Поширеність безалкогольної жирної печінки при ожирінні зростає серед хронічних захворювань печінки у дитячому віці. Метою дослідження було дізнатися частоту цього захворювання у дітей із ожирінням та його зв’язок з деякими клінічними та лабораторними змінними, які можуть мати прогностичне значення, а також відповідь на дієтичне лікування. Були вивчені сорок чотири ожирілих дітей та підлітків обох статей у віці від 4 до 16 років. Усім пацієнтам проводили глюкозу в крові натще, загальний холестерин, тригліцериди, амінотранферази сироватки та УЗД печінки, а безалкогольну жирову печінку діагностували при підвищеній ехогенності залози. Була вказана дієта в 1200 ккал, а результати лікування оцінювали через 6 місяців. Частота жирної печінки у нашому дослідженні становила 48%. Клінічними змінними прогностичного значення для безалкогольної жирної печінки було важке ожиріння та еволюція ожиріння більше 3 років. Лабораторні змінні не пропонували прогнозного значення (р> 0,05). Ми спостерігали, що зменшення ваги сприятливо впливало на зникнення неалкогольної жирної печінки.

ожирінням

Ключові слова: Ожиріння у дітей та підлітків, неалкогольна жирова печінка.

Ожиріння є складним багатофакторним харчовим синдромом або розладом із генетичними, поведінковими та екологічними причинами 1 і є найпоширенішою формою недоїдання у розвинених та багатьох країнах, що розвиваються. 1-3 Ожиріння набуває масштабів епідемії, і його поширеність у дітей та підлітків зростає. Це призводить до ускладнень, що виникають з педіатричного віку, наприклад, артеріальна гіпертензія, 1,4 розлади ліпідів, 5,6 резистентності до інсуліну, пов'язані з непереносимістю вуглеводів або цукровим діабетом 2 типу 7, 8 та стеатозом печінки, 1 серед інших.

У пацієнтів з неалкогольною жировою печінкою (НАЖХП) відсутні клінічні ознаки захворювання, але вони можуть проявлятися болем у правому верхньому квадранті, втомою та слабкістю. Він також був пов'язаний з метаболічним синдромом X (синдром резистентності до інсуліну), який в основному характеризується цукровим діабетом 2 типу, інсулінорезистентністю, високим кров'яним тиском, гіперліпідемією, атеросклерозом та іншими станами. 9

Стеатоз НАЖХП визначається з патологічної точки зору як накопичення великих жирових кульок у цитоплазмі, які заважають його нормальній метаболічній функції. Коли нокси, які сприяють цьому стану, зберігаються протягом тривалого періоду часу, вони викликають запалення та фіброз, тобто патологічну еволюцію від стеатозу до стеатогепатиту, потім до стеатонекрозу і, нарешті, до цирозу печінки. НАЖХП у пацієнта з ожирінням нагадує ураження печінки, спричинене алкоголем. 10

Патогенез НАЖХП ще недостатньо добре з’ясований, але відомо, що резистентність до інсуліну відіграє фундаментальну роль у появі цього розладу. На еволюцію до стеатогепатиту, схоже, впливають різні фактори, серед них збільшення окисного стресу в клітині печінки, що супроводжується генетичною сприйнятливістю, що його розвиває. Більшість авторів сходяться на думці, що УЗД печінки є найбільш точним для діагностики НАЖХП. 10,11 Діагностика за допомогою біопсії печінки є остаточною, хоча це не є звичайною процедурою.

Метою дослідження було дізнатись частоту НАЖХП у педиатричних пацієнтів із ожирінням, її зв’язок з деякими клінічними та лабораторними змінними, які можуть мати прогностичне значення, та відповідь цього розладу печінки на дієтичне лікування.

МЕТОДИ

Було вивчено сорок чотири випадково відібраних ожиріння дітей та підлітків. Пацієнти були обох статей (15 дівчат та 29 хлопчиків) та віком від 4 до 16 років. Все це відбулося з консультації з ендокринології університетської дитячої лікарні "Хуан Мануель Маркес". Було проведено описове, проспективне та ретроспективне дослідження. Критеріями виключення були наявність в анамнезі гострого або хронічного вірусного гепатиту та застосування протиепілептичних препаратів. Ці пацієнти були класифіковані за двома віковими групами: від 4 до 9 років та від 10 до 16 років.

