Хвороби не спричинені помилкою в харчуванні або нестачею будь-якої речовини, тому не потрібно якось особливим чином коригувати раціон. Однак необхідно звернути увагу на принципи здорового, різноманітного, раціонального та збалансованого в харчуванні раціону з великою кількістю білків, мінералів та вітамінів. Рекомендується лише зменшувати тваринні жири та вуглеводи, оскільки пацієнти з хронічним запаленням більше схильні до ризику атеросклерозу. Деякі пацієнти також страждають або мають ризик остеопорозу, їх раціон повинен містити достатню кількість кальцію, який міститься у достатній кількості практично лише в молоці та молочних продуктах. Тому необхідно включати їх в меню принаймні двічі на день і віддавати перевагу продуктам із більшим вмістом кальцію (тверді сири).
Це необхідно для захисту від інфекцій, включаючи поширені вірусні інфекції, оскільки вони можуть спричинити спалахи у пацієнтів із лікуваним стабілізованим захворюванням. Тому всі інфекції слід правильно лікувати та попереджати. Профілактична вакцинація також можлива при деяких інфекціях. Необхідно проконсультуватися з лікарем загальної практики та ревматологом щодо придатності конкретної вакцинації. Це підходить напр. вакцинація проти грипу; якщо це неможливо, рекомендується вакцинувати принаймні контакти пацієнта, тобто близьких осіб та осіб, які проживають в одному домогосподарстві.
Будь-яка хронічна хвороба може вплинути на психічний стан пацієнта. Це може призвести до депресивного настрою, депресії, тривоги та занепокоєння про майбутнє. Наприклад при ревматоїдному артриті або псоріатичному артриті значна частина пацієнтів страждає будь-яким із цих розладів. Всі ці стани посилюють сприйняття болю, біль ще більше погіршує настрій, якість життя і створює замкнуте замкнене коло, з якого пацієнт не може самостійно вирватися. Тому депресивні та тривожні розлади потрібно якомога швидше вирішувати та лікувати, і першим кроком є інформування лікаря. При анкілозуючому спондиліті, інакше хвороба Бехтерева, депресія зустрічається рідко. Біль є регулярним симптомом запальних ревматичних захворювань. Вибір оптимального ліки від болю рекомендуватиме лікуючий лікар, як правило, ревматолог, залежно від характеру, інтенсивності болю, поточних розладів та супутніх ліків.
Найчастіше застосовують НПЗЗ, які також мають протизапальну дію. У разі недостатнього ефекту до цих препаратів можна додавати парацетамол, але ці протиревматичні препарати не можна поєднувати між собою (наприклад, Ібупрофен з диклофенаком), що значно збільшує ризик побічних ефектів. Різні місцеві нестероїдні протиревматичні препарати у формі гелю, мазі або пластиру також можуть застосовуватися при болях у суглобах, що зберігаються в підшкірній клітковині (наприклад, в коліні, дрібних суглобах), при сухожильних болях та їх прикріпленнях. Серйозних загальних ефектів при такому введенні немає, практично єдиним ризиком є алергічна шкірна реакція, яка частіше спостерігається після сонячних ванн на шкірі, на яку було нанесено гель або мазь. Тому не рекомендується піддавати обробці ділянки сонцю. В іншому випадку це лікування є безпечним. Біль у суглобах, відп. їх короткочасне погіршення також можна вирішити різними нефармакологічними засобами, наприклад холод (наприклад, при гострому запаленні колінного суглоба) або м’який масаж, фізіотерапія (гідротерапія, електротерапія, магнітотерапія, лазер та ін.).
Ревматичні захворювання можуть впливати на фізичну функцію пацієнта, працездатність і, отже, на працездатність. Пацієнти з успішно вилікуваним захворюванням здатні виконувати легшу фізичну та розумову роботу, тому можуть виконувати більшість професій. Однак навіть для стабілізованих пацієнтів не рекомендується фізично важка робота, робота в холодному та вологому середовищі, робота вночі та рано вранці та в середовищах з високим ризиком зараження. По можливості роботу слід чергувати з коротким відпочинком, фізичними вправами або хоча б розтяжкою. Однак у пацієнтів з активною або запущеною формою захворювання іноді доводиться адаптувати вибір роботи до стану здоров'я. У цьому випадку бажано проконсультуватися з терапевтом та ревматологом або фізіотерапевтом.
Пацієнти із запальними ревматичними захворюваннями в більшості випадків можуть пережити повноцінне сімейне життя. Однак сім'ю слід планувати з урахуванням активності захворювання та поточного лікування. Тому лікуючий лікар повинен бути проінформований про сімейні плани, щоб стратегія лікування могла бути відповідно адаптована. У деяких жінок активність захворювання може різко погіршитися після пологів, тому майбутня мати в цьому випадку повинна отримати допомогу іншого члена сім’ї. Також необхідно враховувати можливість того, що дитина не зможе годувати грудьми (якщо потрібні деякі ліки).
Фертильність чоловіків не знижується лише ревматичними захворюваннями, але це може тимчасово знизитись деякими препаратами, тому чоловіки повинні повідомити лікаря про свій намір планувати.
Подорожі сьогодні є звичайною частиною роботи та особистого життя. Пацієнти з ревматичними захворюваннями можуть подорожувати практично без обмежень, рекомендується не тільки подорожувати до екстремальних умов, а також до районів із поганими гігієнічними умовами та високим ризиком зараження. Однак необхідно підготуватися до подорожі і продумати її хід, щоб він був безпечним і якомога більш обтяженим. Для довших поїздок на машині або літаку необхідно регулярно відпочивати, розтягуватися і тренувати жорсткі суглоби. Необхідно мати при собі всі ліки, які приймає пацієнт, навіть з певним резервом, щоб перевірити термін їх придатності та спосіб зберігання, щоб вони не погіршувались у дорозі. Під час подорожі на літаку безпечніше мати ліки в ручній поклажі, якщо ваш багаж буде втрачено або затримано. Також необхідно взяти з собою копію останнього медичного висновку з розбивкою наркотиків та їх використання та страхування в медичній страховій компанії.