Бецегеїт передлежання

П'ятимісячне немовля чоловічої статі з анамнезом матері з високим акушерським ризиком контрольованої та компенсованої бронхіальної астми під час вагітності, крім того, що під час того самого діагнозу вагінальної інфекції лікували та вирішили на 26 тижні вагітності, продукт еутоцику доставка вагою 3550 грам та Apgar 9,9 бала. Його госпіталізували на 10 днів з антимікробною терапією післяпологового імпетиго.

В один місяць життя у нього діагностували гнійний двосторонній середній отит, позитивний бактеріологічний ексудат сальмонели, що вимагав госпіталізації, лікування цефтазидимом було накладено відповідно до протоколу, він прогресував задовільно і був виписаний через 5 днів.

У неї також є історія за три місяці після представлення нагноєнь на місці вакцинації БЦЖ. У п’ятимісячному віці збільшення об’єму лівої надключичної області супроводжується субфебрильною лихоманкою, це трактується як целюліт, що приймає лікування амоксициліном, через чотири дні починається з дратівливості, що супроводжується епізодом втрати свідомості, і рухи кінцівок, для чого доставляють у педіатричну лікарню; Фізичне обстеження виявило опуклість фонтанели, а поперекова пункція показала ліквор з 300 клітинами, переважання лімфоцитів, і це було розглянуто як вірусний менінгоенцефаліт, для чого він потрапив у відділення інтенсивної терапії, прогресуючи задовільно. Через 72 години його перевели до дихальних шляхів, де він почав з катаральними симптомами через два дні перебування на службі, на рентгені виявили запальні ураження в правому полі легені, починаючи лікування Клафораном, збільшення обсягу зберігалося в область ліва ключична.

Він підтримував періодично гарячкові симптоми протягом приблизно 30 днів, з появою гепатоспленомегалії, і було виявлено пневматоцеле. Обговорення справи проводиться в службі дихальних шляхів, приймаючи рішення про висічення лівого надключичного лімфатичного вузла для взяття зразка біопсії, результату гранулематозного адениту з казеозним некрозом та гігантськими клітинами Лагермана, туберкулін 8 мм, випадок оцінюється членами провінційна комісія з питань туберкульозу, і було вирішено ввести протитуберкульозне лікування ІІІ категорії та активний пошук епідеміологічних попередників захворювання. Проконсультується з педіатром Національної комісії з питань протидії туберкульозу і рекомендує завершити лікування Етамбутолом та проконсультуватися з імунологією щодо можливості побічної реакції на БЦЖ, що вказує на початок лікування Інтаглобіном.

Батьки та діти з ВІЛ-негативними, скринінг на туберкульоз у батьків та інші негативні контакти (мікроскопія мазка респіраторних симптомів, манту та рентген). Жодного можливого джерела зараження, спорідненості між батьками чи анамнезу родичів з інфекційними захворюваннями чи смертю від цих причин не виявлено.

В процесі розвитку пацієнта лихоманка зникає на 8 днів і знову з'являється з показниками від 38 до 39 градусів, фізичний огляд підтримує гепатоспленомегалію, а лімфаденопатія з'являється у всій лівій підщелепній області твердої консистенції. Він представляє анемію, яка вимагала 2 переливання крові та осадження еритроцитів, що підвищується до 108 мм/л. УЗД черевної порожнини показує спленомегалію без інших змін. Потовщення голапи повідомляється на рентгені грудної клітки, що може бути сумісним з лімфаденопатією. Справа переглядається службою імунології, і показано продовжувати інтаглобін, додати коефіцієнт передачі, дотримуватися додаткової обережності з немовлям, підкреслюючи гігієнічні заходи та не робити вакцинацію.

Факт відсутності поліпшень при протитуберкульозному лікуванні, навпаки, пов'язаний з БЦЖ, що постійно нагноюється, із ураженням регіонарних лімфовузлів у лівої сторони у дитини з важкими інфекціями від народження, свідчить про первинний імунодефіцит з розповсюдженням БЦЖ. Повторюють біопсію для гістопатологічного дослідження та посіву мікобактерій, витягують 2 лімфаденопатії з казеозним виглядом, які мікроскопічно представляють гранулематозний аденит із незначним некрозом та мікроабсцесами.

