печінка

Безалкогольна жирова хвороба печінки стає головною проблемою охорони здоров’я через збільшення діабету та ожиріння у всьому світі, особливо в західних країнах.

Він характеризується як складне клініко-патологічне захворювання, вторинне за генетичними та екологічними факторами; визначається як надмірне накопичення жиру в печінці у вигляді тригліцеридів (гістологічна інфільтрація більше 5% гепатоцитів) і включає безалкогольну жирову печінку (НАЖХП) та неалкогольний стеатогепатит.

NAFLD - це метаболічний розлад, який представляє перевантаження жиру в тканинах печінки та в хронічній формі-
nica може бути попередником цирозу печінки. Ця зміна метаболізму жирних кислот пов’язана з такими факторами: надмірна вага або ожиріння, резистентність до інсуліну, гіперглікемія, високий рівень жиру в крові (зокрема, тригліцеридів), метаболічний синдром, синдром полікістозних яєчників; цукровий діабет 2 типу (ЦД2), гіпотиреоз та гіпопітуїтаризм.

Кілька досліджень свідчать, що етнічна приналежність відіграє важливу роль у розвитку НАЖХП, причому найбільше постраждало іспаномовне населення, а потім білі та афроамериканці з переважанням чоловіків.

НАЖХП спостерігається у всіх вікових групах, особливо у віці від 40 до 59 років, у яких високий ризик серцевих захворювань через фактори ризику (ожиріння та СД2).

Хвороба печінки НАЖХП, як правило, безсимптомна, але коли вона проявляється такими симптомами, як збільшення печінки, втома та біль у верхній правій частині живота. З іншого боку, неалкогольний стеатогепатит визначається некрозапаленням з гепатоцелюлярними пошкодженнями та надуттям повітря зі змінною кількістю фіброзу та потенційним прогресуванням до цирозу.

Діагноз НАЖХП інтегрований за допомогою фізичного та антропометричного обстеження і вимагає підтвердження стеатозу печінки або за допомогою візуалізації, або гістології, крім виключення вторинних причин накопичення жиру в печінці (надмірне вживання алкоголю, наркотиків, втрата прискореної ваги) та інші специфічні захворювання печінки). Потрібні докази жирової печінки за допомогою візуалізації чи біопсії, у цьому сенсі УЗД є першим методом вибору для виявлення в клінічній практиці через його низьку вартість, доступність, чутливість 60-94% та специфічність 66- 97%, хоча остання зменшується за наявності патологічного ожиріння до 50%.

І КТ, і магнітно-резонансна томографія (МРТ) ідентифікують стеатоз, хоча їм не вистачає чутливості для виявлення стеатогепатиту або фіброзу. Перший використовується для оцінки потовщення черевної підшкірно-жирової тканини та для вимірювання жиру в печінці; Це дозволяє класифікувати захворювання печінки шляхом розрахунку співвідношення уваги печінки та селезінки, але воно має обмеження, які обертаються труднощами у визначенні проміжних стадій фіброзу. МРТ пропонує точну і швидку оцінку захворювання печінки, на фазі контрасту зображення дозволяє кількісно оцінити жирову інфільтрацію з хорошою гістологічною кореляцією.

Перехідна еластографія (FibroScan) - це неінвазивний метод, який оцінює фіброз печінки та є більш чутливим, ніж серологічні маркери. Точність оцінки розвиненого фіброзу та цирозу печінки хороша, але вона ненадійна у людей із ожирінням (ІМТ> 28). Сила акустичного імпульсного випромінювання (ARFI) або еластосонографія використовується як альтернативний метод FibroScan і використовує акустичні хвилі.

Однак золотим стандартом діагностики є біопсія печінки, яка є процедурою, що керується зображеннями, при якій видаляється невелика проба тканини печінки за допомогою голки.

Лабораторні тести також оцінюють наявність супутнього захворювання, яке сприяє розвитку НАЖХП, таким же чином їх використовують для визначення, чи є початковий гепатит або цироз, а також для того, щоб дізнатись, чи є у них печінкова недостатність, і для початку лікування. Для цього йому допомагає міжнародна шкала Nafld Score.

Основним ускладненням НАЖХП є цироз і спроба зупинити запальний процес викликає ділянки рубців (фіброз). Але якщо процес не зупинити, цироз може призвести до асциту, запалення вен стравоходу, що може розірватися і кровоточити, дезорієнтації, сонливості та заїкання, раку печінки та кінцевій стадії печінкової недостатності. Раніше цироз печінки невідомої причини був відомий як невизначений або криптогенний, в даний час відомо, що він викликаний НАЖХП.

Пацієнт із НАЖХП повинен зосередитись на зміні способу життя, кращому харчуванні, фізичній активності та управлінні супутніми захворюваннями.

Фармакологічне лікування повинно обмежуватися пацієнтами зі стеатогепатитом. Рекомендується використання піоглітазону, оскільки він вивчався у пацієнтів із СД або зміненою глюкозою, демонструючи покращення рівня амінотрансферази, стеатоз печінки, басінізацію та запалення, але без впливу на фіброз, згідно з рекомендаціями. "Діагностика та лікування -алкогольна жирова хвороба печінки "МОЗ.

Для лікарів, які вперше звернулися, необхідно оцінити пацієнтів з високим ризиком розвитку НАЖХП (люди з СД2, САГ, дисліпідемією), але особливо у дітей з ожирінням та надмірною вагою, у яких можуть розвинутися ці стани, і через 15 або 20 років присутній цироз печінки. Лікар повинен інформувати пацієнтів про те, що часте вживання натуропатичних продуктів, таких як пало-азул, хвощ, чорна редька або чудо-продукти, може спричинити пошкодження печінки та затримати увагу.