При обструктивних розладах дихання залежать від часу динамічні об’єми легенів зменшуються, що можна виміряти під час форсованого видиху та вдиху. Ступінь обструкції дихальних шляхів може бути як оборотною, так і незворотною, що можна розрізнити за допомогою досліджень навантаження наркотиками. Зворотне звуження дихальних шляхів переважає при астмі, а незворотні ХОЗЛ - часто.
При обструктивних порушеннях вентиляції, хоча FVC може бути нормальним, співвідношення FEV1/FVC зменшується, ступінь якого вказує на тяжкість стенозу дихальних шляхів. Астму можна відрізнити від хронічного бронхіту за ефектом інгаляційного бронходилататора: якщо бронходилататор покращує ОФВ 1 щонайменше на 12% і щонайменше на 200 мл, слід враховувати можливість розвитку астми. [5]
Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ)
ХОЗЛ (хронічна обструктивна легенева хвороба) в основному вражає курців старше 40 років, але астма, забруднення повітря та генетичний фон також відіграють ключову роль у його розвитку. ВООЗ підрахувала, що ХОЗЛ буде третьою за поширеністю причиною смерті до 2030 року, саме тому було б дуже важливо визначити пріоритет профілактики. Це також загальна хвороба в Угорщині, приблизно. Це вражає від 5 до 600 000 людей, проте багато хто звертається до лікаря занадто пізно, коли якість їхнього життя значно погіршується. Однак рання діагностика також була б ключовою при цій хворобі, оскільки вона має прогресуючий перебіг, тобто з часом розвивається все більше і більше пошкоджень дихальних шляхів. Киснева терапія також може знадобитися на останніх стадіях захворювання, що прив’язує пацієнта до ліжка. Типові симптоми ХОЗЛ включають кашель, відхаркування, задишку, втрату ваги та втому.
При ХОЗЛ спостерігаються два патологічних процеси в дихальній системі, a хронічний (хронічний) бронхіт і це емфізема (емфізема, емфізема) присутня одночасно і викликає скарги пацієнта. ХОЗЛ характеризується незворотним або частково оборотним обмеженням потоку дихальних шляхів. Наявність обструкції дихальних шляхів вказує на зменшення параметрів форсованого видиху (наприклад, ОФВ1).
Емфізема - це незворотне розширення дихальних шляхів, дистальних від бронхіолярних закінчень. Порушення балансу протеаза-антипротеаза та виникаюча надмірна вага протеази відіграють певну роль у її формуванні. Завдяки цим патологічним процесам ініціюється ферментативна деградація легеневої тканини, що супроводжується руйнуванням стінки альвеол, тобто збільшенням розмірів сечових міхурів. [5]
Хронічний бронхіт визначається як кашель та відхаркування у даного пацієнта принаймні три місяці поспіль, принаймні три місяці поспіль.
Серед причин ХОЗЛ ми розрізняємо екзогенні (екологічні) та ендогенні (внутрішні) фактори. Найбільш поширеними факторами навколишнього середовища є куріння, професійний вплив, забруднення повітря та пасивне куріння. Серед внутрішніх факторів найбільш значущими є дефіцит альфа-1-антитрипсину, низька вага при народженні та сімейне накопичення. [5]
Астма (бронхіальна астма)
Астма є одним із найпоширеніших неінфекційних хронічних захворювань, її поширеність в дитячому віці в Угорщині становить 10-15% і постійно зростає. Це пов'язано з характерним клінічним синдромом та оборотним звуженням дихальних шляхів, що може бути спровоковано різними подразниками. В його розвитку відіграють роль як середовище, так і генетичні фактори.
Три важливі особливості астми - це непрохідність дихальних шляхів при нападах, підвищена чутливість бронхів та запалення дихальних шляхів. Ми знаємо багато факторів, що викликають звуження дихальних шляхів, найпоширенішими з яких є алергени (шерсть тварин, їжа, пилок тощо), сильні фізичні вправи, подразнюючі гази та холодне повітря. Астму можна розділити на дві основні групи: алергічну (зовнішню) та неалергічну (внутрішню) астму. Респіраторні інфекції або шлунково-стравохідний рефлюкс відіграють важливу роль у розвитку алергічної астми, особливо у випадку з неалергічною астмою. [6]
Важливою клінічною особливістю астми є хрипи, які залежно від ступеня тяжкості можна почути в різні фази дихання. При легкому запаленні в кінці видиху, при середньо-важкій астмі цей характерний звуковий сигнал чути навіть під час вдиху. У найважчому випадку повна закупорка малих дихальних шляхів може виникнути через слизові пробки, що навіть може призвести до зупинки дихання («тихі легені»). Крім звукового сигналу, важливу роль у діагностиці захворювання відіграє посилення кашлю вночі, хрипи, почастішання дихання та задишка. Напади задухи найчастіше трапляються в ранні ранкові години, ступінь тяжкості та частота яких різняться в залежності від людини. [5]
Незважаючи на постійно контрольоване захворювання, можуть розвинутися гострі загострення, найпоширенішою причиною яких є вплив алергену або риновірусна інфекція людини. У дітей шкільного віку збільшення кількості звернень до лікарень через астматичні спалахи корелює із наявністю сезонної (осінньої, весняної) риновірусної інфекції. Крім того, інші вірусні інфекції можуть зіграти певну роль у спрацьовуванні нападу, такі як аденовірус, вірус парагрипу або коронавірусна інфекція. На додаток до медикаментозної терапії астми, значний акцент слід робити на навчанні пацієнтів, усуненні факторів ризику та лікуванні супутніх захворювань, щоб мінімізувати кількість гострих загострень. [7]
При підозрі на астму лікар проводить респіраторні тести (спірометрія та/або плетизмографія всього тіла), які слід проводити при гострому появі симптомів, оскільки астма характеризується епізодичним виглядом. Серед тестів функції дихання показники FEV1/FVC, FVC, PEF та FEF50 знижуються при захворюванні. Якщо добові коливання значення PEF перевищують 20%, потрібні ліки. Опір дихальних шляхів найчастіше найвищий вранці та вранці, тому напади астми найчастіше виникають у цей період.
Для перевірки оборотності проводяться тести бронхоспазмолізу, в яких пацієнт повинен вдихати бронходилататори (наприклад, сальбутамол) або стероїд. Якщо оборотність завершена, вимірювані параметри (наприклад, ОФВ1, ПЕФ) під дією лікарських засобів повертаються до норми і спостерігається значне поліпшення.
Лікування астми - це багаторівневий процес, що охоплюється міжнародними рекомендаціями GINA (Глобальна ініціатива щодо астми). GINA була створена у 1993 році у співпраці з Національним інститутом серця, легенів та крові, Національними інститутами охорони здоров’я та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Розроблена стратегія також включає лікування, профілактику та класифікацію астми.