Інтерв’ю йде за статтею. Щось стрибає з цієї книги, чоловіче

зузана
'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

Як би ви визначили себе?
Я б визначив себе поетом і дослідником, сфера якого полягає у тому, де друкуються цифрові ЗМІ.

Яким був мотив книги Між сторінкою та екраном?
Я думав про роль, яку виконують книги в той час, коли люди все частіше читають з екранів. Я маю досвід створення книжок про мистецтво та роботи в друкарні, і я люблю книги та друк як матеріал. Але я також займаюся дослідженнями в галузі цифрової поезії та нових медіа. Тож я зацікавлений у взаємодії цих двох засобів масової інформації. Коли мій колега (і партнер) Бред показав мені доповнену реальність, засновану на розшифровці персонажів, моя перша думка полягала в тому, що вона пропонує ідеальну метафору для роздумів про те, як можуть співіснувати сторінка та екран. Це технологія, яка не надає переваги одному над іншим. Ось звідки виникла ідея цієї книги. Я знав, що вірші мають стосуватися стосунків між ними, і я хотів скористатися тривимірними можливостями AR. Робота чергує вірші Заставки та сторінки, а також містить конкретні анімовані вірші, якими ви можете рухатись у просторі за допомогою рухів книги.

Тож ця книга справді є тим, що Н. Кетрін Хейлз називає технотекстом.
Я сподіваюся, що так - її робота має великий вплив на моє мислення щодо матеріальності та її викладання. Під час створення проекту я думав про інтеграцію форми у зміст і навпаки, їх взаємні «рефлексивні петлі». Ми з Бредом не хотіли, щоб технології були лише ефектом. Сподіваюся, ми інтегрували технологію та текст один в одного.

Звичайно, так. Чи думали ви про книгу з точки зору візуальної поезії, конкретної поезії та навіть авторських книг?
Так! Одним із стилістичних стимулів є (книжковий) художник Дітер Рот. Він зробив красиві квадратні книги з шарами вирізаного паперу, де вирізи, що перекриваються, утворюють різні форми. Ці шаблони додають динамізму сторінці. Конкретні вірші також стали стимулом і натхненням - вірші, що утворюють певні форми, містять анаграми, іграшки слів та візуальну структуру, віддаючи данину пошанам, таким як Еммет Вільямс та Ойген Гомрінгер.

Книга не містить тексту - це видно лише тоді, коли книга спрямована на екран. Ви знайдете закодовані тексти або приховані повідомлення?
Зрозуміло. Я фанат поезії, яка змушує мене, як читача, вгадувати, досліджувати та спокушати мене. Тож це також може бути частковим імпульсом. Цього тижня на моєму семінарі під назвою «Візуальна поезія та поетика» ми сприйняли книги автора як скульптури, і одна студентка зазначила, що багато найцікавіших робіт об’єднує загадка. Справа в тому, що ви повинні шукати зв’язок між ними як книгами та їх концепцією чи змістом. Це ідея того, що технотексти схожі на загадки, адже за ними стоїть багато роздумів, і художник хоче, щоб ви працювали у напрямку його/її намірів. Це не може бути все на поверхні, навіть якщо ви дивитесь на складний і цікавий об’єкт. Питання завжди: «Чому саме ця форма, а не якась інша?» Кодування текстів для мене є суттю, чому я люблю читати - причиною, чому вони дають тобі щось розпакувати. Здається, я трохи відступив від початкового питання.

Ви любите сканувати QR-коди на стінах міста чи де-небудь ще, призначеному для громадськості?
У деяких випадках вони мене приваблюють, тоді я їх перевірю. Зазвичай це залежить від того, як виглядає код. Я не переглядаю QR-коди, щоб потрапити на веб-сайт магазину або рекламу, але якщо хтось виглядає поза контекстом або, можливо, секретно, я подивлюсь на нього.

Цієї весни, в рамках святкування 150-ї річниці, проект Ніка Монфорта пройшов у Массачусетському технологічному інституті, навігація учасників по історії, що відбулася в Массачусетському технологічному університеті протягом усієї його історії. Під час сканування коду ви отримали SMS із фрагментом історії, пов’язаним із вашим місцезнаходженням. Це були короткі головоломки з клавішами, які допомогли вам дізнатися, де і в який час ви були в MIT. Мені сподобався грайливий елемент проекту і той факт, що коди посилаються один на одного з логотипом "Tech Warp" на кожній наклейці. Це збільшило моє бажання знайти іншу наклейку.

