Короткий опис запального захворювання органів малого тазу
(наше ім'я: ПН, пієлонефрит)
Захворюваність на запальні захворювання органів малого тазу
Причини запального захворювання органів малого тазу
Збудниками зазвичай є бактерії різного походження
Діагностика запальних захворювань малого тазу
Діагноз грунтується на результатах фізичних оглядів, лабораторних висновків та процедур візуалізації. Кількість бактерій, що виділяються із сечею, становить щонайменше 100 000 на мілілітр. У сечі можна виявити масове нагноєння.
Для очищення джерела запалення використовується так званий тест на скло щитовидної залози, суть якого полягає в тому, що пацієнт ti. Якщо в першій склянці присутній гній, запалення відбувається в уретрі. Гній, який можна виявити у другій склянці, вказує на походження сечового міхура. У разі нефриту гній можна виявити в однаковій мірі з усіх трьох склянок.
У сечі слід проводити бактеріологічний посів сечі та тестування на чутливість до антибіотиків. Зображення крові також свідчить про важку інфекцію, збільшення кількості еритроцитів і кількості білих кров’яних клітин. Легкі інфекції сечовивідних шляхів, напр. цистит, не впливають на картину.
Процедури візуалізації (наприклад, рентген з контрастом) частіше застосовуються у випадках хронічного запального захворювання органів малого таза.
Лікування запальних захворювань органів малого тазу
Найважливіша частина лікування триває до трьох-чотирьох тижнів лікування антибіотиками. Бета-лактамні сполуки (пеніциліни широкого спектру дії, цефалоспорини) та фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, норфлоксацин) також є найбільш переважними. Ефективність лікування антибіотиками можна перевірити повторними посівами бактерій. Симптоми різко зменшуються протягом 48-72 років при ефективному лікуванні. Однак помилково припиняти лікування достроково, оскільки неповне знищення бактерій підвищує стійкість бактерій до антибіотиків. T (резистентність) і може бути легко приурочене.
Id PN У деяких випадках лікування антибіотиками може знадобитися до шести місяців. Лікування можливих схильних факторів (наприклад, захворювання нирок), звичайно, є основною вимогою. Хірургічне видалення сильно пошкодженої нирки ("розбитої нирки") може часом вимагати погіршення високого кров'яного тиску. Оскільки процес, як правило, односторонній, іншої нирки достатньо для виконання функцій відбору. Слід регулярно перевіряти сечу пацієнта, щоб переконатися, що будь-яка висипка може бути своєчасно вилікувана та є більш ефективною.