Оскар Васкес Цудзі 1, Педро Гутьеррес Кастрельон 2, Марко Антоніо Ямадзакі Накашимада 1, Хуан Карлос Арредондо Суарес 1, Тересіта Кампос Рівера 1 та Ігнасіо Мартінес Барбоса 3 .
1) Служба паразитології та мікології, 2) Відділ методології дослідження. Національний інститут педіатрії. Insurgentes Sur Avenue 3700. -C. Colonia Insurgentes Cuicuilco, Поштовий індекс 04530. Делегація Койоакан. Федеральний округ Мексики. 3) Автономний столичний університет. Кампус Xochimilco. Федеральний округ Мексики.
Антигельмінтики як фактор ризику кишкової непрохідності Ascaris lumbricoides у дітей
Ключові слова: протиглисні засоби (протиглисні засоби); кишкова непрохідність (кишкова непрохідність); фактори ризику; Ascaris lumbricoides .
Ascaris lumbricoides це етіологічний агент аскаридозу; це космополітична кишкова нематода і є одним із найпоширеніших гельмінтів, які паразитують на людині. Цей гельмінтоз набувається при попаданні в організм яєць личинок; личинки під час міграції проходять через легені, щоб завершити своє дозрівання, піднімаються через дихальне дерево, щоб згодом їх проковтнути, і досягають тонкої кишки, де перетворюються на дорослих (Khuroo, 1996; Американська академія педіатрії, 1997).
У сільській місцевості переважають паразитози у дітей віком від 4 до 14 років, із низьким соціально-економічним статусом, недоїдають (Villamizar et al., 1996). Це ендемічно в тропічних та помірних районах світу, де гігієнічні умови погані (Khuroo, 1996; Американська академія педіатрії, 1997).
Геофагія - головний задіяний механізм передачі, коли вона інтенсивна, вона пов’язана з масивними інфекціями (Khuroo, 1996).
Аскаридоз вражає 25% світового населення, тоді як в Мексиці за оцінками 33% дитячого населення паразитує, і лише 6% представляє масивний паразитоз (Tay, 1990).
Клінічне захворювання обмежене пацієнтами зі значним гельмінтозом (Khuroo, 1996). Ця меншість становить 1,2–2 мільйони випадків клінічних проявів у світі, за оцінками, 20 000 смертей на рік через важкі захворювання, спричинені A. lumbricoides (Khuroo, 1996).
Клінічна картина кишкового аскаридозу, як правило, безсимптомна, або наявні симптоми нечіткі, такі як біль у животі, здуття живота, нудота та періодична діарея. У багатьох випадках діагноз паразитозу може бути встановлений шляхом виявлення яєць A. lumbricoides при обстеженні стільця або коли викидання дорослих паразитів у стілець або через ніс або рот.
Підраховано, що значне навантаження на гельмінтів (від 13 до 40) зумовлює втрату 4 г білка з щоденного раціону, що містить 30-50 г білка. Інфекція A. lumbricoides може сприяти дефіциту вітаміну А та Е в ендемічних районах (Marinho et al., 1991).
Аскаридоз спричиняє від 5% до 35% кишкової непрохідності в ендемічних регіонах (Khuroo, 1996).
Закупорка, як правило, часткова, коли вона тривала, вона може стати повною. Є деякі фактори, які роблять непрохідність кишечника A. lumbricoides можливою; механічна обструкція через велику кількість гельмінтів є найбільш частою причиною хірургічної невідкладності, пов'язаної з U-формою, яку приймає гельмінт, що чинить тиск на кишкову стінку (Американська академія педіатрії, 1997), крім того, ця обструкція може виникнути в рівень ілеоцекального клапана, де A. lumbricoides виводить нейротоксини, які викликають скорочення тонкої кишки (спастичність). В недавньому дослідженні було встановлено, що введення антигельмінтних засобів може бути до представлення знімка; це пов'язано з гіршим прогнозом (Salman, 1997).
Одноразова велика доза антигельмінтного засобу змушує великий мозок паралізованих гельмінтів перешкоджати просвіту кишечника, оскільки вони витісняються перистальтикою у напрямку до кінцевої клубової кишки. Памоат пірантелу, який виробляє спастичний параліч у гельмінтів, був пов’язаний з повною обструкцією та неможливістю виконати замовлення як частину хірургічного лікування (Salman, 1997).
Тривала обструкція може ускладнитися інвагінацією кишечника, вольвулом, геморагічним інфарктом або перфорацією кишечника (Villamizar, 1996).
Серед фізичних знахідок при кишкової непрохідності є розтягнення живота, посилення перистальтики та характерна маса у верхньому правому квадранті (Tay, 1990). Ускладнену обструкцію підозрюють наявність лихоманки, токсичного вигляду та фізичних ознак перитоніту, останні вважаються надзвичайно рідкісними, хоча і смертельними (Rao et al., 1988).
