ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ Топ

печінки

Основним шляхом метаболізму етилового спирту в печінці є його окислення до ацетату. Токсичний ацетальдегід є проміжним метаболітом. Пошкодження печінки розвивається поступово:

1) алкогольний стеатоз печінки: хронічне ураження печінки з накопиченням крапель жиру в гепатоцитах

2) алкогольний гепатит: запальні та некротичні ураження печінки

3) алкогольний цироз печінки.

Етапи, хоч і послідовні, чітко не відокремлені один від одного і іноді відбуваються одночасно. Генетична схильність відіграє значну роль. Жінки більш сприйнятливі до ураження печінки алкоголем, шкідлива доза менша, і хвороба прогресує швидше. При захворюваннях печінки тижнева доза алкоголю 21 одиниця 8 г вважається "безпечною" для чоловіків (що відповідає

1,75 л вина і

0,5 л напоїв з високим вмістом алкоголю), а для жінок (за різними даними) 14, і навіть лише 7 одиниць. Згідно з останніми публікаціями, споживання більше 40 г алкоголю на день регулярно становить ризик алкогольної хвороби печінки від стеатозу до цирозу.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНА ІСТОРІЯ Верх

1. Алкогольний стеатоз печінки: він часто протікає безсимптомно, іноді з болем у правому верхньому квадранті або епігастрії, або з гепатомегалією, болючим або не при пальпації. Зазвичай він повертається повільно через 4-6 тижнів після припинення вживання алкоголю; інакше вона еволюціонує (в

35% пацієнтів) до гепатиту та цирозу печінки.

2. Алкогольний гепатит: жовтяниця, втрата апетиту, астенія, біль у правому верхньому квадранті та лихоманка. При фізичному огляді: ознаки гіпотрофії та атрофії м’язів. Можуть проявлятися симптоми запущеного захворювання печінки та портальної гіпертензії та синдрому відміни алкоголю. Для оцінки тяжкості захворювання використовували показник Маддрі FD = 4,6 × подовження PT [в с] + концентрація білірубіну [в мг/дл]. Значення FD> 32 вказує на важкий перебіг захворювання. Після повного припинення прийому алкоголю симптоми зникають у 70% пацієнтів. Постійне вживання алкоголю призводить до розвитку хронічного гепатиту та цирозу печінки.

3. Алкогольний цироз печінки: суттєво не відрізняється від цирозу іншої етіології. Симптоми гіпогонадизму та фемінізації дуже помітні. Часто проявляється епізодами загострення, спричиненими алкогольним гепатитом.

1. Лабораторні дослідження

1) аналіз крові

а) при стеатозі: підвищена активність GGT, іноді незначне збільшення активності ALT та AST (AST> ALT)

б) при гепатитах: АЛАТ та АСТ АСТ/АЛТ ≥1,5, додатково спостерігається підвищення активності АЛФ, концентрації заліза, іноді також феритин, білірубін (у> 60%), подовження ПТ, електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперхлоремія) та респіраторний алкалоз

2) периферичний аналіз крові

а) при стеатозі: макроцитоз

б) при гепатиті: лейкоцитоз з переважанням нейтрофілів, макроцитарна анемія (> 2/3 пацієнтів), тромбоцитопенія.

2. УЗД печінки: підвищена ехогенність.

3. Гістологічне дослідження біопсії печінки (біопсія призначається рідко):

1) при стеатозі: товстоплівковий стеатоз у гепатоцитах

2) при гепатиті: додатково балонування гепатоцитів і тіл Меллорі; на пізніх стадіях запальні та некротичні ураження і, нарешті, фіброз.

Алкогольний стеатоз печінки діагностується на основі анамнезу, який вказує на хронічне надмірне вживання алкоголю (анкети AUDIT і CAGE корисні для оцінки залежності) та ознаки стеатозу печінки на УЗД, за відсутності іншої причини захворювання печінки.

Алкогольний гепатит діагностується за гістологічною картиною (остаточний діагноз) або клінічною картиною (ймовірний діагноз): раптовий початок або посилення жовтяниці, підвищення активності АЛТ або АСТ (АСТ/АЛТ> 1,5), прийом алкоголю> 3 шт. етанолу на добу для чоловіків і> 2 шт. для жінок> 5 років і до 4 тижнів до появи симптомів та виключення гепатиту іншої етіології.

Цироз печінки діагностується за клінічною картиною. Біопсія печінки рідко необхідна.

Діагностика при гострій печінковій недостатності → Розд. 7.13, Діагностика.

1) Інші причини стеатозу печінки → Розділ. 7.11.

2) Гепатит як при хронічному вірусному гепатиті типу В → розділ. 7.2.

1. Абсолютна відмова від алкоголю (лікування абстинентного синдрому → глава 20.15). Дієта з низьким вмістом жиру виконує додаткову роль. Також необхідно лікувати білково-калорійне недоїдання (35/40 ккал/день, білок 1,2-1,5 г/кг/день) та інші харчові дефіцити, пов'язані зі зловживанням алкоголем, частіші дефіцити вітаміну А, D, тіаміну, фолієвої кислоти, піридоксин та цинк.

2. Виправте електролітні порушення.

3. При тяжкому алкогольному гепатиті (FD> 32 або показник MELD> 20) після виключення інфекцій застосовуйте пероральний преднізолон 40 мг/добу або внутрішньовенно метилпреднізолон. 32 мг/добу (коли пацієнт не може приймати пероральні препарати) протягом 4 тижнів. Через 4 тижні припиніть лікування або поступово зменшуйте його протягом 3 тижнів. Якщо відповіді немає на 7-й день лікування, тобто індекс Лілля> 0,45 (розрахований на основі віку, протромбінового часу/INR та концентрації білірубіну, креатиніну та альбуміну [http: // www. Lillemodel.com /score.asp?score=lillept]) → припинити прийом глюкокортикоїдів.

4. Лікування ускладнень, спричинених цирозом та печінковою недостатністю → Розділ. 7.12.

Періодичний моніторинг (кожні 3-12 місяців, залежно від стадії ураження печінки та ступеня зловживання алкоголем) біохімічних показників функції печінки і спрямований на виявлення симптомів портальної гіпертензії або інших ускладнень, пов’язаних з цирозом печінки. Проводити УЗД кожні 6 місяців.