Адаптація опитувальника з фізичної активності та Я-концепції для учнів із зайвою вагою

Резюме

ВСТУП

Відсутність фізичної активності (ПА) та пов'язані з цим проблеми зі здоров'ям займають чільне місце як у розвинутих, так і в країнах, що розвиваються (Гутольд, Оно, Стронг, Чаттерджі та Моравія, 2008). Ця проблема особливо гостра у дітей та підлітків, які протягом останніх двох десятиліть поступово погіршували своє здоров'я (гіпертонія, діабет II типу, дисліпідемія, метаболічний синдром ...) через тривожне збільшення ваги (Хуанг, Болл та Френкс, 2007).

активності

Надмірна вага дітей та підлітків в даний час є пріоритетною проблемою охорони здоров’я Іспанії. За останні 30 років ожиріння серед дітей перевищило безпрецедентний рівень, досягнувши відсотків 12,4 та 13,9 надмірної ваги та ожиріння, відповідно, виміри, проведені на основі значень ІМТ Р85 та Р97, специфічних для віку та ваги (Aranceta, Serra, Foz та Moreno, 2005).

Дитяче та юнацьке ожиріння є хорошим предиктором ризику страждати ожирінням у зрілому віці (Whitaker, Wright, Pepe, Seidel & Dietz, 1997), отже, ймовірність того, що 6-річна людина з ожирінням досягає повноліття з ожирінням, перевищує 50% (Бласі, 2003). Хоча загальновизнано, що 60-70% коливань ІМТ пояснюється генетичними факторами (Ravussin and Bogardus 2000), існує деяка одностайність у вказівці нинішнього вибуху за поширеністю на фактори ризику, які більше пов'язані з обезогенним середовищем, ніж з тими, що спадкового характеру (Palou, Serra and Bonet, 2004).

Для ВООЗ (2002) серед 10 основних факторів є сидячий спосіб життя, який в даний час перетворюється на заміну основних фізичних, рекреаційних та спортивних занять молодих людей, модифікуючи традиційний спосіб життя та викликаючи серйозний енергетичний дисбаланс у суб'єктів. Однак нещодавно також припускають, що фізична активність має спадкову основу (Lees and Booth, 2004; Katzmarzyk, 2004), заснована на еволюції генів як допоміжної функції фізичної активності в процесі виживання через існування людини.

Недавній огляд (Jiménez-Pavón, Kelly & Reilly, 2010) підтверджує захисний ефект звичного ПА від ожиріння в дитячому та юнацькому віці. Але діти роблять менше ПА у міру дорослішання (Nader, Bradley, Houts, McRitchie & O'Brien, 2008). Тому важливо втрутитися, щоб пом'якшити цей спад (Duncan, Duncan & Schofield, 2008).

Школа була вказана як ідеальний контекст для втручання (Elder, Arredondo, Campbell, Baquero, Duerksen, Ayala et al., 2010), однак для деяких авторів освітня адміністрація роками сприяла шкільному ожирінню, дозволяючи в школі доступність студентів до промислової хлібопекарні (James, Thomas, Cavan and Kerr, 2004) та сприяння сидячій поведінці від їх нехтування до періодів відпочинку студентів, з меншою кількістю варіантів практики PA (Nader, 2003; Блазі, 2003; Левін, 2007).

Однак це дуже складна проблема, в яку втручаються різноманітні фактори, отже, важливість знання думок та знань учнів із надмірною вагою щодо них (Мартінес-Лопес, Лозано, Загалаз та Ромеро, 2009). Ці автори оцінили концепцію Я, вплив школи та внесок обох у пропаганду здорового ПА серед школярів андалузьких середніх шкіл за допомогою опитувальника; однак, анкета не підтверджена виключно серед населення із надмірною вагою та ожирінням.

Головною метою цього дослідження було адаптувати опитувальник з питань ПА та самоконтролю, затверджений Martínez-López et al., До учнів середньої школи із зайвою вагою. (2009).

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

У дослідженні брав участь 141 підліток із зайвою вагою або ожирінням, середній вік яких склав 13,56 ± 1,45 року. 41,10% були чоловіками, а решта - жінками, із середньою вагою відповідно 78,35 ± 17,09 кг та 69,02 ± 10,17 кг. Учасники були класифіковані за типом статури за референтними значеннями ІМТ іспанської дитячої та юнацької популяції (Fundación Orbegozo), виявивши 74,20 та 25,80% учнів із зайвою вагою (P85) та ожирінням (P95) відповідно.

