ОПЕРАЦІЯ ЛІКУВАННЯ

дослідження показали

Тип ліків та відповідна доза варіюються від однієї людини до іншої залежно від їхніх характеристик, типу симптомів, які вони проявляють, несприятливого впливу ліків, а також їх уподобань. Щоб лікування працювало належним чином, важливо приймати ліки за призначенням, не відмовляючись від нього і не змінюючи дози.

Важливо підтримувати хороший зв’язок з лікарем, щоб добре повідомляти про перенесені симптоми або труднощі, які можуть спостерігатися. У той же час, лікар повинен інформувати про види лікування, які можуть бути проведені, та негативні наслідки, які вони можуть спричинити, включивши таким чином постраждалу людину до пошуку оптимального лікування.

Не всі реагують однаково на ліки. Антипсихотики призначаються в дозі, яка видається найбільш ефективною для кожної людини. Якщо хорошої відповіді немає, знайдіть оптимальну дозу або спробуйте інші типи нейролептиків та лікування, які допомагають зменшити симптоми.

Дослідження показали, що коли уражені люди виявляють стійкість до лікування, застосування антипсихотичного препарату другого покоління, клозапіну, було ефективним.

Тим, хто важко пам’ятає щодня вживати ліки, можуть бути корисними ліки, що називаються депо. Вони складаються з ін’єкційних нейролептиків, які зберігають свій ефект протягом певного періоду часу (два-три тижні), залежно від типу ліків.

ЯКІ ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ МОЖУТЬ НАСТУПИТИ?

Антипсихотичні ліки можуть спричинити інші наслідки для організму постраждалих людей, що є вторинними для переваг, які вони надають, і які піддаються лікуванню.

Важливо, щоб постраждалі люди інформували лікаря про будь-які зміни, що можуть відбутися у їх симптомах, та про побічні ефекти, які спричиняє ліки, оскільки лікар буде модифікувати його та/або коригувати дозу відповідно до своїх потреб.

Серед найпоширеніших побічних ефектів є такі, що впливають на нервову та м'язову систему (екстрапірамідні), до яких належать: зміни в регуляції м'язового тонусу (дистонія), неможливість залишатися нерухомими або сидячи (акатизія), тремор (Паркінсона), скутість і слабкість м'язів тощо Інші негативні наслідки для м’язів - це некеровані рухи рота та обличчя (пізня дискінезія).

Ще однією групою ефектів є: седативний ефект; збільшення ваги; антиадренергічні ефекти, такі як сухість у роті, затуманення зору, запор, прискорене серцебиття або затримка сечі; антихолінергічні ефекти, такі як порушення пам’яті та пізнання, сплутаність свідомості, марення, сонливість та галюцинації; галакторея (мимовільне виділення молока з сосків), статеві дисфункції, порушення менструального циклу (олігоменорея) тощо.

Дослідження показали, що всі другі або нетипові антипсихотичні засоби викликають менше екстрапірамідних побічних ефектів, ніж перші покоління або звичайні антипсихотичні засоби.

Важливо, щоб ліки були ефективними, але це не було б корисним, якщо воно має побічні ефекти, які пацієнт не терпить, а отже, і ризик функціональних обмежень або відмови. Ось чому не існує єдиного досконалого ліки, навпаки, для кожного пацієнта потрібно знайти потрібні ліки.

ЧИ ПОТРІБНО ЩОБ ЛІКУВАННЯ?

Відповідальний лікар може вважати за доцільне призначити інші ліки, які допомагають, поряд з нейролептиками, зменшити симптоми шизофренії. Наприклад, стабілізатори настрою (наприклад, літій), анксіолітики (наприклад, бензодіазепіни), антидепресанти або ліки, що зменшують несприятливий вплив антипсихотиків (наприклад, антипаркінсонічні препарати, антихолінергічні засоби тощо).

СКІЛЬКИ ДОЛГО ПОТРІБНО ПРИЙМАТИ ЛІКИ?

Щоб антипсихотик набув чинності в умовах кризи, зазвичай потрібно від двох тижнів до двох місяців. Потім, як тільки криза закінчиться, дозу поступово зменшують до досягнення відповідної дози.

Через ризик швидкого рецидиву після кризи бажано не припиняти або зменшувати ліки передчасно. Тривалість використання ліків повинна бути узгоджена з лікарем, який, в умовах першої кризи, зазвичай становить один-два роки. У разі рецидиву потрібно буде від двох до п’яти років прийому ліків. А тим, хто має кілька епізодів, це буде потрібно постійно. Однак лікування та його дози повинні бути адаптовані до кожної людини, до життєвої ситуації, яку вони переживають, та до власних уподобань пацієнта. Ось чому ці цифри є оцінками.