Чому ви обрали саме цей мінімалістичний тип візуалу?
Те, як визнається технологія, вимагає такого мінімалізму. Коли читач відкриває книгу перед своєю відеокамерою, відеокамера сканує зображення на основі квадратів. Якщо він знаходить розпізнаний квадрат, він зчитує форму всередині квадрата як штрих-код і обчислює деформацію країв квадрата, щоб розмістити його у просторі. Це відображає прогнозовану анімацію на поверхні сторінки і рухається, рухаючись по книзі. Тож особливості мають вирішальне значення для технології. Але в варіантах розташування знаків є багато свободи, можна навіть використовувати кольори, адже камера все одно перетворює позначки в чорно-білі. Якщо між кольорами існує тональна різниця, зображення може бути більш складним. Нам подобається мінімалізм оригінальних брендів, оскільки він нагадує творчість Дітера Рота і тому, що в їх простоті є якийсь захоплюючий.

Вони виглядають дещо технічними, але трохи схожими на мінімалістичне мистецтво. Нам подобається ця подвійність. В оригінальному виданні, яке я надрукував сам і зв’язав вручну, було простіше друкувати в одному кольорі. Я зосередився на тому, щоб отримати на своїх відбитках гарний однотонний чорний колір (що складніше, ніж здається!).

Спочатку було дванадцять відбитків, усі вони були надруковані та зшиті вручну - дуже особисті, літературні подарунки чи цінні предмети. Чому ви вирішили надрукувати їх на принтері?
Обмежений наклад видався важливим для оригінальної концепції, але ми обрали технологію, яка є у вільному доступі, а також встановлена ​​в браузерах читачів. Між сторінкою та екраном це про простір між цими двома платформами, який може з’єднати лише читач. Тому обмеження кількості людей, які мають доступ до роботи, здавалося проблематичним. Показати книгу в галереях та спостерігати за взаємодією людей із нею було чудовим досвідом.

Ми хотіли розширити сферу дії проекту і були дуже задоволені, коли з’явилася така можливість. Ліза Пірсон, редактор Siglio Press, позитивно відреагувала на концепцію книги та її мистецтво. Він спеціалізується на візуальних книгах і витрачає багато часу на роздуми про майбутнє написання та видавничої справи.

Це "між" здебільшого сприймається як просторова категорія. А як щодо часового виміру? Старіша сторінка та молодший екран можуть мати можливість писати в різних часових вимірах - або це вже перетлумачено?
Точно ні! Мені подобається ідея часового виміру. Назва покликана викликати кілька видів понять "між", що виникають у цій ситуації. Букви рухаються між собою, вони стосуються стосунків, які вони поділяють, вони існують у візуальному просторі між ними. Я не хотів би сказати, що Сторінка та Екран існують у різних часових вимірах, оскільки обидва вони є фізично доступними для читача, але я розумію, куди ви прямуєте. Книга не хоче привілейовувати те чи інше - я сподіваюся, що ні, бо я вкладав в обидва рівні. І якби Сторінка розповідала Екрану про якесь архаїчне минуле, це означало б, що це історія, яка йде за прогресом, де Сторінка в кінцевому підсумку повинна податись на екран. На мій погляд, у такому випадку щось би загубилося.

Я б сказав, що те, що ви хотіли висловити, чітко видно з книги - сама ідея того, що обидва засоби масової інформації співіснують та спілкуються між собою, надзвичайно важлива сьогодні. Про майбутнє книги ми чуємо з різних сторін. Чому напруга між сторінкою та екраном носить романтичний характер?
Вводячи романтичні стосунки, ми посилаємось на історію любовних віршів у формі листів, але трохи змінюємо її. Звичайно, книга - це не просто співіснування цих засобів масової інформації, вона стосується потенційного зв’язку між (можливо, шлюбом), тому метафора романтичних стосунків дає можливість поговорити про це.

Пейдж і Екран виправляються одне з одним - це також може лежати за метафорою їхнього кохання - вони схожі і водночас різні. Зазвичай це працює у стосунках.
Це так!

