Лапароскопічна хірургія, метою якої є видалення всіх видимих ендометріотичних уражень, відіграє ключову роль у лікуванні ендометріозу, а також медикаментозна терапія при симптоматичному лікуванні та профілактиці рецидивів. До проведення лапароскопічної операції біль, спричинений хворобою, можна зменшити за допомогою нестероїдних протизапальних або протизаплідних засобів.
Після операції доступно кілька типів ліків. Вибір медикаментозної терапії завжди залежить від наміру пацієнта завести дитину. Його мета - запобігти рецидиву захворювання у всіх випадках та запобігти зростанню мікроскопічних ендометріотичних уражень, які не були видалені під час операції.
- Якщо пацієнтка має активний план пологів і існує можливість спонтанної вагітності після операції, медикаментозна терапія не є виправданою.
- Лікування позаплідним заплідненням рекомендується у разі активних пологів та відсутності можливості спонтанного зачаття (тубаріс, андрологічний фактор).
- За відсутності плану виношування дитини рекомендується лікування супресії яєчників.
У разі діагностики безпліддя при лапароскопічному втручанні та ендометріозі внаслідок ендометріозу, запліднення може проводитись лише за допомогою запліднення in vitro (ЕКЗ). У таких випадках терапією вибору є лікування агоністом, що вивільняє гонадотропін (GnRHa). Цей варіант лікування ендометріозу відомий більше 20 років. Рекомендована тривалість лікування - 3-6 місяців. Лікування ГнРГа (гозерелін, бусерелін) пригнічує вивільнення гонадотропінів, що стимулюють яєчники (ЛГ, ФСГ), тим самим знижуючи рівень естрогену в організмі та попереджаючи розвиток менструацій. Можливі побічні ефекти зумовлені низьким рівнем естрогену, саме тому їх ще називають побічними ефектами в менопаузі. Пацієнти, які найчастіше (більше 10%) скаржаться на припливи і нічну пітливість, але безсоння, зниження лібідо, головний біль, перепади настрою та сухість піхви часто зустрічаються (менше 10%). Менше 1% відчувають біль у кістках, суглобах та м’язах та депресію. Побічні ефекти можуть бути ефективно зменшені за допомогою так званої терапії “додаткової дії”. Естроген та/або прогестерон можуть використовуватися як доповнення до лікування.
Депресивний настрій, що виникає внаслідок супресивної терапії яєчників за допомогою аналогової терапії GnRH, можна лікувати за допомогою селективних блокаторів рецепторів серотоніну (наприклад, сертраліну). Відомо, що попередня обробка ГнРГ підвищує ефективність ЕКО.
Особливу увагу слід приділити проведенню двоступеневих операцій на кісті яєчника з великим зменшенням резерву яєчників (фолікули, здатні дозрівати в яєчниках). Якщо ендометріома перевищує 6 см, двобічна кіста яєчника перевищує 4 см, або якщо в анамнезі є багаторазова хірургічна операція на яєчниках, лікування ГнРГа може бути рекомендовано протягом 3 місяців після розкриття кісти, використаної на першому етапі, а потім другого повне видалення кісти. Цей метод може суттєво зменшити шанси рецидиву ендометріоми та забезпечити більший рівень збереження яєчникового резерву.
Остання терапія, що застосовується сьогодні, - це використання гормону дієногест (Візанна). Дієногест - це синтетичний гестаген, який можна застосовувати в дозі 2 мг. Це гормональний контрацептив, але він також підходить для лікування прищів та проблем із циклом. Блокатори рецепторів включають. Єдиний антиандрогенний гестаген, який не має естрогенних, антиестрогенних та андрогенних ефектів. Застосування дієногесту 2 мг на добу значно зменшує хворобливі симптоми ендометріозу, зменшує розміри ендометріотичних вогнищ та покращує загальну якість життя. Кілька досліджень продемонстрували, що ефективність терапії дієногестом у дозі 2 мг еквівалентна терапії аналогом ГнРГ, проте немає серйозних побічних ефектів, таких як остеопороз, припливи або несприятливі зміни ліпідного профілю. Можливі побічні ефекти включають кров’янисті виділення та ожиріння, які спостерігаються менш ніж у 10% пацієнтів, але ці побічні ефекти зникають при тривалому застосуванні препарату. Сухість піхви спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів. Продовжуються дослідження щодо тривалого застосування дієногесту. На основі відомих в даний час досліджень, цю терапевтичну процедуру можна продовжувати до вагітності або менопаузи.
Автор: доктор Река Брубель, акушер-гінеколог, доцент кафедри акушерства та гінекології, магістр