метаболічний

  • Резюме
  • Мета:
  • Дизайн:
  • Пацієнти:
  • Втручання:
  • Вимірювання:
  • Результати:
  • Висновки:
  • Вступ
  • Методи
  • Учасники
  • Лікування
  • Вимірювання
  • Вага
  • Хімічна сироватка
  • Артеріальний тиск і пульс
  • Визначення метаболічного синдрому.
  • Статистика
  • Результати
  • Базова поширеність метаболічного синдрому
  • Метаболічний синдром після схуднення.
  • Зміни метаболічного синдрому між групами лікування.
  • Обговорення

Резюме

Мета:

Для оцінки ефекту схуднення на ризик метаболічного синдрому після 1 року лікування лише з модифікацією способу життя, самостійною медикаментозною терапією (сибутрамін) або комбінацією обох.

Дизайн:

1-річне, рандомізоване, контрольоване клінічне випробування.

Пацієнти:

Сто вісімдесят жінок та 44 чоловіки у віці від 18 до 65 років з індексом маси тіла від 30 до 45 кг/м 2, вільні від неконтрольованої гіпертонії або діабету 1 або 2 типу.

Втручання:

П'ятнадцять міліграмів сибутраміну щодня, лише поради щодо модифікації способу життя, поради щодо модифікації сибутраміну та способу життя або сибутрамін плюс короткі поради щодо модифікації способу життя.

Вимірювання:

Метаболічний синдром, як визначено III групою лікування дорослих.

Результати:

До лікування 34,8% учасників мали метаболічний синдром. Метаболічний синдром був більш поширеним у кавказців, ніж у афроамериканців (42,5 проти 20,3%; Р 1 У людей, які страждають цим синдромом, підвищений ризик розвитку діабету 2 та серцево-судинних захворювань. 2, 3, 4, 5 Тому знайдіть шляхи покращення метаболічний синдром та його супутні захворювання мають важливе значення.

У цьому дослідженні вивчався вплив втрати ваги на 1-річну поширеність метаболічного синдрому у пацієнтів із ожирінням, які отримували лише модифікацію способу життя, лише фармакотерапію (сибутрамін) або їх комбінацію. Ми передбачали, що більша втрата ваги, досягнута лише модифікацією способу життя або в поєднанні з медикаментозною терапією, буде пов’язана із більшим зменшенням поширеності метаболічного синдрому.

Методи

Учасники

Учасниками були 180 жінок та 44 чоловіки (N = 224), які брали участь у 1-річному рандомізованому контрольованому дослідженні модифікації способу життя та фармакотерапії ожиріння. Раніше повідомлялося про протокол дослідження та основні результати. 17 Як показано в таблиці 1, більшість учасників були кавказцями (65,2%); 30,9% були афроамериканцями. Учасники мали середній вік 43,6 ± 10,2 року, вагу 107,0 ± 17,2 кг та ІМТ 37,8 ± 4,2 кг/м 2. Основними критеріями включення були вік від 18 до 65 років та ІМТ від 30 до 45 кг/м 2. Основними критеріями виключення були цукровий діабет 1 або 2 типу (за оцінкою лікарів первинної медичної допомоги учасників); неконтрольована гіпертензія (> 140/90 мм рт. ст.); цереброваскулярні, серцево-судинні, ниркові або печінкові захворювання; вагітність або годування груддю; використання ліків, які, як відомо, впливають на масу тіла; та серйозні психічні розлади.

Повний розмір таблиці

Лікування

Тридцять дев'ять учасників (17,4%) не пройшли 1-річне дослідження. Це число включає тих, хто відвідав перший візит на лікування та не повернувся. Як було описано вище, між чотирма групами лікування не було суттєвих відмінностей у стиранні. 17 Письмова поінформована згода була отримана від усіх учасників, і це дослідження було схвалено інституційною комісією з огляду Університету Пенсільванії. Це дослідження було підтримане грантами DK56124 та DK065018 від Національного інституту діабету, травних та ниркових захворювань. Abbott Laboratories надала ліки, використані в дослідженні.

Вимірювання

Вагу вимірювали під час усіх відвідувань лікування та на початковому етапі, а також на 18, 40 та 52 тижнях за цифровою шкалою (Detecto, модель 6800), з учасниками, одягненими у легкий одяг без взуття.