Якби у них народилася дитина - що б це було?
Сьогодні у нас є кілька пристроїв, які намагаються бути цією дитиною, і кожен з них має свої позитивні та негативні сторони. Я не знаю, чи буде Kindle чи iPad підходящим потомством, але я впевнений, що в наступні роки ми побачимо більше прикладів парадигм "паперу на екрані".!

Діти в дорозі! Це спільний проект між вами та вашим чоловіком, Бредом Баусом - якщо ви хочете дати кожному з вас драматичного персонажа, який би зіграв якого?
Цього справді сказати не можна.

Ми не будемо йому говорити.
Це справді зовсім інші стосунки. Ці двоє на початку чогось і все ще переймають слова-іграшки та натяки. Їхня поведінка є демонстрацією ранніх стадій відносин.

Екран комп’ютера також виконує роль дзеркала, і читач іноді відчуває, ніби він або вона вступили в інтимний діалог або перетнули приватний простір спілкування між двома сутностями. Як читати посилання, написані помадою, які його новий знайомий написав на дзеркалі вашої сусідки по кімнаті.
При читанні цих листів з’являється вуайєризм, оскільки листи приватні та грайливі. Це, на мій погляд, додає цій загадковій атмосфері. Ми не читаємо про всі їхні кокетливі посилання, і ми повинні уявити, про що вони говорять.

Це непорушність, швидкоплинність слів, привабливих для читачів?
Однією з наших улюблених частин проекту було побачити в галереї, як відвідувачі взаємодіють із книгою. Часто траплявся момент здивування, коли вони брали книгу і бачили, як текст рухається разом із книгою, а їхні обличчя залишалися з подивом - як коли дитина тримає книжку зі складними малюнками. Одна жінка в галереї в Провіденсі почала рухати книгу вгору-вниз, щоб побачити, як текст змінюється. Є щось магічне в тому, як слова з’являються і як вони розходяться, коли перегортається сторінка - що пов’язано з недоторканністю, про яку ви просили.

Як ви гадаєте, чи все ж читачі будуть вимагати нових форм літератури? Щоб отримати цей момент несподіванки, хвилювання?
Це, безумовно, здається одним із факторів змін в інших ЗМІ, тому відповідь, мабуть, позитивна. Але література завжди рухається і змінюється самостійно. Література дуже гнучка, бо мова така гнучка. Немає підстав припускати, що люди перестануть розробляти нові форми свого вираження. Літературу читають завдяки її унікальному задоволенню від мови, історії, уявних та інших аспектів, які роблять письмо унікальним. Гібридні форми існуватимуть завжди, але я не знаю, чи живитимуть їх читачі чи самі автори.

Яких сучасних поетів ви вважаєте революційними та водночас надихаєте?
Я читаю і надихаюся великою кількістю різних письменників. Я люблю візуальні роботи, і мені сподобалася книга Джонатана Сафрана "Дерево кодів". Я також люблю мовні ігри, і я є шанувальником Крістіана Бека та Керолайн Бергваль. Тут можна згадати занадто багато чудових авторів!

Що, на вашу думку, ми можемо очікувати від літератури найближчим часом?
Думаю, видавці продовжуватимуть експериментувати з вдосконаленням видань та електронних книг, поки не знайдуть правильну ціну та форму, щоб тривати. Але "вдосконалення" того, що вже є, - це лише одна частина можливостей для електронних книг та тексту на сенсорних екранах. Є подібні до оповідальних ігрових проектів, які зміщують розповідь, і є локаційні історії.

Думаю, наступні кілька років будуть дуже цікавими в цьому плані.

Весь розповідь відбувається топологічно в доповненій реальності. Іноді вам здається, що ви теж живете в ньому?
Думаю, ми живемо в ній дедалі більше! В буквальному розумінні програми доповненої реальності змінюють наші стосунки з країною, і відчуття того, що ми оточені даними, до яких ми отримуємо доступ по телефону, змінило наше сприйняття та переживання «реальності». Але якщо я сприйму це метафорично, я б не проти проживання між сайтом. та екраном. Це простір уяви. Простір, куди потрапляє читач, коли він глибоко занурений у текст. Я хотів би жити в цьому місці.

Текст був створений в рамках грантового завдання "Текст в Інтернеті як явище (r) еволюції культури" (VEGA №: 2/0182/10, 2010-2013) в Університеті Коменського в Братиславі.