У розгорнутому обговоренні з педіатрами, пульмонологами та імунологами було зроблено висновок, що БЦЖ розповсюджується за викладеними вище критеріями, ізоніазид, піразинамід призупиняють, амікацин починають з 15 мг/кг, добову дозу та моксифлоксацин, який перорально не переноситься Швидкість осідання еритроцитів при 88 мм/год, гематокрит 35 л/л та кількісне визначення імуноглобуліну з високим рівнем IgG 28 г/л, хоча вважалося, що дитині переливали кров на додаток до отриманих імуностимуляторів. Фахівці Інституту імунології погоджуються з ймовірним діагнозом первинного імунодефіциту, рекомендуючи подальше дослідження. Немовля покращує всі симптоми, не має лихоманки з моменту початку прийому амікацину, набирає вагу на 0,5 кг, а швидкість осідання еритроцитів зменшується до 44 мм/год.

Виписку та подальші спостереження було вирішено через високу підозру на первинний імунодефіцит та ускладнення хронічного захворювання внаслідок поширення БЦЖ; підтримувати щодня амікацин протягом 3-6 місяців з еволюційними дослідженнями функції нирок. Якщо задовільний розвиток відбуватиметься 2-3 рази на тиждень. Продовжуйте прийом рифампіцину, етамбутолу та збагаченої дієти за підтримки вітамінних добавок.

Випадок з немовлям має на задньому плані застосування вакцини БЦЖ та клінічну картину, що свідчить про дисеміновану інфекцію мікобактеріями, представляючи кілька елементів, що підтверджують цей діагноз, наприклад, отримання вакцини БЦЖ при народженні, нагноєння на місці вакцини, симптоми та ознаки, обумовлені тривалим гарячковим синдромом, надключичною лімфаденопатією, лівою регіонарною підщелепкою, ліквором, що свідчить про вірусний менінгоенцефаліт, гепатомегалію, спленомегалію та біопсію, що призводить до гранулематозного адениту з казеозним некрозом та гігантських клітин Лагермана.

Побічні реакції, місцеві або системні, на вакцину БЦЖ рідкісні у всьому світі, повідомляється про 0,10-2 випадки на мільйон застосувань. З цієї причини у пацієнтів з дисемінованими формами слід виключити такий імунодефіцит, як вірус імунодефіциту людини; хронічна гранулематозна хвороба, важкий комбінований імунодефіцит; Сприйнятливість Менделя до мікобактеріальної хвороби. 5 У зареєстрованому випадку виключалась можливість зараження вірусом імунодефіциту людини, оскільки серологічні дослідження, проведені на батьків до і після пологів, були негативними, як і дослідження на немовляті.

Перша заява Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо вакцини БЦЖ у пацієнтів з вертикально переданою ВІЛ-інфекцією була опублікована в 1987 році, і на той час вона була рекомендована для пацієнтів, які проживають в ендемічних районах туберкульозу, за умови, що вони протікають безсимптомно на момент подання заявки 6. Два десятиліття потому повідомлення про розповсюджене захворювання БЦЖ у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які були безсимптомними на момент його застосування, змусили нас змінити цю рекомендацію.

У цьому сенсі з початку 2007 року ВООЗ не рекомендує вводити вакцину пацієнтам із підтвердженим діагнозом, незалежно від клінічних висновків пацієнта. 7 Паралельно з цим керівництвом він також вказав на важливість визначення деяких конкретних факторів у кожному географічному регіоні, які можуть вплинути на рішення про застосування цієї рекомендації, включаючи доступ до високоефективної антиретровірусної терапії (HAART), що дозволяє поліпшити стан пацієнта. імунна система. 7

Пацієнти з хронічною гранулематозною хворобою можуть почати з мікобактеріальної інфекції, а згодом стати сприйнятливими до інших грибкових або бактеріальних інфекцій. 5 Наведені автори повідомляють про серію із 72 випадків хронічної гранулематозної хвороби та мікобактеріальної інфекції, на додаток до коінфекції іншими агентами. 8 Представлений випадок може виражати вроджений дефект клітинного імунітету, хоча механізми цих дефектів невідомі. Проведена досі імунологічна оцінка не дозволяє зробити висновки і виключити можливість того, що у немовляти є хронічна гранулематозна хвороба або важкий комбінований імунодефіцит; Сприйнятливість Менделя до мікобактеріальної хвороби або іншого первинного імунодефіциту.

БІБЛІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА