Високо визнана робота американського психоаналітика австрійського походження Бруно Беттельгейма. У ньому автор стверджує, що дітям необхідно зустріти світ класичних казок у ранньому віці.
Казки дають змогу матеріалізувати зміст дитячої несвідомості у свідомих фантазіях, завдяки яким дитина вчиться справлятися зі своїми життєвими труднощами і поступово знаходити в цьому сенс. Герой, який є тим, хто спочатку виглядає дурним або беззахисним, символізує незріле самобійство, тоді як супротивник, який зрештою отримує заслужене покарання, представляє злі імпульси, з якими дитина вчиться боротися. Тому нічого страшного, якщо класичні казки часом бувають жорстокими, але історія, корисна для дитини, також повинна закінчуватися добре, даючи дитині надію. Друга частина книги містить аналіз та інтерпретацію багатьох казок, таких як Янко та Марієнка, Снегулієнка, Спляча красуня, Попелюшка, Червона Шапочка чи Золотоволоса та три ведмеді. Автор використовує класичну психоаналітичну термінологію у своїй дисертації, але його текст легко зрозуміти. Бруно Беттельхайм (1903-1990) - австро-американський психолог і психоаналітик. Він займався в основному питанням дитячої психології. Під час Другої світової війни був ув’язнений як єврей у концтаборах Дахау та Бухенвальд. Після війни він переїхав до США і став професором психології та психіатрії в Чиказькому університеті.