.А., Рабкін Дж.М., Меткалф ЛЖ, Леман-Беккер Л.Б. Склад втрати ваги: ​​Ефекти фізичних вправ після операції на ожирінні, виміряні за допомогою аналізу біоелектричного імпедансу. Обес Сург. 2005; 15: 183-6. [Посилання]

12. Вестертерп-Плантенга М.С., Нівенхейзен А, Томе Д, Соенен С., Вестертерп КР. Дієтичний білок, втрата ваги та підтримка ваги. Annu Rev Nutr. 2009; 29: 21-41. [Посилання]

13. Бок М.А. Шлунковий шунтування Roux-en-Y: точки зору дієтолога та пацієнта. Nutr Clin Pract. 2003; 18: 141-4. [Посилання]

14. Кенлер Х.А., Бролін Р.Є., Коді Р.П. Зміни в харчовій поведінці після горизонтальної гастропластики та шлункового шунтування Roux-en-Y. Am J Clin Nutr. 1990; 52: 87-92. [Посилання]

15. Burge JC, Schaumburg JZ, Choban PS, DiSilvestro RA, Flancbaum L. Зміни гостроти смаку пацієнтів після шлункового шунтування Roux-en-Y при клінічно важкому ожирінні. J Am Дієта доц. 1995; 95: 666-70.

16. Roubenoff R. Застосування аналізу біоелектричного імпедансу для складу тіла до епідеміологічних досліджень. Am J Clin Nutr. 1996; 64 (додаток 3): 459S-62S. [Посилання]

Отримано 4 січня 2016 року
Прийнято 29 квітня 2016 року

Захист людей і тварин

Автори заявляють, що для цього дослідження не проводились експерименти на людях чи тваринах.

Конфіденційність даних

Автори заявляють, що дотримувались протоколів свого робочого центру щодо публікації даних про пацієнтів.

Право на приватність та інформовану згоду

Автори заявляють, що в цій статті немає даних про пацієнтів.

Конфлікт інтересів

Листування: Густаво Перес
[email protected]

Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, підпадає під ліцензію Creative Commons

Роман Діас # 205, оф. 401

Тел .: (56-2) 22362831

Факс: (56-2) 22351741


суспільство@cirujanosdechile.cl