Rao SS, Bharucha AE, Chiarioni G, et al. Функціональні аноректальні розлади. Гастроентерологія. 2016 р. 25 квіт. Pii: S0016-5085 (16) 00175-X. doi: 10.1053/j.gastro.2016.02.009. [Epub перед друком] PubMed PMID: 27144630; PubMed Central PMCID: PMC5035713.

симптоми

Mearin F, Lacy BE, Chang L, et al. Розлади кишечника. Гастроентерологія. 2016 лютого 18. Pii: S0016-5085 (16) 00222-5. doi: 10.1053/j.gastro.2016.02.031. [Epub перед друком] PubMed PMID: 27144627.

Американська гастроентерологічна асоціація, Bharucha AE, Dorn SD, Lembo A, Pressman A. Заява медичної позиції Американської гастроентерологічної асоціації щодо запорів. Гастроентерологія. 2013 січня; 144 (1): 211-7. doi: 10.1053/j.gastro.2012.10.029. PubMed PMID: 23261064.

Запор визначається зменшенням частоти стільця (≤3/тиждень; сильний запор ≤2 стільця на місяць) або твердим стільцем, важко проходить і часто супроводжується відчуттям неповної дефекації.

1) Ідіопатичні запори (без органічних захворювань це найчастіший тип, який становить> 90% випадків). Ця категорія включає синдром подразненого кишечника (запорна форма) та функціональний запор. В обох типах можуть спостерігатися повільний транзит кишечника (інерція товстої кишки) та/або порушення функціональної дефекації (недостатня рушійна сила або дисинергічна дефекація [парадоксальне скорочення або відсутність розслаблення м’язів тазового дна під час дефекації]).

2) Хвороби товстої кишки: дивертикули, рак та інші новоутворення, стенози при перебігу запалень різного типу (хвороба Крона, ішемічний коліт, туберкульоз, дивертикулярна хвороба), грижа, вольвул.

3) Хвороби заднього проходу і прямої кишки: анальний стеноз, рак, геморой, анальна тріщина, випадання прямої кишки.

4) Ліки: анальгетики (опіоїди, НПЗЗ), антихолінергічні засоби, антидепресанти (наприклад, амітриптилін), антиепілептики (наприклад, карбамазепін), антипаркінсони (з дофамінергічною активністю), препарати, що містять кальцій або алюміній, препарати заліза, гіпотензивні засоби (β-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів)., діуретики, клонідин), антагоністи рецепторів 5-НТ3, оральні контрацептиви; зловживання проносними наркотиками також може спричинити або збільшити запор.

5) Хвороби малого тазу: пухлини яєчника та матки, ендометріоз.

6) Хвороби периферичної нервової системи: хвороба Гіршпрунга, хвороба Шагаса, вегетативна нейропатія (наприклад, діабетична), кишкова псевдообструкція.

7) Хвороби ЦНС: судинні захворювання головного мозку, розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, посттравматична травма головного або спинного мозку, пухлини хребта.

8) Захворювання залоз внутрішньої секреції та метаболізму: діабет, гіпотиреоз, гіпопітуїтаризм, феохромоцитома, порфірія, уремія, гіперпаратиреоз, гіперкальціємія, гіпокаліємія.

9) Вагітність.

10) Психічні захворювання: депресія, нервова анорексія.

11) Хвороби сполучної тканини: системний склероз, дерматоміозит.

Якщо запор є недавнім симптомом, він вимагає спеціального діагностичного контролю.

2. Додаткові іспити

1) аналіз крові: гемограма, іноді також сироваткові концентрації глюкози, кальцію та ТТГ, калію

2) приховану кров у калі

3) ендоскопічні та рентгенологічні дослідження товстої кишки: колоноскопія необхідна людям у віці> 50 років або раніше, якщо в сім'ї є анамнез раку товстої кишки або є супутні попереджувальні ознаки, з метою раннього виявлення товстої кишки рак

4) ректальна біопсія: у разі підозри на хворобу Гіршпрунга.

Функціональні тести товстої кишки та заднього проходу (манометрія, дефекографія, тест часу транзиту з маркерами) показані пацієнтам із стійким ідіопатичним запором, який не піддається стандартному лікуванню (→ пізніше), що зазвичай спричинене функціональними порушеннями дефекації або товстої кишки інерційність.

3. Діагностичні критерії функціонального запору

Початок запору ≥6 місяців, який зберігається протягом останніх 3 місяців і в якому збігається ≥2 з наступних симптомів:

1) збільшення зусиль (тенезми) при> 25% випорожнень

2) стілець грудкуватий або твердий при> 25% випорожнень

3) відчуття неповної дефекації при> 25% дефекацій

4) відчуття анальної або ректальної обструкції при> 25% дефекацій

5) потреба в ручній допомозі при дефекації (ручне видалення стільця, підйом тазового дна) у> 25% дефекацій

6) 1. Немедикаментозне лікування (перший етап терапії)

1) Дієта: збільшити кількість харчових волокон у раціоні до 20-30 г/д у кілька прийомів на добу у вигляді р. напр. пшеничні висівки (3-4 ложки = 15-20 г), крупи (8 даг = 5 г) або фрукти (3 яблука або 5 бананів або 2 апельсини = 5 г) - основний метод лікування функціонального запору, відіграє допоміжну роль при запорах з повільним кишковим транзитом. Рекомендуйте збільшити кількість споживаної рідини. У разі непереносимості клітковини (здуття живота, бурчання, метеоризм, дискомфорт, судоми в животі) → зменшіть добову дозу або використовуйте інші гідрофільні речовини, що збільшують об’єм стільця (наприклад, препарати піщаного подорожника), або осмотичні проносні засоби → пізніше. Не застосовувати при дисинергічній дефекації (посилює симптоми) та при мегаколоні.

2) Зміна способу життя: рекомендуйте систематичні фізичні навантаження та регулярні спроби дефекації без поспіху, протягом 15-20 хв, без сильних натискань, завжди вранці після сніданку. Пацієнт не повинен відкладати випорожнення кишечника. У госпіталізованих пацієнтів та при паліативній допомозі змініть клин на стілець із вбудованим туалетом.

3) Зупиніть усі ліки, які можуть викликати запор (якщо це можливо).

4) Тренування дефекації (біологічна зворотний зв’язок): це основний метод лікування розладів функціональної дефекації.

Таблиця 19-1. Проносні засоби

Наркотики та препарати

Гідрофільні та збільшують обсяг стільця до