Журнал гастроентерології Мексики Це офіційний орган Мексиканської асоціації гастроентерології. Його приміщення відкриті для членів Асоціації, а також для будь-якого члена медичної спільноти, який виявляє зацікавленість у використанні цього форуму для публікації своїх робіт, дотримуючись редакційної політики видання. Головною метою журналу є публікація оригінальних праць із широкої галузі гастроентерології, а також надання оновленої та відповідної інформації про спеціальність та суміжні галузі. Наукові праці включають галузі клінічної, ендоскопічної, хірургічної, дитячої гастроентерології та суміжних дисциплін. Журнал приймає до друку іспанською та англійською мовами оригінальні статті, наукові листи, оглядові статті, клінічні рекомендації, консенсус, редакційні коментарі, листи до редакції, короткі повідомлення та клінічні зображення з гастроентерології.

Індексується у:

Каталог журналів з відкритим доступом (DOAJ), Індекс цитування нових джерел (ESCI) de Web of Science, Index Medicus Latinoamericano, Мексиканський індекс біомедичних журналів (IMBIOMED), Latindex, PubMed-MEDLINE, Scopus, Система класифікації мексиканських наукових журналів та CONACYT Технологія (CRMCyT)

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

язаний

Шлунковий вольвул - це стан, що характеризується аномальним обертанням частини шлунка більше ніж на 180º. 1,2 Існує три типи шлункової вольви відповідно до цього ненормального обертання: брижово-осьова, органно-осьова та комбінація обох типів. Клінічна картина може бути гострою або хронічною з періодичними симптомами. Гострий шлунковий завул є надзвичайною ситуацією, оскільки може виникнути судинний компроміс та некроз шлунка, що вимагає негайного лікування. 3 Хронічну шлункову вульву необхідно виправляти, щоб уникнути гострих ускладнень. Основні принципи лікування шлункової вульви включають декомпресію та девальвуляцію шлунка, а також фіксацію для запобігання рецидивам. Малоінвазивні методи дозволяють знизити рівень захворюваності та скоротити періоди відновлення, саме тому вони широко пропонуються для лікування цієї сутності у пацієнтів похилого віку. 4

64-річний чоловік потрапив до відділення невідкладної допомоги із станом, що характеризується меленіновою евакуацією та типовими симптомами гастроезофагеального рефлюксу за два місяці еволюції. Лабораторні дослідження показали важку анемію (Hb 5,6 г/дл). Проведена ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, яка показала зображення, що свідчить про шлункову вульву та виразку з недавньою кровотечею (рис. 1) у внутрішньогрудному сегменті. Була проведена колоноскопія, яка показала некровотечі сигмоподібні дивертикули. Дослідження доповнювалося езофаго-гастродуоденальною серією, що підтверджує діагноз органо-осьової шлункової вульви.

? Малюнок 1. Гастроскопія, що показує велику грижу діафрагми з часткою шлунка всередині грудної клітки.

Гемодинамічний стан пацієнта оптимізували із застосуванням внутрішньовенних розчинів та препаратів крові, і йому призначили хірургічну корекцію шлункової вольви. Під час хірургічного втручання виконувались дезоргація та зменшення шлунка в напрямку до живота, резекція грижового мішка, пластика діафрагми та лапароскопічна фундоплікація Ніссена для фіксації та лікування симптомів рефлюксу.

75-річний чоловік із хронічними неспецифічними болями в животі в анамнезі, який потрапив до відділення невідкладної допомоги із станом еволюції у кілька годин, що характеризувався інтенсивним болем у грудях та епігастральній ділянці, що іррадіював у спину та супроводжувався нудотою без блювоти. Фізичне обстеження виявило біль у животі в епігастрії без даних тривоги. Аналізи крові були нормальними. Рентген грудної клітки виявив зображення рівня повітряної рідини в лівому гемітораксі. Протокол дослідження був завершений за допомогою ендоскопії та езофагеально-гастродуоденальної серії, в якій був підтверджений діагноз органо-осьової шлункової вульви (малюнки 2 та 3). Пацієнта доставили в операційну для проведення девальвуляції шлунка та редукції живота, пластики діафрагми та фундоплікації типу Тупе за допомогою лапароскопії.

? Малюнок 2. Гастродуоденальний ряд, в якому горизонтальна стрілка вказує місце шлунково-стравохідного з’єднання. Вигнута стрілка показує зміщення шлунка по його поздовжній осі.

? Малюнок 3. Бічна проекція гастродуоденального ряду, що показує перекрут шлунка в передньо-задньому напрямку.

В обох випадках діафрагмальні абатменти виявилися якісними, і після того, як було зроблено висновок, вони вільні від натягу, тому ми не розглядали можливість розміщення будь-якого протезуючого матеріалу як доповнення до пластики діафрагми. Для закриття стовпів використовували окремі поліефірні стібки (Ethibon 00) з флісовими фторопластами (загалом шість стібків). Фундоплікацію проводили тим самим швом в окремих точках і з фіксацією до правого стовпа, лівого стовпа та ретрогастральної точки з фіксацією до вже закритого перерви.

