Відомо, що антиретровірусні препарати та препарати, що застосовуються для лікування епілепсії, можуть потенційно взаємодіяти. Однак раніше повідомлялося лише про взаємодію між ефавіренцом та фенітоїном.

може

Зараз група лікарів із Сіетла (США) повідомляє про значну взаємодію між цими двома препаратами, яка призвела до того, що у пацієнта виявився невизначуваний рівень ефавіренцу в крові та знизився контроль вірусного навантаження на ВІЛ.

35-річний чоловік, якому нещодавно поставили діагноз ВІЛ, його лікар спрямував до клініки ВІЛ-інфекції у Вашингтонському університеті (США). Пацієнт страждав на молочницю ротової порожнини і втратив 45 кг за останні шість місяців, а також мав попереднє патологічне ожиріння, досягши максимальної ваги 130 кг. Крім того, він приймав фенітоїн (400 мг двічі на день) та прегабалін (150 мг два рази на день) для контролю епілептичних нападів.

Під час обстеження пацієнта було виявлено, що він мав вагу 70 кг, молочницю в ротовій порожнині та кахексію (втрата ваги, атрофія м’язів, слабкість та втрата апетиту). Аналізи крові показали, що його кількість CD4 становила лише 11 клітин/мм 3, а вірусне навантаження - 1 000 000 копій/мл. Результати були негативними при виявленні наявності умовно-патогенних інфекцій.

Пацієнт розпочав лікування флуконазолом (200 мг один раз на день) через підозру на кандидоз стравоходу. Цей препарат може взаємодіяти з фенітоїном, для чого проводився контроль та моніторинг рівня його в крові. Насправді рівень фенітоїну підвищується при одночасному застосуванні флуконазолу; таким чином, дозу фенітоїну зменшували до 200 мг двічі на день.

Також пацієнт розпочав профілактичну антибіотикотерапію для лікування пневмонії Pneumocystis carinii (PCP) та Mycobacterium avium intracellulare (MAI).

Через три тижні здоров’я пацієнта поліпшилось, який набрав 4,5 кг ваги. Антиретровірусну терапію (АРТ) розпочали з ефавіренцу (800 мг) один раз на день та емтрицитабіну/тенофовіру (200/300 мг) один раз на день. Дозу ефавіренцу було збільшено до 800 мг через відому взаємодію між цим антиретровірусним препаратом та рифампініном, який пацієнт приймав як профілактику проти МАІ.

Після чотирьох днів терапії концентрацію ефавіренцу в крові контролювали протягом 14 годин, і його рівні не можна було виявити. 14-го дня рівень ефавіренцу знову контролювали і знову виявили, що його неможливо виявити. На той час у пацієнта було вірусне навантаження 12 400 копій/мл.

Лікарі прийняли рішення припинити терапію фенітоїном та замінити її леветирацетамом та ламотриджином. Ефавіренц був знижений до стандартної дози 600 мг один раз на день, через два тижні після цієї зміни лікування.

Приблизно через 30 днів після початку АРТ вірусне навантаження пацієнта впало до 921 копії/мл.

Ефавіренц, рифампіцин та фенітоїн метаболізуються в печінці за допомогою цитохрому P450 (CYP). Рифампіцин може знижувати рівень ефавіренцу до 30%; натомість, як очікувалось, фенітоїн матиме набагато нижчу взаємодію. Однак дослідники відзначають, що між пацієнтами можуть спостерігатися великі коливання концентрацій ефавіренцу.

"Наш пацієнт зазнав різкого зниження концентрації ефавіренцу в плазмі при одночасному застосуванні з фенітоїном", - відзначають експерти. І додають: "Хоча попередні звіти показали, що спільне введення ефавіренцу та фенітоїну є успішним, було б доцільним уважно стежити і контролювати як рівень ефавіренцу в плазмі, так і вірусологічну відповідь, враховуючи можливість значної мінливості взаємодії препарату з ліки. "

Довідково: Spak CW та ін. Клінічна взаємодія між ефавіренцом та фенітоїном. СНІД 22: 164-165, 2008.

Переклад: Робоча група з лікування ВІЛ (gTt).