Люди з ВІЛ та коінфекцією гепатиту С, які страждали на жирову хворобу печінки, мали вдвічі більше шансів померти протягом п'ятирічного періоду спостереження, ніж їх аналоги без жирової хвороби печінки, повідомляють французькі дослідники гепатології.

Дослідники стверджують, що використання неінвазивних заходів жирової хвороби печінки може допомогти клініцистам виявити пацієнтів із підвищеним ризиком смерті та закликати дослідити інші когорти людей з ВІЛ та гепатитом С для підтвердження індексу.

збільшує

Накопичення жиру в клітинах печінки (стеатоз печінки) викликане порушеннями обміну речовин, інсулінорезистентністю та системним запаленням. Гепатит С викликає інсулінорезистентність, а гепатит С та ВІЛ викликають запалення.

Стеатоз гепатиту може перерости в неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), запалення печінки в результаті накопичення жиру. У деяких людей NASH призведе до розвитку більш серйозних уражень печінки: фіброзу, цирозу або раку печінки (гепатоцелюлярна карцинома).

Тяжкість накопичення жиру можна оцінити за допомогою лабораторних вимірювань та вимірювання маси тіла в алгоритмі, який називається „Індекс жирної печінки”. Індекс жирності печінки розраховується з використанням індексу маси тіла, окружності талії, тригліцеридів та гамма-глутамілтрансферази (GGT). Оцінка менше 30 виключає стеатоз печінки, а оцінка більше 60 підтверджує стеатоз печінки.

Показано, що показник жирової печінки передбачає печінкову смертність та смертність від усіх причин у загальній популяції, але не оцінювався у людей із коінфекцією ВІЛ та гепатитом С. Французькі дослідники досліджували взаємозв'язок між стеатозом печінки та смертністю в HEPAVIH когорта, перспективна національна когорта людей з ВІЛ та гепатитом С.

Дослідження обстежило 983 людей, завербованих у когорту між 2005 і 2008 роками, які надали детальні дані про поведінку вживання алкоголю та кави, куріння, психічного здоров'я, житла та статусу зайнятості та за якими стежили принаймні п'ять років або до смерті.

Досліджувана популяція становила 70% чоловіків та мав середній вік 49 років. 88% мали кількість CD4 вище 200 клітин/мм 3, а 89% приймали антиретровірусну терапію на початку періоду спостереження. Поширений фіброз (показник FIB-4> 3,25) був рідкісним; лише 15% мали фіброз і лише 12% отримували лікування гепатиту С і були вилікувані на момент приєднання до дослідження.

27% когорти мали початковий стеатоз печінки, 12% мали показник жирового індексу печінки вище 60 під час усіх відвідувань, а 31% мали показник жирового індексу печінки вище і нижче 60 під час спостереження.

Люди з показником індексу жирної печінки 60 і вище мали значно вищий ІМТ, тригліцериди та окружність талії, а також частіше були чоловіками, старше 50 років, мають розвинений фіброз (23%), мають в анамнезі гепатоцелюлярну карциному або трансплантацію печінки, або мають клінічні ознаки цирозу, такі як асцит або кровотеча з варикозного розширення стравоходу на момент зарахування. Вони рідше курили, частіше утримувались від алкоголю і частіше випивали дві чашки кави або менше щодня.

Не було відмінностей між людьми з підвищеним рівнем жирових показників печінки та тими, хто не має роботи, житловий статус, генотип вірусу гепатиту С (HCV), статус лікування ВГС, категорія передачі ВІЛ, стадія ВІЛ-інфекції. ВІЛ, антиретровірусне лікування, кількість клітин CD4, психічний стан здоров’я або вживання міцного алкоголю.

Шістдесят три людини померли протягом періоду спостереження, 40% від гепатиту С, 3% від раку, не пов'язаного зі СНІДом, 11% від хвороб, пов'язаних зі СНІДом, і 5% від серцево-судинних захворювань.

Люди з індексом жирової печінки понад 60 на початку дослідження мали подвійну ймовірність смерті протягом періоду спостереження (коефіцієнт ризику 1,91, 95% ДІ 1,17-3,32, р = 0,009) після контролю за іншими факторами ризику.

Люди з анамнезом гепатоцелюлярної карциноми або трансплантації печінки на початковому етапі мали в сім разів більше шансів померти протягом періоду спостереження, незалежно від стану жирового індексу печінки.

Розширений фіброз або ознаки цирозу на початковому рівні також збільшили ризик смерті, як і симптоматичне захворювання ВІЛ (CDC стадія С).

Дослідники кажуть, що їхнє перше дослідження, яке показало, що високий рівень жирності печінки пов’язаний із підвищеним ризиком смерті, незалежно від інших факторів ризику, у людей з ВІЛ та гепатитом С.

За словами дослідників, підвищений показник жирової печінки може бути маркером метаболічних порушень та серцево-судинного ризику. У майбутніх дослідженнях слід спробувати зібрати більше даних про резистентність до інсуліну, щоб з'ясувати механізми, пов'язані з підвищеним рівнем жирності печінки та смертністю.