Легке ожиріння розглядалося, коли надмірна вага становила 120-129% від ідеальної ваги для зросту та статі згідно з таблицями росту та розвитку кубинського населення, помірною для надмірної ваги від 130 до 139% від ідеальної ваги та важкою для 140% і більше . Інформація про час розвитку ожиріння була взята з медичної картки.

Усім пацієнтам проводилася глікемія натще за методом глюкозооксидази, 12 загального холестерину та тригліцеридів за допомогою лабораторно модифікованого колориметричного ферментативного методу SUMA, 13 аланінамінотрансферази (ALAT), аспартатамінотрансферази (ASAT) - обох методів Reitman S. та Frankel S. 14 та УЗД печінки.

НАЖХП діагностували, коли спостерігалася підвищена ехогенність залози. Клінічні змінні (час еволюції захворювання та його інтенсивність) та біохімічні змінні, згадані вище, були пов’язані з НАЖХП.

Всім пацієнтам, незалежно від віку, призначали дієту на 1200 ккал, а результати лікування оцінювали через 6 місяців. Їх вважали поганими, коли пацієнти, які не змогли схуднути або набрали вагу; регулярні; коли пацієнти втратили менше 5% від початкової надмірної ваги і, ну, коли втрата ваги перевищила 5% від початкової надмірної ваги. Використовували статистичний метод хі-квадрат і отримали рівень значущості р 0,05).

Таблиця 1. Вік і стать пацієнтів з НАЖХП.

Секс
жіночий

Секс
чоловічий

Разом

Разом

8

38

13

62

двадцять один

Ми виявили, що 2 з 21 пацієнта з НАЖХП (9,5%) мали легке ожиріння; У 5 (24%), середньої тяжкості та 14 (66,6%) спостерігалося важке ожиріння, тому ми виявили взаємозв'язок із цією клінічною змінною (р 0,05).

Щодо рівня глюкози в крові натще, лише 3 пацієнти (14,2%) представили показники від 6,1 ммоль/л до 6,9 ммоль/л (непереносимість вуглеводів). Ми не виявили взаємозв'язку між змінами рівня глікемії натще і НАЖХП (р> 0,05) (Таблиця 2). Лише у 2 пацієнтів рівень АЛАТ був вище норми, тому ця біохімічна змінна не була пов'язана з НАЖХП (р> 0,05) у нашому дослідженні.

Таблиця 2. Рівень глюкози в крові натще у пацієнтів з НАЖХП до лікування

Глікемія
(ммоль/л)		 Жирна печінка
Не %
7 - -
Разом двадцять один 100


Рівень тригліцеридів залишався підвищеним після лікування лише у 2 пацієнтів. Підвищений рівень холестерину, АЛАТ та рівень глюкози в крові натще у діапазоні непереносимості нормалізувались в кінці дієтичного лікування.


ОБГОВОРЕННЯ

Диференціальний діагноз НАЖХП із ожирінням слід проводити з гепатитом С, хворобою Вільсона та з деякими ліками. Ожиріння, цукровий діабет 2 типу та гіперліпідемія - це захворювання, пов’язані з НАЖХП, а також такі біохімічні змінні, як амінотрансферази, ліпідний та гліцериновий профілі. 16

Повідомлялося, що від 30% до 50% дітей, що страждають ожирінням, мають УЗД з ознаками НАЖХП. 10,17,18 У нашому дослідженні ми виявили 48%. Ми не виявили взаємозв'язку між віком та статтю пацієнтів та НАЖХП, результати аналогічні висновкам інших авторів. 10 Діагноз за допомогою біопсії печінки є остаточним, але це не звичайна процедура, оскільки це кривавий метод, який зарезервований для випадків підозри на стеатогепатит.