Рентгенограми черевної порожнини показують рівні рідини в повітрі та множинні лінійні зображення A. lumbricoides у розширених кишкових петлях (Khuroo, 1996). УЗД черевної порожнини може продемонструвати розширену петлю з потовщеною стінкою та масою глистів, що спричиняють перешкоду. Зображення гельмінтів описуються як складна ехогенна маса кишкового повітря, гельмінтів та калових речовин, з морфологією головки медузи в поздовжній осі та розеткою в трансаксіальному відділі (Malde and Chadha, 1993). Гельмінти ідентифікуються як ехогенні структури, що виявляють анехогенний канал, який представляє травний канал паразита, і є рухливими (Khuroo 1996). Лікування в першу чергу консервативне з адекватним гідроелектролітичним контролем, назогастральним відсмоктуванням, антибіотиками та антигельмінтною терапією. Застосовували гастрографін, який є гіперосмолярною речовиною, що виробляє надлишок рідини в околицях і навколо маси глистів, обумовлюючи їх відділення зі швидкістю 15-30 мл, що вводяться в шлунок, через зонд. часткова кишкова непрохідність (Maor et al., 1984).
Лапаротомія показана у таких ситуаціях: персистування черевної маси в одному місці більше 24 годин, постійний біль у животі з болючою масою, токсикоз та збільшення частоти серцевих скорочень із зникненням маси. Найбільш часто застосовувана процедура - стискання та переміщення мотка паразитів вручну (доїння) (Surendran and Paulose, 1988; Villamizar et al., 1996). Якщо цей маневр не увінчався успіхом, аскариди можна видалити за допомогою ентеротомії. Якщо в кишечнику виявляються ознаки гангрени або інфаркту, необхідна резекція кишечника (Surendran and Paulose, 1988).
Прогноз хороший у разі часткової непрохідності. При його лікуванні використовувалося введення касторової олії від 15 до 30 мл через носогастральний зонд, потім піперазин 75 мг/кг/день (Surendran and Paulose, 1988; Villamizar et al., 1996).
Введення антигельмінтів дітям з болями в животі, спричиненими підгострою обструкцією, погіршує стан і призводить до ускладнень (Surendran and Paulose, 1988).
Протигельмінтні засоби в цей період можуть призвести до повного паралічу значної кількості паразитів і накопичуватися в дистальній частині клубової кишки і блокувати її просвіт (Surendran and Paulose, 1988).
Оцінити використання антигельмінтних засобів як фактора ризику розвитку кишкової непрохідності A. lumbricoides. .
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
Було проведено ретроспективне дослідження 199 записів дітей, віком від 1 місяця до 16 років, які були госпіталізовані до Національного інституту педіатрії в період з 1984 по 1997 рік з діагнозом кишковий аскаридоз. Після виявлення пацієнтів випадковим чином було обрано репрезентативну вибірку (група А) з 66 випадків (аскаридоз з кишковою непрохідністю) та (група В) зі 133 контролями (аскаридоз без кишкової непрохідності). Розрахунок обсягу вибірки проводився випадковим чином згідно з дослідженням Villamizar та співавт. (дев'ятнадцять дев'яносто шість). Використовуючи формулу, встановлену Роснером (1995), потрібно було мінімум 65 випадків та 130 контрольних досліджень.
Були зібрані змінні, які могли впливати як фактори ризику на появу кишкових ускладнень A. lumbricoides, головним чином зосереджені на попередньому введенні антигельмінтних препаратів. Усі випадки, які отримували негельмінтну терапію, здатну впливати на перебіг захворювання (проносне та/або атропінічне), та ті випадки, які не відповідали всім змінним, що цікавили, були виключені з дослідження. Змінні були описані з використанням вимірювань центральної тенденції та дисперсії з розрахунками середнього та стандартного відхилення з 95% ДІ для безперервних змінних з нормальним розподілом та відсотками, медіан та пропорцій для категоріальних змінних та/або з негауссовим відхиленням.
Проведено порівняльний аналіз клінічних проявів, виявлених у групі A випадків та групі B контролів, з метою пошуку статистично значущих відмінностей, використовуючи скорегований хі-квадрат Ятса з рівнем значущості 9 років) та використання антипаразитарних засобів. Розрахунок факторів ризику розвитку кишкової непрохідності A. lumbricoides проводили за допомогою таблиць непередбачених ситуацій 2 х 2 та розрахунку коефіцієнта шансів при 95% ДІ. Ці суттєві фактори ризику були включені в багатоваріантну модель логістичної регресії, що має змінну впливу наявність або відсутність кишкової непрохідності, з метою встановлення багатоваріантної моделі прогнозування ризику. Рівень значимості був обраний p> 0,05.
Середній вік випадків захворювання становив 48,42 ± 32,2 місяця, а контрольної групи - 61,6 ± 43 місяці (р 0,05). 95% випадків та 99% контролів мали низький соціально-економічний статус (р> 0,05).
Найбільш частими клінічними проявами, виявленими у пацієнтів з перешкодами, були: біль у животі, блювота та вигнання паразитів, розтягнення живота та запор. (Таблиця I)
Клінічні прояви у педіатричних хворих на кишковий аскаридоз