МАДРІД, 6 лютого (EUROPA PRESS) -

щелепа

Орально-щелепно-лицьовий хірург лікарні Нуестра Сеньора дель Росаріо, доктор Франсіско Меріно Домінго, наголосив, що 75 відсотків населення в певний час переживають умови скронево-нижньощелепного суглоба, що є "дуже високим поширенням".

Спеціаліст запевняє, що ця недуга пов’язана з багатьма факторами: нічний бруксизм, удари в область обличчя, тривалі стоматологічні маніпуляції у стоматолога, стрес, тривога або депресія. Крім того, зазвичай це відбувається більше у жінок, ніж у чоловіків, у співвідношенні 9 до 1.

Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС), відповідальний за рухливість щелепи, складається з виростка нижньої щелепи, скроневої кістки та суглобового диска або меніска, що дозволяє правильно зчепити обидва. При ураженні виникає локалізований біль у суглобі, який посилюється при відкриванні рота або жуванні, а також можливий біль у м’язах, який можна сплутати з болем у вусі або головним болем.

ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ТА ХІРУРГІЧНІ ВАРІАНТИ

Експерт пояснив, що для його діагностики необхідні різні радіологічні методи, від найпростіших, таких як ортопантомографія чи панорамна рентгенографія, до найсучасніших, таких як комп’ютерна томографія чи ядерно-магнітний резонанс.

На початку лікування СНЩС рекомендується дотримуватися м’яко подрібненої дієти протягом перших двох тижнів, а також довго уникати твердої їжі, наприклад, жувальної гумки або горіхів, а також приймати фрукти шматочками. З іншого боку, сухе тепло можна прикладати до області для поліпшення дискомфорту та сприяння розслабленню, на додаток до лікування протизапальними засобами та міорелаксантами, як зазначив член групи керівника щелепно-лицевої хірургії та Стоматологічна служба.

Зокрема, у разі нічного бруксизму (шліфування зубів вночі), рекомендується використовувати розрядну шину, яка дозволяє зубам не збігатися між собою під час сну, уникаючи перевантаження м’язів і полегшуючи решту суглоба.

Доктор Меріно Домінго також вказує для деяких випадків методи, що покращують контрактуру м’язів, такі як акупунктура, фізіотерапія або інфільтрація ботулотоксином.

Коли це механічна проблема і суглоб має обмежену рухливість, існують хірургічні варіанти від меншої до більшої складності, які залежать від ступеня дегенерації. "Спектр терапевтичних варіантів широкий: від артроскопії до відкритої хірургії і навіть на дуже запущених стадіях заміни суглоба суглобовим протезом", - підсумував хірург.