Хімічна сироватка

Зразки крові відбирали на початку дослідження та на 18, 40 та 52 тижнях після голодування протягом ночі. Вимірювали тригліцериди, загальний холестерин, холестерин ліпопротеїдів низької щільності, холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), інсулін та глюкозу (Quest Diagnostics, Horsham, PA, USA). Чутливість до інсуліну оцінювали за допомогою гомеостазної моделі чутливості до інсуліну (HOMA). двадцять

Артеріальний тиск і пульс

Артеріальний тиск та пульс вимірювали наукові співробітники за допомогою монітора Dinamap (Johnson & Johnson, XL модель 9300). Дві читання проводились з інтервалом у 1 хвилину після того, як учасники сіли

5 хвилин. Вимірювання проводили під час усіх відвідувань лікування, а також на початковому етапі та на 18, 40 та 52 тижнях.

Визначення метаболічного синдрому.

Метаболічний синдром був визначений відповідно до критеріїв панелі III лікування дорослих Національної освітньої програми з холестерину, 6 яка вимагає дотримання трьох або більше з наступних умов: (1) окружність талії у чоловіків більше 102 см та 88 см у жінок; (2) рівень тригліцеридів у сироватці крові не менше 1,7 ммоль/л (~ 150 мг/дл); (3) Рівень холестерину ЛПВЩ менше 1,03 ммоль/л (13, 14

Статистика

Логістичні регресійні аналізи використовувались для вивчення відмінностей у поширеності метаболічного синдрому на початковому та 52-му тижнях. На початковому етапі аналізи вивчали поширеність метаболічного синдрому в різних вікових, етнічних та гендерних категоріях. На 52-му тижні аналізи вивчали поширеність метаболічного синдрому після коригування базової поширеності синдрому, групи, віку, етнічної приналежності та статі. Логістичний регресійний аналіз також використовувались для вивчення групових відмінностей у поширеності метаболічного синдрому з урахуванням етнічної приналежності, віку та статі. Потім у аналізи вводили вагу як додатковий коваріат.

Не було суттєвих відмінностей між групами у вихідних демографічних змінних або в поширеності метаболічного синдрому. χ Два аналізи були використані для вивчення групових відмінностей після 1 року лікування у пропорціях випадків, у яких розвинувся метаболічний синдром (тобто не відповідав критеріям на початковому етапі, але при 1-річній оцінці) або вирішив його (тобто, вони відповідали критеріям на початковому етапі, але не на 1-річному оцінюванні). Подібні аналізи використовувались для вивчення 1-річної групової різниці у розвитку та вирішенні компонентів метаболічного синдрому. Дані про вагу досліджували для всіх людей, які починали лікування, використовуючи аналіз намірів для лікування, в якому передбачалося, що учасники, які припинили лікування, відновили 0,3 кг/місяць після виходу з дослідження. 17 Дані щодо компонентів метаболічного синдрому досліджували за допомогою аналізу результатів останнього спостереження (LOCF).

Результати

Базова поширеність метаболічного синдрому

Малюнок 1 показує, що до лікування 34,8% учасників відповідали критеріям метаболічного синдрому. Поширеність синдрому була значно вищою у кавказців, ніж у афроамериканців (42,5 проти 20,3%; Р

Базова поширеність (%) метаболічного синдрому та його компонентів.

Повнорозмірне зображення

Метаболічний синдром після схуднення.

Учасники дослідження (N = 224) втратили в середньому 8,0 ± 8,7 кг (7,5 ± 7,9% від базової маси тіла) через 1 рік лікування. Ця втрата ваги була пов'язана зі значним зменшенням (Р 17, комбінація групової модифікації способу життя та сибутраміну спричинила втрату 11,0 ± 8,8% від початкової ваги на рік, що було значно більшим, ніж те, що вироблялося лише сибутраміном (4,7 ± 6,7 %), лише модифікація способу життя (6,7 ± 7,8%) та лікарський засіб плюс коротка терапія (7,0 ± 7,7%). Останні три групи суттєво не відрізнялися одна від одної за втратою ваги в оцінці 1 рік.

