У багатьох випадках виникає питання, чи вкрай необхідні ліки, чи неможливо допомогти пацієнтові лише за допомогою психотерапії. Для того, щоб розглянути проблему, необхідно переглянути важливі аспекти та розглянути наслідки дії психофармацевтичних препаратів та їх комбінацій на додаток до симптомів захворювання. У яких випадках рекомендується комбінована терапія? Виявляється з нашої статті.

Існує ряд суперечностей, з якими ми можемо зіткнутися при вивченні теми, однак дослідження показують, що при спільному застосуванні психотерапія та фармакологічне лікування є найбільш ефективними, в той час як окремо менш успішні при лікуванні важких психічних захворювань. Раніше більшість ліків, що застосовувались серед психіатричних хворих, використовувались для полегшення скарг, переважно із заспокійливими препаратами. Але ліки особливо потрібні в тих випадках, коли

психотерапією

На сьогоднішній день у випадку звужених, непрацездатних пацієнтів психофармакологічне лікування дозволяє співпрацювати і застосовувати психічний підхід. Суть ліків полягає в тому, що під час роботи мозку спостерігається дисфункція хімічних процесів, над якою пацієнт не має контролю, і тому її слід підтримувати. З іншого боку, у психотерапії метою клініциста та терапевта є, серед іншого, посилення індивідуальної відповідальності за власний стан пацієнта та підвищення розуміння захворювання. Важливо знати про ефекти фармаконів. При плануванні терапії нам слід враховувати:

Також слід враховувати можливі негативні наслідки прийому ліків. На додаток до конкретних побічних ефектів, можуть бути й інші проблеми, такі як

використання препарату як розчину,

розвиток звички, звикання

посилення ролі пацієнта,

зменшення можливостей психічної обробки.

Комбінована терапія особливо важлива для пацієнтів, що викликають залежність.

У деяких випадках для ефективного лікування необхідна комбінація терапевтичних підходів. Прикладами є лікування пацієнтів із залежністю та психотичних, а також психосоматичних пацієнтів. Але як дитяча, так і сімейна терапія часто вимагає лікування, яке супроводжується іншими методами лікування. У таких випадках слід подбати про підтримку мети та спрямованості психотерапії. Наприклад, вживання наркотиків слід тлумачити як симптом з психотерапевтичної точки зору, тому основна мета - усунути симптом (вживання речовин), а довгострокова мета - зрозуміти та лікувати поведінку, що викликає залежність.

Умовою одночасного вживання ліків та психотерапії є рішення, чи є комбінована терапія доповненням до лікування лише психотерапією. Оскільки ми знаємо, що це може обтяжити терапевтичні стосунки, слід оцінити, чи це навантаження не буде більшим, ніж сам терапевтичний внесок.

Відремонтована література:

Szőnyi, G. (2015). Взаємодія психотерапії та ліків В. Шонний, Г. (за ред.) Підручник з психотерапії. Medicina Könyvkiadó Zrt, Будапешт.