Ті особи, які заявили, що вони зазнали дієтичного втручання або мали медичне протипоказання для фізичних вправ, були виключені з дослідження.
Дослідження проводилось у трьох громадських центрах. Центри були обрані випадковим чином і розташовані в популяції 40 000 жителів, що належать до автономної громади Андалусії. Збір даних проводився у першому кварталі навчального року (2010/11).

Анкета з фізичної активності та самооцінки учнів від Мартінеса-Лопеса та ін. (2009). Мета цієї анкети - оцінити уявлення, пов’язані з проблемою сидячого способу життя, фізичної активності та знань підлітків про їх вагу. Усі предмети були написані за 5-бальною шкалою типу Лайкерта, значення яких коливались від 1 (категорично не згоден) до 5 (повністю погоджуюсь).

1 = Дуже не згоден.
2 = Дуже не згоден.
3 = Не визначився.
4 = Чесно погоджуюсь.
5 = рішуче погоджуюсь.

Польові роботи проводились протягом навчальних годин у раніше згаданих центрах. З попереднього дозволу відповідальних за освітні центри, які, в свою чергу, зв’язалися з батьками підлітків, щоб повідомити та отримати їх згоду на участь їхніх дітей у дослідженні. Усі школярі, які були на уроці на момент вимірювання, принесли згоду сім’ї та добровільно погодились взяти участь у роботі.

Під час збору даних учасникам пропонувалось заповнити анкету, якою керували самі, із присутнім інтерв’юером та задати будь-які запитання щодо цих предметів. Середній час, затрачений на заповнення анкети, становив близько 10 хвилин.

Факторний аналіз проводили з використанням методу основних компонентів та обертання varimax. Аналіз надійності проводили за допомогою альфа Кронбаха та описового аналізу даних. Змінними були відповіді на елементи та похідні від них фактори. Для перевірки ступеня зв'язку між факторами використовували кореляційний аналіз Пірсона. Для всіх аналізів використовували рівень значущості 95%. Було використано SPSS 15.0.

РЕЗУЛЬТАТИ

Аналіз "Анкети фізичної активності та самооцінки студентів, що страждають ожирінням".

Після відповідей учасників був проведений факторний аналіз із використанням методу основних компонентів та обертання varimax. Отриманий графік седиментації (рис. 1) дав початковий розв’язок із 5 факторів із власними значеннями, більшими за той, що пояснював 53,21% дисперсії отриманих балів. Однак під час вивчення предметів, які були включені до кожного фактору, було виявлено, що деякі з них демонстрували факторіальні ваги більше ніж в одному вимірі, або що їх значення було менше, ніж 30. На підставі цих критеріїв 5 з 19 пунктів були ліквідовані. Другий факторний аналіз був проведений за тією ж процедурою, що і початковий з рештою 14 пунктів.

Значення, отримане в тесті адекватності зразка Кайзера-Мейєра-Олкіна (KMO = .647) та в тесті сферичності Бартлетта (327.632, sig. = .000), підтвердило адекватність застосованої процедури. Були отримані три фактори (фізична активність, яку виконував учень, фізична активність, запропонована школою, та знання власної ваги) із власними значеннями більше 1, що пояснювало 50,54% дисперсії отриманих балів (1º F = 20,76%, 2F = 15,44, 3F = 14,33). Індекси надійності, отримані в кожному з вимірів, розрахованих за допомогою альфа-статистики Кронбаха, становили, 81, .77 та .71 відповідно до описаного порядку. Глобальний індекс надійності шкали склав, 82.

Факторна структура остаточного варіанту анкети, елементи, що складають кожен фактор, а також їх факторіальні ваги наведені в таблиці 1.

Рис. 1. Графік седиментації після факторіального аналізу 19 об'єктів.

Вміст доступний на колекції CD Congresos nº 18

Вміст доступний на CD Collection Congresos nº 1

Таблиця 1. Дослідницький факторний аналіз анкети, пристосованої для студентів із ожирінням (Martínez López et al. 2009). Фактори:
Фактор 1: Фізична активність, яку здійснює студент.
Фактор 2: Фізична активність, запропонована школою.
Фактор 3: Знання власної ваги.

Кореляційний аналіз між факторами

Як видно з таблиці 2, взаємозв'язок між факторами є відносно високим, більшою мірою, ніж встановлений між фізичними навантаженнями, які здійснює студент, та знанням власної ваги.