Логістичний регресійний аналіз показав, що порівняно із лише сибутраміном лише модифікація способу життя та комбінована терапія зменшують шанси метаболічного синдрому на 66,3% (Р 17, також не було статистично значущих відмінностей між групами в 1-річних змінах HOMA (що змінився з 4,8 ± 5,8 до 4,4 ± 5,9 у групі, яка отримувала лише сибутрамін, від 3,9 ± 2,7 до 2,8 ± 2,1 лише при модифікації способу життя, від 3,9 ± 2,2 до 2,8 ± 2,0 у комбінованій терапії та від 5,0 ± 4,5 до 3,9 ± 4,5 у препараті плюс Однак лише комбінована терапія та групи модифікації способу життя зменшили поширеність високого кров'яного тиску та високих тригліцеридів у більшій мірі, ніж сибутрамін, терапія препаратом та короткі групи.

Повний розмір таблиці

Враховуючи побоювання, що інгібування зворотного захоплення норадреналіну сибутраміном може посилити артеріальну гіпертензію, ми порівняли комбіновану терапію та групи модифікації способу життя лише зі швидкістю роздільної здатності та розвитком високого кров'яного тиску (тобто 130/85 мм рт. Ст.). Істотних відмінностей не спостерігалося; У 8,3% людей у ​​групі комбінованої терапії та 7,7% випадків у групах із модифікацією способу життя підвищився артеріальний тиск протягом 1-річного дослідження. Серед учасників, які мали вихідний артеріальний тиск на початковому рівні, 50,0% випадків у групі комбінованої терапії та 34,5% випадків лише у групі модифікації способу життя вирішувались під час 1-річного спостереження (табл. 4). Поодинокі групи комбінованої терапії та модифікації способу життя також суттєво не відрізнялись за жодною з інших складових метаболічного синдрому (таблиця 4). Аналізи, розшаровані за категоріями втрати ваги (10% втрати ваги), виявили подібні результати.

Обговорення

У цьому дослідженні метаболічний синдром переважав більш ніж у третини людей із ожирінням, які звертались за лікуванням до схуднення - це значення перевищує середній показник по країні у 22% дорослих американців. 1 Враховуючи, що всі основні компоненти метаболічного синдрому пов’язані з надмірною вагою (тобто окружністю талії, кров’яним тиском, рівнем глюкози та ліпідів), більша поширеність метаболічного синдрому в нашій вибірці не дивно. Більше того, це було б ще вище, якби ми не виключили з цього дослідження людей з діабетом 2 типу. (Ми відзначили, що лікарі первинної медичної допомоги учасників повідомляли, що учасники не хворіли на діабет, але приблизно 10% нашої вибірки мали вихідний рівень цукру в крові натще 126 мг/дл.) Поширеність метаболічного синдрому була вищою серед людей старшого віку, Кавказькі та чоловічі учасники нашої вибірки. Подібні висновки були повідомлені в інших місцях щодо віку. 1 Висновки щодо етнічної приналежності 21, 22 та статі 1 були неоднозначними.

Модифікація способу життя, як окремо, так і в поєднанні з сибутраміном, значно зменшила поширеність метаболічного синдрому. (На поширеність впливали випадки, коли синдром розвивався або зникав.) Через 1 рік лікування поширеність метаболічного синдрому зменшилася на 44% у групі, що лише модифікувала спосіб життя, та на 48% у групі комбінованої терапії порівняно з 5% зниженням стану лише сибутраміну. В інших дослідженнях повідомлялося про подібне зменшення поширеності метаболічного синдрому після комбінації ліків та модифікації способу життя. Despres та співавт. 14 повідомили про зниження поширеності метаболічного синдрому на 52% після 1 року лікування із модифікацією способу життя та римонабантом 20 мг/добу. Пі-Сунєр та ін. 15 повідомили про зниження поширеності метаболічного синдрому на 40% після 1 року лікування римонабантом 20 мг/добу та рекомендації щодо дієти.