Ми виявили, що 66,6% пацієнтів з НАЖХП мали важке ожиріння, тому ми виявили взаємозв'язок із цією клінічною змінною. Щодо часу еволюції ожиріння, 90,4% пацієнтів мали час еволюції більше 3 років (час, коли хронічні метаболічні зміни ожиріння вже встановлені), тому ми виявили взаємозв'язок із цією змінною. Інші дослідники вказували на подібні висновки щодо прогнозного значення інтенсивності та часу розвитку ожиріння при НАЖХП. 10.19

Взаємозв’язок гіпертригліцеридемії та НАЖХП поводився так: 7 пацієнтів (33%), випадково віком від 10 до 16 років, мали гіпертригліцеридемію. Ми не виявили значущої взаємозв'язку з цією біохімічною змінною, результатом, подібним до результатів інших дослідників. [20] Той факт, що 7 дітей з підвищеним рівнем тригліцеридів були підлітками, пов'язаний з тим, що в цей період життя відбувається швидке зростання та розвиток Через велику продукцію різних гормонів, деякі з яких мають інсулінову дію, інсулінорезистентність у підлітковому віці проявляється з компенсаторною гіперінсулінемією 21,22, що сприяє збільшенню ваги та виробленню тригліцеридів.

Ми не виявили значущої залежності між змінами рівня глікемії натще і НАЖХП, на що також вказували інші. 18 Ця непереносимість вуглеводів описується при ожирінні, оскільки високий рівень вільних жирних кислот призводить до інсулінорезистентності, з подальшою появою вторинного гіперінсулінізму та майбутньої непереносимості вуглеводів або цукрового діабету 2 типу у генетично схильних осіб.

Лише у 2 пацієнтів рівень АЛАТ був вище норми, тому ця біохімічна змінна не мала значущої залежності у нашому дослідженні з НАЖХП. Цей результат збігається з результатом, отриманим іншими авторами, оскільки кореляція між ними та НАЖХП була виявлена ​​лише у 24% випадків. 23 Пацієнти зі стеатозом на УЗД печінки та нормальні амінотрансферази можуть мати запальну активність та ознаки фіброзу. 2. 3

Через усе вищесказане, ми не знайшли прогностичного значення НАЖХП у досліджуваних біохімічних змінних (загальний холестерин, глікемія натще та амінотрансферази). Підвищений рівень інсуліну в плазмі крові визначено як найважливіший фактор, що сприяє розвитку накопичення жиру в печінці, і є найважливішою лабораторною змінною. 16

Лікування ожиріння дітей та підлітків із НАЖХП є дієтичним та пов’язане зі збільшенням фізичної активності та використанням антиоксидантів (вітамін Е). Застосовуються ліки, що знижують резистентність до інсуліну, але для підтвердження їх використання все ще потрібні клінічні випробування. Їх слід застосовувати, якщо є супутні захворювання, такі як цукровий діабет 2 типу та гіперліпопротеїнемія. Потрібна подальша робота для кращого розуміння патогенезу захворювання та розробки більш ефективного лікування. У наших пацієнтів зниження ваги, спричинене дієтичним лікуванням, сприятливо вплинуло на поліпшення НАЖХП, що було підтверджено іншими. 20 Лише у 2 пацієнтів рівень тригліцеридів залишався підвищеним після лікування. Підвищений рівень холестерину, АЛАТ та рівень глюкози в крові натще у діапазоні непереносимості нормалізувались в кінці дієтичного лікування. Відомо, що дієтичне лікування також покращує біохімічні показники. 10,11,24

БІБЛІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА

1. Шонфельд-Наглядач Н, Крейг Х. Ожиріння у дітей. Міркування щодо його причин та лікування. Clin Ped N Am.1997; 2: 361-84.

2. Шарма С, Круїкшенк Ж.К. Культурні відмінності в оцінці споживання їжі та наданні відповідної дієтичної інформації населенню Британських Африканських Карибського басейну. J Hum дієта. 2001; 14 (6): 449-56.

3. Seidell JC. Ожиріння. Зростаюча проблема. Акта Педіатр. 1999 (Suppl); 428: 46-50.

4. Lurbe E, Alvarez V, Liao Y, Tacons J, Cooper R, Cremades B. Вплив ожиріння та розподілу жиру в організмі на амбулаторний артеріальний тиск у дітей та підлітків. Am J Hypertens. 1998; 11 (4): 418-24.

5. Дітц VW. Наслідки для здоров’я ожиріння у молоді. Провісник дитинства хвороби дорослих. Педіатрія. 1998; 11 (4): 418-24.

6. Покка К.В., Райтакарі Г.Т. Ліпопротеїн сироватки крові у дітей та молодих людей, детермінанти та стратегії лікування. Поточний опін ліпідол. дев'ятнадцять дев'яносто шість; 7 (4): 183-87.