Factor_1_Post Factor_2_Post Factor_3_Post
Фактор1 Фізична активність, яку виконує студент 1 .382 (**) .450 (**)
Фактор 2 Фізична активність, запропонована школою 1,391 (**)
Фактор 3 Знання власної ваги 1

Таблиця 2. Матриця міжфакторної кореляції. ** Кореляція є значною на рівні 0,01 (двостороння).

Вміст доступний на колекції CD Congresos nº 18

Описовий аналіз трьох факторів

Описовий аналіз показує, що фактор 1 (фізична активність, яку виконує студент) є найменш оціненим із трьох із оцінкою 3,21 ± 0,80. Фактори 2 (фізична активність, запропонована школою) та 3 (знання власної ваги) отримали оцінки 3,75 ± 0,63 та 3,72 ± .68 відповідно.

Обговорення та висновки

Адаптація "Опитувальника щодо фізичної активності та самооцінки учнів" дозволила пристосувати його зміст до більш конкретної сукупності в групі учнів-підлітків, що мають надлишкову вагу. Незважаючи на те, що анкета була передана населенню подібного віку, відповіді молодих людей із ожирінням у первинному аналізі були враховані у п'ять аспектів, що відрізняється від результатів трьох факторів, отриманих у початковій анкеті Мартінесом Лопесом та ін. (2009). Однак після подальшого факторіального аналізу з використанням основних компонентів та після усунення кількох пунктів вдалося перевірити групування за трьома факторами, які наближували результати оригінальної анкети.

Інструмент цього дослідження представляє вищу корекцію, ніж оригінал, оскільки він дозволив усунути більшу кількість предметів, коефіцієнт яких менший ніж 0,30, оскільки вважається, що вони дискримінують дуже слабо (Muñiz et al., 2005), тому пропонуючи більша ощадність.

Аналіз надійності показує більше позитивних значень для опитувальника, адаптованого для підлітків із ожирінням, щодо фактора "Фізична активність, запропонована школою", щодо оригінального опитувальника (альфа Кронбаха .77 проти .74). Не так це стосується двох інших факторів «Фізична активність, яку виконує студент» (альфа Кронбаха .81 проти .88) та «Знання власної ваги» (альфа Кронбаха .71 проти .91). Глобальна надійність адаптованої анкети (альфа Кронбаха .82) вважається гідною поваги.

Кореляційний аналіз між факторами запропонував більш високі результати асоціації у факторах реакції молодих людей із надмірною вагою, ніж у загальній групі підлітків, використаноїй у роботі Martínez-López et al. (2009). Зокрема, набагато вища кореляція 0,45 проти 0,22 між фактором 1 (Фізична активність, яку виконує учень) та фактором 3 (Знання власної ваги), а також між фактором 2 (фізична активність, запропонована школою) та фактором 3 (3,19 проти 2,25) в оригінальній анкеті та цього дослідження відповідно.

Щодо описових результатів, порівняння результатів, отриманих Мартінесом та ін. (2009) спостерігається, що конкретна популяція студентів із надмірною вагою вважає, що вони краще сприймають власну вагу, як це показує різниця в оцінці фактора "Знання власної ваги" у поточному дослідженні (3,72 .80 ) відносно 2009 р. (3,36 ± 0,11). Так само вони мають більш позитивну думку щодо ПА, запропонованої школою (3,75 ± 0,63 при ожирінні проти 2,87 ± 0,79 у дослідженні 2009 року щодо фактора “Фізична активність, запропонована школою”). Однак це краще сприйняття їх надмірної ваги та краща концепція допомоги, яку школа представляє для фізичної активності, не відображається на практиці ПА, оскільки студенти з ожирінням заявляють, що вони виконують менше ПА, ніж підлітки, які були обрані в 2009 році без визначаючи, чи не страждали вони від надмірної ваги (3,21 ± 0,80 у цьому дослідженні проти 3,45 ± 0,82 за даними Мартінеса та ін. у 2009 р. щодо фактора “Фізична активність, яку виконує студент”). Що демонструє необхідність ефективних втручань (Duncan et al., 2008).

На закінчення "Опитувальник щодо фізичної активності та самооцінки для учнів із ожирінням" має психометричні властивості, що демонструють його обґрунтованість для оцінки Я-концепції, участі в ПА та ПА, запропонованих школою у підлітків із ожирінням.