Модифікація способу життя, окремо або в поєднанні з сибутраміном, суттєво вплинула на розв’язання метаболічного синдрому. Серед учасників, які мали синдром на початковому рівні, 72% лише модифікації способу життя та 62% груп комбінованої терапії більше не мали синдрому через 1 рік лікування (порівняно з 37% групи, яка отримувала лише сибутрамін). У 1 та 2-річних дослідженнях римонобантів не повідомлялося про роздільну здатність. 14, 15 Однак показники роздільної здатності в нашому дослідженні були вищими, ніж ті, що спостерігались через 3,2 роки модифікації способу життя у учасників з непереносимістю глюкози в рамках Програми профілактики діабету (ДПП), в цей час 38% учасників, які отримували втручання ще не мав синдрому. 13

Втрата ваги виявилася рушійною силою зменшення метаболічного синдрому в нашій вибірці. Після коригування для зниження ваги групові відмінності у поширеності метаболічного синдрому через 1 рік зникли. В цілому в зразку втрата 5% і більше початкової маси тіла зменшила ймовірність метаболічного синдрому на 59%. Про подібні висновки повідомлялося в інших місцях. У вибірці повних чоловіків середнього віку з високою поширеністю (60%) метаболічного синдрому Kukkonen-Harjula et al. 23 виявили, що втрата ваги на 4,8 кг зменшила шанси метаболічного синдрому на 71% наприкінці 2,5-річного дослідження. Автори повідомили про подібні висновки у дослідженні жінок. 24

Модифікація способу життя та групи комбінованої терапії мали порівнянні ефекти у зменшенні поширеності метаболічного синдрому, незважаючи на те, що перша група втрачала менше ваги (6,7 ± 7,8 проти 11,0 ± 8,8% відповідно). Причини цього незрозумілі. Попередні дослідження показали, що сибутрамін, незважаючи на те, що спричиняє значно більшу втрату ваги, не суттєво покращив контроль глюкози, ніж плацебо. 25 Подібним чином, у поточному дослідженні лише комбінована терапія та модифікація способу життя не суттєво відрізнялись у зміні чутливості до глюкози чи інсуліну, як оцінювала HOMA. Відсутність суттєвих відмінностей між групами у цьому дослідженні може відображати відсутність статистичної потужності. Крім того, ми відібрали пацієнтів, у яких не було діабету 2 типу, що обмежує вихідні значення глюкози (і ймовірність спостерігати клінічно значущі зміни цього показника). Потрібні додаткові дослідження щодо можливого незалежного впливу сибутраміну на контроль глікемії.

Ми зазначаємо, що в поточному дослідженні додавання сибутраміну до модифікації способу життя було пов’язано із загалом сприятливим впливом на артеріальний тиск. Аномальний артеріальний тиск (тобто 130/85 мм рт. Ст.) Знизився у 50,0% учасників цього стану порівняно з 34,5% учасників лише групи модифікації способу життя. (Різниця між групами не була статистично значущою). Отже, хоча сибутрамін може бути пов’язаний із невеликим середнім збільшенням пульсу та артеріального тиску, у пацієнтів, які отримують від 10 до 15 мг/день сибутраміну, які втрачають приблизно 10% від початкової ваги, спостерігається 26, 27 невелике поліпшення артеріального тиску. Однак, як і у випадку з глікемічним контролем, наше основне дослідження не було розроблене (або проведено) для порівняння різниці в артеріальному тиску між групами лікування. Можливо, що учасники групи модифікації способу життя приймають лише більш сприятливі харчові звички (наприклад, менший рівень споживання вуглеводів) або фізичну активність, 28 хоча ми не маємо достатніх даних для перевірки цих гіпотез.

Це дослідження мало кілька додаткових обмежень. Розміри вибірки для наших груп були невеликими, що, можливо, обмежило нашу здатність виявляти суттєві відмінності між групами у розвитку або вирішенні метаболічного синдрому та його компонентів. Населення обмежувалось людьми з ожирінням, які звертались за лікуванням схуднення до університетської клініки, тому висновки можуть не бути загальними для інших груп населення. Ми використовуємо аналіз LOCF для вивчення змін у складових метаболічного синдрому, які можуть мати завищені показники дозволу метаболічного синдрому.

На закінчення ми виявили, що метаболічний синдром був поширений у більш ніж третини людей із ожирінням, які шукали лікування схуднення, і поширеність різнилася залежно від віку, статі та етнічної приналежності. Помірне зниження ваги помітно знижує шанси на метаболічний синдром, підкреслюючи значення втрати ваги при лікуванні цього стану.