У обох пацієнтів на наступний день після операції була проведена езофаграма з водорозчинним контрастним матеріалом, де було підтверджено правильне положення шлунка та відсутність течі через ураження шлунково-стравохідного тракту. В обох випадках рідку дієту розпочали на другий післяопераційний день, і їх виписали через п’ять днів після операції на кашевій дієті. Через тиждень перейшли до м’якої дієти з хорошою переносимістю. За першим пацієнтом спостерігали протягом п’яти років, а за другим - протягом двох років, протягом яких обидва залишались безсимптомними та не мали ознак рецидиву вольвулуса в контрольованих дослідженнях верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Шлункову вульву можна визначити як ненормальне обертання шлунка на себе, 1-4, яке спричиняє непрохідність сліпої петлі 5, і коли воно виникає гостро, це може спричинити судинний компроміс та інфаркт. 1-4 Коли шлунок обертається навколо своєї поздовжньої осі, знаходячи шлунково-стравохідне з’єднання з пілором, утворюється органо-осьовий затор, який є найбільш поширеним типом. 4-7 Коли він обертається навколо осі, яка приєднує обидві кривизни і розташовує антральний отвір у напрямку до верхньої частини, утворюється брижово-осьовий вульво. 3,6 Також може бути представлена ​​комбінація обох або навіть некласифікований тип. 8 Вульва виникає переважно в 30% випадків через в'ялість фіксуючих зв'язок шлунка (гастроколічної та гастроспленічної). По-друге, це трапляється у 70% випадків або через параезофагеальну грижу діафрагми, фланців, спайок або у вигляді пізнього наслідку тупої травми грудної клітки або живота. 2-4,6,8 При хронічних формах стабілізуючі зв’язки подовжені. 7 У представлених випадках ці зв’язки спостерігались подовженими під час хірургічної процедури.

Симптомами гострої шлункової вульви є сильний біль в епігастрії з роздуттям і блювотою. Труднощі з введенням носогастрального зонда є загальним явищем. Цей спектр проявів відомий як тріада Борхардта і є практично діагностикою вульви шлунка, хоча він зустрічається лише у низького відсотка пацієнтів. 3,4,6,9

Діагностика хронічної шлункової вольвули може бути складною, оскільки симптоми можуть бути різноманітними та розмитими, імітуючи інші захворювання верхньої частини живота, такі як біль, дисфагія, рефлюкс, блювота та задишка. 2-4,7 Іноді вульва виявляється випадковою знахідкою при рентгенологічних дослідженнях. Рентген грудної клітини з подвійним рівнем гідро-повітря, одним ретрокардіальним, а другий на рівні очного дна шлунка, дуже вказує на діагноз. 5,10 Коли слизова оболонка перекрученого шлунка виразкована, це може спричинити кровотечу та перфорацію. 10 Перший пацієнт у нашому звіті зазначив хронічну кровотечу, що проявляється меленою, яка могла бути вторинною внаслідок виразки слизової оболонки шлунка сегмента вульвулата. Хронічну шлункову вульву слід діагностувати на ранніх термінах та лікувати ендоскопічно або хірургічно, щоб уникнути ускладнень гострого передлежання. Ці ускладнення включають виразку, удушення, некроз та гіповолемічний шок зі смертністю від 30% до 50%. 2-3.6

Доопераційне дослідження включає стравохідно-шлунково-дванадцятипалу кишку та ендоскопію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту для виявлення короткого стравоходу. 4,6,7 Результат 24-годинного визначення рН всередині стравоходу не є визначальним фактором для вибору хірургічної техніки. Однак манометрію слід розглядати як частину протоколу дослідження для виявлення порушень моторики стравоходу. 7 Виконання комп’ютерної томографії з мультипланарною реконструкцією може бути корисним для діагностики шлункової вульви. одинадцять

Хірургічне лікування хронічної вульви включає такі агресивні альтернативи, як гастропексія з перетином шлунково-колікальної зв'язки (операція Таннера), шлунково-кишковий анастомоз шлунково-кишкової кишки та фундоантральний анастомоз (операція Опользера). 2 Поточний загальний консенсус полягає у тому, що положення шлунка слід виправити, щоб згодом зафіксувати його в нормальному положенні та відновити пов'язаний з ним діафрагмальний дефект. 1-4,7 Висічення грижового мішка та лізис спайок мають важливе значення, щоб уникнути рецидивів. Діафрагмальна сітка не потрібна, якщо немає агенезису крури. 7

Сучасна тенденція полягає у використанні менш інвазивних ендоскопічних, лапароскопічних та змішаних методів. Вульву можна зменшити ендоскопічно і зафіксувати шлунок черезшкірною гастростомою. 2,3 Описано гастростоми з множинною фіксацією для запобігання рецидивам, але вони не функціонують як остаточне лікування. 1,4 Ендоскопічні та комбіновані методи - це варіант для пацієнтів з високим ризиком, які не можуть переносити тривалий хірургічний час або великі процедури. Деякі автори зменшили шлунок лапароскопічно, щоб згодом зафіксувати його через черезшкірну ендоскопічну гастростому. 1,6 Mangray та співавт., 12 пропонують закріпити тіло та антральний відділ шлунка до мезоколону через мезоколічне вікно.

На закінчення слід сказати, що хронічна шлункова вольвула є причиною захворюваності та може призвести до серйозних ускладнень і навіть смерті, якщо її неправильно виправити. Після постановки діагнозу ідеальна корекційна процедура повинна бути безпечною, вона повинна запобігати супутнім симптомам та рецидивам. Мінімально інвазивні методи є привабливим терапевтичним варіантом, особливо у пацієнтів похилого віку, завдяки скороченню хірургічного часу та коротшому одужання. Лапароскопічна хірургія є здійсненним і безпечним варіантом корекції хронічної шлункової вульви у людей похилого віку. Щоб збільшити шанси на успіх факультативної процедури, важливим є навчання в просунутій лапароскопічній хірургії. Адекватне передопераційне дослідження, а також харчова та функціональна оптимізація сприяють найкращому розвитку та зменшенню захворюваності та смертності.