Доктор Альваро Пенья Хіменес
Фахівець з гінекології. Навчався робототехнічній хірургії та гінекологічній хірургії в Гарвардському університеті, Бостон, США.
Діагностика приблизно у 80% випадків є клінічною, шляхом обстеження та анамнезу; початок, як правило, односторонній, зі збільшеним обсягом та/або ніжністю.
Доброякісна патологія бартолінових залоз - часта причина гінекологічних консультацій у жінок репродуктивного віку у віці від 20 до 30 років, безгосподарність яких сприяє збільшенню частоти рецидивів.
За підрахунками, захворюваність на цю хворобу становить 2% від жіночого населення старше 12 років, тому важливо доглядати за ними, щоб поліпшити якість життя пацієнтів. Щоб дізнатись трохи більше про цей стан, важливо згадати, що у зовнішніх статевих органах є чотири маленькі залози, дві верхні та дві нижні, верхні називаються залозами Скена, нижні - це бартолінові залози, які округлі в форми, і знаходяться в глибині задньо-бічного аспекту інтроітуса, і його функція полягає в змащуванні вагінальної частини.
Коли ці залози засмічуються і перестають виробляти цей секрет, це називається кістою або абсцесом. Форма абсцесу бартолінової залози визначається як скупчення гною, вторинного по відношенню до інфекції, яка утворює опуклість в одній із залоз і супроводжується болем. Тим часом для кістозної форми характерна закупорка головного протоку бартолінової залози, що призводить до затримки секрету та його зростання, утворюючи пухлину у піхві. Крім того, він включає запальні стани, які можуть бути рецидивуючими та хронічними, виявляючи деякі фактори, які їх схиляють, такі як: анатомічні характеристики залози, вроджені зміни, обструктивні процеси запального або інфекційного типу з накопиченням, анамнез місцевих операцій, таких як резекція вестибюля (вестибулектомія), повторні проколи та травми області вульви (як у випадку з жінками, які практикують спінінг).
Клінічні прояви форми абсцесу дуже характерні, найбільш актуальними, як правило, є: наявність пухлини вульви, розташованої на рівні шпильки або, точніше, в “4 години”, місцевий біль, що посилюється при ходьбі або сидінні, підвищена температура, диспареунія або лейкорея (у разі інфекцій, що передаються статевим шляхом). Неінфекційна кістозна форма характеризується наявністю пухлини в цій самій області, яка є, як правило, безсимптомною і яку можна виявити як знахідку під час мазка Папаніколау або гінекологічного огляду. Близько 80% діагнозу є клінічним шляхом обстеження та анамнезу; Як правило, він видається одностороннім, із збільшеним об’ємом та/або болем при пальпації.
У випадку пацієнтів з ослабленим імунітетом це може перерости в некротизуючий фасцит. Диференціальний діагноз повинен бути з: кістозними та солідними ураженнями вульви (кісти епідермоїдного включення, кісти скена, гідроаденоми та ліпома), а також плоскоклітинним раком, однак рак раку Бартоліно дуже низький, приблизно 0,0023 на 100 тис. жінок/рік у пременопаузі, 0,114 на тисячу жінок/рік у постменопаузі та на початку шостої декади життя, хоча випадки були зареєстровані у пацієнтів 32-річного віку. Причинними мікробами інфекційної форми є аеробні та анаеробні мікроорганізми, 50% мікроорганізмів - полімікробні, найпоширеніший з аеробних мікробів - кишкова паличка, N. gonorrhoeae (присутній у третині цист), E. faecalis, E . aureus, P. aeruginosa, C. trachomatis, Haemophilus та Klebsiella. У випадку анаеробів є: Bacteroides fragilis, Peptostreptococcus, Fusobacterium, Prevotella, Finegoldia та Clostridium perfringens. Для їх ідентифікації необхідно провести лабораторні дослідження, такі як мазки та конкретні культури, а в певних випадках і біопсію.
Лікування