7. Perez Martin A, Raynaud E, Merier J. Інсулінорезистентність та пов’язані з цим метаболічні відхилення в м’язах, наслідки фізичних вправ. Ожиріння. 2001; 2: 47-59.

8. Асланіан С.А. Метаболічні відмінності між кавказькими та афроамериканськими дітьми та зв’язок із цукровим діабетом 2 типу. J Педіатр Ендокринол Метаб. 2002; 15 (додаток): 509-17.

9. Вілнер І.Р., Уолтерс Б, Патіл С.Р., Рубен А, Мосселлі Ю., Рілі Л.А. Дев'яносто пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом. Інсулінорезистентність, сімейна схильність та тяжкість захворювання Am J гастроентерол. 2001; 96 (10): 281-3.

10. Ангуло П, Ліндор К. Безалкогольний стеатогепатит. Світові новини гастроентерології. 2001; 6 (3): 39-40.

11. Tazawa Y, Nogushi H, Nishinomuya F. Вплив зміни ваги на сироваткову трансаміназу. Acta Paed Jpn. 1997; 39 (2): 210-4.

12. Trinder P. Ферментативний колориметричний метод для визначення глікемії. Енн Клін Біохім. 1969; 6: 24-30.

13 .--------. Ферментативний метод визначення тригліцеридів та холестерину. Енн Клін Біохім. 1969; 6: 24-30.

14. Reitman S, Frankel S. Метод визначення аланінетрансферази (ALAT) Amer J Clin Path. 1957; 28: 56-60.

15. Tazawa Y, Nogushi H, Nishinomuya F. Активність аланінамінотрансферази сироватки у дітей із ожирінням. Acta Paed Jpn. 1997; 86 (3): 238-4.

16. Paradis V, Oelemuter G, Bonvoist F, Dargere Dparfait B, Vedaut M. Високий рівень глюкози та гіперінсулінемія стимулюють фактор росту сполучної тканини, виражаючи потенційний механізм прогресування до фіброзу при неалкогольному стеатогепатиті. Гепатологія. 2001; 34 (4): 738-44.

17. Брунетті Р., Рубіно А. Залучення печінки у дітей, що страждають ожирінням. УЗД та рівень ферментів печінки. Diag Dis Sci.1997; 42 (7): 1428-32.

18. Guzzaloni G, Grigori g, Minocci A. Стеатоз печінки при ожирінні неповнолітніх, кореляція з ліпідним профілем, біохімічним показником печінки та глікемічною та інсулінемічною реакцією на тест на пероральну толерантність. Int J Ожиріння Relat Metab Dis. 2000; 24 (6): 112-6.

19. Кумар К.С., Малет П.Ф. Безалкогольний стеатогепатит. Mayo Clin Proc. 2000; 75 (7): 733-7.

20. Knobler H, Schattner A, Zhornicki J, Malnick SD, Keier D, Sokoloskaya, N, et al. Жирова печінка - додаткова лікувальна особливість синдрому резистентності до інсуліну. QJM. 1999; 92 (2): 73-9.

21. Guercio G, Rivarola MA, Chaler E, Maceiras M, Belgorosky A. Взаємозв'язок між гормоном росту/інсуліноподібним фактором росту-I, чутливістю до інсуліну та андрогенами надниркових залоз у дівчаток до пубертатного та пубертатного віку. J Clin Ендокринол Метаб. 2003; 88 (3): 1389-93.

22. Moran A, Jacobs DR Jr., Steinberger J, Cohen P, Hong CP, Prineas R, et al. Асоціація між інсулінорезистентністю статевого дозрівання та інсуліноподібним фактором росту-I/віссю гормону росту. J Clin Ендокринол Метаб. 2002; 87 (10): 4817-20.

23. Kawasaki T, Hashimoto N, KikvichimT. Взаємозв’язок між жировою печінкою та гіперінсулінізмом у японських дітей із ожирінням. J Педіатр Gastroenterol Nutr. 1997; 24 (3): 317-21.

24. Фішбейн М.Х., Стівенс В.Р. Втрата ваги рекомендується для НАЖХП. Педіатрія Радіол. 2001; 31 (11): 806-9.


Отримано: 8 березня 2004 р. Затверджено: 30 листопада 2005 р.
Дра Ларіса Пачеко Торрес. Avenida 31 і calle 76, Marianao, Havana City.
Електронна адреса: [email protected]

Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, підпадає під ліцензію Creative Commons