МАДРІД, 15 (EUROPA PRESS)

ожирінням

Ожиріння у чоловіків асоціюється з гіпогонадизмом; стан, при якому вироблення тестостерону знижується, а рівень естрогену підвищений. Ці ефекти, як видається, є результатом надлишку жирових відкладень, що перешкоджає метаболізму статевих стероїдів, що призводить до посилення ароматизації андрогенів (таких як тестостерон) до естрогенів у самій жировій тканині. Звідси випливає, що втрата ваги повинна покращити цей гормональний дисбаланс і сприяти звороту гіпогонадизму.

Досі проведені дослідження обмежувались лише оцінкою наслідків втрати ваги на чоловічий гіпогонадизм ще довго після зменшення жиру в організмі, тому не було відомо, як швидко гормони нормалізуються у людини. Метою цього дослідження було дослідити рівень статевих стероїдів відразу після швидкої втрати ваги у групі чоловіків із ожирінням, які перенесли баріатричну операцію, щоб визначити, як швидко відбулися ці зміни.

Автори відібрали групу з 29 чоловіків із ожирінням середнього віку 40,5 років та середнього індексу маси тіла (ІМТ) 43,4 кг/м2 (захворюваність на ожиріння визначається як> 40 кг/м2). Аналізи крові проводили для вимірювання загального тестостерону в плазмі крові, статевих гормонів дигідротестостерону (DHT), естрадіолу, лютеїнізуючого гормону (LH), фолікулостимулюючого гормону (FSH), а також глобуліну, що зв’язує статеві гормони (SHBG), специфічного антигену простати (PSA) і лептин у пацієнтів до і через місяць після того, як вони пройшли рукавну резекцію шлунка, щоб зменшити розмір шлунка. В якості контролю група вивчила групу з 19 здорових не ожирілих чоловіків того ж віку.

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОТИ ОДИН МІСЯЦ

Дослідження показало, що серед осіб, що страждають ожирінням, 51,6 відсотка мали гіпогонадизм, а ті з аномальним загальним тестостероном - з метаболічним синдромом (45,2 відсотка) - виявили нижчий рівень тестостерону в плазмі, ніж чоловіки без метаболічного синдрому. ІМТ та окружність талії негативно корелювали із загальним рівнем ЛГ та тестостерону. Повні чоловіки мали нижчий рівень тестостерону в плазмі, ніж здорові суб'єкти (10,8 проти 15,7 нмоль/л), більш високі рівні естрадіолу (124,4 проти 78,8 пмоль/л), нижчі рівні ЛГ та ФСГ (3,6 та 2,5 проти 5,2 та 5,9 МО/л відповідно). Ніяких відмінностей між двома групами в рівнях ДГТ та ПСА не спостерігалося.

Через місяць після резекції шлунка у пацієнтів із ожирінням спостерігалося значне зниження ваги, у середньому на 17,2 кілограма, а частка гіпогонадизму впала до 11,6 відсотка. Середній рівень тестостерону зріс на 85 відсотків до рівня, більшого, ніж у здорової контрольної групи (18,9 проти 15,7 нмоль/л). Рівень естрадіолу впав на 35 відсотків, тоді як рівень ПСА зріс на 70 відсотків.

Дослідження робить висновок, що, хоча ожиріння у чоловіків демонструє високу поширеність гіпогонадизму, це швидко змінюється (протягом місяця) після значної втрати ваги після баріатричної операції. Рівень тестостерону значно підвищується, тоді як рівень естрадіолу знижується через швидку і значну втрату жирової маси і, як наслідок, зменшення ароматизації з андрогенів в естрогени, що зазвичай відбувається в жировій тканині.

Автори відзначають, що: "Клінічне значення швидкого підвищення рівня ПСА в плазмі крові, яке спостерігається через місяць після баріатричної операції, все ще неясне і потребує підтвердження у більшої кількості суб'єктів та після більш тривалого періоду спостереження після операції. ". Вони припускають, що "це може бути пов'язано зі швидким збільшенням тестостерону, що стимулює простату, та/або швидким зменшенням обсягу плазми після втрати ваги".